вівторок, 20 лютого 2018 р.

Ґотичний Микола Гоголь у Фінляндії

Постать уродженця Полтавщини завжди причаровувала увагу широкого загалу та притягувала поціновувачів містичних історій. Та якщо на Батьківщині про письменника з козацького роду відомо майже все, то закордоном Микола Гоголь своєю творчістю та загадковістю заробив славу слов’янського аналога Едґара-Аллана По. А щоб підтвердити дану тезу цього тижня Університет Гельсінкі спільно з Національним інститутом аудіовізуалізації Фінляндської Республіки було вирішено презентувати для всіх охочих серію лекцій про постать українського прозаїка з доповненим кінопоказом за мотивами творів Миколи Гоголя.
   Організатори культурно-просвітницького заходу наголошують, що їх головна мета – у циклі публічних лекцій, присвячених творам і особистості родоначальника української ґотики, донести фінськомовній публіці своєрідність постаті уродженця Полтавщини. Але через те, що мешканці та літературознавці Фінляндії помилково вважають українського письменника представником московитської літератури, його ставлять в один ряд з Алєксандром Пушкіним та Івана Крилова. Адже не секрет, що Микола Гоголь, який тривалий час мешкав у Санкт-Петербурзі, був добре відомий фінляндському читачеві, оскільки його твори найчастіше за інших перекладали на фінську мову.
   Та попри всі спроби східного агресора привласнити собі українського класика, творця нашої ґотики у прозі, Микола Гоголь лишається письменником поза часом. Його тематика донині актуальна, як в сучасній Україні, так і у Фінляндії. По-перше, саме ранньо-декадентський стиль характерний зображенням усієї гнилості поміщицько-чиновницької системи Російської імперії, а "маленьку людину" з міських нетрів як слухняного гвинтика. А по-друге, Микола Гоголь заклав підвалини так званої літератури абсурду, у сатиричному тоні змальовуючи вульгарність вульгарної людини, гранично оголюючи суспільні суперечності сучасної йому імперської дійсності.
   Звісно, що різка соціальна спрямованість українського письменника позначається і в композиції його творів. У зв'язці сюжету конфліктом є не любовні чи сімейні обставини, а події суспільного значення, їх містичність і темна загадковість, а іноді навіть невизначеність майбутнього і скорбота. Власне, саме завдяки цьому деякі літературознавці схильні у думці, що Микола Гоголь – це наше віддзеркалення батька-засновника американського кривавого детективу Едґара-Аллана По. Хоча й не всі з цим погоджуються… Та як говорить давньоримська приказка: «Кожному своє!».
Автор – Денис Ковальов

четвер, 15 лютого 2018 р.

Наша ідея розтопить страх

Кажуть: герої не вмирають, герої не знають страху. Це кажуть ті, у кого над головою не свистіла куля і хто не ховав у землю побратимів. Насправді ж страх є, і смерть є, і страх смерті є... Просто потрібно навчитися керувати почуттями та відчуттями, бути певним в обраному тобою шляху. Тоді страх відходить на другий план.
   На перший виходить ідея! Ідея  ідеальна, непорушна, константна. Носій ідеї може зкурвитись, продатись, злякатись, втомитись, зламатись... Але ідея  ні. Ідея — твердиня, бастіон, ідеал. Ідея  це все! Ідея у мозку, у серці, у душі, у нейронах і аксонах, в артеріях і венах. Ідея у слові, у думці, у вчинку, у розмові, у сперечанні, у воланні, у заклику, у молитві, у вірші, у пісні, у колисковій майбутньому воїну і майбутній матері воїна...
   Так, ідея вічна! Бо ідея живе в нас. Ідея живе доти, доки живий останній її носій і проповідник. Наша ідея  Ідея Nації, ідея збереження, захисту і розквіту українців житиме вічно в нас і в наших нащадках. Адже ніхто, ніяк і ніколи не знищить її в наших серцях і душах!
   Забудьте про страх! Ніч найтемніша перед світанком. Наша ідея з'явиться як вранішнє Сонце. Наша ідея розтопить страх, непевність, зневіру і відчай. Наша ідея зігріє наші серця і душі. Закипить наша благородна арійська кров у наших жилах. Ми відчуємо силу і гонор, натхнення й прозріння. І ми будемо здатні на все. На все те, завдяки чому ми здобудемо волю і велич.
   Нас вже ніщо не зупинить! Так само, як ніщо не зупинить ідею, час якої вже настав...

суботу, 10 лютого 2018 р.

Пограбування як специфічний хист

Розповідають, як колись, у далекій американській провінції, грабіжники зайшли в банк... Один з них вигукнув на вході: «Не рухатись! Гроші належать банку, а життя належить вам!». Всі присутні стрімголов лягли на підлогу. Це приклад того, як термін змінює сприйняття світу!
   Одна жінка провокативно лягла на стіл, але грабіжник сказав їй: «Це пограбування, а не згвалтування. Ведіть себе відповідно!». Це приклад того, як повинен вести себе професіонал — концентруватися на цілі.
   У процесі втечі з місця пограбування, наймолодший з грабіжників (з академічним ступенем) сказав самому старому, який ледь закінчив початкову школу: «Гей, старий, може порахуємо, скільки ми взяли?». Старий відповів сердито: «Не будь дурнем, тут дуже багато грошей, щоб їх перераховувати. Почекаємо, поки оголосять у новинах, скільки банк втратив». Це називається досвід — на сьогоднішній день досвід важливіше академічного ступеню.
   Після того, як грабіжники зникли, директор банку сказав бухгалтеру, щоб той подзвонив в поліцію. Бухгалтер відповів: «Стривай, давай спочатку додамо до вкраденої сумі ті 5 млн. доларів, які ми викрали минулого місяця і скажемо, що їх теж вкрали». Це називається — використовувати будь-яку можливість.
   Назавтра в новинах оголосили, що банк було пограбований на суму 100 млн. доларів. Грабіжники перерахували здобич, але нарахували всього 20 млн. доларів. Вони почали бурчати: «Ми ризикували життям за нещасних 20 млн. доларів, у той час, як банківська начальство вкрало 80 млн. доларів не моргнувши оком. Напевно краще вивчати, як працює система, замість того, щоб бути простим грабіжником». Це називається — знання — сила!
   Директор банку був дуже задоволений, а особливо тим, що його втрати на біржі були замасковані пограбуванням. Це називається — не боятися ризику. Дай людині пістолет, і він зможе пограбувати банк. Дай людині банк, і він зможе пограбувати всіх.

понеділок, 5 лютого 2018 р.

Чорнокнижництво чи естетичні прагнення?

Що таке Видавництво "Zалізний тато"? — Це божевільний ентузіазм та пару тисяч доларів загального бюджету. Це стартові проекти з всеукраїнським резонансом. Це коли про тебе пишуть сайти сепаратистів та стенографують ліберальні журналісти. Це тисячі кілометрів літературних рейдів та десятки презентацій... І все це тільки півроку діяльності!
   Зараз у нас в роботі чотири проекти. З допомогою вищих сил, всі вони побачать світ навесні. Кожний має естетичну цінність. Загалом естетика — найголовніше для нас. Адже низькоякісною літературою ринок перенасичений. Ще більше у нас ідей та прагнень...
   Ми уже думали під книжкові проекти викрадати різних сучукрлітних андруховичів та шклярів з подальшим продажем циганам. Так би вони хоча би мінімальний внесок у якісну українську культуру зробили. Проте усі табори, до яких ми зверталися, пропонували не більше двох золотих коронок за кожного. Коли дізнавалися, що це сучукрлітівці, то знижували ціну до однієї і то сумнівної якості. Так наламалась криміналізація видавничої справи.
   Отож, єдине, що поки стримує нас від тотальної перемоги на культурних фронтах, відсутність коштів на естетично-гарні продукти. Але "Zалізний тато" — це шалений ентузіазм і нові проекти, грошей нам на них у цьому році!

четвер, 1 лютого 2018 р.

Московія поглинула бунтівну Південну Осетію

Якось непомітно для українських ЗМІ пройшла дуже значуща подія, яка на пряму стосується територіальної цілісності та суверенітету нашої держави. Так, вже тиждень тому до складу РФ "увійшов" новий регіон — 24 січня Кремль без зайвого галасу і пафосу "прийняв" у лоно Московської держави південноосетинських сепаратистів з усієї грузинською провінцією Самачабло. Попри те, що Державна Дума одноголосно ратифікувала лише внесену ще у листопаді минулого року Владіміром Путіним угоду про входження до складу армії РФ так званих "збройних сил" Південної Осетії, насправді це означає законодавчу окупацію бунтівної грузинської провінції.
   Як вдалося з'ясувати, текст затвердженого документа має на увазі перегляд поточної структури "армії" Південної Осетії та приведення її до загальновійськових стандартів, що існують у РФ. Крім того, частина південноосетинських "збройних сил" і зовсім будуть скорочені на користь збільшення присутності окупаційних сил підконтрольних Москві. Таким чином, військові з Цхінвалі просто переходять на службу до РФ і стають контрактниками.
   А виходячи з того, що територія провінції Самачабло (Південної Осетії) з серпня 2008-го р. знаходиться під прямим офіційним контролем окупаційної армії РФ, понад 90% населення цього регіону мають паспорти громадян РФ, де чітко вказана приналежність не до Тбілісі, а до Москви. Крім того на території самопроголошеної південно-кавказької республіки основною валютою є рубль, а другою "державною мовою" є московська говірка. Звісно, що не вистачає ще кількох юридичних деталей для остаточного закріплення окупації бунтівної грузинської провінції, але по факту здається це лише справа найближчих років. У свою чергу офіційний Тбілісі відразу ж розкритикував дії Москви та південноосетинських сепаратистів, назвавши їх провокацією і спробами, що заважають мирному врегулюванню конфлікту. Але це поки все, чим може вдовольнитися грузинський уряд, адже після поразки у 5-денній війні 2008-го р., країна так і не змогла психологічно оговтатись...
   Водночас політичні аналітики зазначають, що статус Південної Осетії нині нагадує відносини між Пуерто-Ріко і США: de jure острівне державне утворення — це не-інкорпорована організована територія, що знаходиться у прямому підпорядкуванні федеральної влади США, але de facto вона не включена до складу Американської держави. Всі пуерторіканці мають подвійне громадянство, власне самого Пуерто-Ріко і США, правда з деякими обмеженнями. Наприклад, вони не можуть брати участі у федеральних виборах (обирати Президента і Конґрес), не можуть бути обрані на будь-яку громадську і державну посаду у США. Українцям же варто замислитись, чи не є це ковтання Москвою нової території, черговою спробою зрозуміти, наскільки дорогим стане для РФ поглинання нашого буремного Донбасу. Сподіваємось, що Кремль нарешті вдавиться і почне тріщати по швах (етнонаціональних кордонах).
Автор — Денис Ковальов