четвер, 24 вересня 2015 р.

Білоруська ідентичність

Передивляючись матч відбору на Чемпіонат Світу FIFA-2018 між збірними України та Білорусі, відчуваєш щось неперевершене, як від самої гри, так і від того, що відбувалось в цей час на трибунах. Відчуваєш неабияку гордість не тільки за українську збірну, але й за її фанів. Проте, вперше і особливо, за білоруських вболівальників теж було не соромно, а навіть навпаки: їхній фан-сектор був повністю в національних прапорах Білорусі, жодного совєцького шмаття чи символіки лукашенківської "Республіки Білорусь". І це неабияк надихає.
  Як і в Україні, у сусідній з нами Білорусі зовсім відсутня реальна, спроможна до рішучих дій опозиція, а якщо і є то продажна (олігархічна), яку підкупили бюрократичні мішки з високих кабінетів ЄС у Брюсселі чи США у Вашингтоні, а тому і не захищає інтереси білоруської нації, яка стогне під терором і репресіями місцевого представника "русскава міра" - бацькі.
   Але не дивлячись на всі ці негаразди, горді брати білоруси продовжують боротися, хоч якби там режим неокомуніста Лукашенка не намагався зашкодити. Арешт, чи навіть вбивство вже не новинка для наших країн. Єдине, чим ми відрізняємося, це тим що нам вдалося здійснити Революцію Гідності, так званий "Євромайдан", що в кінцевому випадку стало новим олігархічним режимом та антинаціональною контрою,на жаль...
  Ми самі, як це не парадоксально, привели на своїх плечах, на своїй крові до влади нових-старих олігархів. Після такої кривавої зими, після стількох уроків історії наш український народ знов обирає загарбників жидів та українофобів, замість національних правих сил. Що ж, дякуємо всім тим хто привів до влади "шоколадного короля", думаю ви всім тепер задоволені, чи не так?!
   Але повернемось до білорусів. В них теж були гарні шанси знести систему ще у 2010-2011 рр., під час протестів проти фальсифікацій виборів на пост президента республіки. І якщо б тоді у білорусів з'явився свій "Правий Сектор", якщо б були у них свої Банкова і Грушевського та своя Інститутська із власною Небесною Сотнею, можливо брати-білоруси вже давно були б вільні від окупаційного лайна, а нам би вдалося уникнути своїх жертв на Майдані...
   Та попри всі проблеми, попри політичні репресії зчинені бацькою, є ті, хто у такі тяжкі години для нас з вами та для нашої країни, їде на Схід. Там, добровольці та волонтери не тільки з усіх куточків України, але й з найвідалених білоруських сіл, допомагають боронити нашу неньку від варварів з московської орди.
   Білоруси це приклад! Як у важкий час, не дивлячись на проблеми своєї країни: на її окупацію, на зовнішню ізоляцію, на репресії - слід допомагати дійсно братському народові.
   Низкий уклін вам брати-білоруси! Дякуємо за підтримку! Ви довели, що ваша національна ідентичність так схожа на українську - традиційна, антиімперіалістична, антиглобалістська, а проте, справжня національна та кровна! Та на сам кінець гасло яке стане для вас та для нас визвольним: "За нашу і вашу свободу!"
   Слава Україні! Жыве Беларусь!

вівторок, 22 вересня 2015 р.

Україна, введи війська!

Що виберуть українці: чергову активну фазу війни або національну ганьбу на все життя? Знаєте, мене моторошно бентежить навіть не той факт, що ми пішли на угоду про здачу своїх власних територій, а те, що у нас взагалі розглядається вибір в площині: здавати Донбас або продовжувати боротися?
   Як нація взагалі може роздумувати про мир чи перемогу, коли на її власній землі вільно їздить та стріляє ворожа техніка з гаслами про підкорення української столиці? Програш очевидний навіть не наповненням мирної угоди загалом, а тим ким була складена чи продиктована чина мирна угода. Ворог не може встановити угоду вигідну обом ворогуючим сторонам. Нічия буває тільки в спорті, в житті існують тільки переможці та переможені.
   Ватнік, це ніщо інше, як слабка фізично і морально людина спрагла до суворого і безжального упокорення більш сильною людиною. Якщо ви думаєте, що в Харкові, Одесі та Січеславі не залишилося ватників, то ви дуже глибоко помиляєтеся. Ватніки та українофоби  є навіть у Києві та Львові! Також ви помиляєтеся, якщо думаєте, що в Донецьку та Луганську немає проукраїнськи налаштованих людей - наших там дуже багато і вони хочуть жити в Україні! Ось тільки наша влада не захотіла цього...
  Якщо зараз ми не завершимо питання з Донбасом, то потрібно бути готовим з ним зіткнутися знову. Про Крим тоді мова взагалі не буде підніматись! Невже не ясно, що всі наші головні проблеми випливають з того, що ми нічого не доводимо до кінця. Про які взагалі мир чи перемогу можна говорити, коли на ворожій техніці написано "на Київ"? Який може бути мир, коли головні ідеологи "русскава міра" говорять, що "киянам потрібно вирощувати квіти, щоб зустрічати наші танки"?
   Зрозумійте і запам'ятайте, шановні українці, будь ласка одне - нової війни нам не уникнути в жодному разі, питання лише в тому, коли "проект" в особі "ДНР/ЛНР" вирішить діяти знову. На початку війни ми не мали ніякої ініціативи, не маємо її й донині. "Проект" говорить мир - ми погоджуємося, "Проект" нападає - ми чекаємо нових пропозицій, "проект" говорить про припинення активних дій - ми погоджуємося. І так до безкінечності...
   Істина така: відсутність ініціативи і пасіонарності - найжахливіший психологічний стан нації, коли на її власній землі стоять ворожі гарнізони і диктують свої правила.
За матеріалами "ДІОРАМИ"

вівторок, 15 вересня 2015 р.

Кому дістається незалежність?

Кому дістається справжня незалежність? Відповідь на це запитання до сміху проста: незалежність дістається тому, кому вона потрібна і хто до цього докладає бодай мінімальні зусилля. Коли українці вкотре почнуть свою пісню за "лихую долю", варто поцікавитися: а що вони зробили, щоб мати щасливіше життя?
  Чому менші чисельністю, територією, економічним потенціалом, талантами народи (наприклад, такі, як латвійці) отримали свою незалежність на відміну від нас? Тому, що вони більше прагнули цього, проявили більше характеру. І вони її ВИБОРОЛИ, а не отримали. Бо все у житті потрібно виборювати, а не отримувати, як даність. Бо вони мають психологію пана-господаря, вершителя власної долі, а не раба, що позирає на різні боки, шукаючи поглядом свого хазяїна.
   При всій нашій військовій обдарованості, героїзмі та ліпших бойових якостях ми залишилися ні з чим. Бо не сприймали незалежність всерйоз і не знали, що з нею робити. Ключ до розуміння - психологія. Народ із психологією наймита-раба не матиме політичного успіху попри успіх військовий.
  Під час визвольних змагань першої половини ХХ-го ст. ми продемонстрували неабияку військову майстерність та самопосвяту, але не зробили жодних кроків до здобуття свободи. Читаючи про події тих років, можна зробити висновок: українці бачили себе як партизанів, але не як повноцінну армію. Вони ховалися в лісі, конспірувалися, атакували й тікали, грабували конвої, робили відплатні акції. Але ніде ви не зустрінете, щоб перед вояками стояла задача захопити населений пункт, винищити колаборантів, призначити власну адміністрацію, мобілізувати під свої стяги місцевих, взяти на облік неблагонадійних, оголосити свої правила винятковими й обов'язковими до виконання. І це на своїй землі, у себе вдома! У москалів чомусь із цим ніколи не було проблем, де б вони не були. Бо це - наслідок психології. Тільки народ із повноцінною психологією матиме незалежність! І це справедливо.
   P.S. Дивуєтеся, чому Латвія має незалежність, а Україна - ні? Пропонуємо вашій увазі два повчальні відео: 1) як у Латвії, зокрема, ще в дитячому садочку проводять військово-патріотичні уроки; 2) як латвійська поліція ставить на місце москальських десантників. Тож, дивіться і робіть висновки.
За матеріалами "ВАРТИ"

четвер, 10 вересня 2015 р.

Грецький поліс проти Римської імперії

Ніколи, мабуть, не прийму отого священного благоговіння, яке відчувають наші праві перед Римом і його величчю. Ну так, Муссоліні, це ще одне, але зовсім неясне - Рим доби античності, насправді для свого часу вже просякнктий усіма ознаками занепаду епохи і переходу циклу культури до стадії цивілізації (якщо посилатися на Шпенґлера і взагалі німецький погляд на культуру, де слово цивілізація означало фінальний етап культури в циклі).
 Натомість античному Римові я протиставляю античну Грецію - джерело високої культури і героїки. Саме ця держава заклала основи величі культурної, духу аристократії і особливого грецького світогляду, не тотожного і навіть протилежного духові римському.
 Особливістю давньогрецького державницького мислення була концентрація на полісі - замкненій одиниці, місті-державі. Належність до полісу (до речі, від "полісу" походить і "політика") означає якусь особливу вищість, солідарність і колективне зверхнє ставлення, до тих, хто до полісу не належав. Негромадянами полісах вважалися іноземці - вони не будучи греками за походженням ніколи не могли отримати права голосу в давньогрецьких державах. Власне кажучи, негромадяни і не вважалися повноцінними людьми, здатними до державного життя та витворення високої культури. Цікава, до речі, політика, в контексті останніх проблем з мігрантами в країнах ЄС.
   Завданням полісу було зберегти власне поліс і його вікові традиції та громадянське життя. Натомість Римська держава являла собою типовий зразок держави імперського мислення, держави, що не прагне зберегти власні кордони, а тяжіє до їх розширення. Трагедія Риму у тому, що Рим був космополітичним і шукав у кожному дикому племені союзників, все аби загарбати зайвий шмат землі.
   Саме римські ідеї стоїцизму (стоїком, до речі, був навіть імператор Марк Аврелій) були першим грунтовним відверто космополітичним філософським напрямом (хоча, перші космополітичні риси були ще у Сократа, саме з якого Ніцше виводив занепад античної культури). Це основа світогляду античних людей : для греків - негромадяни це і не люди, для римлян - усі люди є потенційні брати і громадяни імперії. Звичайно, варвар не був тотожний римлянину, однак космополітичні ідеї вже отруювали суспільство Риму.
   Занепад Риму як культури - етап розвитку античності, так само як розквіт Греції як культури був таким етапом. Високе знання, знання містично-наукове (роз'єднання і навіть протиставлення науки містиці це справа недалекого минулого, перші наукові знання дійсно передавалася в містичних гуртках, лише відповідно рівню посвяти адепта, тільки езотеричне коло певних учасників містерій знало їх суть повністю) було для Риму втрачене разом з високими містеріями (у які, наприклад, був посвячений Платон, що справив величезний вплив на Ніцше).
   Римська скульптура разюче відрізняється від грецької - вона не несе пропорцій золотого розрізу (священність цих пропорцій в мистецтві - важлива річ в колах містерійної посвяти, навіть Леонардо да Вінчі використовував їх). Рим зневажив священні містерії предків - після смерті царя етрусків Нума Сивіллині книги з пророцтвами було спалено, жерців зневажено. Релігія для Риму перетворилась лише на політичний інструмент, відбулась десакралізація, за яку Рим невдовзі заплатив всім своїм існуванням.
   Sit transit gloria mundi... Так проходить земна слава....

неділю, 6 вересня 2015 р.

"Перемир'я" і війна у Донецькому степу

Тиждень тому мої друзі Ярема Галайда та Анастасія Кузнецова відвезли мене в зону ‪АТО‬ для появи в мене творчого натхнення. І в них це вдалось!
   Рівно 8 днів пробув я на базі підрозділу "‪Сармат‬" Руху за ‪‎Гетьманат‬ у селі Водяне поблизу Донецька, чув розриви мін та далекі перестрілки. Але все це стає таким далеким, коли бачиш навколишню красу донецького степу з його штучними горами - териконами!
   Дорога від Січеслава до місця призначення була довга, адже донецький напрямок обліпили блок-постами для конролю та безпеки українців, тому замість 2-х годин на дорогу було витрачено 6. Але воно було того варте!
 Краса нашого східного степу та щогодинні каравани військової техніки зі сходу на захід і навпаки, повертали нас у минуле, коли князі київські з дружиною ходили сюди бити хазарів, половців, печенігів та орду...
   З того часу пройшло майже тисячу років, а ми й досі воюємо з ордою в донецьких степах, який і досі животворить. Попри так зване "перемир'я", бойові дії не стихають, але це не зупиняє природу... Вовки, лиси, фазани, орли, зайці, сови та миші - ось лише невеликий перелік звірів, що мешкає у степу поблизу розбомбленого Донецького аеропорту...
   Війна‬ повернула степу його природну насиченість - звірі плодяться і розмножуються, а свої нори роблять поблизу знищених москаліми українських хат у Первомайському та Невельському. А найголовніше, що українські захисники на передовій, мирно співіснують з відродженою фауною донецького степу, яка щодня набирає міць. Наші вояки, які тримають Східний ‪фронт‬, захищають не тільки Україну, її громадян та владу, але й ту красу природи, якою нашу землю наділив всевишній.
   Розуміючи, що кожна подальша спроба поневолити українців збройним шляхом для москалів стає неможливою, окупанти будуть не тільки зомбувати мирне населення, а й плюндрувати своїми "Градами" нашу землю, наш донецький ‪‎степ‬.
   Але Україну так просто не здолати! Нехай ми не живемо у часи Русі чи козаччини, нехай нашу чергову визвольну війну очолюють не Аскольди чи Виговські, проте ми знаємо свою справу і будемо робити її правильно. Адже сьогодні на Донбасі вирішується доля наступних поколінь українців, яким ми маємо подарувати життя на мирній українській землі і показати, що наша національно-визвольна боротьба не є марною, а споконвічною метою української нації.
   Слава Україні!