пʼятниця, 26 квітня 2019 р.

Сучасний погляд на народний епос

Нещодавно у Фінляндії побачила світ ілюстрована книга за мотивами епосу "Kalevala". Автор Самі Макконен зумів поєднати у своїх малюнках міфічні образи з їх сучасним трактуванням у вигляді коміксу. Тому не дивуйтесь, що на сторінках графічного роману будуть постійні бризки крові, протиборство людства з чудовиськами (які нагадують орків з "Володаря Перснів") та повсюдна присутність зла, яку читач відчуватиме буквально своєю шкірою.
   За словами автора, візуалізація епосу "Kalevala" раніше була нудною справою поодиноких художників, які бралися тільки за ключові сцени: кування й крадіжка диво-млина Сампо, загибель Айно, пригоди Леммінкяйнена, сумна доля богатиря Куллерво... Проте справжній потенціал жаху, закладений у сюжеті, лежав недоторканим, наголошує Самі Макконен. У його роботі в центрі уваги володарка північного краю — відьма Лоугі, яку художник показує читачу ще юною дівою, що опановує чаклунство й проходить тернистий шлях чорної магії до здобуття могутніх сил.
   Створюючи свій графічний роман на основі рун епосу "Kalevala", Самі Макконен мав на меті за допомогою коміксів передати сучасному читачеві емоції героїв і своєрідний фінський дух, а також дати відчути себе частиною народної міфології. Адже якщо раніше карело-фінський епос вивчався у рамках суто академічної освітньої програми в багатьох країн світу, що відштовхувало читачів, то тепер коміксна обробка "Kalevala" у псевдоґотичному стилі має розширити коло поціновувачів такої своєрідної літератури. Зазначимо, що в Україні подібною є "Енеїда" в ілюстраціях Анатолія Базилевича, видана ще у 1968 р., незадовго до святкування 200-річчя її автора Івана Котляревського, яку досі ще ніхто не осучаснив, щоб відновити в українців потяг до читання своєї якісної літератури.
За матеріалами "YLE"

четвер, 18 квітня 2019 р.

Блазня на царство?!

Існує припущення, що будь-які негаразди, котрі їх переживає на собі Українська Nація, є наслідком невивченості помилок минувшини. Скажімо члени Центральної Ради УНР (як і ІІ-й Гетьманат наприкінці 1918-го) – прямі спадкоємці Переяславської ради 1654 р., бо апофеозом їхньої політики була автономія України в межах оновленої Московії, не важливо під яким прапором. Так само як два Майдани (2004 і 2013-2014 рр.)  це свого роду відгомін подій 100-річної давнини, наслідки яких будуть розв'язувати вже наші діти та онуки.
   Цьогорічні вибори Президента України стали демонстрацією слабкості панівної еліти та розгубленості патріотів, що зіграли на руку ворогу зі Сходу. Власне перемога опонента чинного голови може зіграти з українцями злий жарт, коли телевізійний комедіант (без 5 хв. очільник держави!) посяде головне владне крісло й почне домовлятися про повернення нашої Батьківщини у кайдани "русскава міра". Цікаво, що той, кого підтримує більшість виборців, не розуміється у політиці, от зовсім, і це на руку Москві.
   Можна було б розписати про всі негативні сторони, які має пан Володимир Зеленський, але й Петро Порошенко не пухнаста тваринка, тому спробуємо трохи відволіктися від виборчої істерії та згадати, чи були в історії випадки, коли блазень опинявся у владі цілком законно? – Звісно, прикладів немало, але нас цікавить той, що був у 2000-х рр. саме на Московії, і це не може не тішити.
   Наприкінці 1-ї каденції Владіміра Путіна мешканці бідного та нікому непотрібного Алтайського краю обрали собі губернатором актора Міхаіла Євдокімова. Це було наче диво для країни, де ніколи до цього демократичним шляхом не приходили до влади так би мовити "люди з народу", тим паче, без солідного політичного досвіду, чіткої програми та реальної команди. "Феномен Євдокімова" насправді доволі сумний приклад приходу непрофесіонала у нову для себе галузь: очільник Алтайського краю розсварився з місцевою елітою; приймав взаємовиключні рішення; не маючи підтримки серед "смотрящих" Кремля намагався спиратися на авторитетів; і, у підсумку — загинув у досить дивній аварії, яку можливо інсценувала федеральна влада.
   Який маємо зробити висновок з даної ситуації ми — українці? — По-перше, депресивний регіон Московії за управління телевізійного комедіанта так і залишився серед найбідніших. А по-друге, не можна довірити куарці чи двірнику таку важливу справу, як управління великої (найбільшої) держави в Європі, що перебуває вже 6-й рік у стані війни, тож думайте!
Автор – Данило Катраник

неділя, 14 квітня 2019 р.

Людство повертає на шлях деградації

Технологічний прорив останніх 50 років загрожує людству новою хвилею неписемності та розумової відсталості. Так, якби це дивно не звучало, але людство, що стало залежним від інформації та технічних засобів як планшет чи смартфон, втрачає набуті знання, повертаючись до первісного стану. Ми, самі того не знаючи, добровільно стаємо рабами інновацій, які полегшують життя і рівночасно знищують нашу ідентичність.
   Яскравим прикладом вищесказаного слугую випадок із 21-річною мешканкою американського штату Флорида Джессі Тейлор. Вона — "зірка" соціальної мережі Instagram, що заробляла на 113 тис. своїх підписниках, публікуючи власні світлини та відеоролик. Однак нещодавно, за скаргою якогось недоброзичливця, профіль Джессі Тейлор видалений адміністраторами соцмережі, а дівчина втратила свій основний заробіток.
   Щоб якось вплинути на ситуацію, дівчина записала дуже емоційний відеоролик із проханням "небайдужих" підписуватись на її новий профіль, бо вона "не може знайти справжню роботу"! Повнолітня особа, котра має повну середню освіту за американськими мірками (англ. Advanced Placement) просто не здатна взяти себе в руки й розпочати самовдосконалення. Скажімо, почати читати книги, щоб скласти іспити та вступити до університету чи знайти невіртуальну роботу.
   Зазначимо, що у Джессі Тейлор, попри інфантильний матеріалізм, все ж був досвід справжньої праці. У свої 18 років вона була касиром в одному із закладів швидкого харчування корпорації "McDonald's", але це не принесло їй бажаного задоволення і вона обрала інший шлях заробітку. Ця ситуація доволі показова — вона демонструє, що сучасна молодь  (і в Україні, на жаль, теж), народжена у 2000-х рр., не хоче бути корисною собі та суспільству, паразитуючи та вимагаючи гроші для свого існування через Internet в інших.
   Який можна зробити висновок з вищевикладеного? — По-перше, батькам варто приділяти більше уваги своїм дітям незалежно від віку, зменшуючи контакт останніх з ґаджетами; а вчителям прагнути донести знання вихованцям, акцентуючи увагу на їхнє практичне застосування у майбутньому. Ну, а по-друге, людству, що занурилося у блакитні екрани, варто частіше виходити з віртуального світу у справжній, аби не втратити зв'язок із дійсністю, якою б вона не була, а тому — більше книги та природи та менше технологічного (інформаційного) сміття!
За матеріалами "AIN.UA"

понеділок, 8 квітня 2019 р.

Січеславщина — вотчина чекістів у рясах

Минуло вже кілька місяців із того часу, як православні українці отримали Томос на церковну самостійність від Вселенського Патріарха. Проте московські попи в Україні досі заправляють від імені чекіста Кірілла (свого патріарха), ніби нічого й не сталося. Особливо це помітно на Січеславщині, де служителі культу РПЦ ще й виступають за "мир і дружбу" з агресором.
   От хоча б згадати того митрополита Іринея. За часів банди Віктора Януковича, він був найшанованішою людиною області після ахметівських посіпак, як Олександр Вілкул, Євген Удод та Іван Ступак. Зараз нічого не змінилося — архієрей дистанціювався від проблеми війни з Москвою, а у підвладних йому храмах і монастирях вільно пропагують українофобію!
   Звісно, що після цього жоден з парафіян УПЦ МП (вона ж РПЦ) Січеславщини не захоче повернутись до Помісної Української Церкви (ПЦУ), яку вважає "розкольницькою". Єдиним способом у ситуації, що склалась, бачу втручання патріотичних та нардепів-націоналістів, яким не байдуже, хто та яким чином доноситиме Слово Боже до наших земляків.

четвер, 4 квітня 2019 р.

Клімат і тероризм

Нещодавно низкою європейських міст прокотилися акції протестів захисників довкілля. Молодь з яскравими плакатами вимагала від урядів своїх країн (у першу чергу — Франції, Німеччини, Великої Британії) зменшити рівень отруйних викидів, перестати рубати ліси та розпочати відроджувати природу. Здавалося б, що такі вимоги на часі, однак виявилося — поряд із гаслами про захист довкілля організатори масових акцій порушили проблему білого націоналізму та боротьби за статеву рівність!
   Тема зміни клімату актуальна як ніколи. Проте ті, хто використовує її задля просування власних брехливих тез, маніпулює людською свідомістю, особливо молоддю, яка тільки-но визначається з власним світоглядом. Замість того, аби відмовитись від глобальної економіки, яка нав'язує всьому світу високі стандарти споживання та провокує вимирання ряду видів диких тварин, борці за чисте довкілля озброєні псевдонауковими дослідженнями пропонують викоренити націоналізм і нерівність, через які страждають мільйони людей на планеті (у першу чергу — в Африці, де активно зростає населення).
   Переглянувши більшість "кліматологічних" дебатів, у результаті маємо цілком сподіваний висновок — у радикальних змінах довкілля винне надмірне зростання населення! І це при постійному голоді та епідеміях, зокрема в тій же Африці, уродженці якої всіма можливими засобами покидають її та сунуть в країни Європи та Північної Америки. Але борці за відновлення клімату йдуть своїм шляхом, пропонуючи... ні, насаджуючи власну думку — ліквідацію білої раси шляхом її змішання з кольоровими "знедоленими" мігрантами.
   Однак, це ще не все. Деградація європейської молоді від впливу мультикультурна ідеологія також дається в знаки. Так, згідно з останнім дослідженням безпеки, проведеного владою Гельсінкі, зміна клімату визнана найбільшою загрозою безпеки випередивши тероризм (33% опитаних проти 11%), попри те, що впродовж останніх 10 років у Фінляндії істотно виріс рівень джихадизму та ісламського фундаменталізму.
   Автори дослідження наголошують, що більшість опитаних людей сприйняло зміну клімату як доведений науковий факт, який набув широкого розголосу у ЗМІ, у той час як терористична загроза сприймається радше далеким відлунням війн у країнах "третього світу". Звісно, що мастило у вогонь додають й адепти політики мультикультуралізму, котрі виправдовують терористів з ісламських країн — нібито вчорашні колоністи (європейці) мають залагодити свої злочини перед знедоленими з тропіків і пустель. Проте, до чого тут зміна клімату, нам так і не вдалося зрозуміти; ймовірно, це просто вигідна тема, на рівні з якою можна просувати деструктивну ідеологію і не більше (у даному випадку  це спекулювання та маніпуляції заради власної вигоди).
За матеріалами "Зентропа Україна"