неділя, 20 жовтня 2019 р.

Законотворці РФ прирівняли російськомовних українців до росіян

Кремль повертається до колоніальної практики щодо перетворення етнічних білорусів і українців на етнічних росіян. Причиною тому є глибока демографічна криза, що охопила територію РФ. Відповідний законопроєкт вже винесено на розгляд Державної Думи та Ради Федерації.
   Як вдалося з'ясувати, московські законотворці планують змінити кілька пунктів у наявному федеральному законі про громадянство РФ, прирівнявши до росіян осіб, що розмовляють у побуті російською мовою, але є громадянами сусідніх держав, у першу чергу України та Білорусі. Цих іноземців (тобто — українців і білорусів) пропонується визнати носіями російської мови, у разі якщо вони або їхні родичі по прямій лінії постійно проживали на території РФ, СССР чи Російської імперії. Визначати "російськість" українців і білорусів буде спеціальна комісія, створена при Державній Думі.
   Ця так би мовити законодавча ініціатива передбачає можливість визнання носіями російської мови громадян Республіки Білорусь і громадян України без проходження особистої співбесіди з представниками спецкомісії. Головна умова — у письмовій заяві вказати як свою рідну мову російську, етнічна складова чи якісь інші фактори враховуватися не будуть! Таким чином, кілька мільйонів російськомовних українців і білорусів (ті, що є заробітчанами на території РФ на заробітках, чи ті, які там перебувають тимчасово з особистих причин) будуть іменуватися росіянами.
   На разі невідомо, чи буде поширена ця норма після її ухвалення народними обранцями й на тих українських і білоруських громадян, що опинилися в РФ не з власної волі, скажімо — біженці з окупованого Криму і Донбасу. Але цілком зрозумілий хід думок всієї владної вертикалі: по-перше, Кремль має закрити "демографічну дірку" наявними людським ресурсом "братніх народів"; а по-друге, законопроєкт має більш стратегічну мету — перетворити усіх російськомовних громадян сусідніх держав на росіян, щоб згодом регулярною армією захищати права без їхньої ж згоди, чи в Білорусі, чи як вже 6-й рік це робиться в Україні. Тому ті, хто продовжує іменувати себе "російськомовним патріотом" має нарешті визнати свою хибність, оскільки його "російськомовність" стала зручним інструментом у руках нашого ворога, який засів у московському Кремлі.
За матеріалами "Правих новин"

вівторок, 15 жовтня 2019 р.

Вовки фінського націоналізму

Будь-які ініціативи, покликані зміцнити мультикультурну асиміляцію приховують в собі загрозу знищення національної ідентичності, що згодом обов’язково породжують радикальні явища. Україна, яка ще має шанс уникнути таких "принад" як етнічна злочинність, повинна брати до уваги приклади інших країн Єдиної Європи, де активні представники громадськості борються з викликами сучасності. Скажімо доволі показовим є ситуація у Фінляндії, де попри існування лівацького уряду, щодня зростає популярність націоналістів!
   Сьогодні мова піде про одну з найзагадковіших позапартійних і антисистемних організацій праворадикальної спрямованості — "Suomen Sisu". Вона з'явилась у листопаді 1998 р. в одній з книгарень Гельсінкі як ініціатива молодих націоналістів, натхненних діяльністю героїчних предків у 1917-1944 рр. Головна мета, яку проголосили тоді, і яка досі є незмінною — сприяння патріотичному виховання молоді на достойних приладах, викриття інформаційної брехні глобалістів і ліваків, а також антиміграційна й антиісламська пропаганда.
   Ось вже понад 20 років активісти організації "Suomen Sisu" поширюють серед співгромадян радикальні націоналістичні ідеї, за які їхні критики з різних політичних таборів вже встигли охрестити молодих патріотів євроскептиками-неофашистами. Водночас від прихильників, за свою безапеляційність і безкомпромісність у боротьбі з ліваками та нелегалами, вони отримали цілком справедливе назвисько — "вовки фінського націоналізму". Станом на сьогодні понад 1500 активістів "Suomen Sisu" не тільки в теорії (у статтях, дописах і публічних виступах) обґрунтовують потребу повстання фінської національної ідентичності, але й доводять її на практиці (у містах Оулу, Лагті, Тампере, Турку та Вааса організовано територіальні добровольчі загони з охорони громадського правопорядку, де компактно проживають мігранти-мусульмани).
   Варто зауважити, що свою політичну діяльність у лавах зазначеної організації розпочинали сьогоднішні народні депутати з лав "Справжніх фінів" — лідер Юссі Галла-аго та ідеолог партії Оллі Іммонен. Цим народні обранці неабияк демонструють авторитет "Suomen Sisu" як провідної націоналістичної організації. Її головним друкованим органом на сьогодні є мережевий журнал "Sarastus", де також публікуються сучасні українські публіцисти правого спрямування.
   Крім того, для нас діяльність "Suomen Sisu" цікава ще й тим, що саме її активісти ось вже 6 років як стоять на відверто проукраїнських позиціях. Маючи вплив на вже згаданих депутатів-націоналістів, вони агітують продовжувати санкції проти РФ, не визнавати законною кремлівську анексію Криму, прирівняти до терористів бандугруповання "ДНР-ЛНР" і всіляко допомагати Україні в її боротьбі з агресором. А цього року вони пішли ще далі — висунули територіальні претензії Кремлю, який має повернути колишні фінляндські землі на Карельському перешийку разом з Вііпурі (Виборгом), хоча це радше демонстрація того, що фіни не забули про окупацію своїх земель московитами й не більше.
Автор — Денис Ковальов

четвер, 10 жовтня 2019 р.

Українські націоналісти – страшний сон Кремля

Нещодавно очільник Кремля новоявленому Президенту України, що останній не може приборкати націоналістів, які блокують розведення військ в Золотому. Тим самим В. Путін мимоволі розкрив свої основні страхи. Єдина сила, яку він по-справжньому боїться – це українські радикали з-поміж патріотів, націоналістів і добровольців.
   Не випадково перший командир добровольчого полку "Азов", а нині лідера партії "Національний Корпус" згадав про Іловайськ. Тоді, наприкінці серпня 2014-го Кремль дав гарантії так званого "зеленого коридору" для виходу з оточення українських бійців, що насправді виявилося банальною кривавою пасткою. А от якби мова йшла про регулярні частини ЗСУ, можливо оточення натиснуло б на В. Путіна і не був настільки прямолінійним.
   Однак, коли мова заходить про безумовну вітальну силу, про пасіонаріїв, то тут вчорашній чекіст і за сумісництвом президент країни-агресора завжди безжалісний. З бійцями Чеченської Республіки Ічкерія та грузинами в Південній Осетії була подібна ситуація. До слова, усі в оточенні В. Путіна знають, що він боїться субкультури та людей, з якими не можна (ну або важко) домовитися, оскільки вони нерідко готові йти до кінця — за Вітчизну до загину чи просто, заради переконань.
   Хто такі, здавалося б, члени "Національного Корпусу" для керівника найбільшої та найагресивнішої держави світу? — Дрібнота, зовсім не його рівень коментування. Однак його аж затрясло, коли сотня бійців з усієї України почала з'їжджатися у прифронтове містечко задля захисту населення від окупантів. Володимир Зеленський ж-бо, бачте, не справляється, у той час як агресивні радикали-націоналісти йдуть у наступ.
   Ось він головний путінський страх! Українські націоналісти, добровольці, патріоти та навіть волонтери є тим ключовим фактором, який зупиняє московську орду від повномасштабного вторгнення. Адже сам В. Путін сподівається, що влада в Україні здатна вгамувати та приручити радикалів, як очільник Кремля зробив у себе вдома, але ж ми цього їм не подаруємо, правда?!
За матеріалами "Русской Фабули"

субота, 5 жовтня 2019 р.

Опанування нового декадансу

Наприкінці XIX ст. стало очевидним, що проґрес (індустріалізація, глобалізація торгівлі, урбанізація) не зупинити, бо навіть найнеприємніші події трапляються лише для того, щоб змінити світ на краще. Тоді, на перетині двох сторіч вважалося, що наука ось-ось піднесе людство на такі вершини, з яких колишній кривавий сумбур людської історії здасться прикрим непорозумінням. Проте, не все було таким райдужним і однозначним у час повстання ідентичностей...
   Людство ще пересувалося в основному на конях, але в небі вже чорніли перші дирижаблі. Неграмотна доросла людина мало кого дивувала навіть у світових столицях, як Париж, Берлін чи Лондон. А проте публіку дивували великі наклади романів Еміля Золя і Артура Конан-Дойл.
   Про права жінок тільки починали говорити найгарячіші голови у той самий час, коли вже навіть у "варварській" Східній Європі звільнили кріпаків (останніх рабів вільного світу) і більше ніхто не торгував ними як худобою. Теренами незвіданих континентів крокували засмаглі бородані, щоб встигнути встановити прапор своєї імперії над безіменною горою. Імперії, котрі вирішували долю завтрашньої політичної мапи світу. Їхні нащадки й досі казяться від втрачених територій, що стали суверенними державами.
   Здавалося, що світ стає неймовірно чарівним і зручним для кожного. Але то була омана доби занепаду, яку ми знаємо як декаданс! "Прекрасна епоха" (франц. Belle Époque) підвела риску під справжньою красою та природністю, давши людям можливість роботизувати дійсність, перетворити щось у ніщо.
   Схожий явища ми спостерігаємо й нині — технологічний прорив повертає проґресивне людство до первинних інстинктів, а нові види озброєння готові вже назавжди змінити вигляд воєн натиском однієї лиш кнопки. Старі ідеології у новому одязі знову підкорюють отупілі народні маси по всій земній кулі, щоб також як і нові види зброї назавжди змінити світ. Таким є наш світ, що робить крок у найстрашнішу невідомість — це новий декаданс постає на руїнах нового Середньовіччя, не лишаючи нам вибору гідного Фрідріха Ніцше чи Миколи Міхновського.
Автор — Данило Катраник

вівторок, 1 жовтня 2019 р.

Південна Африка небезпечна не тільки для європейців

Старі суспільно-політичні еліти Африки не в змозі зупинити бажання молоді йти власно обраним шляхом. А тому, невдовзі чорний континент можуть сколихнути потужні міжнаціональні конфлікти, які зачеплять не тільки відсталі країни як Сомалі чи Південний Судан, але й відносно стабільні й заможні як Сенегал чи Екваторіальна Гвінея. Нещодавно Нігерія оголосила про термінову евакуацію своїх громадян із Південно-Африканської Республіки через... прояви ксенофобії та расизму!
   Як виявилося, упродовж вересня нігерійський уряд терміново висилав літаки, аби безкоштовно повернути на батьківщину нігерійців. Головна причина такого кроку — бунти, які спалахнули у більшості південноафриканських містах, спрямовані проти нігерійської громади. За повідомленням місцевої преси, громадяни ПАР невдоволені станом речей на ринку праці, оскільки нігерійці готові братися за ту саму роботу, що й південноафриканці, але не вимагаючи при цьому високої зарплатні.
   Крім того, на рівні з цим в околицях Кейптауна, Преторії, Дурбана, Блумфонтейна збільшився рівень злочинності завдяки поширенню нігерійськими бандами наркотиків. Зазначається, що нинішні протести загострилися після вбивства у Йоганнесбурзі південноафриканського таксиста нігерійським наркоторговцем. Після цього обурена юрба почала грабувати нігерійські крамниці та вбивати власників, водночас поліція не в змозі зупинити ґвалт вже кілька тижнів, тому уряд ПАР залучив армію до наведення правопорядку.
   Цікаво, що відповідь нігерійців не забарилася — у містах Лаґос, Бенін-Сіті та Ібадан громади південноафриканців зазнали нападів зі сторони місцевих мешканців. Тим часом погроми у ПАР викликали побоювання сусідів: Замбія відклала товариський футбольний матч на знак протесту проти "чорної" ксенофобії; Ботсвана рекомендувала своїм громадянам бути обережними, перебуваючи у південноафриканських містах; Мозамбік перекрив кордон на невизначений термін до нормалізації ситуації.
   Як бачимо, чорний расизм, котрий плекають південноафриканські урядовці понад 20 років, дає свої невтішні плоди. Тепер не тільки білі (європейці, американці та бури) є об'єктами нападів і жорсткого поводження, але й такі ж самі чорні африканці. Ксенофобські атаки в ПАР набувають небачених масштабів і можуть призвести до міжнаціональних конфліктів на континенті, що призведе до нової міграційної хвилі, яку світ може не витримати.
За матеріалами "Daily Post"