субота, 22 квітня 2017 р.

Праві перспективи: переосмислення

Серед сучасних правих прийнято вважати, що причиною більшості "бід" сьогодення є засилля лівих в політичних системах домінуючих країн. Звичайно, частково, це правда, але лише частково... Адже в цій проблемі, як і в проблемі "клятих жидо-масонів", ключовим є не те, що ліваки чи жиди "правлять світом", а те, що ті, хто так думає, є занадто слабкими, розрізненими, і примітивними в своєму світогляді, щоб отримати владу не те що над "світом", а й навіть в своєму рідному місті. А ще абсолютно недоцільним є зведення всіх проблем до одного кореня!
   Ліві далеко не всесильні, як це здається багатьом правим, просто деякі їхні ідеї, так би мовити, йдуть в ногу з часом. Ліві просто вдало користуються ситуацією, і очолюють ті процеси, які зараз стають актуальними. А праві, в цей час, сидять і ностальгують за прекрасним минулим, де все було простішим і справедливішим (дерева були вищими, трава зеленішою, принцеси покірнішими, а дракони меншими). Варто зрозуміти, що сучасний світ постійно ускладнюється, і на далі буде ускладнюватися ще більше. Тож якщо ви хочете, принаймні на рівних, конкурувати з лівими, ви повинні відмовитися від погляду в минуле, як офіційної ідеології, і кардинально переглянути методи та форми просування власних цінностей та ідей.
   В мережевому світі майбутнього "офіційна державна політика" працювати не буде, вона вже давно не працює (особливо впертим раджу пригадати останнє десятиліття існування СССР), і якщо Ви не збираєтеся будувати авторитарну, тоталітарну і повністю вертикальну державу зразка КНДР, чи вкидати десятки мільярдів доларів в пропаганду, як це зараз роблять в РФ, то шансів "змінити цей світ на краще" у Вас не буде... Час держав та націй вже пройшов, майбутнє буде часом ідей та світоглядів. Майбутнє вже прийшло, а ніхто ще цього не зрозумів. Важлива лише самоідентифікація...
   Створіть яскравий образ людини майбутнього на основі власного світогляду, прикрасьте його актуальними ідеями й формами, та зафіксуйте це власним успішним прикладом, то через 5-10 років матимете десятки мільйонів послідовників. Якщо ж, вже маючи все це вийде ще й прийти до влади у своїй країні й, підкріпити цей образ та ці ідеї на законодавчому рівні, то ще через 20-30 років матимете країну, яка буде серйозним геополітичним гравцем і культурним гегемоном нового світу. А сучасні праві, замість того щоб діяти, жують шмарклі, і звинувачують весь світ у своїх невдачах. Звинувачувати когось в своїх бідах, це прерогатива слабаків і невдах. Сильні не шукають винних, вони шукають можливості змінити реальність під себе!
   Якщо Ви чекаєте месію, котрий явиться і врятує весь світ, а потім поведе його за собою в нове щасливе майбутнє? Тоді Ви звичайні дурні, які й справді заслуговують на те лайно, в якому, зараз живете! Спаситель не прийде, і світ не врятує. Принаймні Він точно не врятує Вас! Читайте історію, там є відповіді на всі запитання. Адже історія зазвичай циклічна, і все, що буде, колись вже було... Які країни ставали сильними? Ті, де сильними були народи, які їх населяли. Сильна держава завжди будувалася знизу. Завжди! Винятки були лише в часи затяжних "тепличних умов", як от після закінчення Другої світової війни, коли довго не було тривалих кривавих конфліктів глобального масштабу, і можна було думати лише про економіку, або ж коли природа щедро дарувала народам несподівані дари у вигляді майже безмежних запасів цінних природних копалин (дорогоцінні метали, нафта, газ). Та це і справді винятки, адже, в разі справді серйозних викликів, навряд чи бодай половина з теперішніх топ держав, зможуть залишитися в межах своїх сьогоднішніх кордонів...
   Отже, український народ чи націю можна вважати сильними, лише якщо сильним та самодостатнім є кожен окремий їхній представник, або, якщо цей народ (нація) можуть діяти спільно, як один єдиний організм. А в ідеалі, коли кожен сильний сам по собі і можуть діяти як одне ціле! Яким, швидше за все, буде майбутнє? Воно буде побудоване на горизонтальних зв'язках, багатовимірним, і щільно переплетене соціальними, культурними, релігійними, та світоглядними мережами. Що з цього випливає? Хочете впевнено себе почувати у світі майбутнього, не рвіться до влади заради самої влади! Вона нічого вам не дасть... Генеруйте нові актуальні ідеї, формуйте нові сенси, створюйте та очолюйте нові форми соціальних зв'язків, які будуть опиратися на нові цінності, нову культуру, нову економіку, і сильних та самодостатніх особистостей! І тоді Ви переможете...
За матеріалами "Приватної Друкарні"

середа, 19 квітня 2017 р.

Плекати справжні традиції замість шароварництва

Сьогодні перед українцями виникає величезна проблема: ми не бачимо в собі величності та індивідуальності. Сучасні громадяни держави Україна не здатні згадати своєї власної національної характеристики, окрім хіба що, сала, вишиванки, шароварів та горілки...
   У той час, коли козаки асоціюються з шароварами та горілкою, а русичі з хліборобством та скотарством, галичани-дивізійники з якоюсь національною зрадою комуністичних інтересів. Тоді варто констатувати, що українська нація пребуває на грані катастрофи! Виявляється, що скіфським воїнам, військам князя Святослава, козакам Запорозької Січі, бійцям українських дивізій не потрібно було боронити свою землю та відстоювати свою ідентичність, вдосконалювати військове мистецтво, не потрібно було бути хоробрими та завзятими... Виявляється, що достатньо було просто їсти сало, комусь носити шаровари, а комусь пити горілку!?
   Ми часто ставимось до своєї власної нації так, немов випадково дожили до цього часу. Але ж ні! Випадково можна зайти не в той автобус, зателефонувати не на той номер. Але випадковостей в такому довгому історичному процесі немає. Випадкових націй просто не існує! Те, що здійснене нацією, має цінність для нас і гідно того, щоб його врятувати від забуття. Ми зобов'язані пам'ятати не тільки сьогодення, але і своє минуле. Бо за нашу країну померали не тільки сьогодні, але й багато сотень років тому. І те, що ми маємо, неодмінно повинно бути збережено та примножено.
За матеріалами "Духа Воїна"

четвер, 13 квітня 2017 р.

Наша Америка

У ставленні до США існують 2 крайнощі – примітивна ненависть і сліпа любов. Або американці у всьому винні, або американців треба запросити очолити власний уряд. Америка нині – це найсильніша держава світу, і так чи інакше, вона впливає на кожного з нас. Саме тому для нас, націоналістів, важливо розуміти поточний стан речей в США і як це впливатиме на нас... Сьогодні ми її детально розповімо про дві різні Америки – глобалістичну та патріотичну!
   Глобалізм – це не поширення зв’язків між різними культурами, як про це навчають у вишах, бо загалом ми не значно більше знаємо про культуру якихось індусів, аніж наші предки знали 100 років тому. Це не купівля-продаж товарів в далеких народів, бо цим теж займалися тисячоліттями. Глобалізм – це пропаганда расового змішування. Це мульти-культуралізм. Це фемінізм! Це ґендер! Це кар'єризм! Це споживацтво! Це розпродаж економіки торгашам! Це культура світських хронік замість національної культури! Це знищення довкілля! Це толерантність! Це ґей-паради та одностатеві шлюби! Це знищення сімей та child-free як ідеал! Це забувати свою історію! Це космополітизм!.. Точніше, це тотальне нав’язування цих цінностей. Адже це нав’язування іде фактично у всіх країнах світу – і особливо в країнах, заселених корінними народами Європи.
   Можна сказати, що для глобаліста весь світ – це просто один, великий, толерантний ринок без кордонів, рас, націй, статей, цінностей, мрій, та емоцій. Все на світі – товар, який купується і продається, від дружби до землі. Америка нині – це центр і столиця глобалізму! Це щось таке, як СССР для комунізму. Теоретично, глобалізм існував би без Америки, але лише в дуже маргінальних середовищах.
   Глобалісти взяли США під свій контроль, і тепер активно її силу використовують для нав'язування всьому світу своїх ідей. Це вони роблять за допомогою контролю над американськими ЗМІ і найбагатших "американських" олігархів: Рокфеллерів, Ротшильдів, та Соросів та їм подібних, які купують того, кого треба. Девід Рокфеллер, який нещодавно відійшов до своїх родичів у Пекло – це мабуть найцікавіший випадок, який прекрасно ілюструє всю суть глобалізму. Він – архітектор тієї глобалістичної Америки, яка знищила патріотичні США зразка 1930-х рр. Він походив з багатої єврейської династії, яка заробила свої статки за допомогою фінансових махінацій. Його ставленики нині контролюють більшість американських ЗМІ, і також федеральну резервну систему – по-суті фінансову систему США. На нараді Білдерберзського Клубу – щорічному зібранні тих же глобалістів – він зазначив: «Марш до єдиного світового уряду вже готовий, за що я вдячний ЗМІ! Наднаціональний суверенітет світових банкірів значно краще національного права на самовизначення, яке практикувалося в попередні століття. Ми майже досягли єдиного світового уряду – нам всього потрібна дуже велика катастрофа, і всі з радістю зустрінуть світовий уряд. Дехто підозрює нас у змові проти США та її національного суверенітету, і звинувачують нас в у тому, що ми хочемо побудувати єдиний світовий уряд. Так, ми в цьому винні! І я пишаюся цим».
   Все б нічого, тільки саме на честь цього ідеолога глобалізму названо цілий квартал в самому центрі Нью-Йорка – фінансової столиці навіть не країни, а всього світу! І тут настає головний момент: програють від глобалізму не лише умовні українці чи поляки. Так само програють американці – ті, які будували Америку, скажімо умовний Джон Сміт з Техасу чи Теодор Гаррісон з Вірджинії. Їхні цінності знищуються! Їхні робочі місця віддають мігрантам! Їхні заводи капіталісти закривають і створюють заново в Мексиці! Їм нав’язують відвертих дегенаратів в якості героїв і розповідають, що будували США расисти, яким не можна довіряти!
   Проте нещодавно цій глобалістичній істерії постав кінець. Дональд Трамп перший відомий політичний діяч в історії США, який публічно виступив проти глобалізму. Під час виборчої кампанії в Америці, глобалісти були однозначно на боці його суперника – Гіларі Клінтон. Про це свідчить майже тотальна підтримка пані Клінтон збоку олігархічного лоббі та найбільших ЗМІ. Попри всі спроби зайняти крісло в Білому Домі, вони зазнали поразки. Це свідчить про те, що в самому центрі глобалізму, відбувається щось схоже на те, що відбувалося в СССР всередині 1980-х. Фактично, в США йде повстання пригноблених – повстання чесних та гордих білих американців, які вперше отримали кандидата, який говорить від їх імені. Головна перевага містера Трампа в тому, що він сам мільярдер, завдяки своєму батькові, який створив будівельну фірму, яка з часом переросла в сильного гравця на ринку нерухомості. Його не купиш!
   Коли націоналісти критикують капіталістів та олігархів, дехто помилково думає, що ми проти багатства як такого. Мовляв – мільйонер означає ворог! Це не зовсім так... Ми проти того багатства, яке здобувалося несправедливим чином – скажімо за допомогою фінансових маніпуляцій як у випадку Рокфеллерів або Соросів, за допомогою прихватизації як в Україні.
   На жаль, глобалістичною Америкою керують значно розумніші люди за тих, які керували комуністичним СССР. Тому посада президента в США не дозволяє змінювати систему на пряму. Скажімо, Дональд Трамп майже півроку намагається видати простий наказ з обмеження імміграції – але судова система країни, як і Конґрес забороняють йому це робити. Тим не менше, дуже вузькі важелі впливу це таки дає. В першу чергу тому, що це дозволяє обходити інформаційну блокаду головних ЗМІ. Містер Трамп вперше в історії дав доступ до прес-конференцій Білого Дому – тобто час в ефірі перед 300 млн. американцями! – ряду відверто націоналістичним ресурсам, які регулярно розповідають про злочини глобалістів проти США. Крім цього, 45-й американський президент виступає проти безкінечних війн за участю США закордоном з метою поширення "демократії". Це може здатись лише краплею в морі, але насправді це величезні кроки на шляху повернення Америки до мрії її білих творців-колоністів. Без постійних війн і знищення нетолерантних іноземних режимів, глобалізм перестане розширюватися і з'являться альтернативи. Без тотального контролю над наративом, глобалісти впадуть – рівно як і без такого контролю впали комуністи у 1980-х рр. Чи впадуть глобалісти теж покаже лише час, але зараз хоча б маленька надія є...
   Позитивні зміни в США змінять весь світ, і тому це має нас цікавити! Наша Америка – це американська Америка, яка повстає проти глобалістичної Америки! Чи буде це повстання успішним покаже лише час... Тож давайте дружно скажемо вголос: «God bless America and death to globalism!».
За матеріалами "Zentropa-Україна"

пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

Володар Леванту

Родинний стяг майорів на щоглі, його раз у раз намагався вирвати з рук солоний морський бриз. З палуби самотнього корабля чітко виднілась кам'яна біла цитадель, фортечний вал, насипаний ще в часи величного правління македонця Олександра Великого, і вузька мілководна лагуна, берег якої поріс диким чагарником...
   Побачивши довгоочікуваний берег, лицарі, моряки і піхотинці негайно почали приготування до висадки, так як їх довгий і виснажливий шлях у святу для франків і сарацинів землю підійшов до кінця. На носі корабля, далеко від воїнів, що приводили в бойовий лад свою зброю та амуніцію; ченців і пілігримів, які підносили вдячні молитви до Господа; метушливих генуезьких та венеціанський моряків, котрі бурхливо щось обговорювали з відчайдушно жестикулюючими ломбардійськими найманцями, стояла самотня постать, загорнута в білу мантію з нашитим на неї червоним хрестом паломника, з під якої виднівся тяжкий лицарський меч. Збитий на плечі капюшон відкривав чорне як смола волосся лицаря, трохи вкриту сивиною бороду, суворе і засмагле обличчя з вдумливими смарагдовими очима і орлиним носом...
   Цим задумливим лицарем був ніхто інший, як Конрад, маркіз Монферратський, родич німецького короля та імператора Священної Римської імперії, а також, великий друг імператора Візантії, улюбленець еллінського царя за свою мужність і гострий розум дипломата, в цьому відношенні користувався великою популярністю між латинянами та поміж еллінами. Свій шлях цей славний сеньйор тримав в стародавнє місто Тір останній прихисток франкського Єрусалимського Королівства, керованого нікчемним Ґі де Люзіньяном, чиє марнославство і гординя згубила військо єрусалимське, прирікаючи християнські святині на поталу мусульманам-сарацинами, якими керував великий Салах-ад Дінн. Цьому курдському бастарду вдалось зробити неймовірне  об'єднати під своєю владою пустельні землі Сирії, Єгипту та Аравії, прагнучи скинути заклятих ворогів-хрестоносців в безодню Середземного моря.
   У цей нелегкий для латинян час, маркіз Монферратський на своєму самотньому кораблі досяг левантійського берега, готуючись вступити з ворогом і самим володарем Сходу в смертельну гру, нагорода за яку буде володіння найбільшою святинею трьох релігій  Єрусалимом! Корабель Конрада зупинився в гавані міста Тір. На зустріч до прибувшого заморського гостя і його соратників з міста вийшла урочиста процесія, яку очолював єрусалимський патріарх Іраклій, нікчемний і боягузливий розпусник, котрий користувався своїм священним титулом для власної наживи і збагачення. Коли міські патриції, які прийшли в чернечих ризах, замість шовкових суконь, вручали маркізу Монферратському ключі від міста, патріарх Іраклій в порушення будь-якого протоколу задав маркізу питання, що хвилювало всіх містян, від іменитих людей до жебраків:
   - Сеньйор, як довго ми зможемо стримати натиск варварів Саладіна?
   Водянисті і схожі на риб'ячі очі Єрусалимського патріарха вдивлялися в холодний смарагдовий погляд лицаря, котрий перебував у повному спокої. Конрад перевів очі на боязкий погляд Іраклія і через деякий час, посміхнувшись, мовив:
   - Мужність буде нашими стінами, ми змусимо сарацинів покинути Левант!..
За матеріалами "Повернення Європи"

понеділок, 3 квітня 2017 р.

Цивілізація повертає вправо

Зараз ми живемо в дуже важливий час – у добу несподіваних змін, катастроф, злетів і падінь. Ще 25-30 років тому ми навіть і уявити собі не могли, на що перетвориться тая історична Європа, строгість і міць якої завжди залишаються в наших мріях та спогадах – на величезний табір для біженців, гігантський будинок розпусти і райдужну галявину з єдинорога в одній особі...
   Так, звичаї змінюються, держави постають і йдуть у небуття, одні конфлікти залагоджуються, інші тільки загострюються, треті починають набридати, постійна боротьба угруповань і партій... Ось так і ми, хто звик обертатися на всі боки, проживаємо все своє життя!
   Останні роки не подавали нам ніяких надій на хоч якесь благополучне майбутнє для людської цивілізації, у першу чергу, європейської. В таких умовах більшість щирих людей завжди скочувались до маргіналів, які були зрозумілі тільки дуже вузькому колу осіб. А що ще залишалося робити посеред масового насильства і несправедливості? Вибачте, але почуття відплати завжди притлумлює здоровий глузд. Як легко було уявити справедливість ще якихось 50-100 років тому, але як складно її досягти сьогодні. Саме тому лунають постріли: в степах Донбасу, на вулицях Парижу і Лондона, у сирійській пустелі...
   Під зачиненою кришкою ящика Пандори залишилась тільки надія. Ми жили, робили щось і сподівалися та ефемерним. У Польщі до влади прийшла націонал-консервативна партія "Право і Справедливість", яка вже вирішує проблеми демократичної кризи. Тобто, запускає роботу різних адміністрацій та інститутів, які будуть надавати допомогу молодим родинам (іпотечні кредити), знижує пенсійний вік, підвищує виплати грошей на дітей, якщо бере мігрантів (відгомін демографічного занепаду) то виключно з європейських країн, ґрунтовно зміцнює національну армію (чисельність армії збільшилася на 50%), розвиває власну промисловість, а владна верхівка Республіки Польща обговорює питання щодо атомної зброї. І цей перелік, як-то кажуть, можна продовжувати.
Подібні ж тенденції простежуються і в ряді багатьох інших країн Європи, на кожній з яких немає сенсу зупинятися так детально. Безліч правих партій займає досить переконливі позиції в національних і регіональних радах. Сьогодні для нас важливо ось що: 1) путіністка Марін ле Пен з французького "Національного Фронту" є безумовним фаворитом на майбутніх президентських перегонах; 2) "Партія Свободи" Ґерта Вільдерса – отримала велику підтримку нідерландців, попри те, що не змогла стати переможцем парламентських виборів; 3) прокремлівська партія "Альтернатива для Німеччини" за своє коротке існування входить в трійку найвпливовіших партій країни і з кожним роком її рейтинги тільки зростають на тлі кризи в ЄС; 4) лідер "Австрійської партії свободи" Норберт Гофер хоч і не переміг на президентських виборах (отримавши лише 49,7%), але є фаворитом австрійської політики, тож наступні вибори обіцяють бути вдалими. Пригадайте хоча б славносзвісний "Brexit" і дуже важливу для всього світу перемогу на президентських виборах у США мільярдера-консерватора Дональда Трампа.
   Тож, як бачимо, вся важливість подій не обмежується цими короткими згадками. Наш заклик спрямований до читачів має одну суть: все тільки починається, а консерватизм повертає втрачені раніше позиції!
За матеріалами "Діорами"