середа, 25 вересня 2013 р.

Псевдо-окупація "русскай" Карелії

Нещодавно довелося робити статтю для фінського журналу про деякі епізоди війни в Карелії 1941-1945 рр. І ось виявила деякі цікаві факти про тих, хто чкурнув "за бугор". Одного разу росіяни понаїхали в Фінляндію всім населенням Карелії, навіть не виходячи з дому! – Уявляєте собі, яка радість і дивина – визирнули ви вранці за вікно – а там – Фінляндія…
  У москальській літературі та світовій мережі ця подія іменується не інакше як "крававая окупация белофіннскіх фашистов" і супроводжується описом злодіянь "зловісних" фінів над населенням, що потрапило під їх криваву руку, особливо, над бідними слов'янами. І фіни проявили тут просто-таки безмежні чудодійства жорстокості і нелюдяності!
  Фіни створили в Карелії заново систему охорони здоров'я, практично повністю розвалену росіянами-більшовиками. Спочатку місцеве населення обслуговувало тільки фінські військово-польові шпиталі, але вже з 1941 р. був відкритий перший медпункт для російськомовного населення. Персонал складався з росіян, у тому числі і військовополонених, всі вони значилися фінськими держслужбовцями і отримували фінську зарплату. Спеціальний циркуляр наказував надавати медичну допомогу всім хто звернувся по неї, не залежно від національності, причому абсолютно безкоштовно і приймати в тому числі анонімних хворих. У медпунктах були пологові відділення, операційні, їдальні і навіть стоматологічні кабінети. Таким чином фіни жорстоко принижували росіян. До середини 1942 р. весь медперсонал вільно говорив фінською мовою, близько 20 лікарів були відправлені до Фінляндії для підвищення кваліфікації. Вирізняються медбрати і медсестри, які також вирушали в медичні виші за рахунок фінською держави на навчання.
   Як ви думаєте скільки з них повернулося на батьківщину для продовження боротьби з фінською окупантами? Скільки "насільно угнанних" повернулось у комуністичний рай СРСР? – А ось і жодного!
  Фіни молодці, відкрили 53 школи в Яанеслінні (сучасний Петрозаводськ) та навколишніх карельських містечках, навчання велося фінською мовою, серед 136 вчителів – 6 були колишніми російськими військовополоненими (уявіть собі як би у сталінському СРСР був хоча б один вчитель полонений німець, мирно навчає російських дітей німецької мови!). Практично всі вчителі були фінами, випускниками гельсінських вишів, школи були забезпечені навчальними посібниками і оснащені так само як школи Фінляндії і нічим не поступалися за якістю викладання.
  Протягом 1942-1943 рр. було відкрито більше 50 російськомовних шкіл по всій Карелії, вчителями в яких стали колишні радянські педагоги і навіть військовополонені, які також отримали статус держслужбовців. Викладання велося російською мовою, а фінською мовою викладались: основи фінської державності, історія Фінляндії, основи юриспруденції. Крім того, старшокласників вчили користуватися гвинтівками і протигазами, що дуже наочно показує, що з російськомовне населення виховували зовсім не як рабів-унтерменшів.
 У 1942 р. в Яанеслінні (сучасний Петрозаводськ) було відкрито найбільший в регіоні хлібозавод, першими співробітниками були фіни і карели, проте вже за рік більше половини робітників були колишніми російськомовними мешканцями. При заводі була відкрита безкоштовна їдальня та вечірня школа, для навчання фінської і карельської мов і отримання дипломів середньої освіти фінського зразка для тих, хто не встиг закінчити школу в СРСР. Це безумовно чергове "кривавий" злочин окупантів!
  Також на окупованих карельських територіях було відкрито сільськогосподарське училище, видавати дипломи фінського зразка, не менше половини студентів були росіянами, як ви вже зрозуміли їх "жорстоко дискримінували і ймовірно мучили". Як гадаєте, скільки з них залишилося на батьківщині щоб радісно зустріти "радянських визволителів"?
  У 1941 р. право на володіння землею отримали тільки карели і фіни, але вже в 1942 р. "замучені окупантами" росіяни отримали право орендувати ділянки землі, а вже до початку 1944 р. були повністю зрівняні в правах з фінами. Ось так знущалися над російським населенням "криваві окупанти та підніжки нацистів" – фіни.
  У сучасній радянській літературі величезну увагу приділено тому як росіян жорстоко дискримінували і мучили у таборах. Фінський трудові табори, звичайно були не цукор, але в порівнянні з німецькими таборами смерті, відрізнялися феєрично – сімейним парам надавалися окремі кімнати, у всіх таборах були пральні, медпункти та курси фінської мови. Ймовірно ув'язнених збиралися не в газенваген заморити, а після перемоги Фінляндії випустити на волю у мирне життя! Ай-яй-яй, які жорстокі фіни!
  За час фінської окупації Карелії 1941-1944 рр. не менше 2 тис. осіб були випущені з таборів за хорошу поведінку і трудові успіхи, кілька сотень отримали середню або спеціальну освіту. З 1943 р. ув'язнені почали отримувати зарплату 3-7 фінських марок на день, а у 1944 р. по 20 фінських марок на день. Ось так "кровожерливі" фінські буржуазні окупанти знущалися над пролетарським духом російського народу.
 Фіни продовжували знущатися над російським народом, відправивши 16 не в чому не винних росіян в поліцейську школу в Фінляндії, для підготовки слідчих кримінальної поліції Карелії. Як ви думаєте, в поліції і прокуратурі якої держави ці бідні мученники служили після війни? – Не в СРСР, це точно!
 У 1944 р. в Яанеслінні (сучасний Петрозаводськ) відкрилася школа водіїв, в якій до 25% учнів були росіянами. Школа готувала водіїв вантажівок, автобусів, танків і тракторів. Водії отримували статус держслужбовців, зарплату і призначалися працювати не тільки в Карелії але і в інших регіонах Фінляндії. Кілька "бідних і замучених" росіян, що освоїли управління танком, були призвані в армію, як ви думаєте в яку? Ви собі можете уявити, щоб наприклад полонених німців брали на службу в совєцьку армію?
  За час окупації Карелії ненависні "фінські фашисти" побудували на зло місцевому населенню 200 км доріг, електрoфікували більше 20 населених пунктів, працевлаштували 50 тис. осіб. Абсолютно незрозуміло тоді, чому чимала кількість не тільки карелів, але і здавалося б, принижених етнічних росіян, покидали Яанеслінну (сучасний Петрозаводськ) разом з фінськими військами. Люди користувалися будь-яким приводом, щоб бути переселеними в Фінляндію – цю можливість давала наявність фіно-угорських родичів або наявність посвідчення держслужбовця.
   За фактом, фіни приймали всіх, хто втік від наближення "рідної визвольної радянської армії". З якого це дива, як ви думаєте? Багато радянських військових, що звільнилися з полону, благали залишити їх хоч у фінському рабстві, але не видавати радянським військам, а один радянський полковник навіть попросив видати йому в разі звільнення пістолет з одним патроном.
  Є ще один цікавий момент, сучасна російська, як і колись радянська, література дуже любить розповідати про поділ населення Карелії на дві групи "кривавими білофінськими фашистами": фіно-угрів – уберменшей (25-27 тис. осіб) і слов'ян (65-67 тис. осіб). Поділ проводився часто за непрямими ознаками, так як карели носили російські імена та прізвища, сповідували православ'я – по суті критерієм було знання мови. Так от, росіян мабуть так сильно пригноблювали фіни, що до 1944 р. (всього за 3 роки окупації) пропорція змінилася у зворотний бік, і багато вчорашніх унтерменшів вже значилися фінами, та були держслужбовцями. Це все мабуть з ненависті до мерзотних окупантів, як гадаєте?
   Історія дивна річ, особливо, коли вона перебріхується, чи не так?

пʼятниця, 20 вересня 2013 р.

Ворог №1

Доброго дня, шановні читачі! Сьогодні ми з вами поговоримо, напевно, про найстрашнішого і лютого ворога людства – про лібералізм.
 Під словосполученням "ворог нумер один", всі ми розуміємо різні речі... Зовсім різні... В основному, правий рух Європи, України та Росії має на увазі ось що: кавказців, жидів, капіталістичний продажний уряд, вихідців із середньої Азії, китайців, комуністів, анархістів, тощо. Але це не зовсім вірно, подумки я розділю всі ідеології на три табори:
 а) Ліві;
 б) Праві;
 в) Демократи-ліберали.
 Так от, в моєму розумінні, комунізм (апогей лівих ідеологій) можна представити як сталевий, незламний цвях; фашизм (апогей правих ідеологій), я уявляю віковою скелею. З демократією, чи то пак з лібералізмом все набагато складніше. Лібералізм не має форми в моїй уяві. Це вода, та сама вода яка розмиває камінь і змушує цвях іржавіти.
  Кожна ідеологія несе за собою ідею, часто утопічну, але ідею! Ця ідея несе за собою вищі цінності і цілі:
♦ у комунізму – це загальна рівність і вічна боротьба за свої права з державою – гнобителем;
♦ у фашизму – єднання з державою і єдиний національний порив;
лібералізму – свобода, рівність, братерство (моя думка про це змальована в попередній статті "Ілюзія Рівності").
  Так от, вища ідея і самопожертва – прекрасна річ, але на жаль... Лібералізм своїм існування знищує не тільки свої "цінності", а й усі навколишні. Капіталізм (як справжнє обличчя лібералів) знищує особистість, руйнуючи її матеріальними "цінностями", знищуючи всі духовні починання і самовдосконалення у корисливу гонитву за марним "щастям"! Завдяки тріумфу "свободи" лібералізму, вільніше ніхто не став, люди стали тільки більш залежні. Сьогоднішнє суспільство, навіть не суспільство споживання, а скоріше суспільство наркоманів.
   На кожного ідейного ліберала, доводиться мільйон безідейних слимаків. Вони ліберали тому, що так вигідно, тому, що це дасть їм можливість збагатиться... Вони прикриваються чим завгодно і ким завгодно. Їм не важлива вища мета, для них головне особиста нажива. Вони виступають за загальну рівність, лише для того, щоб самим бути рівним і збагатиться, а не для того, щоб хтось був рівний їм. Вони прикриваються вищими цінностями лише для того, щоб вхопити шматот, а не віддати нужденним. Капіталізм культивує це, підносить на п'єдестал безумства, розбещуючи людей, знищуючи все духовне...
  Найстрашніше полягає в тому, що ця мерзота, міцно проникла в духовне та ідеологічне середовище людського життя. Дійшло до того, що Богослужітелі, почали наживатися на прихожанах крадучи гроші з пожертвувань, приймати подарунки від юдеїв, тощо.
  Ідеологія постраждала не менше... Комуністів і анархістів більше почала турбувати матеріальна сторона боротьби, а ніж духовна. Кожним рухає користь і вигода, а не ті гасла, які так голосно і красномовно гриміли спочатку: «Зємлю крєстьянам! Заводи рабочім! Піво бидлу!».
  Праві (націоналісти, нацисти, фашисти, расисти, імперіалісти) ж просто атрофувалися. Перетворилися на "суспільство споживання", яке рухається і живу тільки завдяки насолоджуючись своїми пороками. Ніякого саморозвитку, суцільні штампи і незнання. Стало дуже модним називати себе націонал-соціалістом, не читаючи "Mein Kampf", або фашистом не вивчивши головні праці його ідеологів як Джентілє, Паволіні і Муссоліні...
   Найстрашніше, що все це сталося з нами... Ця проблема не тільки Наша, це проблема всього світу... Ідеологія відходить на другий план, поколінню, що виросло в "ліберальній свободі", не потрібні вікові цінності... Ми маємо визнати свій програш і почати нову боротьбу!
Автор – Костянтин Слєпишев

неділя, 15 вересня 2013 р.

Ілюзія рівності

Добридень шановні читачі, сьогодні ми поговоримо про, напевно найголовніше, лівацьке гасло в історії: «Свобода, Рівність і Братерство!».
  Скажу одразу, що до расових теорій Гобіно або ієрархічних порядків Еволи, мені м'яко кажучи далеко. Однак все ж таки… Ну, почнемо. Так, що ж власне являє собою це "чудове" гасло французьких революціонерів кінця XVIII-го ст. – «Свобода, Рівність і Братерство!»? Щоб відповісти на це питання, потрібно зануритися в історію і згадати Велику Французьку революцію.
 Як би дивно не звучало, але настільки гуманне гасло приніс стільки крові і сліз людству, що уявити не можливо. Падали вікові підвалини суспільного феодального строю, на зміну порядку приходив хаос, релігія знищувалася, інородці почали отримувати рівні права з корінним населенням... Природно, що це закінчилося відновленням ієрархічного порядку за часів Наполеона І, Липневої монархії Бурбонів та Наполеона ІІІ. Інакше й бути не могло, все в світі впорядковується, це закон природи!
 Давайте розберемось, що власне мається на увазі під цим гаслом:
1) Перше слово республіканського девізу свобода. У "Декларації прав людини і громадянина" визначає свободу наступним чином: «Свобода полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншому».
2) Друге слово девізу – рівність – означає, що всі рівні перед законом: «Всі громадяни рівні перед ним і тому мають рівний доступ до всіх постів, публічних посад і занять по їх здібностям і без будь-яких інших відмінностей, крім тих, що обумовлені їх чеснотами і здібностями».
3) Третє слово девізу – братерство – визначено в "Декларації прав і обов'язків людини і громадянина" від 1795 р.: «Не роби іншим того, чого не хотів би отримати сам; роби по відношенню до інших такі благі вчинк , які хотів би по відношенню до себе отримати».
 Давайте розберемо ці поняття, але що б їх розібрати, потрібно встановити деякі твердження:
а) Твердження 1. Людина – істота суспільна. Поза суспільства вона або стає, або перестає бути людиною, тому що втрачає найважливіші ознаки свого виду.
б) Твердження 2. Будь-який успіх людини є "успіхом в суспільстві", так як відбувається завдяки сприянню або відсутності протидії з боку інших членів суспільства.
в) Твердження 3. Людина може дозволити собі щодо інших членів суспільства тільки те, що вони дозволяють із собою робити.
г) Твердження 4. Основою співіснування людей у суспільстві та умовою виживання виду, є безкорислива взаємодопомога більш "сильних" індивідуумів…
  Якщо керуватися вище наведеними аксіомами (справедливість яких ніхто не може заперечити), то гасло французької революції, швидше за все, треба читати навпаки, і тоді воно складається не з "природних прав", а з "природних обов'язків".
 Дійсно, "братерство" є головним громадським обов'язком кожного члена суспільства. "Рівність" є обов'язком виконання цього боргу усіма членами суспільства. "Свобода" – це можливість вибору своєї поведінки, обмежена рамками головного громадського обов'язку (бо «жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна»).
  У "Загальній декларації прав людини" ООН записано: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один одного в дусі братерства». Ех, якби це було так! Якби від народження всі люди володіли цими прекрасними властивостями і якостями і всю свою решту життя здійснювали все це на практиці! Ну, свобода і рівність новонароджених немовлят прямо залежать від їх батьків. А більш-менш доросла людина володіє єдиною свободою – свободою вибору свого шляху, але при цьому вона змушена враховувати закони і порядки, діючі в суспільстві і в природі.
 У будь-якому людському суспільстві свобода будь-якої людини неминуче обмежується інтересами і діями інших людей, і межі цієї свободи встановлюються договором між членами суспільства. І якщо людина порушить ці межі, у неї почнуться серйозні проблеми. Тому у порушника встановлених рамок є свобода вибору – перейти в інше суспільство або терпіти обмеження і покарання, гірко нарікаючи на свою нещасну долю.
 Не треба довго розмірковувати, щоб зрозуміти, що в реальному людському суспільстві рівності спочатку бути не може. Всі люди народжуються і живуть в різних сім'ях, навчаються у неоднакових школах, володіють різними розумовими та фізичними здібностями. І спроба оголосити їх рівними негайно призведе до несправедливості: дебіл зможе вимагати, щоб його призначили начальником; спортсмен попросить, щоб його оголосили переможцем, тому що він прийшов останнім; ледар захоче, щоб йому платили не менше працьовитого громадянина...
  Проблема в тому, що МИ, люди, не любимо правду і не хочемо усвідомлювати свою нерівність... Усім нам лестить, вигадана "рівність", це дає нам надію, але й одночасно знищує волю до самовдосконалення, занурюючись все далі і далі в безодню власної ліні і аморфності! Рівність вбиває віковий ієрархічний порядок, рівняючи по істині Великих Людей, з тупорилим бидлом...
   На цьому все! Окрема подяка ресурсу "Школа життя" та Wikipedia зa історичний екскурс.
Автор – Костянтин Слєпишев

вівторок, 10 вересня 2013 р.

За Перуджу без наркотиків!

Минулої суботи, 7-го вересня 2013 р. у Перуджі в центрально-італійському регіоні Умбрія активісти неофашистської та націоналістичної організації CasaPound Italia провели маніфестацію присвячену боротьбі з повзучою ісламізацією Італії та засиллям нелегальних іммігрантів в регіоні.
  На головній площі Перуджі – П’яцца Ґрімана (італ. Piazza Grimana) більше 100 осіб CasaPound Italia на знак протесту проти засилля нелегальними іммігрантами робочих місць в Перуджі, торгівлею наркотиками і посилення злочинності.
  За словами активістів, місце для проведення демонстрації було обрано символічно, адже саме на П’яцца Ґрімана (італ. Piazza Grimana) минулого року почалась руйнація історичної забудови неіталійськими інвесторами, які будують склобетоний мавзолей – центр модних бутіків.
   «Окраса нашого старовинного міста, П’яцца Ґрімана стало його негативним символом, що уособлює собою деградацію населення та архітектури Перуджі…», – зазначив голова осередку CasaPound Italia в Перуджі, Антоніо Рiбeккo.
 «Наркоторговці, що заполонили місто, переважно мусульмани, вихідці з країн Африки, в кожному темному кутку, на кожному перехресті розпочинають свою чорну працю як тільки сонце заходить за обрій. Хіба ці люди є господарями нашого міста? А як бути з цими трейдерами-інвесторами, які знищують історичний центр нашої чудової Перуджі? Пересічні городяни приходять протестувати мирно, а поліція та карабінері за наказом цих забудовників закидують людей сльозогінним та перцевим газом, обливають з водометів. Хіба цієї Італії ми хочемо? – Ні! З цієї причини, з тієї простої причини, що нам не подобається відношення нових господарів Перуджі до нас, корінних мешканців цього міста, не маючи більше жодної пропозиції в руках, ми вимагаємо повернути місто городянам, а не нелегалам, тредерам чи наркоторгівцям!», – підсумував голова осередку CasaPound Italia в Перуджі, Антоніо Рiбeккo.
 На маніфестацію до активістів CasaPound Italia було запрошено радника мера міста Джованно Пачюлло, який визнав, що забудова П’яцца Ґрімана (італ. Piazza Grimana) дійсно має негативні наслідки для історичного фону центра Перуджі, але контракти підписані, і будівництво ніяк не зупинити, як кажуть – гроші мають працювати.
  «Я погоджуюсь з вами, однак проблема не тільки в наркотиках і забудові центра Перуджі, але і в безпеці наших вулиць. Щодня шприци для наркоманів продаються у великій кількості на вулицях міста, поліція не в змозі боротись сама. Люди самі мають знищити наркоторгівлю як явище», – зазначив Джованно Пачюлло.
 Активісти CasaPound Italia дорікнули раднику за його лукавство і нагадали, як минулого року так само – мирною маніфестацією вимагали освітити П’яцца Ґрімана (італ. Piazza Grimana) і прилеглі вулиці, аби наркоторгівці не могли ховати свої грішні діяння в темряві. Нагадали раднику і обіцянку самого мера Перуджі про надання коштів на житло для молодих пар італійців та для відкриття нових підприємств випускникам навчальних закладів регіону Умбрія. Але все це залишилось лише словами мера Перуджі.
  «Давайте подивимося ширше на проблеми нашого міста. Треба не тільки визнавати свої недоліки, а й уникати виправляючи їх. Ситуація, в якій знаходиться місто є результатом брудної політики корупційної бюрократичної влади, самовдоволеною своїми справами з продажів історичних ділянок Перуджі. Ми закликаємо народ Перуджі, який досі залишався безпорадним перед обличчям страху і обману, що просто не знав, як правильно боротися з цим. Ми запрошуємо всіх вас, мешканців Перуджі встати разом з нами в єдину силу, що зруйную модель старої політики і створить нову, кращу!», – підсумував голова осередку CasaPound Italia в Перуджі, Антоніо Рiбeккo.
За матеріалами – CasaPound Italia Perugia

четвер, 5 вересня 2013 р.

Секс-навчання по-казахські

Кажуть, що римо-католицька церква в країнах Європи та Латинської Америки втрачає свою популярність через секс-скандали та педофілію священнослужителів, однак багатьом європейцям, і українцям зокрема, не відомі жахливі факти ісламських секс-скандалів, вони є таємницею за сімома замками. Але сьогодні казахські новини змогли розповісти світу про один з багатьох скандалів.
  Молоду жінку Жанар Боранбаєву деякі користувачі світовою мережі Internet в мусульманській Середній Азії прозвали відважною. Вона єдина з послушниць казахських медресе наважилася відкрито розповісти, що діється на курсах з вивчення ісламу в алматинській центральній мечеті. Не ховаючи при цьому своє обличчя, як зазвичай роблять деякі мусульманки, і не прикриваючись чужим ім'ям.
   За словами Жанар Боранбаєвої, вона вчилася в медресе при центральній мечеті Алмати ще в 2010 р., тоді вона пройшла учнівський курс, по закінченні якого їй видали сертифікат. Нещодавно Жанар заявила, що медресе нагадує секту, де проповідують невірне вчення, а послушниць змушують ставати дружинами імамів задля інтимних втіх, стверджуючи при цьому, що жінки – це рабині, які Аллах послав чоловікам.
  У центральній мечеті Алмати їй не повірили. На сайті навчального закладу викладена інформація , що ця жінка в медресе ніколи не вчилася, а її ім'я у списках не значиться.
 «Ми вчилися у Сапанова Талгата, – розповіає Жанар Боранбаева. Мені навіть видали ось цей сертифікат. Він завірений центральної мечеттю. Про мене говорять неправду, кажуть, що я тут не вчилася. Коли все це прозвучало на мою адресу, звичайно, я розлютилася. Я говорю тільки правду, я чиста перед Аллахом».
 Тепер центральна мечеть Алмати тримає оборону. Нікого з журналістів туди не пускають, від коментарів відмовляються, жінку називають невірною стовпам ісламу, а тому кара Аллаха настигне її вже скоро.
   Жанар Боранбаєва розповіла журналістам місцевих ЗМІ, що 17-18-річні дівчата, які вчаться у медресе є безкоштовними повіями для імамів та їх близьких друзів, імамів з Таджикістану та Узбекістану. Вподобаних дівчат запрошують у готелі та в сауни.
   На "сексуальний скандал" звернуло увагу Агентство у справах релігії Алмати. За словами його керівника Нуржан Жапаркула, вирішено провести перевірку центральної мечеті та медресе міста Алмати: «Управлінням у справах релігії міста Алмати проводиться перевірка. У зв'язку з цим ми вчора виїжджали до Духовного управління мусульман Казахстану. Вислухали позицію духовного управління мусульман Казахстану. Для того, щоб дати об'єктивну оцінку».
   Нуржан Жапаркул вислухав і позицію Жанар Боранбаєвої, яка вирішила не здаватися. Жінка написала заяву в прокуратуру Медеуського району міста Алмати з проханням перевірити діяльність жіночого медресе, функціонуючого при центральній мечеті. Крім того, вона готує звернення до Комітету національної безпеки.
   Головний аргумент Жанар Боранбаєвої – альбом з фотографіями. На знімках, за її словами, зображені педагоги та учениці духовної школи при Центральній мечеті Алмати. Своєю історією Жанар сподівається привернути увагу правоохоронних органів та ЗМІ до діяльності імамів Центральної мечеті Алмати. Можливо, її слова стануть приводом для розслідування.
За матеріалами – tengrinews.kz