Іслам – нова релігія старої Європи

   Сьогодні багато провідних європейських ЗМІ висвітлюють різного роду статті присвячені одні темі: "Майбутнє європейського ісламу". Минулорічний тріумф ісламської "арабської весни" змусив багатьох європейських експертів, сходознавців, політологів та аналітиків в іншому ключі поглянути на проблему новітнього "ісламського вторгнення", що була стиснута жорсткими рамками лише регіонального обговорення та вивчення.

Французька карикатура на  можливу"арабську весну" в Європі

   Так, фундаментальний іслам ще недавно сприймався в Європі як пугало, що був вкинутий в свідомість людей християнської цивілізації арабськими інтифадами. Однак сьогодні він вже підкорює розум і серця мільйонів віруючих. Можна окреслити проблему, щодо майбутнього ісламу в Європі. Якщо іслам буде і надалі поширюватися континентом сьогоднішніми темпами, то до кінця ХХІ ст. населення Європи "перейде в іслам". Трактування слова "перейде" може бути вільним: прийме іслам, оголосить його панівною релігією, буде підпорядкована мусульманському віровченню.

   Прояви ісламу стають все більш численними в містах, селищах, спільнотах, діаспорах Європи. Бельгійські міста Брюссель, Антверпен, Ґент, Льєж вже як "чисто європейські" і не сприймаються. Тепер в центрі цих міст стоять мінарети, можна почути спів муедзинів, побачити багатотисячні п'ятничні молитви в соборних мечетях. А у натовпі християн-європейців тепер частіше можна вгледіти чорну чадру, нікаби, бурки, м'які зелені шапочки, а що важливо і головне страшно – бороди, бороди, бороди...

Іслам – майбутня релігія Європи?

   В таких колись витончених країнах Європи як Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Голландія, Франція, Німеччина громадяни сповідують іслам все більше і більше. Його доктрини, вчення, традиції стають пануючими серед інших релігій, залучаючи нові маси людей. Нажаль, дурні християни-європейці з завидною легкістю змінюють свої переконання. Європа переживає будівельний бум! Та й ще який! В кожному європейському місті будується одразу декілька мечетей, молитовних будинків, ісламських центрів, центрів ісламської культури та цивілізації.

   Християнство здає позиції на соціальному і фундаментальному рівнях. Ватикан, серце християнської Європи, визнає офіційно, що іслам – релігія, яка випереджає по стрімкості розповсюдження в світі всі інші віровчення! Поповнення в рядах мусульманської віри йде, здебільшого, за рахунок корінних християн-європейців, які бояться за життя своєї родини, а може просто через власну дурість. Згідно з даними, які надав Ватикан статистичному вдепартаменту ООН в 2011 р., кількість послідовників ісламу у світі перевищила мільярд, а точніше складає – 1 млрд. 322 млн. осіб. І це все при тому, що мусульмани за чисельністю вже випереджають тих, хто сповідує християнство: 19% мусільман від усіх мешканців землі проти 17,5% християн.

Країни Європи де переважає мусульманське населення

   Окрім Ватикану, зрадництво християн-європейців підтверджує і міністерство внутрішніх справ Франції зазначаючи, що щорічно більше 40 тис. французів переходять в іслам. Особливо вражаючими темпами процес ісламізації відбувається у пенітенціарних закладах, виправних установах, де більшість затриманих становлять араби.

   Іслам багатьма європейцями сприймається як загроза, тим більше, що в Німеччині серед дітей до 15 років частка мусульман досягає вже 22%. Населення Швейцарії більшістю голосів в ході референдуму у 2010 р. висловилося проти будівництва в країні нових мінаретів. У Німеччині, Нідерландах, Великій Британії, Франції реакція на результати подібного референдуму виявилася схожою: деякі іммігранти обурені недостатньою толерантністю швейцарців. В Німеччині, як і в Швейцарії, мусульмани становлять 5% від усього населення, у Великій Британії – 3%, у Франції – трохи більше 6%.

   Багато хто в Європі вважають, що мусульмани не прагнуть інтегруватися в те європейське суспільство, в яке вони приїхали добровільно, а вважають за краще жити своєю громадою, як би в паралельному світі. Це дратує тих, хто впевнений, що "новоприбулі" повинні входити в рамки традиційної для цієї місцевості культури. Найактивніше цю точку зору відстоює нідерландський правий політик Герт Вільдерс, голова нідерландської Партії свободи (нидерл. Partij voor de Vrijheid). Звертаючись до іммігрантів, Герт Вільдерс прямо заявив: «Ви можете тут жити, тільки за умови якщо готові сприймати наші традиції, наші закони, нашу конституцію. Тільки в такому випадку ми готові допомагати вам інтегруватися. Тим, хто керується принципами джихаду і шаріату, ми рекомендуємо збирати речі і їхати, не чекаючи депортації».

Герт Вільдерс

   Настільки різкі заяви зараз все частіше звучать в Європі. Люди, що міркують так, правда, забувають, що причини появи мусульман в європейських країнах абсолютно різні. Мусульмани у Великій Британії, Нідерландах, Франції – це підсумок тієї політики, яку проводили ці країни в минулому. У Німеччині мусульмани – це перш за все гастарбайтери, запрошені на роботу, але фактично давно вже не гості.

   Останнім часом мільйони французів, шведів, голландців і німців стали буквально шкірою відчувати, що іслам є справжньою загрозою їх національної самоідентичності. В минулому році канцлер ФРН Анґела Меркель була змушена підкреслити, що всі спроби побудувати мультикультурне суспільство "провалилися". Її любий західний сусід Ніколя Саркозі також не залишився в боргу, і поскаржився на посилення в Європі радикального ісламу.

   Згідно з даними голосування Le Mond, які були проведені маркетинговою компанією IFOP у 2011 р., 68% французів і 75% німців вважають, що мусульмани погано інтегруються в суспільство. Інші – 55% французів і 49% німців вважають, що вплив ісламу занадто великий, тоді як 60% населення в обох країнах вважають, що всі проблеми мусульман пов'язані з їх "небажанням" інтегруватися в суспільство взагалі, так і є. Цікавим видабться останні результати – цілих 42% французів і 40% німців зазначають, що існування на їхній території мусульманських комун представляє " потенціальну загрозу" їх національної самоідентичності.

Прапор нової ісламської Європи – Єврабії

   Іслам останнім часом стає постійно всезростаючим рухом, а не релігією, що безпосередньо впливає на традиції європейського суспільства, громадську думку. Іммігранти, які в пошуках кращої долі тікають зі своїх країн у більш заможні країни Європи не знаходять там місця роботи, а тому йдуть на вулиці, через що їх звинувачують в злочинності, у збільшенні безробіття. Тим часом колишній ідеолог мультикультурого суспільства, Ніколя Саркозі пішов у рішучий наступ щодо ісламського екстремізму, і нещодавно заборонив носіння паранджі в громадських місцях.

   Сьогодні слід говорити не тільки про страх християнської Європи перед ісламом, а й про певний страх ісламу перед Європою. Головна помилка європейців у тому, що вони показують свій страх публічно. Це спонукає мусульман активніше вимагати в першу чергу богословських поступок. А окремі ісламські радикали, бачачи страх європейців, вже зараз заявляють, що Європа впала! Наразі спостерігається така картина, Західна Європа (Франція, Голландія, Бельгія, Німеччина та Велика Британія) стає постхристиянською цивілізацією, звільняє таким чином плацдарм для фундаментального ісламу. А от у Східній Європі (Хорватія, Чорногорія, Болгарія і Мадярщина) християн стає все більше. У тому числі – за рахунок мусульман, які прийняли християнство.

Мапа майбутньої Єврабії

   Головною проблемою християнсько-ісламського діалогу в Європі є відсутність у європейських мусульман єдиного духовного лідера (всеєвропейського імама). Відповідно, і переговори вести немає з ким. А коли діалог ведеться, то він приймає виключно богословські форми. Окремі мусульманські лідери вимагають визнання християнами Корану священним писанням, а Мухаммеда – пророком в християнському розумінні на рівні з Мойсеєм чи Ісусом. Але піти на це християнські церкви Європи просто не можуть. Адже це означатиме фактичне прийняття ісламу і призведе до висунення мусульманами нових, ще більш радикальних вимог. Одже наразі залишається чекати, коли Європа прокинеться і почне діяти на користь встановлення християнської справедливості, не тільки у себе в хаті, але й поза її межами!

Автор – Денис Ковальов

(світлини взяті з сайту lemonde.fr)