неділя, 15 вересня 2013 р.

Ілюзія рівності

Добридень шановні читачі, сьогодні ми поговоримо про, напевно найголовніше, лівацьке гасло в історії: «Свобода, Рівність і Братерство!».
  Скажу одразу, що до расових теорій Гобіно або ієрархічних порядків Еволи, мені м'яко кажучи далеко. Однак все ж таки… Ну, почнемо. Так, що ж власне являє собою це "чудове" гасло французьких революціонерів кінця XVIII-го ст. – «Свобода, Рівність і Братерство!»? Щоб відповісти на це питання, потрібно зануритися в історію і згадати Велику Французьку революцію.
 Як би дивно не звучало, але настільки гуманне гасло приніс стільки крові і сліз людству, що уявити не можливо. Падали вікові підвалини суспільного феодального строю, на зміну порядку приходив хаос, релігія знищувалася, інородці почали отримувати рівні права з корінним населенням... Природно, що це закінчилося відновленням ієрархічного порядку за часів Наполеона І, Липневої монархії Бурбонів та Наполеона ІІІ. Інакше й бути не могло, все в світі впорядковується, це закон природи!
 Давайте розберемось, що власне мається на увазі під цим гаслом:
1) Перше слово республіканського девізу свобода. У "Декларації прав людини і громадянина" визначає свободу наступним чином: «Свобода полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншому».
2) Друге слово девізу – рівність – означає, що всі рівні перед законом: «Всі громадяни рівні перед ним і тому мають рівний доступ до всіх постів, публічних посад і занять по їх здібностям і без будь-яких інших відмінностей, крім тих, що обумовлені їх чеснотами і здібностями».
3) Третє слово девізу – братерство – визначено в "Декларації прав і обов'язків людини і громадянина" від 1795 р.: «Не роби іншим того, чого не хотів би отримати сам; роби по відношенню до інших такі благі вчинк , які хотів би по відношенню до себе отримати».
 Давайте розберемо ці поняття, але що б їх розібрати, потрібно встановити деякі твердження:
а) Твердження 1. Людина – істота суспільна. Поза суспільства вона або стає, або перестає бути людиною, тому що втрачає найважливіші ознаки свого виду.
б) Твердження 2. Будь-який успіх людини є "успіхом в суспільстві", так як відбувається завдяки сприянню або відсутності протидії з боку інших членів суспільства.
в) Твердження 3. Людина може дозволити собі щодо інших членів суспільства тільки те, що вони дозволяють із собою робити.
г) Твердження 4. Основою співіснування людей у суспільстві та умовою виживання виду, є безкорислива взаємодопомога більш "сильних" індивідуумів…
  Якщо керуватися вище наведеними аксіомами (справедливість яких ніхто не може заперечити), то гасло французької революції, швидше за все, треба читати навпаки, і тоді воно складається не з "природних прав", а з "природних обов'язків".
 Дійсно, "братерство" є головним громадським обов'язком кожного члена суспільства. "Рівність" є обов'язком виконання цього боргу усіма членами суспільства. "Свобода" – це можливість вибору своєї поведінки, обмежена рамками головного громадського обов'язку (бо «жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна»).
  У "Загальній декларації прав людини" ООН записано: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один одного в дусі братерства». Ех, якби це було так! Якби від народження всі люди володіли цими прекрасними властивостями і якостями і всю свою решту життя здійснювали все це на практиці! Ну, свобода і рівність новонароджених немовлят прямо залежать від їх батьків. А більш-менш доросла людина володіє єдиною свободою – свободою вибору свого шляху, але при цьому вона змушена враховувати закони і порядки, діючі в суспільстві і в природі.
 У будь-якому людському суспільстві свобода будь-якої людини неминуче обмежується інтересами і діями інших людей, і межі цієї свободи встановлюються договором між членами суспільства. І якщо людина порушить ці межі, у неї почнуться серйозні проблеми. Тому у порушника встановлених рамок є свобода вибору – перейти в інше суспільство або терпіти обмеження і покарання, гірко нарікаючи на свою нещасну долю.
 Не треба довго розмірковувати, щоб зрозуміти, що в реальному людському суспільстві рівності спочатку бути не може. Всі люди народжуються і живуть в різних сім'ях, навчаються у неоднакових школах, володіють різними розумовими та фізичними здібностями. І спроба оголосити їх рівними негайно призведе до несправедливості: дебіл зможе вимагати, щоб його призначили начальником; спортсмен попросить, щоб його оголосили переможцем, тому що він прийшов останнім; ледар захоче, щоб йому платили не менше працьовитого громадянина...
  Проблема в тому, що МИ, люди, не любимо правду і не хочемо усвідомлювати свою нерівність... Усім нам лестить, вигадана "рівність", це дає нам надію, але й одночасно знищує волю до самовдосконалення, занурюючись все далі і далі в безодню власної ліні і аморфності! Рівність вбиває віковий ієрархічний порядок, рівняючи по істині Великих Людей, з тупорилим бидлом...
   На цьому все! Окрема подяка ресурсу "Школа життя" та Wikipedia зa історичний екскурс.
Автор – Костянтин Слєпишев

Немає коментарів:

Дописати коментар