вівторок, 25 серпня 2015 р.

Природна велич України

Незалежність лише попереду... До неї ми прислухаємось, коли чуємо гуркіт канонади на Сході, її хижий відблиск очей бачимо у вогні одеського Будинку профспілок. Незалежність настає зовсім не від юридичних актів, а від актів психологічних - перш за все актів помсти за накинену насильно неволю.
  Не визнавати своєї хоч у чомусь гіршості - мститися, Європа сичатиме - мститися далі, бо ми маємо не менші права на розпорядження майбутнім Європи, аніж її давні керівники. Навіть якщо ми походимо не з глибини віків, а створились десять років тому - ми все одно маємо право на ВСЕ. Нація починається з абсолютної віри в неї як вищу цінність.
   Нам ніхто не дасть зрозуміти, що ми - майбутнє Європи, якщо ми самі себе такими не зробимо. Україна почнеться зі смерті московського звіра, якому ми маємо нанести удар в серце. Давні міфи оповідають про героя, який під час ініціації дізнався, що його батько це насправді вітчим, який убив справжнього батька, після цього герой йде і вбиває вітчима на знак помсти. Саме так станеться і з Україною - націоналізм - наша ініціація, що колись дала нашим предкам правду, що зовсім не Москва наш батько, а справжнього батька вбивця. Щось подібне відчував Міхновський, коли носив офіцерську російську форму, ненавидячи Росію, щось таке відчував Донцов, навчаючись в російському університеті в Петербурзі і щиро будучи ворогом Росії - вони вже були ініційовані націоналізмом і знали що година помсти близька.
  Не буде ніколи спокою тим, хто вічно лише спокою шукає. "Українська ідилія" з хатами, тином і тихим плином життя - застарілий стереотип, який або знищиться нами, або знищить нас. Не Москва насправді здатна нас знищити, а саме ось ця "тихість", ось ця "скромність" і безтурботність, які зводять нанівець усі починання в державному житті. Йому можемо протиставити віру, як колись протиставили віру "реальності", що не задовольняла римляни, франки, німці, англійці та інші великі нації. Ресурси - другорядні, ми їх точно знайдемо, якщо дуже повіримо і дуже захочемо. А нині - жодного плекання культу слабкості і ниття, жодної зневіри і капітулянтства - лише культ національної величі і культ перемоги. 
   Закінчую рядками з Маланюка (бо це дійсно вартий уваги і як ніколи комбатативний поет, у чиїх рядках ні краплі такого приємного для наших лібералів і соціалістів ниття): 
"Ще прогримить останній судний грім 
Над просторами неладу і зради 
І виросте залізним дубом Рим 
З міцного лона Скитської Еллади..."
За матеріалами Чорної Ради

четвер, 20 серпня 2015 р.

Не закінчена війна із Московією

Те що ми будемо воювати з Московією вже не звучить дивно, це закономірність  як тільки ми йдем проти політики Расєї розпочинається боротьба, а в деяких випадках і війна!
  Не дивно, що еРеФія зараз воює проти України. Тим паче те, що вона піде проти нас війною можна було з легкістю передбачити і раніше, для цього достатньо лише згадати уроки історії, а саме  події Руїни, події, котрі трапились під час існування І-го Гетьманату (перехід Івана Мазепи на сторону шведського короля Карла ХІІ, катування гетьмана Павла Полуботка, утиски з боку Петра І по відношенню до українців у їхніх правах та свободах, ліквідацію самої Гетьманщини, Коліївщину 1734 р. і 1768 р., знищення Запорозької Січі та закріпачення українського народу вовчицею-Катериною ІІ, тощо).
   Цей перелік можна продовжувати і далі без кінця аж до сьогодні! А достатньо лише згадати обман Олександра І українців під час війни з Наполеоном І 1812 р., придушене повстання декабристів і Чернігівського полку у 1825 р., ліквідацію Кирило-Мефодіївського братства 1847 р., яке ставило на меті встановити республіку на зразок як у США чи Франції, більше того заборону української мови Валуєвським циркуляром і Емським указом.
   Повторилось це і 1917 р., коли Україна вирішила стати самостійною — Росія розпочала війну проти нас, вона робила все щоб ми ніколи не мали власної держави, щоб працювали на неї! Коли наш опір в боротьбі був зламаний, Ленін і більшовики втягнули нас в свою нову імперію, яка мала назву СССР. Це було поневолення більш як на 70 років, придушувалися буль-які спроби протесту та встановлення нашої держави. Сталін, опасаючись, що українці піднімуться з колін, влаштував Голодомор 1933-го р., репресії 1937-го р., після "звільнення" України 1944-го р. розпочав війну проти УПА. Утискали нас крім Сталіна Брєжнєв, та інші учасники партійної чехорди в середині 1980-х рр. Лише при Горбачові більш-менш були терпимі умови для розвитку націоналістичних ідей, але КГБ теж не спало, однак ситуація була не та вже, яка була при папєрєдніках Горбачова, нарешті, МИ ПІДНЯЛИСЯ З КОЛІН!!!
  Згадуючи ті події можна спокійно сказати, що в переважній більшості випадків московський уряд не поважав як Україну, так і українців в цілому — ми були для них сировинною і людською базою. Достатньо згадати, що саме на козацьких кістках стоїть Санкт-Петербург, колишнє шведське місто Нюенсканс, що саме Україна слугувала для Росії своєрідним складом з продуктами, який буде годувати її все життя. Ленін же ж говорив — робіть все щоб було бульше, більше хліба, а де ж його взяти? В Сибіру? — НІ! Його відбирали в України. Ще при царському уряді заявляли — "нє доєдім, но вивєзєм на експорт"! І це при тому, що народ цукор бачив лише на прилавках магазинів!
  Нам нав'язували, що ми брати, прикривалися Руссю, православ'ям і при цьому били батогом, ще й прикалували  ми вас не скривдим, ми ж брати! Як тільки ми йшли проти політики Кремля, як тільки підіймали українського прапора від слів "ми брати" Московія переходила до фраз про "зрадництво", а якщо ситуація виходила з-під її контролю брала до рук зброю і придушувала волю нашої нації в боротьбі за незалежність.
   Всім відомий фюрер Великої Німеччини колись говорив: "Люди повинні вчитись історії не для того, щоб забути її уроки якраз тоді, коли потрібно їх практично застосовувати, а також не для того, щоб припустити, ніби в дану хвилину історія піде зовсім іншим шляхом в розріз зі всім тим, що ми бачили до цих пір. Вивчати історію потрібно саме для того щоб вміти застосувати її уроки до поточної сучасності..."
   Те що ми будемо воювати вже не звучить дивно, це закономірність — як тільки ми йдем проит політики еРеФії розпочинається боротьба, а в деяких випадках і війна!

вівторок, 11 серпня 2015 р.

Атентат як вихід з кризи

Український правий рух, нині перебуває в гострій кризі виходом з якої має бути пошук нових методів боротьби. Відтік головного активу на війну призвів до маргіналізації правого руху, яка поглиблюється домінацією старої школи в організації боротьби (само собою, що досвід гарна штука, але не в нашому випадку, коли акції протесту оперативно вакцинуються нашою владою). 
 Щось подібне переживало УВО: затухання стихійного духу молодості в старих фронтовиків, що породжувало прагматичний підхід до організації спротиву, але вони змогли трансформуватись і запалити вогник екстремізму в націоналістичному русі, який заклав підвалини до приходу в нову організацію радикальної молоді. Молоді, яка не думала за вільний ринок, а мріяла про помсту за кривду нації, репресованих польським урядом батьків або втрачену в фронтовій боротьбі ідею незалежності. Ці хлопчики і дівчата не збиралися організовувати мирні акції протесту, оточувати урядові установи або оголошувати про голодування. Вбивство польського міністра, радянського консула або підрив місцевого відділка міліції – ось, що входило в їхні плани. Вони не збирались лячно говорити, як соціаліст Винниченко, бо як казав Коновалець: «Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої...».
   Не за гарну англійську мову, як то кажуть в джерелах, пам’ятають, тих молодих студентів, і зовсім не за знесення паркану на Оскорках, а за влучний постріл в голову совєцькому консулу. Італійські праві також це зрозуміли, як наслідок світ пізнав всю велич боротьби часів ‘’свинцевих сімдесятих’’. Нові праві змогли подолати вплив старого двіжу, можливо шляхом запозичення деяких методів лівих, але не можна сказати, що від цього вони не перемогли, вони були на правильному шляху. Ми не повинні чекати повернення правих бойовиків з фронту, війна - дивна штука, що кардинально змінює людину, тільки ідейна меншість продовжить боротьбу і це при умові, що влада не встигне їх репресувати. 
   Українські праві мають якісно оновитися або остаточно маргіналізуватися. Від того, як швидко ми це зрозуміємо, і залежить успіх нашої боротьби. Але не все так погано, навіть при нинішньому стані речей ми вже маємо перший атентат. Так-так, можете бути впевнені: вбивство Бузини виконали праві хлопчики, але цього замало, нажаль ще не було ліквідовано жодного прокурора-хабарника на пару з регіоналом. Суддя випустив хабарника? Пригости його свинцевим сніданком і не забудь про самого хабарника. Генерали зливають країну? Проведи суд над зрадниками, краще в ручному режимі. Влада не хоче наступати? Формуй диверсійні загони.
   Часи жбурляння коктейлів Молотова в офіс комуністів мають піти в небуття. Підпали мають змінити вибухи. Сміттєву люстрацію має змінити свинцева. Атентати, як вихід із кризи, бо коли не діє закон, говорить вулиця.

четвер, 6 серпня 2015 р.

Доба Нового Середньовіччя

Колись світом правили великі просвітницькі імперії як Візантія, Іспанія, Португалія, Франція, Швеція, Данія, Велика Британія, Австрія, Німеччина, нині ж ми спостерігаємо поступовий занепад справжніх цінностей людства і деградацію світової спільноти.
  На наших очах відбувається руйнація віковічних традицій (національних, релігійних, економічних) і захоплення життєво важливого простору Європи, зокрема і України, варварами зі Сходу (Московія, Китай, Індія) та Півдня (Лівія, Туреччина, Сомалі). Все, що колись було збудовано видатними архітекторами, записано зі слів славетних теологів, створено руками справжніх митців, сьогодні втрачає свою колишню красу і славу.
   Сучасна Європа, як і наша Ненька-Україна, увійшла в чергову добу “темних віків”. Вулицями величних Рима, Парижа, Лондона, Берліна, Стокгольма, Відня та Києва безперешкодно тиняються орди зубожілих варварів: негрів, індусів, арабів, циган, турків, та найстрашніше, поборників гендерної рівності і так званих секс-меншин.
   Історія має дивну звичку повторюватись, якщо її трагічні уроки не були вивчені! На жаль, нове Середньовіччя, що охопило всю Європу від Лісабона і Калє до Києва та Гельсінкі, є найгіршим проявом не вивчених помилок минувшини!
   Коли вже християнська Римська імперія впала під тиском навали диких орд гунів, ніхто не знав, яке майбутнє його очікує. Велике переселення народів змінило всю Європу, якою її запам’ятали Геродот та Вергілій. Неосвічені дикі германські племена ґотів, вандалів, ланґобардів, франків та саксів, на тлі гунської навали, відкрили нову добу… прийшовши на вже підготовлений античний ґрунт Риму та Афін, варвари почали асимілюватись із носіями культури на Апеннінах, Піренеях та Балканах, та що важливіше, на відміну від сучасних дикуні, почали творити нову культуру!
   Замість зруйнованої ґотами Західної Римської імперії постали Остґотське, Франкське, Бурґундське та Вестґотське королівства, які були спраглими до культури та просвітництва. Варвари без ідеї сприйняли та всмоктали ту класичну культуру, яку їм лишили римляни та елліни, додавши лише трохи власного колориту. Завдяки цьому у добу Середньовіччя похрещені Римом дикі германці мали змогу дати відсіч арабському нашестю і розпочати свій визвольний похід – Reconquista. Нові держави не змогли асимілювати корінне населення Апеннін, Балкан та Піренеїв, вони змушені були пристосовуватись самі. Власне через це, трохи згодом відбувся розквіт європейської культури, що зветься добою Відродження – Rinascimento.
   Сьогодні, вже інші орди прагнуть панувати тут… Замість того аби пристосовуватись до умов та культурних традицій корінних націй Європи, із якими вони планують співіснувати, нам навіть не пропонують обирати щось краще, навпаки змушують самим асимілюватись із загарбниками. І тут все стає очевидним – або стати транссексуалом чи мусульманином і згинути у морі цих нових варварі, або дати останній бій!
 Проголошені Беконом, Сковородою, Монтескьо та Мацціні цінності Європи націй, сьогодні згинули у мороку мультукультуралізму та гендерної толерації. Колись світлі ідеї свободи, рівності, братерства, демократії і національного відродження, сучасні політикани та ідеологи Сполучених Штатів Євросоюзу заплямовують та зневажають, перетворюють на свій марксистський лад. Нас, прибічників захисту національної ідентичності та традицій ці культурмарксисти та ісламофіли таврують мітками фашизму, расизму, шовінізму та ксенофобією, називаючи нас нелюдами та гомо фобами, що не здатні до “рівноправ’я” та толерастії із загарбником. Ми не просимо, а вимагаємо поважати наші культуру та національну ідентичність, адже прагнемо справедливості!
   Фобія – це страх перед чимось незнайомим та невідомим досі, а нам нічого боятись, адже ми на своїй землі! Проте, орди прихильників такого собі “рівноправ’я” з одного боку, та нащадки Золотої Орди з іншого, змушують нас взятись за зброю і дати відсіч загарбникам по обидва боки українського кордону. Європа, яку її знали Наполеон, Бісмарк та Маннергейм перетворилась на расовий відстійник із пропагандистами усілякої нечисті та безбожництва. Те саме відбувається на Сході – українська національна культура та ідентичність намагається знищити московську ординську натуру та більшовицьке мислення совка, що не одне покоління прагне винищити нас і присвоїти здобутки Русі собі.
   Війна, що триває нині, є не тільки війною традиційної культури  та національної ідентичності, вона є війною за національне виживання всіх корінних народів Європи. Так, ось тільки італійці, французи, німці, англійці, шведи, фіни, поляки, українці опинились у скруті власне через свою доброзичливість до прихованих хижих пазурів ворога, який не приховував власних загарбницьких планів щодо нашої землі. Доки у степах Донбасу українці кладуть душу й тіло за свою свободу, на вулицях Ляйпціґа, Ювяскюля, Венеції, Ліону, Мальмьо та Льєжа відбуваються сутички корінних європейців за право на продовження свого існування на батьківській землі. Маємо об’єднати зусилля у боротьбі зі спільним ворогом.
   Орки з ісламського світу (Пакистан, Сирія, Ірак, Чад, Лівія, Нігер, Сомалі) як і адепти “русскава міра” мають одну мету на двох – знищити традиційний національний устрій Європи, перетворити нас на слухняних ґеїв-толерстів та повернути нас у морок раннього Середньовіччя без засобів на існування. Гадаєте це якась жахалка антиутопія із фільму жахів про зомбі? – Та погляньте на орди москалів, що сунуть кожного дня на Донбас, або на натовп розлючених нелегалів мігрантів, які щогодини штурмують євротунель у французькому місті Калє! Це не антиутопія, а реальність сьогодення тут і зараз!
   Немає жодних сумнівів, що наша визвольна війна – нова європейська Reconquista – буде не останньою як вже було до цього. Пригадаймо походи Сагайдачного, Карла ХІІ та Франко, чи її здобутки європейські народи пам’ятають і досі. Наш прапор освячений духом національної свободи і кров’ю героїв минулого, має гордо вести нас вперед до перемоги, де сяє чорне сонце! А поки, з нашого дозволу, нами керують манкурти та ренегати, запроданці і представники ворогів, у нашій державі та у Європі загалом роками триватиме навала варварів та гнобителів національної культури! Коли ж загинемо ми, за нами прийдуть інші, виховані на наших національних традиціях та героїчній історії наших пращурів, вони і здобудуть перемогу!
   Культурмарксизм, толерастія та ординське євразійство, яке іменують рашизмом, не здолають опір національно свідомого народу, для цього їм потрібні сотні ренегатів та яничар, що підриватимуть нашу обороноздатність з середини. Коли ж такий собі “патріот” є поборником гендерної рівності і статевих девіацій, та в той же час немає нічого проти міграції із зубожілих диких країн Азії та Африки, він не є патріотом, хоч скільки прапорів та гасел на себе не вдягнув би… Це є пасивна підтримка ворога і ніщо інше! Через свою “повагу” до чужих “традицій” буде зруйнована власна, але цього не зрозуміти в рожевих окулярах псевдодемократії та лібералізму.
   Нове Середньовіччя, яке існує нині, має бути переможним, яке було воно за часів Роланда, Святослава Хороброго та Нібелунгів! Не змішування чи толерація, а повна заборона на міграцію чужорідних тіл у нашу національну ідентичність, недопущення національного виродження та деградації. Коли ж озвуться голоси ліберастії та угодовництва, негайно нагадаймо їм про героїчні дні Хотину, Відня а також зраду в Переяславі та Версалі! Через любов до влади і грошей, згубники Європи торують націям шлях у забуття. Асиміляція та знищення кордонів неодмінно прокладе дорогу злидням і безчинству ворожої більшості до шанобливої меншості.
  Немає бути покори у вільних націй грошовитим мішкам з Брюсселя чи Москви, а повна відсіч знищенню та деградації! Ніколи вільні люди Європи, такі як Ляйбніц, Паскаль, Нобель, Яворницький не були рабами однієї заідеологізованої “імперії зла”, “мордору століття”, хоча і підпадали під важкий тягар економічних зносин із поневолювачем. Совєти, ліберали та їм подібні хижі морди варварства більше не змусять нас стати на коліна і віддавати свій хліб, свою культуру, свою кров іноземним прибульцям-загарбникам!
   У Маріуполі та Дрездені ми стали на захист власного національного світу без жодних поступок новітньому варварству! Чекати нового нашестя більше на маємо часу, бо бій, що програний і неусвідомлений як тактична поразка призведе до повного стратегічного занепаду нашої традиції, національної ідентичності та, зрештою, державної самостійності! А коли сучасні герої Нового Середньовіччя як Пелайо і Аскольд дають останній бій на фронті, не маємо ми права на печаль, а лиш на гордість і славу загиблих синів Європи і України.
  Наш ворог близько, але кара його ще ближче, бо перемога буде за тими, хто чинить правду і справедливість. З кожним днем усвідомлення втрати власної національної ідентичності не призводить до її відновлення, адже без боротьби всі думки і якість моральні та духовні прагнення є марними…
   Філософські ідеї Франка, Еліаде, Джентілє мають надихати всіх нас і наші наступні покоління на звитягу, яка не завершується перемогою в одній війні, а продовжується у руслі мирного будівництва та державотворення. Здобувши одну мету, маємо йти далі, н зупиняючись до іншої, яка осяє прапори нашої традиції із вранішнім сонцем нового дня! Порвавши враз кайдани рабства і облуди, маємо не дати знов уярмити нас улесливими пестощами псевдокреатій!
   Тож, відродимо славу нашої героїчної минувшини, нашу національну гордість, традицію, культуру та ідентичність. Не заплямуємо здобутки наших попередників!
   Батьківщина, воля, традиція!
Автор – Денис Ковальов

понеділок, 3 серпня 2015 р.

Фінляндська армія та війна в Україні

Найбільш боєздатні загони Армії Фінляндської Республіки незабаром будуть стягнуті до кордону із РФ, у першу чергу, додаткові війська швидкого реагування. Все це відбувається на тлі трагічних українських подій: московської окупації Криму та війни на Донбасі.
  У міністерстві оборони Фінляндської Республіки запевняють, що посилення прикордонних районів не планується, а сили швидкого розгортання  це частина армійської реформи, яка за останні роки змінила якісно збройні сили Фінляндії (фін. Suomen puolustusvoimat).
   Чисельність фінляндської армії на 2014-й р. становила 30 тис. 500 бійців. У разі війни задіяні будуть також 230 тис. резервістів, хоча в резерві на січень 2015-го р. становило близько 900 тис. бійців. З такими показниками Фінляндія підійшла до сьогоднішнього дня після кількох років реформування.
   Армійська реформа розпочалася ще навесні 2012 р., задовго до трагічних подій в Україні, і протривала в цілому майже 2 роки. Колишній прем'єр-міністр Фінляндії Юркі Катайнен заявив, що мета військової реформи  зберегти боєздатність збройних сил без будь-яких політичних мотивів. Здебільшого зміни торкнулися закриття непотрібних підрозділів та оптимізації особового складу шляхом звільнення 2,2 тис. співробітників фінляндського війська, про це заявив керівник відділу комунікацій міністерства оборони Макс Архіппайнен.
  Через армійську реформу почав  істотно скорочуватися і військовий бюджет Фінляндії: у 2012 р. він становив 2 млрд. 804 млн. 500 тис. євро, або ж 1,4% від ВВП Фінляндії, а в 2015 р.  вже 2 млрд. 658 млн. 800 тис. євро, або 1,29% від ВВП. Для порівняння: військові витрати сусідньої РФ обходяться в 4% від ВВП і щороку зростають на 1,5%.
  Однак війна в Україні повернули  у фінляндський політикум дискусію щодо фінансування армії в інше русло. Так, за словами голови парламентської групи з питань оборони Ілкки Канерви, ситуація у Європі та світі ставить питання про збільшення військового бюджету Фінляндії. Він вважає, що потрібно додати ще 150 млн. євро до 2020 року. Збільшення витрат армії підтримують і більшість фінляндців, які цілком згодні з тим, що грошей на військові потреби варто виділити більше.
   Важливою частиною реформи було створення сил швидкого розгортання. Міністр оборони Фінляндії, націоналіст Юссі Нійністьо заявив, що "ахіллесова п'ята" фінляндської армії  це її швидкість. За його словами, створення підрозділу сил швидкого реагування обговорювалося ще минулим урядом і не пов'язане з трагічними подіями на Донбасі.
  На сьогоднішній день збройні сили Фінляндії складаються з наступних видів військ: сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил, а також створених навесні 2015 р. сил швидкого розгортання. Фінляндська армія раніше комплектувалась завдяки загальній військовій повинності для чоловіків від 18 до 30 років. Перехід на контрактну армію не розглядаєся, адже Фінляндія як і сусідня Швеція зберігає нейтральний статус, про що неодноразово заявляли у фінляндському військовому відомстві. Термін служби у фінляндських збройних силах — 1 рік, а наприклад, професійні спортсмени та студенти спортшкіл проходять військовий курс всього за 66 днів. Але останнім часом військові виступають за скасування різних відстрочок. При бажанні до фінляндської армії можуть вступити на службу і дівчата. Наприклад, в 2015 р. майже 300 фінляндських жінок почали проходити строкову службу в лавах збройних сил країни.
   Тим часом, згідно із статтями фінляндської доктрини загальної оборони, всі громадяни країни повинні допомагати збройним силам як у мирний час, так і в часи війни. Для підготовки населення до можливих бойових дій була створена спеціальна організація  "Національна асоціація оборони" (фін. Maanpuolustuskoulutusyhdistys), яка регулярно проводить тренінги для цивільного населення у віці від 15 років. У складі асоціації безліч організацій, таких, як, наприклад, "Спільнота мисливців Фінляндії" або "Жіноча ліга оборони республіки", які також знають, як треба поводитись у разі війни. Варто сказати, що фінляндські військові періодично перераховують власних резервістів. Так, у квітні минулого 2014-го р. резервісти отримали повістки, де вказувалося куди їм варто прибути в разі війни із РФ.
   Згідно із новими інструкціями міністерства оборони Фінляндії, у випадку воєнних дій варто брати із собою тільки смартфон і посвідчення особи, так як фінляндська армія забезпечить своїх вояків, і резервістів у першу чергу, всім необхідним. Хоча ще в  недалекі 1990-ті рр. військові рекомендували не забувати вдома сокиру, сірники і компас!
   Сучасна фінляндська армія на даний час проходить процес переозброєння, однак у фінляндських військових досі залишається на руках "совєцька класика". Командування фінлянських збройних сил зараз робить ставку на німецькі танки "Leopard-2A6" та "Leopard-2A4", 20 нових машин яких вже прибули до портів Фінляндії з Нідердландів в травні 2015 р. Всього німецьких "леопардів" Фінляндія отримає у кількості 208 одиниць до 2019 р. Також з 2015 р. Фінляндія активно модернізує старі шведські танки "CV-9030 FIN" (102 одиниці) і розроблені ще в 1970-ті рр. совєцькі "БМП-2", яких в цілому майже 94 одиниці.
   На озброєнні фінляндської армії також знаходяться різні зенітно-ракетні комплекси. Наприклад, закуплені нещодавно американські "FIM-92 Stinger" (всього їх 200 одиниць) і шведські "ITO-05M (MANPADS)". У зенітної артилерії Фінляндії раніше домінували совєцькі "ЗУ-23-2" (більше 900 одиниць), незважаючи на закупівлі на початку 2000-х рр. швейцарських "Oerlikon GDF" і декількох британських комплексів "Marksman".
   Якщо говорити про совєцьку спадщину, то фінляндська самохідна артилерія складається виключно з полкових самохідних гаубиць "Гвоздика", яку фінляндці називають "PsH-74", яких нараховується 36 одиниць. У розпорядженні фінляндських ВВС знаходяться 62 американські винищувачі "F-18 Hornet". Термін експлуатації цих машин закінчується в кінці 2020-х рр., тому в квітні 2015 р. стало відомо, що фінляндський уряд хоче витратити близько 6 млрд. євро на нові літаки. В якості альтернатив розглядаються американський "Jas-39 Gripen".
   Що стосується зброї, то на озброєнні фінляндської армії знаходяться різні модифікації автоматичних гвинтівок "RK-7,62" фінлянського виробництва, яких близько 400 тис. одиниць. Спеціальні підрозділи користуються бельгійськими гвинтівками "FN-SCAR", яких близько 500 одиниць. На озброєнні спеціальних підрозділів знаходяться і німецькі пістолети-кулемети "Heckler & Koch-MP5" — 100 одиниць. У 1990-х рр. фінлянські військові закуповували також китайські копії "автомата Калашнікова" для призовників, однак зараз їх практично не використовують через зношеність. Що стосується снайперських гвинтівок, то тут перевагу віддають вітчизняному виробництву: "Sako-TRG" і "Tkiv-7.62". Таким чином, на сьогодні, Фінляндія попри свою нейтральність має цілком боєздатну армію і у разі нападу з боку РФ, зможе протриматись від кількох днів до кількох місяців без допомоги своїх союзників.
Автор — Денис Ковальов