tag:blogger.com,1999:blog-44207086653135676802024-03-15T12:01:23.233-07:00Nаціональна Ініціатива"Nаціональна Ініціатива" – це незалежна інформаційна мережева аґенція, яка прагне сприяти розвитку просвітництва Української Nації, а тому, стоїть на засадах і світоглядних цінностях Українського Nаціоналізму.Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.comBlogger570125tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-53945222103143780852024-03-15T10:53:00.000-07:002024-03-15T12:01:10.401-07:00Україна у розрахунку Наполеона I Бонапарта<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUI7ajpxXGn9IhXqIac6qHsbcAc4u-VuxZmxhPFxLjfWeNODRXdGV1G7uv3nfkGV7vMhJceiT9Z7P8EDoVVvUk8WVbWtfMeDNmz_MBBB6w8sIa_nmG3z8bWO4smI8GLmqn959clZ8iBAIGWtcwXOe3E8gB5Kp-wWXgpmxieVUw4sZa3roQZ31FIb98PxfY/s1280/432664687_918333446962290_5587771354743359702_n.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="720" data-original-width="1280" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjUI7ajpxXGn9IhXqIac6qHsbcAc4u-VuxZmxhPFxLjfWeNODRXdGV1G7uv3nfkGV7vMhJceiT9Z7P8EDoVVvUk8WVbWtfMeDNmz_MBBB6w8sIa_nmG3z8bWO4smI8GLmqn959clZ8iBAIGWtcwXOe3E8gB5Kp-wWXgpmxieVUw4sZa3roQZ31FIb98PxfY/s320/432664687_918333446962290_5587771354743359702_n.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">Східна кампанія французького імператора Наполеона Бонапарта була значно інспірована дипломатичним меморіалом від 1808 р., що закликав відштовхнути московитів вглиб їхньої території, як це зробив Карл Мартелл у VIII столітті з Омеядами. Тоді король франків зупинив експансію ісламу в Європу. На жаль, мусульмани повернулися за "боргом" у XXI ст.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Але повернімося до Наполеона. Вважалося, що <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2012/01/blog-post_22.html" target="_blank">Україна – ключ перемоги</a> Франції над монархією Романових. Щоби найкраще скористатися ситуацією, безліч французьких аґентів збирали цінну інформацію про можливості наступу у бік Києва, надходили анонімні свідчення про стан міст, переправ та населення, зокрема, вирізнялася пропозиція:</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> «<i>Кілька слів імператора Наполеона до мешканців України, які треба передати таємно, зроблять якнайкращий вплив на їхню поведінку, бо вони страждають під владою Росії та тільки й мріють, щоби скинути це ярмо</i>». </span><span style="text-align: left;">Французи слідкували за антимосковськими настроями, що вже у 1811 р. охопили Волинь та переростали у повстання. Інші аґенти просувалися також вглиб країни </span><span style="text-align: left;">–</span><span style="text-align: left;"> до Херсону, Черкас, Полтави, де збирали дані про розміщення військ.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Ресурси країни мали цілком забезпечити потреби наступального війська. </span><span style="text-align: left;">Відновлена державність у формі потенційно суверенного Королівства на землях України закономірно стала б східною фортецею наполеонівської Європи. </span><span style="text-align: left;">Найкраще, але не без огріхів, цю тему <a href="https://chtyvo.org.ua/authors/Borschak/Napoleon_i_Ukraina/" target="_blank">дослідив Ілько Борщак</a> у праці "Наполеон і Україна" (1937): </span><span style="text-align: left;">«</span><span style="text-align: left;"><i>Якби армія Наполеона ввійшла була на Україну, певно, знайшовся б новітній Мазепа серед колишньої української старшини...</i></span><span style="text-align: left;">»</span><span style="text-align: left;">.</span></span></div><span style="font-family: times;"><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: times;">За матеріялами часопису <a href="https://t.me/Hetmanate/2580" target="_blank">"Гетьманат"</a></span></i></b></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-33230204521423376132024-03-10T06:53:00.000-07:002024-03-10T09:16:35.885-07:00Тихий голос України в озерному краї Суомі<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSRrT-NcGvfIjrX19ocHmofDsh_5kiKWeg9wDjsupJa6LRCS_o18b2ZGKnAA6utT8Ng70Y0UyLmyaTrC2gPev_aq7SNzlBVOM_GaixUoRWpfVUxz41lkq2K2RwJoR5_UxOIRHU_ZGMPhrzhEM_rXmfAtddMICXwCMGejRKRNeYCjyaBFxXzitJYQMhw9fw/s405/photo_2024-03-10_10-36-10.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="405" data-original-width="287" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhSRrT-NcGvfIjrX19ocHmofDsh_5kiKWeg9wDjsupJa6LRCS_o18b2ZGKnAA6utT8Ng70Y0UyLmyaTrC2gPev_aq7SNzlBVOM_GaixUoRWpfVUxz41lkq2K2RwJoR5_UxOIRHU_ZGMPhrzhEM_rXmfAtddMICXwCMGejRKRNeYCjyaBFxXzitJYQMhw9fw/s320/photo_2024-03-10_10-36-10.jpg" width="227" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">Цьогоріч лютневий номер тематичного додатка найбільшої фінляндської газети "Гельсинґін Саномат" (<b><span style="color: #990000;">HS Teema</span></b>) присвячений Україні. У ньому вміщено і мій есей під назвою "Тихий голос України". Нижче спробую подати читачам його основні тези.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Початок: ілюстрація того, наскільки голос України чутний у Суомі. У жовтні 2022 р. відбувся Гельсинський книжковий ярмарок, на якому було із десяток панельних дискусій та інших заходів про події в Україні, але... без жодного гостя з України. З наших там була аж одна учасниця, яка мешкає у Суомі, і говорила вона не про політику, а про українську поезію, та це було вдалині від двох головних сцен.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Натомість російських учасників ("хороших русскіх") було як мінімум двоє (а може, й троє), і два "політичних" заходи з їх участю відбулися на головних сценах, із трансляцією і викладеним записом. На жаль, така ситуація не дуже мене й здивувала, бо у Суомі звикли дивитися на Україну та багато інших колишніх частин СССР не безпосередньо, а крізь російську призму. Навіть повномасштабне вторгнення не змінило цієї оптики, чи принаймні зміни відбуваються дуже повільно, із великою інерцією.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> За рік стався прогрес, і на торішньому книжковому ярмарку було вже три заходи з українськими гостями. Один із них – на головній сцені, за участю Олександра Михеда, але шлейф проблем тягнеться далі: якщо фіни захочуть почитати Михеда фінською мовою, нічого не вийде – таких перекладів просто нема. А взагалі переклади української літератури фінською мовою – велика рідкість, це стосується і класиків, і сучасників.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Далі: приклад того, що інтерес до української літератури існує. У муніципальних бібліотеках фінляндського столичного регіону є два примірники «Зачарованої Десни» Олександра Довженка (фінською мовою), і на них – довжелезна черга, 32 людини. </span><span style="text-align: left;">Потім </span><span style="text-align: left;">–</span><span style="text-align: left;"> короткий огляд української літератури, починаючи від Івана Котляревського, зі згадкою про несприятливі умови її розвитку, утиски української мови, "Розстріляне Відродження", але із констатацією того, що попри це в її середовищі регулярно з'являлися видатні письменники.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> На шпальтах </span><b><span style="color: #990000;">HS Teema </span></b><span style="text-align: left;">згадую і про відмінності між українцями та росіянами внаслідок різної історії двох народів, а також про те, що російський дисидент чи класик російської літератури – аж ніяк не завжди друг України. Наводжу слова Володимира Винниченка, що російський демократ закінчується там, де починається українське питання. І як висновок: </span><span style="text-align: left;">«</span><span style="text-align: left;"><i>Нема чого дивуватися, що в сучасній Україні різні відомі діячі, від Пушкіна до Солженіцина, ідуть услід за російським кораблем</i></span><span style="text-align: left;">»</span><span style="text-align: left;"> (ну, сформулював я це, може, й не зовсім так...).</span></span></div><span style="font-family: times;"><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Наостанок </span><span style="text-align: left;">–</span><span style="text-align: left;">
узагальнення</span><span style="text-align: left;">. Україна воює за своє існування і водночас робить важливі кроки, щоб інтеґруватися в Європу. Імовірно, фіни й українці дедалі частіше ставатимуть партнерами у різних процесах, а знання культури одне одного завжди допомагає краще порозумітися, тому бажано працювати на популяризацію української культури у Суомі.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Способи можуть бути різні: інтенсифікація викладання української мови, збільшення кількості носіїв фінської мови, які знають українську і завдяки цьому зможуть перекладати нашу літературу. Було б непогано видати фінською бодай кілька класичних українських творів. Є потреба й у традиційних великих фінсько-українському та українсько-фінському словниках, слів так на 50 000 – 80 000, але саме собою це все навряд чи зробиться, треба фінансування.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Найбільше приголомшило існування фонду <b><span style="color: #990000;">Cultura-säätiö</span></b>, який щороку надає ґранти на загальну суму 200 000 євро на «<i>вивчення, викладання і дослідження російської мови та пов'язаної із нею культури</i>». Тож я запитую в кінці: з огляду на те, що знання російської культури у Суомі й так уже набагато більше, ніж знання української, а з другого боку внаслідок відомих подій інтерес до рос. мови дуже впав, то чи не краще буде переорієнтувати бодай частину цих коштів на українську культуру? (До речі, це державні кошти, і таке їх цільове використання базується на ухвалі фінського парламенту від 2013 року).</span></div><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: times;">Автор – <a href="https://www.facebook.com/jurko.zub.3/posts/1567991173951991" target="_blank">Юрко Зуб</a></span></i></b></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-67017590086151840462024-03-07T09:23:00.000-08:002024-03-07T11:03:03.501-08:00Сценарії атаки РФ на країни НАТО<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdbOZVVNZOIplmrI4ebHdTkFHys5R5YLSPyG3JJEsB7vFN3BjcWhtwiLrp6Krwyp2A2VyjT4JgKAd8HAg56wkTIAhR3Kk40Ygp908JkD8kJuCcYtVeG02NMblEfO_zWvVvtmJ6V9Xtsgq93idZ13htPcd_ayQHhojVrTBCygdybCIIgl3I_JCo2dc0dyFO/s509/%D0%92%D0%B7%D1%80%D1%8B%D0%B2%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A0%D0%94%D0%A1-6%D1%81.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: times;"><img border="0" data-original-height="389" data-original-width="509" height="245" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdbOZVVNZOIplmrI4ebHdTkFHys5R5YLSPyG3JJEsB7vFN3BjcWhtwiLrp6Krwyp2A2VyjT4JgKAd8HAg56wkTIAhR3Kk40Ygp908JkD8kJuCcYtVeG02NMblEfO_zWvVvtmJ6V9Xtsgq93idZ13htPcd_ayQHhojVrTBCygdybCIIgl3I_JCo2dc0dyFO/s320/%D0%92%D0%B7%D1%80%D1%8B%D0%B2%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%A0%D0%94%D0%A1-6%D1%81.jpg" width="320" /></span></a></div><span style="font-family: times;"><div style="text-align: justify;">Нині пріоритетом Північноатлантичного альянсу (на випадок майбутньої війни проти Московії) залишається захист Естонії, Латвії та Литви. Військові планувальники блоку передбачають різні сценарії. Зокрема, російські війська можуть захопити держави Балтії під час вторгнення, або ж вони можуть зайняти невеликі ділянки території, щоби перевірити й підірвати готовність <b><span style="color: #990000;">NATO</span></b> захищати невеликі держави від росії.</div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> У контексті окупації країн Балтії військові планувальники Альянсу також розглядали можливість нападу або окупації Московією nfr так званого Сувальського коридору – географічної ділянки вздовж литовсько-польського кордону, що простягається приблизно на 100 кілометрів між Білоруссю і Кьоніґсберґом (тимчасовий Калінінград). </span><span style="text-align: left;">У разі війни російські війська можуть зайняти цю ділянку суші, відрізавши Естонію, Латвію і Литву від решти частини </span><b><span style="color: #990000;">NATO</span></b><span style="text-align: left;">. </span><span style="text-align: left;">Такий звичайний військовий крок може бути підкріплений гібридними заворушеннями серед російськомовної громади у країнах Балтії.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Проте, швидше за все, стратеги Альянсу, помиляються, оскільки Московія не потребує багато часу і ресурсів, щоби зважитися на перевірку славнозвісної 5-ї статті. Слід</span><span style="text-align: left;"> розуміти, що російська атака на </span><b><span style="color: #990000;">NATO</span></b><span style="text-align: left;"> </span><span style="text-align: left;">–</span><span style="text-align: left;"> це не обов'язково марш суходолом на Берлін. </span><span style="text-align: left;">Щоби занурити блок у глибоку кризу, РФ необхідно продемонструвати всьому світу неготовність </span><b><span style="color: #990000;">NATO</span></b><span style="text-align: left;"> захищати своїх членів.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Відсутність відповіді на окупацію кількох прикордонних міст умовної Естонії назавжди підірве репутацію всього блоку. </span><span style="text-align: left;">Додайте до цього ядерний ультиматум, який виступить додатковою "мотивацією" для Альянсу не чинити опір. </span><span style="text-align: left;">Велика проблема в тому, що члени </span><b><span style="color: #990000;">NATO</span></b><span style="text-align: left;"> по різному сприймають загрозу РФ, тому блоку важко напрацювати спільний план на випадок агресії.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Якщо країни Балтії тверезо готуються до вторгнення. Та ж Німеччина останнім часом дедалі частіше наголошує на своєму небажанні бути втягнутою у війну в Україні навіть опосередковано. </span><span style="text-align: left;">Це загалом демонструє низьку готовність превентивно стримувати Московію, а також ставить під сумнів рішучість ключових членів у захисті 5-ї статті </span><b><span style="color: #990000;">NATO</span></b><span style="text-align: left;">.</span></div><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: times;">За матеріялами <a href="https://foreignpolicy.com/2024/02/27/russia-ukraine-nato-europe-war-scenarios-baltics-poland-suwalki-gap/" target="_blank">"Foreign Policy"</a></span></i></b></div></span>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-44980342191584956032024-03-05T03:34:00.000-08:002024-03-05T06:42:41.948-08:00Концепція "відкритого суспільства" знищує нації зсередини<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiadCTgA4C7jqHNqSkTVOaDoaycV3n8ABG0e99P2d3fADT7dS0N9omndPc_6tQluONOUrHtrrzRdu2oZIAC5yZLheNNF6PX11G0Nqm2MLhwhdlZS1v1Fz7s5bP21USu7mpW2tpVn_AZJj4zpL4vnfflvj6WmJUNwgWsqU4_H6z_uYZPYljPECMA42OCo0cJ/s476/in.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="476" data-original-width="378" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiadCTgA4C7jqHNqSkTVOaDoaycV3n8ABG0e99P2d3fADT7dS0N9omndPc_6tQluONOUrHtrrzRdu2oZIAC5yZLheNNF6PX11G0Nqm2MLhwhdlZS1v1Fz7s5bP21USu7mpW2tpVn_AZJj4zpL4vnfflvj6WmJUNwgWsqU4_H6z_uYZPYljPECMA42OCo0cJ/s320/in.jpg" width="254" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="font-family: times;">Нація </span><span style="font-family: times;">–</span><span style="font-family: times;"> продукт ізоляції. Нація виникає тоді, коли якась <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2018/02/the-time-of-idea-of-nation-is-coming.html" target="_blank">окрема племінна група</a> осідає на певній території та тривалий час із неї не сходить і інших на неї не пускає. </span>Як наслідок, у цієї спільноти формуються унікальні, неповторні риси: мова (система комунікації), культура, мораль, традиції, світоглядні установки, менталітет, ну і генофонд, що визначає її типові антропологічні риси.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Незрозуміла або малозрозуміла іншим спільнотам <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2022/08/historic-elements-of-ukrainian-national.html" target="_blank">система комунікації</a> (мова), яка є одним із головних маркерів нації, є безперечним свідченням існування тривалої ізоляції. Внаслідок цього нація регулярно не комунікувала з іншими спільнотами, але підтримувала комунікаційні зв'язки всередині. Тож р</span><span style="text-align: left;">озрив ізоляції веде до деконструкції нації.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Відродження нації відбувається за тих самих умов, що й її народження: щоби відновити виснажені сили та загоїти національні травми, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2023/06/ukrainischsein-ist-blut-boden-und.html" target="_blank">національний організм мусить на певний час ізолюватися</a> від шкідливих й потужних зовнішніх впливів. І лише зміцнившись, відкритися для інтенсивних контактів. </span><span style="text-align: left;">Тому концепція відкритого суспільства для постгеноцидної, постколоніальної нації є повільною смертю (хто хоче довершити справу Валуєва-Лєніна-Сталіна-Кагановіча-Путіна, не втрачаючи обличчя і репутації гуманіста, обов'язково пропагуватиме "відкритість").</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: times;"><i style="text-align: left;"><b>Автор – <a href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02xJvhHfnP5eXaXZNJj8eRaQCdeLK8KBfrcq9eR5yAKjjaq6Li8MJqbEiwFWXzUpX4l&id=100035457510410" target="_blank">Софія Дніпровська</a></b></i></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-34496620383721942462024-03-03T06:02:00.000-08:002024-03-03T06:17:57.416-08:00Верховна Рада займається відвертим саботажем<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjY8on0HRJETazd13E08sHQ4-tma07OJWuaatZxvcQSNU9L4FoXnAGzkKCOv-uHYjvEoQ6nphaFy-URv4Aharl8-2H2wUQ6OH1fwsVDuwJ2cqwUvA0rZdEwe_X9xicxlpnPbVdZ0Rg6A24d6zTmI0Ihr23beUVKMY_mhClwMAfHW00dfPoiTd3wf5M8eKge/s380/85_main.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="250" data-original-width="380" height="211" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjY8on0HRJETazd13E08sHQ4-tma07OJWuaatZxvcQSNU9L4FoXnAGzkKCOv-uHYjvEoQ6nphaFy-URv4Aharl8-2H2wUQ6OH1fwsVDuwJ2cqwUvA0rZdEwe_X9xicxlpnPbVdZ0Rg6A24d6zTmI0Ihr23beUVKMY_mhClwMAfHW00dfPoiTd3wf5M8eKge/s320/85_main.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="font-family: times;">Куди легше для москалів було б таки перемогти країну, в якій нема армії... Коли 2 роки тому до лав Сил оборони України стали сотні тисяч і почався справді масовий народний спротив, ворог прийняв це, а тому зміни свою тактику. Проте це питання не перестало бути актуальним, просто формулювання змінилося.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"> Тепер московити будуть намагатися перемогти країну, в якій армія закінчилася. Паралельним курсом намагаються ще й зірвати мобілізацію в Україні як таку. Тим більше зараз нікчемно виглядає велика частина наших законодавців.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"></span><span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;"> І вісті, які надходять з оборонного комітету Верховної Ради, нагадують нам, що готовність ухвалювати нормальні закони про мобілізацію буде збільшуватися. Переконані, що десь так під час наступної оборони Києва, яка вже не за горами-болотами... </span>Ми багато чули про справедливість у цьому питанні.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"> Звісно, тут багато граней, але є одна річ, яка повністю ставить все з ніг на голову: у нас чинний військовик в очах держави несе вищу відповідальність за ухилення від обов'язку, ніж той, хто ще в армію не був зарахований. Тому звісно легше ховатися від повістки. Поки ця принципова несправедливість не буде виправлена, у нас військові будуть упосліджені; з усіма відповідними наслідками.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"> Це при тому, що люди відмовилися від свого життя і пішли в армію, воюють, ризикують життям. А тим часом на так званому "домашньому фронті" <span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;">– </span>у запіллі <span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;">– </span>законотворці уникають будь-яких непопулярних рішень і змагаються у тому, хто краще захистить ухилянтів. Хоча ще 2 роки тому багато хто із них публікував пафосні знімки в однострої та навіть зі зброєю, а тепер завзято перекладають одне на одного відповідальність; і чому ж ми тоді очікуємо, що багато співгромадян не будуть слідувати їх нікчемному прикладові?!</span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: times;"><b><i><span style="font-family: times;">За матеріялами <a href="https://www.facebook.com/osolonko/posts/2745098452313890" target="_blank">"Запорізької Солі"</a></span></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-70687263755207730742024-01-19T06:37:00.000-08:002024-01-19T07:21:40.387-08:00Жерці наставляють, вояки захищають, ремісники працюють<p style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvVwcTF81EtE7oaIpWZqsnsHZcHJfXBo2UXazHfQ8q_BXZ1xOUXuq8Jxf8aSmciuVmSL-fZyADL_FrZ5Y6oAUOUqNtb_58KCzTA07bZpLjjpv_BctbbD_dXC5LY6gnnLprkzXCwZqBzRMn2mr0cXUIeDFvWVG2vvEt0WRj_vDCKVT8pjJgDJULBKrsPM-F/s500/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-13-10-14%20(5).jpg" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="500" data-original-width="374" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgvVwcTF81EtE7oaIpWZqsnsHZcHJfXBo2UXazHfQ8q_BXZ1xOUXuq8Jxf8aSmciuVmSL-fZyADL_FrZ5Y6oAUOUqNtb_58KCzTA07bZpLjjpv_BctbbD_dXC5LY6gnnLprkzXCwZqBzRMn2mr0cXUIeDFvWVG2vvEt0WRj_vDCKVT8pjJgDJULBKrsPM-F/s320/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-13-10-14%20(5).jpg" width="239" /></a></span></div><span style="font-family: times;"><div style="text-align: justify;">Теорія трьох станів дуже проста: суспільство людей розділене на тих, хто молиться, тих, хто воює та тих, хто працює! Французький лінґвіст, міфолог і філолог-компаративіст, автор цієї теорії Жорж Дюмезіль відомий своїми порівняльними дослідженнями релігій та міфологій індоєвропейських народів. Виходячи з тези, що структура релігійно-міфологічних уявлень має відображати <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2019/06/kontrkultur.html">соціальну структуру</a>, він сформулював так звану трифункційну модель, яка, після запеклих наукових дискусій, стала загальновизнаною серед дослідників міфології.</div><div style="text-align: justify;"> Дюмезілева теорія ґрунтується на загальновідомому факті існування трьох соціальних функцій індоєвропейських народів: культової (представники – жерці), військової (представники – військові вожді) та господарчої (представники – землероби та ремісники). Найчіткіше це прадавнє членування збереглося в Індії (три основні варни): "брахмани", "кшатрії" та "вайшії", яким відповідають три ґуни: "саттва", "раджас" і "тамас". Тобто три форми, елементи, якісні модуси чи прояви пластичної субстанції, "пракріті".</div><div style="text-align: justify;"> У кастовій моделі під виглядом людини приховані різні реальності. Це <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2022/08/historic-elements-of-ukrainian-national.html" target="_blank">різні сутності</a>, різні світи, у кожного із них – свої власні, відведені їм місця, оскільки вони представляють собою втілення різних енергій і різних сумішей буття. Ці енергії циркулюють крізь них і кожен може досягти досконалості в своєму власному роді, в своєму власному вигляді.</div><div style="text-align: justify;"> Відповідно до цього Дюмезіль реконструював тричленну структуру пантеону богів у міфологіях кількох індоєвропейських народів. У давніх римлян це були: Юпітер – Марс – Квірін; в аріїв – Мітра та Варуна – Індра – Ашвіни; у скандинавів – Одін – Тор – Фрейр; у скіфів, відповідно, – Колаксай – Ліпоксай – Арпоксай. Французький дослідник вважав, що повноцінних каст є три, а четверта є змішанням деградованих представників перших трьох.</div><div style="text-align: justify;"> Оскільки у традиційному суспільстві з торгівлею існувало дуже багато табу та сакральних обмежень, то зберіганням коштовностей займалися брахмани, проблемами розподілу та обміну – кшатрії. Вайшії ж були ремісниками та землеробами. За Дюмезілем поява професійних торговців, купців в складі третьої касти стало ознакою деградації індоєвропейської цивілізації.</div><div style="text-align: justify;"> Прикметно, що одним з таких факторів на ці процеси є вплив юдеїв, які перебуваючи в четвертому вигнанні ("трефному" світі), почали застосовувати у відношенні до нього ті <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2017/06/the-end-of-third-theory-state.html">господарські методи</a>, що забороняються в рамках самої юдейської громади. Середньовічна Європа знала три основні стани – духовенство (<u>лат.</u> <i>oratores</i>), войовників (<u>лат.</u> <i>bellatores</i>) та трудівників (<u>лат.</u> <i>laboratores</i>) – міщан, селян. Церква також поділяє людей на духовних ("пневматики"), душевних ("психіки") і плотських ("саркіки").</div><div style="text-align: justify;"> І вся ціннісна система була заснована саме на цій тричленній структурі суспільства! Теорія Дюмезіля справила величезний вплив на подальші дослідження в області індоєвропеїстики та на становлення структуралізму (Дюмезіль сприяв просуванню кар'єри молодого Мішеля Фуко). Також Дюмезіль вплинув на Клода Леві-Стросса (але останнього відрізняє інтерес до структурної динаміки, до механізму варіацій міфологічних конфігурацій).</div><div style="text-align: justify;"> Дюмезілеву теорію підтримував й високо оцінював Мірча Еліаде. "Новий час" або ж <b><span style="color: #990000;">Modern</span></b> скасовував релігію, стани, сакральне розуміння світу і це стало початком занепаду та кінця індоєвропейської цивілізації. Їй на зміну прийшли <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2022/08/der-konserwativen-kapital.html" target="_blank">капіталізм</a>, матеріалізм, економізм, егалітаризм, фемінізм, ґендеризм тощо.</div><div style="text-align: right;"><b><i>Автор </i></b><span style="text-align: justify;">– </span><b><i><a href="https://www.facebook.com/S.M.Chaplygin/posts/6888341917881806" target="_blank">Сергій Чаплигін</a></i></b></div></span>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-28738102659388150862024-01-11T08:44:00.000-08:002024-01-11T08:57:14.651-08:00Пам'яти славетного археолога Василя Ляскоронського<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgtZIFAwWuU31Hea2OGH_tnMpcKisNj8jtywJht8U9UIIJP1GNiAHp78cuU_sGgJI-Szw2XaLm5KFTfWFsZM76Zl5SeR2iMp6_ONu2mRYgrGTjJgOYh4yZIszR0rgFXiEb2S5qGpA1WINQ5sMT-nCVMAH_3LS78z_DdXfpkRYmtQRF43ll0oIlZex1WKVCX/s765/photo_2024-01-11_09-15-42.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="430" data-original-width="765" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgtZIFAwWuU31Hea2OGH_tnMpcKisNj8jtywJht8U9UIIJP1GNiAHp78cuU_sGgJI-Szw2XaLm5KFTfWFsZM76Zl5SeR2iMp6_ONu2mRYgrGTjJgOYh4yZIszR0rgFXiEb2S5qGpA1WINQ5sMT-nCVMAH_3LS78z_DdXfpkRYmtQRF43ll0oIlZex1WKVCX/s320/photo_2024-01-11_09-15-42.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="font-family: times;">Року 1860-го, 5-го дня місяця січня (за старим стилем 24.XII.1859 р.) у Золотоноші Полтавської губернії народився талановитий дослідник – Василь Григорович Ляскоронський. </span>За своє життя він здійснив багато гідних речей, про які варто було б розповісти. Його дослідницька кар'єра була яскравою та багатогранною, а життя минуло у вирі плідної роботи в колі провідних українських науковців.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Він був мандрівником, який у свій час пройшов тисячі кілометрів Україною та державами Європи. А ще, </span>– <span style="text-align: left;">людиною, яка думками мандрувала на тисячі років в минуле. Його доробок та життя варті багатьох слів, але сьогодні хотілося б нагадати про його вклад у дослідження Руси і пов'язаного із Полтавщиною Переяславського князівства.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Ляскоронський зацікавився минулим ще з юности: у кінці 1870-х він навчався в Лубенській гімназії, де його вчителем був Федір Камінський </span>–<span style="text-align: left;"> перший дослідник Гінцівської палеолітичної стоянки. Разом з учителем, Василь Григорович проводив археологічні розкопки та розвідки, відточуючи власну майстерність. Під час навчання у Київському університеті імені святого Володимира (1880-1885) стає учнем Володимира Антоновича, знайомиться із Михайлом Грушевським, поринаючи у київське академічне середовище.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Знаковими можна вважати дослідження Ляскоронського на території Полтавської губернії. Під час проведення експедицій були знайдені, замальовані, описані та нанесені на мапу десятки городищ і поселень епохи Руси, знайдено багато різночасових курганів, майданів, а також досліджено легендарні Змієві Вали. За результатами багаторічних досліджень були опубліковані вартісні й цікаві донині праці: <b><span style="color: #990000;">"Исторія Переяславльской земли съ древнѣйших временъ до половины XIII столѣтія"</span></b> (1897), <b><span style="color: #990000;">"Городища, курганы, майданы и длинные (змиевые) валы в области дн</span></b></span><b style="text-align: left;"><span style="color: #990000;">ѣ</span></b><span style="text-align: left;"><b><span style="color: #990000;">провского Левобережья"</span></b> (1911 р.) тощо.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Ще варто згадати археологічні дослідження в Києві та на Київщині у співпраці зі знаменитим археологом Вікентієм Хвойкою. Василь </span>Григорович<span style="text-align: left;"> брав участь у розкопках на подвір'ї Софіївського собору в Києві (дивіться його однойменну працю, видану восени 1925 р.), а також у дослідженні Золотих Воріт: <b><span style="color: #990000;">"Звідомлення про розкопи біля "Золотої брами" у Києві восени 1927 р."</span></b>. Під час вивчення </span><span style="text-align: left;">спадщини Руси пан Ляскоронський виявляв неабияку наполегливість.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Чого вартий сам той факт, що заради глибшого дослідження теми походження князівської держави науковець опанував давньоісландську мову, прочитав автентичні середньовічні ісландські саґи та започаткував результативну співпрацю з ісландським академічним середовищем, що тривала більше 35 років. Така складна робота була проведена в кінці ХІХ-го й на початку ХХ-го ст. Усе це свідчить про непересічність характеру та талановитий розум Василя Григоровича.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: times;"><a href="https://t.me/Uk9DRy_stZU1MWUy/3310" style="text-align: left;" target="_blank"><b><i>За матеріялами Полтавського краєзнавчого музею</i></b></a></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-85932356023038264582024-01-10T11:24:00.000-08:002024-01-10T11:51:38.424-08:00Плазування перед московським Ґоліятом<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-R_FvHseL1_xF9VNW2V0J0eNGV6qw514ZeGS5EcIQGo23ZhY1jx-P_CWHgQbZomxNs3QKE_voJz0zhWpbh8LitTnnXOVwtG3NGrz1bAUOSBtcbZ6JYVGjPzxl9w2xUU15opBX8XqNB2-I17O6iUgdBAQkt8LfU9Tg3_l51snNxQbLpS64wdvnpsPNi5jM/s800/02-061-eduskunta.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="561" data-original-width="800" height="224" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj-R_FvHseL1_xF9VNW2V0J0eNGV6qw514ZeGS5EcIQGo23ZhY1jx-P_CWHgQbZomxNs3QKE_voJz0zhWpbh8LitTnnXOVwtG3NGrz1bAUOSBtcbZ6JYVGjPzxl9w2xUU15opBX8XqNB2-I17O6iUgdBAQkt8LfU9Tg3_l51snNxQbLpS64wdvnpsPNi5jM/s320/02-061-eduskunta.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">Колишній фінляндський політик, а нині знаний письменник-публіцист, Лассе Легтінен нещодавно <a href="https://yle.fi/aihe/artikkeli/2020/01/22/lasse-lehtisen-kolumni-kun-kekkonen-niin-minakin-nain-lahdin-jugoslaviaan" target="_blank">виклав</a> спогади про свою молодість. Він описує суспільно-політичну дійсність у Суомі за доби президентства кремлівського аґента Урго Калеви Кекконена. За твердженням пана Легтінена, у 1960-х рр. суть поширеного нині у світі слова "фінляндизація" (<u>фін.</u> <i>Suomettuminen</i>) тоді взагалі не розуміли й не сприймали.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> «</span><i style="text-align: left;">Після закінчення Другої світової війни фінському народові довелося створити прийнятний для себе новий образ Совєцького Союзу та його керівників. Так, Іосіф Сталін став добрим "батьком народів", хоча ще кілька місяців до того, влітку 1944-го він утілював усе всесвітнє зло. Дивовижна зміна у настроях! А все тому, що совєцький вождь виявив виняткову прихильність до Суомі, не окупувавши й не приєднавши до СССР нашу країну. У наших батьків виникло своєрідне почуття вдячності</i><span style="text-align: left;">», – с</span><span style="text-align: left;">тверджує Лассе Легтінен.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Експолітик та ексдепутат Едускунти від Соціял-демократичної партії наголошує, що у 1945-1991-х рр. (і навіть досі, про що свідчить дозвіл на перебування у країні багатотисячної російськомовної громади!) фінляндське суспільство хворіло на горезвісний "стокгольмський синдром". Тому <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2012/04/blog-post_27.html" target="_blank">плазування Гельсинкі перед Москвою</a>, що за Кекконена, що після нього, – було набутою звичкою політиків. Це психологічний стан, за якого у людей, взятих у заручники проти їхньої волі, виникає позитивне ставлення до свого загарбника.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> «<i>Наче Сталін був суворим батьком, який несподівано відклав ремінь і не став пороти свою волелюбну дитину. Тому страх дитини, яка подорослішала у горнилі бойовища, дорослішання, відразу змінилося вдячністю. З роками відносини між Суомі та СССР перетворилися на взаємини полоненого й окупанта, в яких перший згодом дедалі сильніше виправдовував дії другого, до всього щиро вірячи у благі наміри</i>», – аналізує недавнє минуле соціял-демократ Легтінен.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"> З його слів, маючи такий синдром, люди пізніше можуть давати свідчення на користь тих, хто їх пригноблював. Що й сталося за президентства Кекконена: фінляндці почали проводити урочисті заходи з нагоди совєцьких пам'ятних дат, на яких дякували Лєніну за те, що він, мовляв, "у грудні 1917 р. дав їхній країні незалежність"; вихваляли совєцько-фінляндський Договір про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу; і тому подібне. У Суомі навіть відзначали річницю з нагоди <a href="https://bastion.tv/sovyeckij-gibraltar-na-baltici-nezdijsnenna-zabaganka-stalina_n55380" target="_blank">повернення півостровів Ганко та Порккала</a>, які доти були "орендовані" московитами.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"><span style="font-family: times;"> «<i>У нашій внутрішній політиці важливість вказаної двосторонньої угоди про "всеосяжну дружбу" щиро оспівувалась. Громадяни вірили, що ось тепер-то московити неодмінно не будуть нам ворогами та загарбниками, а навпаки... Хоча особливої військової вигоди цей документ не становив. Наша проросійська політика за доби фінляндизації вважалася неймовірною мудрістю. Про це повідомлялося у кожному державному виступі:</i></span></span><span style="font-family: times; text-align: left;"> </span><span style="text-align: left;"><span style="font-family: times;"><i>від депутатів муніципальних рад до міністрів і президента республіки. Жоден фін не наважувався це оскаржити, і Москві цього було достатньо, про що тепер варто шкодувати</i>», – висновує Лассе Легтінен</span></span><span style="font-family: times; text-align: left;">.</span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: times;"><b><i><span style="font-family: times; text-align: left;">Автор </span><span style="text-align: left;">– </span><span style="text-align: left;">Kalev Korpinen</span></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-26835839450990538462024-01-09T08:19:00.000-08:002024-01-10T11:53:35.265-08:00Жертовна Брама Європи проти Історії<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisrjTxEuiypuG3VreWozy_wrcF0RrcMN-vx2EC7tNMvMkglmnerhMOEH8s2HOSnZzhwdt0yEVV4qEBdAsE-7DKcW6DGMhNHCl547saqQ6lZ3esu4K2nP0PQcef5yUeWwGyxtYmztlWQthP3dNbXb1xbC1eGn1IkGJeASdPvMbZHCxewJGEfVgrQj6rYuHe/s497/fascio-1.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: times;"><img border="0" data-original-height="497" data-original-width="332" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEisrjTxEuiypuG3VreWozy_wrcF0RrcMN-vx2EC7tNMvMkglmnerhMOEH8s2HOSnZzhwdt0yEVV4qEBdAsE-7DKcW6DGMhNHCl547saqQ6lZ3esu4K2nP0PQcef5yUeWwGyxtYmztlWQthP3dNbXb1xbC1eGn1IkGJeASdPvMbZHCxewJGEfVgrQj6rYuHe/s320/fascio-1.jpg" width="214" /></span></a></div><span style="font-family: times;"><div style="text-align: justify;">В одному з інтерв'ю Еміль Чоран 1982 року сказав: «<i>По суті, люди зі Східної Європи, якою б не була їхня ідеологічна орієнтація, завжди проти Історії... Чому? Бо всі вони – її жертви</i>». Не знаємо, наскільки мав рацію румунський <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2017/12/jaroslav-bozhko-for-diorama.html" target="_blank">філософ</a>, що оселився у Парижі. Коли він утікав від війни, режимів, що проростали в його країні, містах, селах Карпат.</div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Після війни Чоран довгий час мовчав, лише вчився писати й писав... Але пізніше, ближче до смерти заговорив у різних інтерв'ю. Власне, як би не звучали його слова, але нині вони своєчасні (актуальні, як ніколи доти).</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> І справді, нас огортає тиша і смерть, бо щодня хтось гине, щодня похорон. Інколи голос поета пробивається через цю тишу, щоби бути почутим, прорости словами десь на чорноземах східного кордону або сонячного Півдня. Тиша або приглушений крик, стогін під завалами будинків, які складаються наче іграшкові під обстрілами.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Скільки потрібно принести людей в жертву, щоби стати суб'єктом історії та перестати бути її жертвою </span><span style="text-align: left;">–</span><span style="text-align: left;"> 1 мільйон, 5 мільйонів, 30, 45, 50 чи ще більше?.. Можливо просто <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2019/08/druh-makhovets-and-last-human-standing.html" target="_blank">зникнути і стати історією</a>. Словами, що будуть проростати у підручниках з історії, часом у фільмах, книгах та прикладах безглуздості у таких висловах як "Піррова перемога" або чогось подібного.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Ми продовжуємо жертвувати собою заради історії, щоби нас почули, а тиша розсіялась, і всі мертві заговорили голосно і щоби всіх стало чути. Ми це робимо для того, щоби ці голоси виїдали свідомість кожному, що РФ-Московія є втіленням зла, що це </span><span style="text-align: left;">– </span><span style="text-align: left;">ненаситний вбивця, який буде вбивати завжди, поки існуватиме. Бо така його сутність цієї Історичної істоти.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Вона просить собі їжі у вигляді жерт, бо це Історія, яку, як люблять казати, пишуть переможці. Правда Росія надто часто програвала, але всеодно продовжує бути Історією, що потребує жертв заради власного існування. Все породжене росією прокляте як і її історія.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> На жаль, світ нас бачить як породженням Московії, що робить нас <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2023/08/wagner-ist-ein-vorlaufer-nietzsches.html" target="_blank">проклятими через тишу</a>, яка проростає навколо нас щодня. Тишу та мовчання померлих людей зі Східної Європи </span><span style="text-align: left;">–</span><span style="text-align: left;"> жертв Історії... Бути Брамою Європи почесно, але водночас жертовно і саме тому ми є проти Історії!</span></div><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: times;">За матеріялами <a href="https://t.me/obranciduchiv/6314" target="_blank">"Обранців духів"</a></span></i></b></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-34484340753395529302024-01-05T03:25:00.000-08:002024-01-05T03:33:20.859-08:00Заходу вигідно знекровлювати Москву українським коштом<p><span style="font-family: times;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: times;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjU07cvhE_iFwZTlqu0TM3XEFz7O8-Gj4bzSerLoayNjj9ry_1EvysakHHG2u8imMpn0n8ctn-L7BSk20Uz0p1cRWBVflFK1K297QTrv3yLPmqqAA6ieamAoqYRcmnE6JDV1bIQQoyG40eTZPCPOfljyvRGr7v7UKfafN-98JCB4p29KVlucLuwSvJATOeD/s1280/VappausVaiKuolema.jpg" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="960" data-original-width="1280" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjU07cvhE_iFwZTlqu0TM3XEFz7O8-Gj4bzSerLoayNjj9ry_1EvysakHHG2u8imMpn0n8ctn-L7BSk20Uz0p1cRWBVflFK1K297QTrv3yLPmqqAA6ieamAoqYRcmnE6JDV1bIQQoyG40eTZPCPOfljyvRGr7v7UKfafN-98JCB4p29KVlucLuwSvJATOeD/s320/VappausVaiKuolema.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;">Якщо метою путінської "спецоперації" було знищення <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2021/04/the-orthodox-jihhad-against-russia.html" target="_blank">суверенітету України</a>, то як би це прикро не було визнавати, її планувальники далеко просунулися в цьому напрямку. Бо масштабне вторгнення, окупація стратегічно важливих територій і ракетний терор ущент рознесли економічну базу нашого політичного суверенітету. Погляньте-но лишень на колись перлину совєцької індустрії Харків!</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Москва воює на свої. Добре, погано – то вже інша справа, а український уряд без зовнішніх запозичень/донатів (тобто добровільних пожертв) уже не може забезпечити соціальні виплати. А країна, що не може звести кінці з кінцями, не має власного мінімально необхідного мінімуму зброї для відбиття зовнішньої агресії, не може розраховувати на самостійну внутрішню й зовнішню політику.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Так, до Москви на поклін за грішми/газом/ярликом для глави держави ми вже не їздимо. Але для <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2023/08/is-it-worth-it-for-ukrainian.html" target="_blank">РФ абсолютно залежна від Заходу</a> Україна – це все одно краще й спокійніше, ніж Україна заможна й економічно спроможна, що зробило б її активним гравцем на міжнародній арені. (<span>І<b style="color: #990000; font-style: italic;"> vice versa</b></span>, на жаль).</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> Бо історичний досвід показує, що всі ці високоцивілізовані сери, герри з Берліна і мосьє з Парижу спокійно сідали рядочком із царями й генсеками. Вони ділили з ними світ – у Відні, Тегерані, Ялті, Потсдамі, Гельсинкі. І завжди Росія-Московія викручувалася та отримувала від них те, що їй було критично необхідно, тож бравурні реляції поїдальників нерозмоклої "мівіни" і проїбальників стратегічних територій щодо РФ, яка "все програла" абсолютно недоречні.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: times;"><span style="text-align: left;"> На тлі повної відсутності чіткої й дієвої стратегії <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2020/04/rus-ukraine-against-moscowian-horde.html" target="_blank">подолання економічної катастрофи</a> та збереження перспектив відновлення економічної спроможності – один із головних передумов політичного суверенітету. А ще, і процвітання окраденої, і одуреної ними нації... Нації, яка досі змагає за свою свободу.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: times;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: times;">Автор – <a href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid05Z8otQGWz1jdM3jbLgmtoVA1vvbAsncc37NshP3Kns7BGLY9vcHxkW78rY7k8edgl&id=100035457510410" target="_blank">Софія Дніпровська</a></span></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-36736279786465681262023-08-25T13:57:00.013-07:002023-08-25T14:24:14.994-07:00Псевдоінтелектуальний "проґрес" панує у вишах України<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiELfvor-uEMi0hyWGJW0AP8YnyMaLWrxbN5etZCGn8TEEqYeV63yB9NABu9tt0Cf7VzFZ7Al3yAhjV_A-fny91semAhSkV6Nj3h5jPVkJsmHOCHHUcJZQyTD0lhtbOUbf17rkTWZ6m4srsJ82xzEjZYK6J8svAQY0VU2EMHzcbbX5oze4wQIKHVm1rX9cv/s1920/%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1440" data-original-width="1920" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiELfvor-uEMi0hyWGJW0AP8YnyMaLWrxbN5etZCGn8TEEqYeV63yB9NABu9tt0Cf7VzFZ7Al3yAhjV_A-fny91semAhSkV6Nj3h5jPVkJsmHOCHHUcJZQyTD0lhtbOUbf17rkTWZ6m4srsJ82xzEjZYK6J8svAQY0VU2EMHzcbbX5oze4wQIKHVm1rX9cv/s320/%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">Подейкують, що основна функція університету – формувати "інтелектуальну еліту" держави... Якщо так, то наші виші з нею абсолютно не справляються. Міфічна "інтелектуальна еліта" лишається за бортом держави, доки балом правлять досить сумнівні (м'яко кажучи) люди.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Не те, щоб Україна колись славилася високим рівнем освіти, але ця й без того сумна ситуація загострюється тим, що він з року в рік продовжує падати. Власне, не вдаючися до спроб зрозуміти причини падіння, нам постійно пропонують нові рецепти подолання кризи. <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2023/08/tradition-faith-progress.html" target="_blank">Рецепти</a> під соусом "європейськості", "проґресивності", "реформаторства", "інноваційності", "сучасності" тощо.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> На виході отримуємо все те ж саме, але відтепер ще й з сумнівними псевдоінтелектуальними орієнтирами. Тобто, всілякі "червоні активісти", стукачі, неокомсомольці-хунвейбіни (різноманітні "голови студрад" і "студентських профспілок", що існують як адміністративна маріонетка та джерело корупційних маніпуляцій) стають все прогресивнішими і все моднішими на вигляд. Вони проповідують старі формули новими словами.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Ми, натомість, вважаємо, що <u>найбільшими ворогами духу є відстороненість, байдужість і страх перед усвідомленням власної стаґнаці</u>ї. У Могилянському кіноклубі злякалися показувати фільм 1986 року, бо він "міг бути незаконним", але натомість пропаґують ЛҐБТ й <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2017/12/ideology-of-little-ukraine.html" target="_blank">усіляке лівацьке лайно</a>. "Комсомольці" почали змагатися у тому, хто знайде більше витягів із постанов СБУ про заборону на заборону щось забороняти.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Інших здивувала "окупація" студентами одного з приміщень для проведення книжкової презентації, а д</span><span style="text-align: left;">ивитися фільм, збиратися на території університету без прямих директив зверху тепер незаконно. Дарма, що історія студентства, навіть європейського, навіть другої половини ХХ ст., коли суспільство було набагато стабільнішим і не існувало настільки гнітючих та бездонних соціальних подразників (котрі адекватну молоду людину спонукають втрутитися), як зараз – було історією бунтів, історією читання/споглядання/практики забороненого, історією захоплення студентських аудиторій. </span><span style="text-align: left;">Хочете ви цього чи ні, готові ви з цим миритися чи ні, але це саме так!</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial;"><b style="text-align: left;"><i>За матеріалами <a href="https://t.me/avantguardia/28" target="_blank">"Аванґарду"</a></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-17627520453945020982023-08-23T07:44:00.017-07:002023-08-23T08:31:11.894-07:00Ми проживаємо час, коли ревуть гармати!..<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDn13opoxwlkvzvZatup8TaqN_HX5V_3lQohbhrr6KGrtOJAVkMVEOBcVIzM6EHzUdoVg3vkuKbf_zWkUZEeezTat9TBOncbYgoSLkaS_XQJ7fekA7U3Ko2iuV2aj1_pYuSfiI_CQiTuHH9GF5vz5l3FtQopea4kJdd0xhno6wMZMXYlFsbaWm0rUREkFA/s600/herb.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="400" data-original-width="600" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjDn13opoxwlkvzvZatup8TaqN_HX5V_3lQohbhrr6KGrtOJAVkMVEOBcVIzM6EHzUdoVg3vkuKbf_zWkUZEeezTat9TBOncbYgoSLkaS_XQJ7fekA7U3Ko2iuV2aj1_pYuSfiI_CQiTuHH9GF5vz5l3FtQopea4kJdd0xhno6wMZMXYlFsbaWm0rUREkFA/s320/herb.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="font-family: arial;">Ми проживаємо час, коли ревуть гармати, </span><span style="font-family: arial;">падають великі держави, але повстають і нові. Час надзвичайний, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2019/05/new-opinion-about-hetmanat.html" target="_blank">час тяжкий і відповідальний</a>, т</span><span style="font-family: arial;">а рівночасно це повний значiння час, що ховав в собі можливості і для нашого народу. </span><span style="font-family: arial;">Народи, що їх провідники чи кандидати на них не вміють завжди, всюди и за кожної ситуації панами-лицарями бути, </span>–<span style="font-family: arial;"> такі народи не мають права на вільне життя.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Народи, що їх <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/06/jaroslav-obolonsky.html" target="_blank">провідники не мають відчуття національної гордости</a>, можуть бути тільки знаряддям для інших. </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Народи, що їх провідники стають тінями чужих панів, луною чужих слів і відблиском чужої слави, скочуються безповоротно у прірву небуття... </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Україна ж встане й дужою буде, коли вона супроти зовнішнього світу, супроти зовнішнього тиску, супроти зовнішнього розкладу поставить з одного боку свою сталеву єдність.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Наша єдність </span>– <span style="text-align: left;">це єдність ліпших своїх синів, де б вони не були, а з другого – не паде духом і збереже свою національну честь, які б не були тяжкі умовили для її існування. </span><span style="text-align: left;">Бо єдність тоді тільки варта чогось, коли вона на Божий закон. На <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/10/vivat-imperium.html" target="_blank">закон лицарський</a> та на закон нашої Матері-Землі оперта, коли слова "зрада", "чвара" та "наймит" будуть із словника тої єдности-спільноти раз і на все викреслені.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Ми, українці, маємо завжди йти своєю власною дорогою, Українською. <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/10/revenge-or-nothing.html" target="_blank">Дорогою вікової творчости</a>, узгляднивши, ясна річ чужий досвід на полі техніки,соціяльних та культурних досягнень. Ось у цьому найвищий вияв українського державницького нацiоналiзму – схоронити своє власне національне обличчя за найтяжчих часів, схоронити свою власну українську душу, а не з порожнечі дешевих, хоч може й ефектовних слів.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial;"><i style="text-align: left;"><b>Автор – Павло Скоропадський</b></i></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-30946250489653390952023-08-21T13:41:00.007-07:002023-08-21T14:21:34.182-07:00Традиція, віра і проґрес<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirSZvh6oZrSFLS3HtMqYJOFspuWXuoXhFx-wdcQILKxt93M66whOonUiEagF7MCzfGsF9KEfPN1ZLt4rEqJFcJMjBnElpbOa0G8hpLfurIhQTr2b8cVzFlx6AJNB-tVG3QSary1Z3zk4vpY3rlz0iBTsg9rabOQnikpSh1St3HzB24MWuRxQwqWgGpUuzF/s410/ed1.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: arial;"><img border="0" data-original-height="410" data-original-width="320" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEirSZvh6oZrSFLS3HtMqYJOFspuWXuoXhFx-wdcQILKxt93M66whOonUiEagF7MCzfGsF9KEfPN1ZLt4rEqJFcJMjBnElpbOa0G8hpLfurIhQTr2b8cVzFlx6AJNB-tVG3QSary1Z3zk4vpY3rlz0iBTsg9rabOQnikpSh1St3HzB24MWuRxQwqWgGpUuzF/s320/ed1.jpg" width="250" /></span></a></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">За останні кілька десятиліть традиційний устрій життя більшості людей змінювався з року-в-рік із небувалою швидкістю, і сьогодні ми живемо в епоху інформаційних технологій, де, здавалося б новітній винахід здатен безнадійно застаріти в найкоротший строк. Тож нині, в добу нанотехнологій, сенсорних телефонів і гігантських бетонних мегаполісів, ми часто замислюємося що в нинішніх життєвих умовах повсякчасних змін глобалізму вже не залишилося місця Традиції та Вірі. Іноді, ми запитуємо себе, – а що є насправді Традиція та Віра, і які вони посідають місце в сучасному світі?</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Відповідь на це питання дуже просте: Традиція </span>–<span style="text-align: left;"> це наш культурний код. Це те, що ми всмоктуємо із молоком матері в дитинстві, а саме </span><span style="text-align: center;">– </span><span style="text-align: left;">свою мову, свою етнічну культуру, свою систему цінностей або менталітет, а також, безумовно, такий важливий елемент як релігія! Безрелігійне суспільство нікому до наших днів збудувати не вдалось.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"><span style="font-family: arial;"> Навіть московськими більшовиками та їхніми імітаторами з країн так званого "третього світу" (Куба, Венесуела, Болівія, КНР, Монґолія, КНДР і В'єтнам) не було зруйноване релігійне чування в народних масах своїх підданих. Кожне історичне суспільство на Землі мало свої релігійні вірування, і не дивлячись на спроби різного роду комуністів та тоталітарних виродків нав'язати в окремо взятих країнах так званий "науковий атеїзм на державному рівні". З рештою, переважна більшість людей так, або інакше має втримала свою власну систему сакральних ценностей, зберегла віру предків...</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"><span style="font-family: arial;"> Також важливим елементом Традиції залишається й Сім'я, не випадково девізом португальського націонал-традіціоналістської, корпоративної держави епохи правління Антоніу ді Олівейра Салазара було: «<i>Бог, Вітчизна, Сім'я!</i>», – так звані "3 кити" традиціоналізму. </span></span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Традиціоналізм, як своєрідна та природна ідея, насамперед спрямований на захист національних цінностей </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">–</span><span style="font-family: arial; text-align: left;"> він є фундаментом і точкою відліку абсолютно будь-якого народу. А отже, поки будуть існувати різні народи, буде існувати й їхній власний традиціоналізм.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Сам по собі Традиціоналізм як ідея суто елітарна. Хоча, і не відірвана від реалій, а так чи інакше сучасна нам як західна цивілізація, нехай перекручена ліволіберальною корозією мультикультурної асиміляції, з усіма її плодами та досягненнями: науково-технічним проґресом, розвиненою медициною, високою культурою, які стали зразком для всього іншого світу, </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">–</span><span style="font-family: arial; text-align: left;"> є <b><span style="color: #990000;">de facto</span></b> плодом і Традиції, і традиціоналістів. Тобто, тієї войовничої, традіційної меншини про яку говорили Карл Ґустаф Юнґ, Юліус Евола і Хосе Примо де Рівера.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Власне, саме вони, не дивлячись на нарікання облудлої навколишньої сірої маси, яка часто і легко піддається згубним лівацьким ідеям, впевнено вели людство вперед, до вершин Олімпу історії, здійснюючи часом найграндіозніші звершення. Традіціоналістами були всі великі завойовники: від Рамзеса ІІ, який покінчив з єресю всередині давньої єґипетської релігії до Наполеона І Бонапарта, який створив свій славнозвісний "Кодекс", заснований на традіційних цінностях. А ще, всі суворі законодавці: від вавилонського Хамураппі, який поважав заповіти предків, до американця Бенджаміна Франкліна, переконаного консерватора і християнина...</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Саме тому, завданням сучасних традиціоналістів є збереження національної ідентичності народів, до яких вони належать. Для нас важливо перш за все не допустити розкладання західної, радше європейської цивілізації </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">–</span><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Традиції, що стала двигуном Проґресу, проґресу заснованого на романському, німецькому, давньоруському і староеллінському фундаменті. Традиція та Проґрес чітко окреслили майбутнє, спираючись на славетне минуле та предковічні релігійні устої окремо взятих народів: католицтво для поляків та іспанців, протестантство для шведів та англійців, православ'я для українців та греків.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgd2SIfHgiZ7BI7UmVN-1ZE4dZ300aJpMlm3mLvZY6vNNcYdW71Kt8X8qO4tXx8sD9AX540wg4yBJ3UtO0YDnKt6rJaQnA5Qp8hJTURxuXNlYwbzABldejKxjfGT6DcorZ5Man8FWXb4ITg8eEjx8CbWShkFRglxM1EKOwGXVy2XLb_-G2YpiGuoGCE6HIt/s1093/f-style.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="1093" data-original-width="755" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgd2SIfHgiZ7BI7UmVN-1ZE4dZ300aJpMlm3mLvZY6vNNcYdW71Kt8X8qO4tXx8sD9AX540wg4yBJ3UtO0YDnKt6rJaQnA5Qp8hJTURxuXNlYwbzABldejKxjfGT6DcorZ5Man8FWXb4ITg8eEjx8CbWShkFRglxM1EKOwGXVy2XLb_-G2YpiGuoGCE6HIt/s320/f-style.jpg" width="221" /></a></div> Цей перелік не є вичерпним! Сучасна цивілізація дісталася нам від наших предків, войовничих традиціоналістів, які зі зброєю в руках захищали Вічні Міста на кшталт Риму чи Києва від навали нових варварів із Півдня та Сходу, раз-по-разу захищаючи нашу історію, звичаї, вірування. Тепер жереб у цій боротьбі за Віру, Традицію і Проґрес випав нам.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Що правда, нині цивілізаційна війна знайшла дещо інший формат </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">–</span><span style="font-family: arial; text-align: left;"> війна за серце і розуми людей, війна за те, щоби наша спадщина не була поглинена мультикультурним монстром, породженим гнилою лівацькою ідеологією, спрямованою на знищення, але ніяк не на творення. Зі шляху цієї війни проти потворністи, варварства і рабства, шляху Традиції та Національної Ідентичности нам вже не зійти. Бо він веде вперед не одну сотню років не одне покоління, і перемога в ній залежить тільки від нас, від тієї войовничої традиційної меншини, що подібна атлантам і титанам, які тримають небосхил від неминучого падіння у безодню мороку.</span></div><div style="text-align: right;"><b style="font-family: arial; text-align: left;"><i>За матеріалами часопису "Січовик"</i></b></div>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-50890918542239990722023-08-17T10:32:00.017-07:002023-08-17T11:16:47.009-07:00Чи варто українському воїну вмирати за Таллінн?<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOCUnymtigx4nt9-MOKWhrUCNOKw8dphjCcx34cvx9yqUJvxNjn3I5TnF--UehR2GBZfBbdzLWw8dtL1xjk9o31zXsZ8U-1YAfhfsociSbtK7AobnO3wHnO6XTkIcC3R4JEQ35AmZmsom9hUSkB-MyXQUJMDwGCwvOPolocyMQKMO2-dp-w709RewNb7ve/s573/NATO.gif" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><span style="font-family: arial;"><img border="0" data-original-height="573" data-original-width="573" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhOCUnymtigx4nt9-MOKWhrUCNOKw8dphjCcx34cvx9yqUJvxNjn3I5TnF--UehR2GBZfBbdzLWw8dtL1xjk9o31zXsZ8U-1YAfhfsociSbtK7AobnO3wHnO6XTkIcC3R4JEQ35AmZmsom9hUSkB-MyXQUJMDwGCwvOPolocyMQKMO2-dp-w709RewNb7ve/s320/NATO.gif" width="320" /></span></a></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">Свого часу, ще до широкомасштабного вторгнення, у західних військово-політичних структурах і ЗМІ тривали жваві дискусії на предмет реакції <span style="color: #990000;"><b>NATO</b></span> і її окремих членів на <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2018/11/saaremaa-and-hiiumaa-as-new-kremlins.html" target="_blank">можливу агресію путінської еРеФії щодо країн Балтії</a>. Прагматичні підрахунки військових експертів і аналітиків загалом зводилися до того, що загрози та непередбачувані наслідки є надто великими, аби йти на пряму конфронтацію з РФ. Загроза ядерної війни мала бути стримуючим чинником від негайного застосування 5 статті <b style="color: #990000;">NATO</b>.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> На тлі московсько-української війни ця давня дискусія (</span></span><span style="font-family: arial; text-align: left;">«</span><span style="font-family: arial; text-align: left;"><i>Чи варто вмирати солдату </i></span><b style="color: #990000; font-family: arial; text-align: left;"><i>NATO</i></b><span style="font-family: arial; text-align: left;"><i> за Таллінн?</i></span><span style="font-family: arial; text-align: left;">»</span><span style="font-family: arial; text-align: left;">) дещо призабулася. І лише поява "вагнерівців" на кордонах із Польщею, Литвою та Латвією, знову актуалізувала її зміст. Впевнено гарантувати, що еРеФія наважиться на прямий напад на одну з країн </span><b style="color: #990000; font-family: arial; text-align: left;">NATO </b><span style="font-family: arial; text-align: left;">(<a href="https://initiativenational.blogspot.com/2014/08/guam-2-unia-baltica-et-pontia.html" target="_blank">скоріше на Латвію, Естонію або Литву</a>, але не Польщу), звісно, не можна. Хоч вірогідність цього таки надзвичайно висока – зважаючи на путінську манеру підвищувати ставки в патових ситуаціях.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> А от в чому можна бути впевненим гарантовано, так це у тому, що в разі путінської агресії </span><b style="color: #990000; font-family: arial; text-align: left;">NATO</b><span style="font-family: arial; text-align: left;">, як структура, не надасть дієвої допомоги своїм балтійським членам. 5 статтю будуть довго погоджувати й голосувати, долати вето Мадярщини та Туреччини, висловлювати глибоку стурбованість та погрожувати новими пекельно-фіговими санкціями. </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Зважаючи ж на розмір території, чисельність населення, обсяг армій і озброєнь, питання щодо суверенітету країн Балтії вирішуватиметься протягом декількох днів. Західні ж <b><span style="color: #990000;">Realpolitik</span></b> і <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/09/europa-jest-zdradziecka-ciotka.html" target="_blank">"прагматика"</a> може хіба що запропонувати гвинтокрили для евакуації балтійських президентів.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Що країнам Балтії, в разі московської інвазії, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2014/08/ukraine-non-geopolitical-vector.html" target="_blank">може запропонувати Україна</a>? Тут питання не лише військової доцільності, а передусім нашої відповідальності та вдячності країнам, які відзначилися найбільш активною підтримкою нашій державі у найважчі для неї часи. Вони передали нам свою зброю, прийняли наших біженців, виділили найбільшу у відсотковому співвідношення фінансову допомогу, послідовно підтримали всі наші вимоги на дипломатичному рівні.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Тож коли перший вагнерівець чи блакитна панамка ступить на естонську чи латвійську територію Україною має бути негайно задіяний план всеосяжної допомоги нашим найвідданішим союзникам – наш десант має <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2021/01/estonia-wants-to-restore-justice.html" target="_blank">негайно прибути до Таллінна</a> чи Риґи. Тобто, наші війська мають негайно перейти кордони РФ і лукашенківського протекторату з осердям у Мінську, аби перешкодити просуванню московських військ і перерізати їх комунікації. </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Зважаючи на всі ризики розростання путінської агресії, Україні необхідно якнайшвидше укласти з усіма країнами Балтії, а також із Польщею та Молдовою, двосторонні військово-політичні угоди, які передбачали б наше негайне реагування (впродовж 24 годин), участь контингентів ЗСУ в обороні цих країн і перенесення військових дій безпосередньо на територію агресора, в разі нападу РФ на одного з наших союзників.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Таку ж схему укладання двосторонніх угод варто запропонувати й іншим країнам, які ще пам’ятають, що таке союзницькі зобов’язання, справжня солідарність та верховенство міжнародного права: Фінляндія та Швеція могли б стати гарантами безпеки Естонії та Латвії; <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2017/10/iron-dalia-go-ahead.html" target="_blank">Польща укласти відповідну угоду з Литовою</a>; Чехія з Польщею; Румунія з Молдовою; Велика Британія з усіма цими країнами. </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">На місці ялового </span><b style="color: #990000; font-family: arial; text-align: left;">NATO</b><span style="font-family: arial; text-align: left;"> має постати новий дієвий військово-політичний союз, який справді буде про взаємопідтримку, відповідальність і цінності, а не про цинізм, "реальну політику" та "прагматику". Україна має бути рушієм цих процесів і їх натхненником, оскільки наш приклад має закласти основи в нові принципи міжнародних відносин, у яких замість егоїстичних розрахунків і хворобливої меркантильності важитимуть взаємодопомога, справедливість, солідарність та дієве співчуття.</span></div><div style="text-align: right;"><b style="font-family: arial; text-align: left;"><i>Автор – <a href="https://www.facebook.com/oleg.odnorozhenko1/posts/1352171438745219?ref=embed_post" target="_blank">Олег Однороженко</a></i></b></div>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-47946832426440357422023-08-15T14:23:00.010-07:002023-08-15T14:35:34.483-07:00Ілля Ріпин поза "Запорожцями" <p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBOnYfduvOUzC-woztFpr-sDHN4lsMGRo5g-UG8QNWE3bpCrNRo1Wwj3JTjErYOCfJD54iMB1kkVdyxBK9dkhjGdBTtS_8hCByohB_Iqcd3bzKiJvqCyyF1EV58ceQS_lxLbjpKF7OM0fmOkPY9_OITyhdBUgEk-xmLCAsjsmrWiDrk7iyPu8X1AdMNcfl/s1280/photo_2023-08-16_00-23-18.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1280" data-original-width="863" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjBOnYfduvOUzC-woztFpr-sDHN4lsMGRo5g-UG8QNWE3bpCrNRo1Wwj3JTjErYOCfJD54iMB1kkVdyxBK9dkhjGdBTtS_8hCByohB_Iqcd3bzKiJvqCyyF1EV58ceQS_lxLbjpKF7OM0fmOkPY9_OITyhdBUgEk-xmLCAsjsmrWiDrk7iyPu8X1AdMNcfl/s320/photo_2023-08-16_00-23-18.jpg" width="216" /></a></span></div><span style="font-family: arial;"><div style="text-align: justify;">Здебільшого, Ілля Юхимович асоціюється з легендарною картиною "Запорожці", та яка "Козаки пишуть листа турецькому султану". Звісно, українська, а особливо козацька тематика у творчості художника було провідною. Ріпин палко захоплювався своєю батьківщиною, людьми що її населяють та населяли раніше.</div><div style="text-align: justify;"> Митець особисто їздив на <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2023/06/brotherhood.html" target="_blank">місця колишніх Січей</a>, тісно спілкувався зі своїми друзями-істориками. Про слобожанських козаків Ілля чув хіба від бабусі, про їх останні дні. <span style="text-align: left;">Та на цінних для етнографів творах Ілля Юхимович не закінчується, він </span>–<span style="text-align: left;"> сучасник революційних процесів, вони теж знайшли свою реалізацію на полотнах.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Звісно, картин про українські епізоди, нажаль, не знайти, втім, загальний сюжет "звірств більшовиків" художник підхопив. Ріпину належить полотно з прозаїчною назвою "Більшовики. Солдати Троцького відбирають у хлопчика хліб". Описувати сам сюжет не станемо, що підмітимо </span>– <span style="text-align: left;">пан художник абсолютно точно зобразив середнього більшовика, продукт негативної селекції, що не змінився за ці 100 років.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Це, зокрема, особистий конфлікт </span>–<span style="text-align: left;"> вони, за даними деяких дослідників, не дали митцю повернутися до України, хоча така практика була і була врегульована. </span><span style="text-align: left;">В останні дні свого життя митець працював над 2 картинами <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2020/10/remember-ivan-kotliarevskyi.html" target="_blank">на українську тему</a>:</span><span style="text-align: left;"> "Зустріч гетьмана" та "Гопак", </span>–<span style="text-align: left;"> обидві не завершив. Вірогідно, сюжет першої картини був би про Гетьмана Хмельницького.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Варто згадати, про Гетьмана Мазепу він мав дуже сумнівні уявлення, бачивши в ньому "ляха", через що ледь не посварився з істориком Дмитром Яворницьким. Науковець</span><span style="text-align: left;"> просив його створити сюжет про Мазепу та Карла XII, композиція якого була би серйозним випробуванням сил митця. Але Мазепа його цікавив, одного разу він скопіював побачений портрет, на якому, гадав, був гетьман.</span></div><div style="text-align: right;"><span style="text-align: left;"><i><b>За матеріалами часопису <a href="https://t.me/Hetmanate/1986" target="_blank">"Гетьманат"</a></b></i></span></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-57548788480249372972023-08-11T13:05:00.018-07:002023-08-11T13:50:47.308-07:00Ваґнер – передвісник Ніцше<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7ejECBAOUf-HyARUFlSrjnDVXpbqsq5R260J4T6zDTIyIePx7XiKI5WqdfJLy7e4-FGLUOYYJRIW45zX6SZ-yZ4sX7wvoPnYssZ2TIIrbqk4FM5n0uuArYVF8vp4gt07DqrJiRntkC01uP1CGpPEoDR-E02z-3l64lB94CpYU7VzA5uvJDFsRmImE_Xt-/s799/1200x675.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="449" data-original-width="799" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi7ejECBAOUf-HyARUFlSrjnDVXpbqsq5R260J4T6zDTIyIePx7XiKI5WqdfJLy7e4-FGLUOYYJRIW45zX6SZ-yZ4sX7wvoPnYssZ2TIIrbqk4FM5n0uuArYVF8vp4gt07DqrJiRntkC01uP1CGpPEoDR-E02z-3l64lB94CpYU7VzA5uvJDFsRmImE_Xt-/s320/1200x675.jpg" width="320" /></a></span></div><span style="font-family: arial;"><div style="text-align: justify;">"Помилка" Карла Маркса, успадкована від однієї з ідеолоґій Французької революції (атеїзм і культ "Божества розуму") та від лівого геґельянства, ще не викликала, але більш-менш сприяла зміні руху еволюції фракцій старих кристалізованих фаз мітичного, а також <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2022/05/exsistencio.html" target="_blank">ідеолоґічного вираження</a> еґалітарної тенденції. Це призвело до абсурдних спроб відновити минулі історичні моменти: мрію, що розділяється багатьма романтиками (скажімо, Новаліса), про повернення до "католицького екуменізму" Європи середньовічної або Європи "монархій божественного права". Ця мрія, також відбита в наші дні певними політичними або реліґійними концепціями.</div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Але, що більш важливо, викликана таким чином реакція також була наслідком трансформації людських ґруп Європи на доволі чутливіші спільноти. Власне, спочатку до "мітичної форми" нової надлюдської (надгуманістичної) тенденції, а потім, через почуття "формальної споріднености" до </span><a href="http://calameo.download/000127172ad4cb4060d79" style="text-align: left;" target="_blank">змісту "міту надгуманізму"</a><span style="text-align: left;"> (через порушення процесу мутації несвідомого язичницького залишку, що дозволило цій тенденції проявляти себе сильно і на політичній території упродовж століть). За нинішніх обставин, фактично, аспект "надгуманістичної тенденції" полягає у наступному: перевернути сенс еволюції мітичної та ідеолоґічної кристалізації еґалітарної тенденції, де вони все ще зберігаються, змушуючи відтворювати у свідомости людей історичний момент, в якому сформувалася та сама тенденція.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Таким робом, приводячи їх до циклічної параісторичної інволюції з утворенням нового відтвореного людського типу, призначеного для збереження (тобто, завжди відтвореного) соціяльного структурування, з'являється славнозвісний <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2018/08/posthuman-rights.html" target="_blank">"надгуманістичний проєкт"</a>. Він містить у собі (поряд з іншими) чітке відбиття сформульованих Фрідрихом Ніцше ідей. Вони найчіткіше змальовані та заманіфестовані в останніх прижиттєвих роботах видатного німецького мислителя.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Можна навіть сказати, що циклічна інволюція нинішньої кристалізації мітичної фази еґалітарної тенденції (або, точніше, "виробництво" цієї інволюції) являє собою один із найважливіших елементів "надлюдського проєкту". Сам Ніцше загадувався над питанням про можливість "зберегти християнство для мас". Але він у жодному разі не проголошував, що це "збереження" має фактично бути <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2019/05/american-liberals-crash-medieval-history.html" target="_blank">"реґресивною мутацією"</a>, і ця проблема залишилася за філософськими лаштунками.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Замість цього Рихард Ваґнер, проявляючи у цьому відношенні інстинктивну безпеку свого величезного генія, запропонував у роботі "Парсифаль" – на художньому рівні, який був його ідеальною парадиґмою дії, спрямованою на те, щоби християнська реліґія реґресувала за той меморіальний поріг, де вона тоді знаходилася. Ваґнер сам по собі позбавляє змісту подальші нашарування християнства, пропонуючи чисту реліґійність перших апостолів, котра мала порожню форму, доступну для нового змісту. Зауважимо, що останні міркування щодо можливої, а не необхідної, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/05/good-night-left-side.html">реґресивної мутації</a> кристалізації епохальної тенденції знаходяться за межами фактичного аналізу епохальної ситуації.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Прикметно, але ці міркування є частиною аналізу "виробництва історії", розділу відкритої теорії історії, що має справу з <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2017/08/osmyslyty-lenina.html" target="_blank">"метаполітичними" проблемами</a>. Вони також зачіпають іншу конкретну проблематику теорії – зв'язок між історією і параісторією; тобто, між історичним процесом людства і біолоґічною лоґікою еволюції людства. Наш вид (</span><u style="text-align: left;">лат.</u><span style="text-align: left;"> </span><i style="text-align: left;">Homo sapiens sapiens</i><span style="text-align: left;">) рефлексивно керується людиною як індивідуальністю, що постає історичністю з моменту її першої появи, а тому і відносини з нею більш конкретно стосується аналізу соціяльно-історичної психіки або соціяльно-історичної психолоґії.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Це стислий виклад відкритої теорії історії та її методу епохального аналізу "міту надгуманізму", який започаткував Ваґнер, а потім, але схематично, розширив у своїх напрацюваннях Ніцше. <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/11/sundown-of-european-civilization.html">Вони утворюють два полюси напозір єдиної тенденції.</a> Хоча Ніцше зробив величезний маневр приховування, аби переконати – і, можливо, довести у першу чергу самому собі, – що його робота відрізнялася, ба навіть виступала проти того, що пропонував своїм "завершенням" Ваґнер.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Цей маневр значною мірою вплинув на судження мислителів подальшої модерної доби, природно, схильних надавати "інтелектуальному" надбанню Ніцше глибшу увагу, ніж "художній" творчости Ваґнера. А надто те, що <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/04/ukrainian-bourgeois-nationalism.html" target="_blank">сучасний інтелектуал може бути конституційно "глухим до міту"</a> і, таким чином, не схопив би його, ані у роботі композитора, ні у напрацюваннях філософа, опинившись у нездатности розрізнити тенденційну ідентичність цих двох велетів думки про надгуманізм. Однак точно відомо те, що досі не розірвана завіса приховування, поширена Ніцше, про дійсне походження "надгуманістичного міту" і саме розуміння цього "міту" (ключ до розуміння якого у тій "ідеї музики", яка підтримує і структурує художню роботу Ваґнера та є чинним символом тривимірної природи історії), його структури, яка не може безповоротно бути скомпрометованою.</span></div><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: arial;">Автор – Джорджо Локкі</span></i></b></div></span>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-80781846644012747102023-08-10T13:09:00.011-07:002023-08-10T13:43:30.808-07:00Як перетворити дійсність на казку?<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNUdAeCLwLiMNKiUMYNgLir1AkZdbwxhtzsLoMCs8sUoA92Zqf1g7BbsnJ17WBeYexns3YaMDTSXzrRRkwy_fkdb7mY_macrhSjdChoq7PuxXamNPrG9thp6RtUTeLR-BPFu14bFbCSZMJBkI-AVjhBFlZR1tLHFlyAE7pXHwszFL8fDP65a4PvEIqJiPQ/s1570/11144992_1607296496212986_2636145179787464832_o.jpg" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1310" data-original-width="1570" height="267" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNUdAeCLwLiMNKiUMYNgLir1AkZdbwxhtzsLoMCs8sUoA92Zqf1g7BbsnJ17WBeYexns3YaMDTSXzrRRkwy_fkdb7mY_macrhSjdChoq7PuxXamNPrG9thp6RtUTeLR-BPFu14bFbCSZMJBkI-AVjhBFlZR1tLHFlyAE7pXHwszFL8fDP65a4PvEIqJiPQ/s320/11144992_1607296496212986_2636145179787464832_o.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">У дитинстві ми зчаста зачитувалася казками Андерсена, братів Ґримм і безперестанно дивилася совєцькі мультфільми про античних героїв чи історії про принців і принцес від студії <b><span style="color: #990000;">"Disney"</span></b>. Але ж як гірко було повертатись у цю раціональну і суху буденність! Комусь усе ж таки пощастило бути обдарованою талантом малюванням, а тому ці хтось ховались у власноруч створених світах.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Наша раціональна реальність просякнута техніцизмом і прагматичністю, наука позбавила нас чудес. Ні, ми не применшуємо роль науки, але вона не має суватися у наші душі. </span><span style="text-align: left;">Міфологія та фольклор, – що ми сьогодні називаємо казками, – є ніщо інше, як магічна реальність наших предків; вона частково дійшла до нас у вигляді свят і обрядів, які ми перетворили на декорації нашого занепаду.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> У давнину шкіл не було – всіх виховували сказаннями, сповнених образами, які символізували реальні життєві події чи перепони. </span><span style="text-align: left;">Казки демонструють нам містичну подорож людської душі у цьому світі, як вона росте, зустрічається зі злом і стражданням, перемагає їх і переходить на новий етап. Ми отримали адаптовані й прикрашені версії цих історій, а насправді вони сповнені жорстокості та жахів.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Спляча красуня це не буквальний образ, а символ процесу дорослішання, як і дракон не є страшною твариною, а нашими страхами, які заважають нам усвідомити свою силу. Однак грецька міфологія взагалі розкриває нам зародження нашої цивілізації, обрамивши психологічні та соціальні зміни в божественні шати. </span></span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Чарівні створіння лісів і вод тепер пересились у наші бетонні джунглі, що значно ускладнює нам пошук магії в наших реаліях. Але не варто опускати носа!</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Світ не змінився, змінились ми, тому є шанс віднайти ті втрачені знання і переживання. </span><span style="font-family: arial; text-align: left;">Наповнюйте своє життя сенсами, навіть, якщо вони здаються вашій раціональності абсурдними. Перетворюйте своє життя на безкінечний шлях до істини завдяки ініціаціям та обрядам, поверніть у своє життя магію, не зважаючи на наукові досягнення, адже вічність не пізнати крізь екран телефону!</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; text-align: left;"> Тому продовжуйте поринати в казки. А кожен свій день уявляйте новим випробуванням, який даватиме своїй душі нові сенси. Проте лише тоді, якщо ти щиро повіриш у магічність свого існування...</span></div><div style="text-align: right;"><b style="font-family: arial; text-align: left;"><i>За матеріалами <a href="https://t.me/afemina/94" target="_blank">"Afemina"</a></i></b></div>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-24774534536247142742023-08-09T11:45:00.008-07:002023-08-09T13:06:13.750-07:00Україна не має права уподібнюватися Московії<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7VGnaysRhynhTTyb7Nhe3DOAvm2vpvc2aATotzP1Ldayn-oVe4Iulv7vap2IHGEXavrEIsnPWx27vAOYNVM-2fHLqgA9jXb5lOamfIWeVk443qkGyVsxTiXC69Fzg7UWAQrtKaGZe9aNwYqR5o1ne9_24VAiaxubBAkmfqsypqRDAmWEF7Vc-N7lxl7H4/s559/%D1%83%D0%BA%D1%80.%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B03.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="385" data-original-width="559" height="220" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh7VGnaysRhynhTTyb7Nhe3DOAvm2vpvc2aATotzP1Ldayn-oVe4Iulv7vap2IHGEXavrEIsnPWx27vAOYNVM-2fHLqgA9jXb5lOamfIWeVk443qkGyVsxTiXC69Fzg7UWAQrtKaGZe9aNwYqR5o1ne9_24VAiaxubBAkmfqsypqRDAmWEF7Vc-N7lxl7H4/s320/%D1%83%D0%BA%D1%80.%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B03.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">Оцей дурнуватий міф про наявність у нас якихось одвічно-споконвічних демократичних традицій є живучим ще й тому, що в Україні завжди побутував європейський тип авторитаризму. Що в порівнянні з "азійським" типом (притаманним також Візантії та московській державі) може виглядати для дилетантів у сфері суспільних наук, як "демократія". Бо дає ширший простір для свободи особистости.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Азійський і європейський авторитаризм співвідносяться між собою десь так, як акула з дельфіном. Обидва організми в очах людей, не знайомих з наукою, виглядають, як риби, плавають, як риби. Але акула є доволі примітивною хрящовою рибою, а дельфін </span><span style="white-space-collapse: preserve;">–</span><span style="text-align: left;"> ссавцем із розвиненим мозком.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Цю зовнішню подібність активно використовують різні маніпулятори, щоби під вереск про "уподібнення Москві" нав'язати нам таку форму політичного устрою, яка робить національного лідера і постгеноцидний народ беззахисними перед смертельними загрозами. А коли до влади доривається якась зденаціоналізована істота з замашками деспота, розводять руками. </span><span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;">«</span><span style="text-align: left;"><i>Ну, хто ж думав, шо так получицця, ми хотіли як луччє...</i></span><span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;">»</span><span style="text-align: left;">.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Всі типи авторитаризму жорстко обмежують політичні права всіх суспільних станів. Але на цьому подібність і закінчується. </span><span style="text-align: left;">Авторитарна система європейського типу поважає священне право приватної власності і залишає широкий простір для <u>економічних</u> свобод, не втручається в приватне життя і культурні процеси.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Азійська ж система не визнає святості приватної власности й стоїть на всеохопному контролі над усіма сферами життя. </span><span style="text-align: left;">Тому європейська цивілізація після краху римської республіки не тупцяла на місці, а розвивалася, і народила врешті-решт нову демократію, з якої ми так бездарно ліпимо карґо-культ. А азійська деспотія ходить по колу і народжує тільки хаос, з якого виходить тільки нова деспотія.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Люди, які бояться поступитися своїм священним, даним царьом-батюшкой Міхал Сєргєічєм, правом виборів-перевиборів в умовах інформаційної окупації, ніякої ментальної, культурної, економіко-географічної різниці між Україною й Росією, між українцями й росіянами, між Богданом-Зиновієм і Ляксєй Міхаличєм, між Мазепою й Петром, між Скоропадським і Лєніним <u>не бачать</u>. І європейської природи України не помічають і не розуміють, що Україна <u>ніколи</u> не уподібнитися Москві, поки не дасть їй себе окупувати. </span><span style="text-align: left;">Вони абсолютно бездумно й лицемірно лають "рабську Орду", виступаючи її сліпим знаряддям у планомірному процесі геноциду українського народу.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial;"><b style="text-align: left;"><i>Автор – <a href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0fGZu6xKVcWcFJDCxbbVF3u3gDWZKzUgBB1h8JogPDyQVfPeKj5cuYBN1DuL9x2orl&id=100035457510410" target="_blank">Софія Дніпровська</a></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-65981180153859158532023-08-05T12:19:00.011-07:002023-08-05T13:00:23.146-07:00Непереможність російської армії – це міф<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNq7z5hN29w0vArnqaPaWYQsau9sTe3ugzdSiSB3RHNVD1evMVjuTaYf7coR6THWrSUaHkoM53jD59lSaLMQeC-7iQ2zYFANuav8YI4Fzu_TiQfsOczs2OE6U2S9YlslMQBp2aoUvP89_6cKudES25TdrdaMrOsFVLVlN1sxl2tI9w6Ezf5xjcR1N1u-SE/s700/%D0%91%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%20''%D0%94%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83''.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="538" data-original-width="700" height="246" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNq7z5hN29w0vArnqaPaWYQsau9sTe3ugzdSiSB3RHNVD1evMVjuTaYf7coR6THWrSUaHkoM53jD59lSaLMQeC-7iQ2zYFANuav8YI4Fzu_TiQfsOczs2OE6U2S9YlslMQBp2aoUvP89_6cKudES25TdrdaMrOsFVLVlN1sxl2tI9w6Ezf5xjcR1N1u-SE/s320/%D0%91%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%20''%D0%94%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83''.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="font-family: arial;">Непереможність російської армії – це міф, відірваний від реальності. У ХІХ-му та на початку ХХ ст. <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/08/ne-zakincena-vijna-iz-moskovijeju.html" target="_blank">вона регулярно програвала</a> європейським військам. Нумо, перелічимо їх нижче:</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">1) <i>російсько-австро-французька війна (1805)</i> – росіян розгромили під Аустерліцем, вони втратили третину армії, їхній імператор втік з поля бою;</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">2) <i>російсько-пруссько-французька війна (1806-1807)</i> – росіян розгромили в битві під Фрідландом, вони втратили 25% армії та підкорилися вимогам Наполеона I Бонапарта;</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">3) <i>Кримська війна (1853-1856)</i> – англо-французькі війська завоювали Крим, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2013/02/blog-post_8.html" target="_blank">росіянам довелося знищити Чорноморський флот</a> і повернути Туреччині частину земель;</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">4) <i>російсько-японська війна (1904-1905)</i> – японці розгромили балтійський флот і завоювали головну військово-морську базу росіян у Китаї (Порт-Артур), також їм дістався південний Сахалін.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"> І, от після цього всього влітку 1914-го спалахує "Велика війна" (вона ж – Перша світова війна), внаслідок якої Російська імперія розпалась. На її уламках утворилися десятки держав. Проблемою для них і для всіх інших у світі став "привид комунізму", що оселився у московському Кремлі й захопив 1/6 суходолу планети Земля.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"> Нападаючи, росіяни перемагали лише відсталі країни (Туреччина, Персія, держави Середньої Азії) та племінні союзи (кавказці, казахи, індійці). У ХІХ-му та на початку ХХ ст. європейцям лише двічі не вдалося відбити напади росіян. Так, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2012/11/via-finnica-per-suecia-ad-russia.html" target="_blank">шведи програли у Фінляндській війні</a> (1808-1809) через нестачу солдат, проблеми з економікою та низький моральний дух. Натомість французи зазнали поразки у 1814 р. після того, як їхню головну армію заманили вглиб Росії та майже повністю знищили.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"> "Непереможна совєцька армія" та сучасні збройні сили РФ теж зазнавали поразок при нападі. "Непереможність" армії СССР (як і РСФСР) – це вигадка. Лише у 1918-1921 рр. совєцькі війська програли аж 4 кампанії:</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">1) <i>совєцько-литовська війна (1918-1919)</i> – комуністи спробували захопити Литву, але їх армія зазнала поразки і відступила;</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">2) <i>совєцько-фінляндська (1918-1920)</i> – <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2018/08/ukrainalais-kansallismielinen-anteeksi.html" target="_blank">Суомі оголосила війну РСФСР</a>, здобула ряд перемог і територіально збільшилася;</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">3) <i>совєцько-естонська війна (1918-1920)</i> – естонці відбили напад червоних загарбників за підтримки німців, фінів і скандинавських добровольців;</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">4) <i>совєцько-польська війна (1919-1921)</i> завершилася розгромом окупантів під Варшавою та Німаном, а Польща отримала західні території України та Білорусі, їй виплатили репарації.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"> У 1939 р. СССР удруге <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2022/05/suomalaiset-vapaaehtoiset-taistelevat.html" target="_blank">напав на Фінляндію</a>, розраховуючи на "маленькую победоносную войну", маючи 70-кратну перевагу у танках та 20-кратну перевагу у авіації. Проти 250-тисячної армії Суомі воювали 750 тисяч більшовиків (у тому числі й українці). Фіни 105 днів героїчно тримали оборону та знищили понад 100 тисяч окупантів, ще 250 тисяч солдатів СССР утратили боєздатність через поранення, хвороби, обмороження.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"> Формально, совєцька армія перемогла у війні (Московії дісталися 11% території Фінляндії), однак комуністам не вдалося завоювати фінів. Головне досягнення "червоних визволителів" було здобуто в оборонній війні. Після 1945 р. СССР уникав масштабних вторгнень у незалежні країни, тільки у 1979 р. вдереться до Афґаністану – ця війна протриває 10 років, завершиться поразкою та стане однією з причин розпаду тюрми народів.</span></div><span style="font-family: arial;"><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: arial;">За матеріалами <a href="https://t.me/clio_ua/50" target="_blank">"Clio"</a></span></i></b></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-37240433751085025792023-08-01T12:23:00.016-07:002023-08-01T14:10:38.223-07:00 Ми не заслуговували цієї війни<p><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9hmwQ_rJrx5qpWgHYci_NQwZ9wS9SRSx1kXAOeihg920ver1Brok9D5GFuYLxdU8eC-FpwvIuH4iAcdhKm-oV8wp-ARz3N--JNPrPjQgMHa2OXfAqFWP64eED1lD34R_E3K-FQcD4Ha6vnQKhyhgyDIrzsufHF-aNqb7TXeo2n42hVcdQNHhi8Ftutoy7/s604/agit%20(45).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="347" data-original-width="604" height="184" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj9hmwQ_rJrx5qpWgHYci_NQwZ9wS9SRSx1kXAOeihg920ver1Brok9D5GFuYLxdU8eC-FpwvIuH4iAcdhKm-oV8wp-ARz3N--JNPrPjQgMHa2OXfAqFWP64eED1lD34R_E3K-FQcD4Ha6vnQKhyhgyDIrzsufHF-aNqb7TXeo2n42hVcdQNHhi8Ftutoy7/s320/agit%20(45).jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;">Українці – нація, яка вийшла зі складної історії та умов. Ми розвивалися абсолютно природно і навіть максимально швидко, якщо враховувати, що йшли ми зі стану <b><span style="color: #990000;">Homo Sovieticus</span></b>, куди нас насильно ввели московитські загарбники. Бувши повністю стерилізовані національно і культурно.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Нагадаю, навіть такі фільми як "Пропала грамота" чи "Козацький марш", були цензуровані. Бо комуністи боялися, як вони самі казали, "прояву націонал-буржуазних почуттів в українцях"; тобто, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/11/nationalist-ground-of-reforms.html" target="_blank">прояву елементарної свідомості в українцях</a>. Про ще ранішні роки, розстріли й мор голодом – взагалі не згадуємо.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Так, ми у дуже складному геополітичному становищі, а ворогів багато. Проте нині нас рятує те, що атлантизм працює і там, на Заході, є сильні держави, яким вигідна і наша Незалежність. А також нам пощастило, що європейський проєкт попри всі проблеми – працює; це пом'якшує стан, але не робить його простим.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Довкруж нас є ще дикі недоімперії. І їх наявність вимагає відповідного рівня суспільства. Нам доведеться перейти на куди ще більшу мілітаризацію; не прямо як ізраїльську, але схожу на неї, та найголовніше, – приймати реальні умови, не тікати від них будуючи відірвані думки та концепції, можуть <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2021/10/natio-individuum-est.html" target="_blank">зрілі люди й народи</a>.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Ми до такого йдемо і приймемо своє становище у весь ріст із повним розумінням такого. Та на все треба час. І найголовніше: ми дуже розвиваємося, дуже йдемо вперед, адже ми – сильна нація, ми – дуже крута нація.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Тому, всі розумники, котрі розповідають, що "<i>ми самі накликали цю війну</i>", – відверто й прямолінійно йдуть у сраку. Бо без імперій і геноцидів <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2020/05/family-is-background-of-healthy-society.html" target="_blank">ми </a></span><span style="text-align: left;"><a href="https://initiativenational.blogspot.com/2020/05/family-is-background-of-healthy-society.html" target="_blank">– </a></span><span style="text-align: left;"><a href="https://initiativenational.blogspot.com/2020/05/family-is-background-of-healthy-society.html" target="_blank">звичайний народ</a> Центрально-Східної Європи з хорошим рівнем життям і суспільного розвитку. На жаль, на цьому етапі, і раніше, нам не подаровано контексту Словаччини чи Чехії, але ми його неодмінно набудемо без всратих скигліїв.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> <b>Зростай українська нація!</b> У тебе все вийде. Ми не ідеальні, робили багато помилок, розвивалися повільніше, але ми йшли вперед; ми не дали олігархічному договору статися остаточно у 2004-му, виборовши демократичність.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Так, українці не справилися багато з чим, розчарувалися. Демократично віддали владу "регіоналам", але ніхто не віддавав владу під азійський договір. І як тільки <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2019/08/what-do-u-think-about-e-petition.html" target="_blank">"регіонали" почали порушувати демократичний процес</a>, ми знов знесли їх, бо ми розвивалися і формували стандарти, ми йшли вперед і будемо йти далі.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><span style="text-align: left;"> Нумо рубати саркастичну "правду-матку": хто винний у Грузинських війнах? – Певно, сама Грузія. А у Чеченських війнах? – Звісно, що Ічкерія. А у Придністровській війні? – Та переконливо Молдова. У совєцько-фінській? – Ну, Суомі ж, ясно. Все це коротка методичка людей з обмеженим розумінням навколишньої реальності. Але нам своє робити на благо України.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial; white-space-collapse: preserve;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: arial;">Автор – <a href="https://t.me/ValentynKrasnoporov/3996">Валентин Краснопьоров</a></span></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-21791727795601970832023-06-20T12:37:00.017-07:002023-06-20T14:03:58.504-07:00Незручне українство?<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7qhos_sMNsB0oM5x6v4Xym4viSK285fYqtO8uD_qQQTbGP6Bx3xm2ofDt2zdsTu2UnF92klcfnT1HLIW_M_eup1ITG4ASq-iRD2m7fZrYH-T4CTMqD0Mgayi9T2ARtxg4ENDRsPWOIf0f_OTrepOLtxyjX2uRXQ_2ZrFsqqJt1KbS4PC-zG8VDE02kAA3/s765/photo_2023-06-20_20-21-22.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="366" data-original-width="765" height="153" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg7qhos_sMNsB0oM5x6v4Xym4viSK285fYqtO8uD_qQQTbGP6Bx3xm2ofDt2zdsTu2UnF92klcfnT1HLIW_M_eup1ITG4ASq-iRD2m7fZrYH-T4CTMqD0Mgayi9T2ARtxg4ENDRsPWOIf0f_OTrepOLtxyjX2uRXQ_2ZrFsqqJt1KbS4PC-zG8VDE02kAA3/s320/photo_2023-06-20_20-21-22.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">Днями змусили прочитати <a href="https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/648fdd4eb48a1/" target="_blank">статтю Сергія Дацюка</a> "Що таке Україна?"; у принципі враження від творчости цього філософа геть паскудні. До того його колеґа Андрій Баумейстер <a href="https://www.facebook.com/photo/?fbid=6349048638515155&set=a.827287264024681" target="_blank">"зашкварився"</a> з одним відеороликом, також згадали за Віктора Малахова, який побачив загрозу своїй ідентичности імперця ще у 2014 році та виїхав до Ізраїлю. Ці та інші їм подібні мислителі активно вбивали нам у голови російську "етичну дичину", але ж ми цілком можемо мати своє. Навіть, якщо цього совго немає, тоді його варто створити.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Не зрозуміло, навіщо читати тисячі сторінок Бєрдяєва, Шестова, Достоєвського і Ко?! Загалом ці (Дацюк, Малахов, Баумейстер) "українські" філософи – цікава коґорта людей, які намагаються втулити у нашу свідомість, що в Україні існує місце малоросам, які люблять усе російське і вважають його надзвичайним і дуже особливим (типу філософії, літератури, культури тощо). Без того всього Україна ж просто не виживе, бо вона надто сконцентрована на собі, а не цивілізаційно налаштована (<u>це сарказм!</u>).</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Дацюк, для наочного прикладу, робить ось такий висновок: </span><span style="text-align: left;">«</span><i style="text-align: left;">Україна в перспективі – це цивілізація, що означає різні соціалізовані і легітимні групи, які поєднанні спільно-угодово, разом (а не в єдності) задля цікавості Інакшого</i><span style="text-align: left;">»,</span><span style="text-align: left;"> </span><span style="text-align: left;">– </span><span style="text-align: left;">і продовжує тим, що намагається змусити нас думати, що ми без російського якісь неповноцінні покручі. От тут саме у нагоді стануть малороси для того, щоби реалізувати наступне: </span><span style="text-align: left;">«</span><i style="text-align: left;">Україна – це екзистенційне і транзистенційне. Україна – це трансцендентне, космічне, роботичне, штучно-інтелектуальне, віртуальне і так далі. У такій Україні мова, культура, традиції, ритуали, <b><span style="color: #990000;">dress-code</span></b> і тому подібне не має того домінуючого ресентиментального значення, як це собі вважали націоналісти</i><span style="text-align: left;">»</span><span style="text-align: left;">.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Пан Дацюк певен, що без них не буде того орґанічного поєднання "русской души" та української свободи, щоби створити цивілізацію: </span><span style="text-align: left;">«</span><i style="text-align: left;">Російський імперіалізм та український націоналізм – це ідеальна пара, бо не дивлячись на те, що вони хочуть знищити один одного, вони – смисл існування один одного. От чому вони обоє не мають перспективи. Як закінчиться один, має закінчитися і інший</i><span style="text-align: left;">»</span><span style="text-align: left;">. </span><span style="text-align: left;">Також в його статті аналізується багато поезії, розповідається, що у нас тут прагнення нездорового героїзму і багато чого засновано на некротичному. Як от пропаще у Шевченка чи Сизіфове лупання скали Франка.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Загалом українці у Дацюка такі собі дурники, які вічно борсаютсья у війнах та революціях, бо це </span><span style="text-align: left;">– "</span><span style="text-align: left;">красівоє". А варто всього лише от прийняти потенціал малоросійства і ми ото заживем як цивілізація, будемо читати Булгакова і "восхіщатися", який ж він "класний українець", бо його полюбили росіяни й завдяки цьому він став відомим на весь світ. У цілом ж </span><span style="text-align: left;">закрадається думка, що цей філософ намагається якось активізувати голос людей, які відчувають ресентимент щодо ситуації, в якій опинилися. Дуже легко перекласти відповідальність на те, що тут українці якісь не такі чи коментатори неправильні та просто не розуміють глибину </span><a href="https://www.facebook.com/groups/philosophyNG/posts/5479453922078274/" style="text-align: left;" target="_blank">причастя Росією</a><span style="text-align: left;">.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Внутрішня Росія людей, які не можуть відмовитися від своєї причетности до людожерської культури кричить від тих страждань, що посипалися на голови любителів Толстоєвського. Дуже часто забувається, що бути інтелектуалом і писати такі от статті про те, яке ж українство "ущєрбне" та імпотентне – це нести відповідальність за свою позицію. Якщо комусь комфортно бути малоросом – будь ласка, однак тут варто окреслювати подібну ідентичність дуже чітко і без всіляких різноманітних постмодерних підмін на розрізнені угнітьоні групи. Достатньо просто взяти відповідальність за приналежність до малоросійства.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> У статті Дацюк виокремлює 3 лінії політики українства і приправляє їх визначиними рисами такими як от: «</span><i style="text-align: left;">У засновку творення національної України лежали мислительно помилкові засади: опора на волю національного еґоїзму, інтелектофобія та ресентимент, здебільшого антиросійський, але також антипольський, антиугорський, антиєврейський</i><span style="text-align: left;">». А самі 3 лінії наступні: «</span><i style="text-align: left;">Лінія національного спрощення; Лінія соціалістичного спрощення; Лінія ускладнення, інтелектуалізму, стратегування</i><span style="text-align: left;">». Всі ці 3 лінії не такі, як треба. Не забуваємо, що українець – неповноцінний селюк; звісно автор про це прямо не говорить, але імперський шовінізм в інтерпретації малороса зчитується у статті досить легко.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgq_-hoZhjxDS_S95rQrs_MHH0D1GR_vgOZZqStxGzuXlqgHH2kESGAiWhKSKBPRMPT40XHEW3cbOEpLHP17e5i5mF4do09zvH2KiFoxuv2hCVtUVJpBFqB93UfVhh7gnhol0vjn4o1n4ks5aWtD8WwdnMIqrNmFEEvhZ5tOXAK645FS14QoSuawcizXKzG/s2048/kirja%20(3).jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="1150" data-original-width="2048" height="180" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgq_-hoZhjxDS_S95rQrs_MHH0D1GR_vgOZZqStxGzuXlqgHH2kESGAiWhKSKBPRMPT40XHEW3cbOEpLHP17e5i5mF4do09zvH2KiFoxuv2hCVtUVJpBFqB93UfVhh7gnhol0vjn4o1n4ks5aWtD8WwdnMIqrNmFEEvhZ5tOXAK645FS14QoSuawcizXKzG/s320/kirja%20(3).jpg" width="320" /></a></div> За останній рік спостережень щодо рефлексій українських інтелектуалів зчитується якась образа, що вони не змогли стати Кантами, Ніцше чи Гайдеґґерами навіть локального маштабу. Типу от таке: у нас народ бидло не понімає глубокую філософію і тягу к "вєлікому", але от росіяни ж розуміють. Тому умовному Баумейстеру завжди було комфортно продавати свій інтелектуальний продукт нашому недоброму сусідові чи "причащьоним Росією малоросам".</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Можливо, як би ці інтелектуали більше цікавилися дійсною історією української філософії, вони звернули б увагу на спадщину Івана Мірчука. Зокрема він підводить до розуміння чим є українство; <a href="https://chtyvo.org.ua/authors/Mirchuk_Ivan/Svitohliad_ukrainskoho_narodu_Sproba_kharakterystyky/)" target="_blank">його стаття</a> "Світогляд українського народу. Спроба характеристики" дуже чітко все пояснює. Насправді, </span><span style="text-align: left;">– </span><span style="text-align: left;">це недооцінена фіґура серед наших інтелектуалів. У нас можуть 2 чи 3 раз перекладати твори Канта або Ніцше, але спадщину цього мислителя ми іґноруємо. У своєму есе він дав відповідь на питання: </span><span style="text-align: left;">«</span><span style="text-align: left;"><i>Чому із нами відбувається те, що відбувається?</i></span><span style="text-align: left;">»</span><span style="text-align: left;">. Більшість його праць були видані німецькою, він вважався одним із найавторитетніших дослідників Совдепії в Німеччині у свій час і редагував журнал <b><span style="color: #990000;">"Sovetietstudien"</span></b>, який видавав Інститут із вивчення СССР. (<u>Можливо таки якесь видавництво наважиться опублікувати його спадщину і це було б прекрасно!</u>).</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Щодо пана Дацюка і йому подібних – все у свій час <a href="https://chtyvo.org.ua/authors/Malaniuk_Yevhen/Malorosiistvo/" target="_blank">прояснив Євген Маланюк у своєму есе</a> "Малоросійство", а закріпити цей дискурс пропонуємо <a href="https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/narid-chi-chern/)" target="_blank">есе Уласа Самчука</a> "Нарід чи чернь?", аби врешті зрозуміти чому імперська спадщина має бути лише історією, а не матеріалом для розбудови України. Бо вона завжди про другорядність, із приставкою "мало-". Тому так і погано живеться нашим малофілософам, які розсипають ресентимент у своїх публікаціях, а наша чернь любо смакує цим інтелектуалізмом.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Загалом ці три есе, як і загалом творчість цих людей і їм подібних (які, певна річ, не потрапляють у три лінії Дацюка) сформували мій особистий погляд на ситуацію із імперською російською спадщино в Україні. Якщо комусь зручно нести це в собі – нехай. Просто варто взяти на себе відповідальність і водночас прийняти, що ця культура століттями чинила геноцид українства – і жити з цим.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: arial;">За матеріалами <a href="https://t.me/obranciduchiv/5735" target="_blank">"Обранців Духів"</a></span></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-16797836751476724792023-06-16T12:47:00.012-07:002023-06-16T13:06:14.067-07:00Малороссія чи Україна?<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjm9ziZYLRBu6tW7wCRcOurRE1ydGLzXjAc79KgQ5Pn2ZftssWfIBoTbm_9BEWUtVAevIowTLp4swrzeT4tbAjigbNEqBf1LVGrDAPB6TxRMhm2BAF2ERtkzj7bcJxdaWrbc2qO9h00c-LLQM9vIpprnmyS34ZwSNxxh-QRaYU03SfKm4bP8G9Wyx0HKw/s453/%D1%83%D0%BA%D1%80.%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B07.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="453" data-original-width="279" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjm9ziZYLRBu6tW7wCRcOurRE1ydGLzXjAc79KgQ5Pn2ZftssWfIBoTbm_9BEWUtVAevIowTLp4swrzeT4tbAjigbNEqBf1LVGrDAPB6TxRMhm2BAF2ERtkzj7bcJxdaWrbc2qO9h00c-LLQM9vIpprnmyS34ZwSNxxh-QRaYU03SfKm4bP8G9Wyx0HKw/s320/%D1%83%D0%BA%D1%80.%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B07.jpg" width="197" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;">Панове, а ви вважали, що всі ті, хто вічно нам в Україні антиукраїнську владу обирав, вивітрилися?
Ні, не вивітрилися вони!
Ви справді вважали, що всі ті, хто розбудував чи сприяв розбудові в Україні антиукраїнської, корупційної, бандитської, кримінальної системи державної влади, в якій кожен чиновник є, за замовчуванням, злочинцем, зникли?
Ні, не зникли вони!</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"> Чи Ви вважали, що всі ті, хто нещадно грабував і винищував український народ, українську культуру, мову, економіку, екологію пропали?
Ні, не пропали вони!
Всі вони є поміж нас. <span style="text-align: left;">Лем типерка вони тимчасово принишкли, замаскувалися під ліберастів, феміністів, ґлобалістів, противсіхів, євроінтеґраторів та інший шмельц, але у потрібний час усі вони знову голосно заявлять про свої права на нашу Україну. І, цілком ймовірно, що саме вони оберуть нам в Україні наступну, чергову антиукраїнську владу!</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Проте українців в Україні є більшість, і тому саме українці є винними у тому, що дозволяють оцій аґресивній україноненависній меншости не лише вільно жити у нашій прекрасній Україні, але й </span><span style="text-align: left;">панувати нами, українцями. А ще, публічно, нахабно й безсоромно писки свої відкривати проти українського народу, проти української мови, проти української культури. </span><span style="text-align: left;">Панове, українці, не забуваймо, що теперішній плачевний стан української мови та культури є не природним станом. Однак є результатом цілеспрямованого 300-літнього лінґвоциду, етноциду і ґеноциду українського народу, здійсненого россіянськими окупантами (чи пак московитами).</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> То ж змінімося, станьмо кращими, українізуймося, станьмо правдивими українцями, станьмо россіянофобами (москвоненависниками)! </span><span style="text-align: left;">Не соромимося відстоювати, захищати й утверджувати права українського народу на нашій святій українській землі, всіма доступними способами й засобами юридичної відповідальности, психольогічного впливу і фізичної дії. </span><span style="text-align: left;">Адже лем тоді вороги українського народу втихомиряться або й еміґрують, коли побачать в Україні силу і волю українського народу, об'єднаного спільним баченням теперішнього та майбутнього.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> І лем тоді ми здобудемо й розбудуємо величну державу для нашого народу – українську Україну у межах від Берестя по Мозир, Стародуб, Вороніж, Волгу, Каспій та Кавказ і на Зеленому Клині.
Слава Україні! Слава українському народові!</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: arial;">Автор – <a href="https://www.facebook.com/100069799284368/videos/552688737077327/" target="_blank">Василь Коружак</a></span></i></b></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-47276661185315939872023-06-14T14:59:00.009-07:002023-06-14T15:19:39.497-07:00Час дезінтеґрації РФ-Московії настав<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_vdXVp4-3JVj4ETrcZ7GKVFVh961s3u9zLhNgynZysp-vYNlMIF17i6op4qEJyPjF8PL_ByUXnbYKzno_lUZxuv-J5QZyqfEMllDghw7FFp3Foaol9xA-45ff-zUQnxEnf7LeCyN4aOfn7fIpsRnt4xhzC2NW6fU1O3xk9ouuyyiD5PkB_tvhQ9vP4w/s599/%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><span style="font-family: arial;"><img border="0" data-original-height="430" data-original-width="599" height="230" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi_vdXVp4-3JVj4ETrcZ7GKVFVh961s3u9zLhNgynZysp-vYNlMIF17i6op4qEJyPjF8PL_ByUXnbYKzno_lUZxuv-J5QZyqfEMllDghw7FFp3Foaol9xA-45ff-zUQnxEnf7LeCyN4aOfn7fIpsRnt4xhzC2NW6fU1O3xk9ouuyyiD5PkB_tvhQ9vP4w/s320/%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F.jpg" width="320" /></span></a></div><span style="font-family: arial;"><div style="text-align: justify;">Ще у 2000-х про розвал ресурсної федерації Московії (ну тá, що <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2020/10/moscova-delenda-est.html" target="_blank">Росією незаконно зветься</a>) й пересотворення простору до Уралу і за Урал говорили одиниці українських політиків. Ні, не так! Не політики, але майстри політичного фентезі...</div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> У народі їх кликали взагалі "фанатиками" гасел ОУН часів Другої світової війни. Однак ті часи, на біду для московитів, – безповоротно минули. Тепер про <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/10/time-to-stop-bloody-moscow.html" target="_blank">розвал РФ</a> не говорить лише дурень і колаборант, ну, або ж китайський комуніст, якому вигідне тимчасове існування Московського улусу у надмірних кордонах від прусського Кьоніґзберґу до японського Карафуто.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"></span><span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;"> Хто там ще пропаґував подібне буквально 10-20 років тому, відразу ж піддавалися остракізму та звинувачувався у (гео)політичній неграмотности. Бо завсідникам на Печерських пагорбах Києва кортіло вислужитися перед <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/09/imperial-chauvinism-of-moscov.html" target="_blank">паном у Москві</a>, який щедро одарював й одурював в</span><span style="text-align: left; white-space-collapse: preserve;">алютою "дурних малоросів і хохлів". Але то вже у минулому, на щастя для нас і для корінних, уярмлених народів (поки що) РФ.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="color: var(--color-text-default); text-align: left;"><span style="white-space-collapse: preserve;"> </span>Зараз за одним столом, на якому лежить умовна "тушка Московії", збираються представники поневолених країн Кавказу, наші військовики, зважені економісти й взагалі люди різноманітних шляхетних прикладних професій.</span><span style="color: var(--color-text-default); text-align: left;"> Отже, епоха фентезі закінчилася. Там, де нині <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/03/moskvabad-is-real-thing.html" target="_blank">конає у корчах Московія</a>, – невдовзі буде нова реальність.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="color: var(--color-text-default); text-align: left;"> РФ, яка успадкувала незагоєні, а ще більше роз'ятрені ракові пухлини СССР і Російської імперії, перетворилася на "хвору людину" цілого світу. </span><span style="color: var(--color-text-default); text-align: left;">І той, хто має зробити всі мислимі помилки "хворої людини", очолює цю субстанцію </span><span style="color: var(--color-text-default); text-align: left;">–</span><span style="color: var(--color-text-default); text-align: left;"> довершуючи своє історичне призначення. <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/08/ne-zakincena-vijna-iz-moskovijeju.html" target="_blank">Україна суб'єктизувалася на мапі світу</a> й відтак має посприяти, якщо не допомогти, визволитися з-під осоружного московського ярма іншим країнам від морів Балтійського та Балтійського до океану Тихого, бо це наше призначення.</span></div><div style="text-align: right;"><b style="text-align: left;"><i><span style="font-family: arial;">За матеріалами <a href="https://www.facebook.com/rostyslav.martynyuk/posts/pfbid02D38TaxsYwRCvw1ukobDbknBc8xRTvmnxGFdtZnj7EjzNpXGpuid54eugYyM62KQ3l" target="_blank">Ожомасоня Кірді</a></span></i></b></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-71525712292521782652023-06-12T13:33:00.015-07:002023-07-23T03:56:59.930-07:00Визволитель або "південноамериканський Вашинґтон"<p><span style="font-family: arial;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEB-frYziaA5WQepD95HdDVrPX8cIgLv78F0NvXnQxwVGXJlxF_k0ndn9xU8jRLCBaF3aSte-Zz_rTBYMNf1a3lMF-s0dC8ONinR9F-VkDWfpv5FRrO0QW6xrDNimMZr__KVSzlXaivkYrt6QrPelaThjepSMTLEFjyk2qvXDRVh7aRFpQ0gYceHPj1w/s903/Bolivar.jpg" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="639" data-original-width="903" height="226" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjEB-frYziaA5WQepD95HdDVrPX8cIgLv78F0NvXnQxwVGXJlxF_k0ndn9xU8jRLCBaF3aSte-Zz_rTBYMNf1a3lMF-s0dC8ONinR9F-VkDWfpv5FRrO0QW6xrDNimMZr__KVSzlXaivkYrt6QrPelaThjepSMTLEFjyk2qvXDRVh7aRFpQ0gYceHPj1w/s320/Bolivar.jpg" width="320" /></a></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="font-family: arial;">«<i>Твоє ім'я </i></span><i>– <span style="font-family: arial;">діямант </span>– </i><span style="font-family: arial;"><i>непідвладне хвилях часу, вимивають із пам'яті імена всіх королів!</i>», – ці рядки кубинський поет-романтик Хосе-Маріа Ередіа присвятив своєму старшому сучаснику, визволителю іспанської Південної Америки </span>–<span style="font-family: arial;"> Симону Болівару. Поетичне пророцтво, як це часто буває, збулося! Хвилі часу не тільки не забрали у вічність ім'я великого, справжнього Визволителя (<u>ісп.</u> <i>El Libertador</i>), але додали йому ще більше сяйва, відкривши для нащадків нові, невідомі досі грані його таланту.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Симон Болівар... Це людина </span>–<span style="text-align: left;"> не просто національний герой багатьох країн Південної Америки (<a href="https://initiativenational.blogspot.com/2019/01/ossetian-puppets-of-kremlin-in-venezuela.html" target="_blank">Венесуели</a>, Колумбії. Панами, Еквадору, Перу та Болівії). Він усього за кілька коротких років зумів зробити весь континент вільним і за життя переконатися в людської невдячності. Визволитель </span>–<span style="text-align: left;"> цей почесний титул для багатьох перекладався як "майбутній диктатор". Він народився 24 липня 1783 р. у столиці сучасної Венесуели </span>– <span style="text-align: left;">Каракасі (туристам і до нині партійні соратники соціалістів Уґо Чавеса та Ніколаса Мадуро показують це місце!) у знатній креольській родині баскського походження.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Батьки Болівара дуже рано померли і його вихованням займався наставник </span>–<span style="text-align: left;"> Симон Родріґес, який і "прищепив" своєму учневі любов до свободи. Невисокий на зріст, Болівар із дитинства тренував своє підтягнуте і жилаве тіло </span>–<span style="text-align: left;"> був чудовим плавцем і наїзником, не боявся труднощів похідного життя і поневірянь. Він отримав прекрасну домашню освіту, яку доповнив академічними знаннями, відправившися юнацтвіком до Європи: побував у Іспанії, італійських державах, Франції, де рано одружився, але потім несодівано овдовів. Але Симон Болівар ніколи не забував про мету свого життя і цьому була присвячена його легендарна клятва </span>–<span style="text-align: left;"> 15 серпня 1805 р. на пагорбі Монте-Сакро у Римі за присутності наставника Родріґеса, заприсягся до кінця своїх днів боротися за визволення своєї батьківщини (Венесуели) й усієї Південної Америки від колоніяльного ярма іспанського абсолютизму.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Незабаром після свого повернення з Європи до Каракасу молодий Болівар, якому тоді було всього 23 роки, орґанізовує своє перше повстання проти іспанців в провінційному місті Анґостура у капітанстві Нова Ґранада віце-королівства Перу і навіть створює тимчасовий уряд вільної 1-ї Республіки Венесуела. Але іспанська королівська армія, чудово навчена й добре озброєна, до того ж багато разів чисельно перевершуючи повстанців під проводом Болівара, зуміла придушити заколот, тож Симон змушений був міґрувати на британський острів Ямайка, де і провів кілька виснажливих років в очікуванні слушної нагоди почати все спочатку </span>–<span style="text-align: left;"> <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2018/01/is-thomas-woodrow-wilson-racist.html" target="_blank">визвольний шлях</a> із Каракасу у глиб Південної Америки.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Після захоплення Іспанії військами Наполеона І Бонапарта у 1808 р. (проти яких тоді, за іронією долі бився визволитель Перу </span>–<span style="text-align: left;"> Хосе де Сан-Мартін) у Латинській Америці спалахнули визвольні повстання, вогнищами якої стали великі міста: Мехіко, Буенос-Айрес, Асунсьйон, Ліма і Каракас. Два великих вожді стояли на чолі визволення Південної Америки </span>–<span style="text-align: left;"> Сан-Мартін та Болівар. Саме тоді Симон здобув свої найяскравіші перемоги над іспанською армією, у боях поблизу Вараса і Бояке...</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> У серпні 1813 р. війська Визволителя зайняли Каракас, була відновлена Венесуельська Республіка на чолі із Боліваром. Однак вона проіснувала недовго </span>– <span style="text-align: left;">іспанські війська за підтримки місцевих креолів, пов'язаних із ними економічними та родинними зв'язками, знову розгромили повстанців, і Симону знову довелося шукати притулок на Ямайці. У грудні 1816 р. визволитель Болівар переконав владу Ямайки та сусіднього Гаїті допомогти у боротьбі проти іспанських імперіялістів і знову висадився на березі Венесуели поблизу міста Маракаїбо. На цей раз, не сподіваючися на підтримку корумпованої місцевої знаті, <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2016/09/freedom-and-gun-law.html" target="_blank">Визволитель вирішив звернутися до бідняків і рабів</a>, а для цього слід було провести необхідні соціяльні реформи: щоб отримати довгоочікувану свободу потрібна була армія, яка б захищати цю незалежність і надалі.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Так був прийнятий закон про скасування рабства. </span><span style="text-align: left;">А вже навесні 1817 р. був опублікований декрет Болівара про надання волі всім тим особам, які перебували у невільництві, тож хвиля звільнених людей відразу поповнила невелику армію Визволителя тисячами добровольцями. Крім того, цей декрет також надавав солдатам "боліваріянської армії", які ризикували своїм життям за свободу країни, земельними ділянками, тому охочі отримати власне земельне угіддя йшли в рекрути до Симона. Його військо почало набирати силу і незабаром звільнило всю сучасну Венесуелу та сусідню Колумбію. У грудні 1819 р. Болівар був обраний президентом проголошеної Національним Конґресом Республіки Велика Колумбія, до якої увійшли, крім Венесуели та Колумбії, сучасні Панама та Еквадор. На початку 1820 р. визвольна армія Болівара увішла у північні провінції Перу, диктатором якого він став уже у 1824 р.; упродовж 1823-1826 рр. звільнено сучасну Болівію (тоді Горішнє Перу), 1-м президентом якої він став щойно влітку 1825 р.</span></span></div><div style="text-align: center;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><span style="font-family: arial;"><iframe allowfullscreen="" class="BLOG_video_class" height="266" src="https://www.youtube.com/embed/OdpO5LERpq4" width="320" youtube-src-id="OdpO5LERpq4"></iframe></span></div><b><i><span style="color: #2b00fe; font-family: times;">Болівар: політичний портрет історичної постаті на тлі доби</span></i></b></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Визволитель мріяв створити єдину південноамериканську державу, Республіку Велику Колумбію за зразком <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2018/04/blacks-want-destroy-thomas-jeffersons.html" target="_blank">Північноамериканських Сполучених Штатів</a> із сильною виконавчою владою президента-диктатора і федеральним паралментом як законодавчим органом. Саме для цього він скликав у Панамі у 1830 р. представників різних верств населення звільнених його армією земель, сподіваючись їх умовити створити єдину сильну державу, але більшість із делегатів, зокрема вихідці з Перу та Венесуели, жадали лише особистої влади та боялися, що Болівар стане кривавим диктатором і забире у них майбутню владу. У Венесуелі розпочалася громадянська війна, а Перу і Болівія незабаром вийшли з цієї коаліції, розв'язавши безуспішну війну за територію майбутнього незалежного Еквадору та амазонської каучукової провінції Акрі.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Всюди в андських провінціях спалахували змови і заколоти </span></span><span style="font-family: arial;">– </span><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;">звільнення від іспанського колоніалізму обернулася бійнею із небаченими жертвами! Романтик у душі, визволитель на практиці Симон Болівар поклав усе своє життя заради однієї мети, яка знову виявилася недосяжною... Він не міг пережити кружляння всіх своїх надій </span></span><span style="font-family: arial;">– </span><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;">йому довелося бачити війну південних американців проти один одного і смерть тих воїнів, які вціліли у боротьбі проти іспанців. А багато з них, хто раніше благословляли та дякували Болівару за надану ним свободу від Мадриду, тепер звинувачували його у всьому, що трапилося: у кривавій громадянській війні між Лімою та Ла-Пасом; у суперчці між Каракасом і Боґотою за володіння Панамою, тощо.</span></span></div><div style="text-align: justify;"><span style="font-family: arial;"><span style="text-align: left;"> Розчарований, він, подібно до Хосе де Сан-Мартіна, віддалився від політичних і військових справ, оселився у колумбійському селищі в Андах, де незабаром важко захворів і помер, встигнувши прожити всього 47 років і навічно увійшовши у золотий зал слави людської історії. На теренах Латинської Америки немає, певно, такої видатної постати, яка б не чула про нього. Адже визволителя Симона Болівара іноді називають справжнім "Наполеоном Південної Америки", порівнюючи його заслуги із діяльністю Джорджа Вашинґтона, Джузеппе Ґарібальді та Отто фон Бісмарка.</span></span></div><div style="text-align: right;"><span style="font-family: arial;"><i style="text-align: left;"><b>Автор – Денис Ковальов</b></i></span></div><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4420708665313567680.post-21051617504864978152023-06-10T14:01:00.009-07:002023-06-10T14:19:06.522-07:00Рівняння на європейську Північ<p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyTk6toMJ3Mocg8ljR4rsKxu-FiZRbfjj4GzQVFipFhDpjL6tbXs3T8lJqDrrNJt3yqyL1wtZVXbxiQ9ajm2YtERyMggmMn9_a4gNPbabqS4pkRGsLwuq6-kt9oy87RzPPJ3R7BRTO-sMHEXHYQosqE9Z_0VTtXqrEd06wTZyDDvL149bloYagp_la8w/s450/946011.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="300" data-original-width="450" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhyTk6toMJ3Mocg8ljR4rsKxu-FiZRbfjj4GzQVFipFhDpjL6tbXs3T8lJqDrrNJt3yqyL1wtZVXbxiQ9ajm2YtERyMggmMn9_a4gNPbabqS4pkRGsLwuq6-kt9oy87RzPPJ3R7BRTO-sMHEXHYQosqE9Z_0VTtXqrEd06wTZyDDvL149bloYagp_la8w/s320/946011.jpg" width="320" /></a></div><span style="font-family: arial;"><div style="text-align: justify;">Важко знайти якийсь міжнародний рейтинґ, в якому країни Північної Європи або інакше Фенноскандії не займали б провідних позицій. Норвеґія, Швеція, Данія, Фінляндія найчастіше входять до <b><span style="color: #990000;">top</span></b>-країни за різними показниками: <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2015/03/the-ukrainian-great-depression.html" target="_blank">економічний розвиток</a>, якість інфраструктури, стан довкілля, соціяльна підтримка тощо. В умовах стрімкого розвитку постіндустріяльного проґресу підвищується роль і значення науки та технологій, які визначають ефективність держав у XXI ст.</div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> Але й тут країни Північної Європи перебувають в аванґарді. Так, наприклад, у галузі розробок близько 70% науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на теренах Фенноскандії фінансується приватним сектором. Малий і середній бізнес активно підтримують стартапи, а зацікавлені у збільшенні власних прибутків транснаціональні корпорації вкладають кошти у дослідні й освітні центри, як от фінська <span style="color: #990000;"><b>"Nokia"</b></span> чи данська <b><span style="color: #990000;">"Vestas"</span></b>.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> На сьогодні шведська столиця Стокгольм є другим після Кремнієвої Долини місцем за кількістю стартапів з оборотом $1 мільярд на душу населення. Сусідня ж Суомі лідирує серед країн Європи (власне, Євроспілки) у галузі цифровізації громадського сектора (електронний уряд, доступність цифрових державних послуг) та є першою у світі країною за <a href="https://initiativenational.blogspot.com/2014/09/nationalism-save-economy.html" target="_blank">рівнем розвитку людського капіталу</a>. Норвеґія – перша у списку найбільш безнапасних країн світу, а Данія – лідирує за світовим індексом щастя.</span></div><div style="text-align: justify;"><span style="text-align: left;"> При цьому, жодна із цих країн за геополітичними мірками не є "великою державою". Їхні збройні сили не йдуть у жодне порівняння з арміями США, КНР чи РФ, а розмір їхніх територій можна порівняти із площею окремих американських штатів, китайських провінцій або суб'єктів московської ресурсної федерації... Та це не головно, головне – інтелектуальна спроможність і невпинний поступ кожної із північноєвропейських країн, які показують решті світу приклад для наслідування.</span></div><div style="text-align: right;"><i style="font-weight: bold; text-align: left;">За матеріалами </i><a href="https://www.facebook.com/SuomenTutkimuskeskusUkr/" style="font-style: italic; font-weight: bold; text-align: left;" target="_blank">Центру Дослідження Фінляндії</a></div></span><p></p>Kalev69http://www.blogger.com/profile/17703095742006172896noreply@blogger.com0