четвер, 18 квітня 2019 р.

Блазня на царство?!

Існує припущення, що будь-які негаразди, котрі їх переживає на собі Українська Nація, є наслідком невивченості помилок минувшини. Скажімо члени Центральної Ради УНР (як і ІІ-й Гетьманат наприкінці 1918-го) – прямі спадкоємці Переяславської ради 1654 р., бо апофеозом їхньої політики була автономія України в межах оновленої Московії, не важливо під яким прапором. Так само як два Майдани (2004 і 2013-2014 рр.)  це свого роду відгомін подій 100-річної давнини, наслідки яких будуть розв'язувати вже наші діти та онуки.
   Цьогорічні вибори Президента України стали демонстрацією слабкості панівної еліти та розгубленості патріотів, що зіграли на руку ворогу зі Сходу. Власне перемога опонента чинного голови може зіграти з українцями злий жарт, коли телевізійний комедіант (без 5 хв. очільник держави!) посяде головне владне крісло й почне домовлятися про повернення нашої Батьківщини у кайдани "русскава міра". Цікаво, що той, кого підтримує більшість виборців, не розуміється у політиці, от зовсім, і це на руку Москві.
   Можна було б розписати про всі негативні сторони, які має пан Володимир Зеленський, але й Петро Порошенко не пухнаста тваринка, тому спробуємо трохи відволіктися від виборчої істерії та згадати, чи були в історії випадки, коли блазень опинявся у владі цілком законно? – Звісно, прикладів немало, але нас цікавить той, що був у 2000-х рр. саме на Московії, і це не може не тішити.
   Наприкінці 1-ї каденції Владіміра Путіна мешканці бідного та нікому непотрібного Алтайського краю обрали собі губернатором актора Міхаіла Євдокімова. Це було наче диво для країни, де ніколи до цього демократичним шляхом не приходили до влади так би мовити "люди з народу", тим паче, без солідного політичного досвіду, чіткої програми та реальної команди. "Феномен Євдокімова" насправді доволі сумний приклад приходу непрофесіонала у нову для себе галузь: очільник Алтайського краю розсварився з місцевою елітою; приймав взаємовиключні рішення; не маючи підтримки серед "смотрящих" Кремля намагався спиратися на авторитетів; і, у підсумку — загинув у досить дивній аварії, яку можливо інсценувала федеральна влада.
   Який маємо зробити висновок з даної ситуації ми — українці? — По-перше, депресивний регіон Московії за управління телевізійного комедіанта так і залишився серед найбідніших. А по-друге, не можна довірити куарці чи двірнику таку важливу справу, як управління великої (найбільшої) держави в Європі, що перебуває вже 6-й рік у стані війни, тож думайте!
Автор – Данило Катраник

Немає коментарів:

Дописати коментар