Скляні бджоли стали реальністю?

Пророцтва геніальних антиутопістів ХХ-го століття збуваються зі швидкістю, яка лякає. "Чудесний новий світ" вривається у наші життя перетворюючи красу світу на контрольовану вздовж і впоперек штучну техносферу. Точність пророцтв іноді лякає. Дійшло вже і до передбачених Ернстом Юнґером штучних бджіл!
   Як відомо, останнім часом у світі спостерігається масова загибель бджіл, передовсім через "синдром раптового покидання колоній" – тобто робочі особини просто летять геть з вулика і не повертаються (ймовірно, здихають). Серед визнаних причин проблеми – надмірне використання хімікатів (пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів, тощо). Серед не зовсім визнаних – активна поява ГМО-культур та вплив електромагнітного випромінювання, спричинене появою мобільного зв'язку. Останні дві причини визнаються не охоче зі зрозумілої причини, ніхто не хоче втратити перспективні мільярдні прибутки.
   Однак навіть проблеми пекельної хімізації сільського господарства цілком достатньо. Волання проплачених гуманістів про те, що хімія рятує планету від голоду лишаються дещо лицемірними. Адже бджоли запилюють третину сільськогосподарських культур, які споживають люди, а тому "зелена революція" (як і більшість інших розрекламованих дарунків проґресу) створює ще більше проблем, аніж вирішує (принцип контрпродуктивності). Проблема з бджолами найбільша e таких країнах, як США (через відсутність регуляцій, оскільки "права бізнесу" понад усе) і КНР (через відсутність регуляцій тому, що китайці – це люди-біороботи).
   Який вихід знайшли капіталісти? Зменшити використання хімікатів? – Ну звісно, що ні. Вони почали розробляти штучних бджіл-дронів. За це взялись вчені Гарвардського університету спільно з американським гігантом роздрібної торгівлі "Walmart", який виходить на ринок виробництва харчів (радше харчозамінників для людей). Штучні бджоли надаються до віддаленого контролю, літають, плавають, чіпляються до різної поверхні та здатні визначати "шкідливих комах". Не відомо, правда, чи вміють жалити. Загалом все виглядає так, як змалював у своїй повісті Ернст Юнґер.
   Тому одразу зрозуміло, що про продукти бджільництва, які настільки корисні людям, та про запилення квітів і рослин мова не йде взагалі. Адже навіщо сучасним людям-біороботам мед і красиві живі квіти? – Головне ж бо, заробіток капіталістам, а про здоров'я подбає корпорація "Bayer". Як бачимо, проґрес швидко досягає своєї мети – перетворення світу у сіру промислову буденність, де усе живе буде замінено технічними "новаціями" та роботами. 

За матеріалами "Зентропа Україна"

Права реакція бере гору в Європі

Помста за червоний травень 1968-го. Саме так лаконічно називають експерти те, що сталося впродовж останнього року на політичній арені в європейських країнах. Можна цілком точно визначити, що з плином 60 років культурмарксисти почали здавати позиція, віддаючи їх правій контрреволюції. Чорний відгомін червоних подій став неминучим саме тому, що ліві загралися у толерантність та всюдисущу рівність. Загнавши корінні нації Європи у ґетто, прибічники мультикультуралізму прагнули омолодити старий континент біженцями з мусульманських країн Азії та Африки, а отримали – постійні теракти, ґвалт і насилля, праву реакцію.
   Візьмемо до прикладу останні загальні вибори в Італії. Цьогорічні переможці з націонал-популістського табору "Рух п'яти зірок" (італ. Movimento 5 Stelle) і "Ліга Півночі" (італ. Lega Nord) насправді вийшли з комуністичної колиски "свинцевих 1970-х". Скажімо творець сепаратистської ліги Умберто Боссі – затятий шанувальник праць ідеологів Франкфуртської школи, який з плином часу обрав правий фланг через засилля своєї батьківщини кольоровими чужинцями. Його наступник Маттео Сальвіні молоді роки теж провів у лівому таборі, а фундамент політичної кар'єри заклав у виборчому списку італійських комуністів. Нині ж обидва представники "Ліги Півночі" – це речники повсталого правого табору, який вимагає рішучих змін.
   Аналогічний підйом націоналістів українці спостерігають на своєму західному кордоні. У Польщі та Мадярщині з року в рік дедалі більше громадян голосують за відвертих шовіністів і ксенофобів, які намагаються не стільки займатися внутрішньою політикою своїх країн, скільки загострити історичні та мовно-етнічні суперечки з Україною. Візьмемо до прикладу мадярів. Вже за тиждень там відбудуться парламентські вибори, які вирішать подальшу долю нашого сусіда з Паннонської рівнини – бути членом мультикультурної спілки під назвою ЄС чи обрати кардинально інший шлях. Звісно, що Будапешт не буде повторювати "Brexit", але у разі перемоги правих сил ("Fidesz" і "Jobbik") він і надалі зможе демонстративно зневажати вказівки Брюсселя на догоду своїм виборцям.
   Дехто з аналітиків вважає, що економічний успіх країн Європи кінця ХХ ст. змінив суспільство. Високі зарплати, доступна медицина, пристойні пенсії, відсутність бунтівного пролетаріату стали стрижнем сучасної цивілізації, яка невпинно опановує технічний проґрес. Та модернізація не завжди та не всюди відбувається безболісно. Адже за добробут, мир і стабільність необхідно чимось жертвувати: європейці віддали свою свободу і батьківщину новоприбулим мігрантам, обравши розмірене життя...
   Півстоліття тому повстале лівацтво споруджувало барикади на вулицях Парижу, з метою кардинально змінити устрій нашої цивілізації. Юнацький максималізм, одурманений ідеями Карла Маркса і Лейби Бронштейна, прагнув розконсервувати старий порядок із його усталеними традиціями. Їм вдалося збудувати комфортний, заможний і водночас псевдототалітарний світ, здавалося б, без жодних упереджень. Та це була помилка, яка революцією аморального духу породила революцію радикальних ідей. Ламаючи стіну мовчання, брехні та лицемірства, збудовану поколінням 1968-го, сьогодні бунтують ті, кому остогидла рівність, цензура, нав'язані правила міграційного розподілу варварів з тропіків і пустелі. Нові націоналісти відстоюють зовсім інший принцип: «Корінним народам Європи – справедливі права! Заїжджим нелегалам – сувора депортація!». І хто знає, може настане день, коли й в Україні також запанує права реакція, що своїми діями не тільки струсне підмурки, але й повністю ліквідує номенклатурно-олігархічну систему, котра панує нині "на нашій, не свої землі".

Автор – Денис Ковальов

Свобода, яку вони втратили

Різношерста молодь збивається у купки, радісно стукає у барабани та вигукує вульгарні гасла про свободу, рівність і ще трохи про свободу. Нікому не цікаво, що було раніше, як працює цей світ і навіщо люди з'явилися тільки двох статей. Всі гуманітарні науки сучасності (соціологія, філософія, психологія) крутяться навколо сподівань цих хлопців. Вчені роблять все, що в їх силах, аби максимально звільнити розум і звичаї мілленіалів.
   Для здійснення всіх своїх задумів у молодих і прогресивних інтелектуалів є все необхідне. По-перше, це товстелезний фоліант з роздумами Зіґмунда Фройда для звільнення потаємних бажань. По-друге, трішечки Герберта Маркузе для виходу з-під гніту капіталу. Ну і, по-третє, ще зовсім трохи Жана-Поля Сартра для вирішення екзистенційних рівнянь. Коли ж євроінтегровані й толерантні юнаки з плакатами у руках виходять з вимогами надати їм повну свободу, вони не до кінця розуміють, що їм не витримати всього тягаря цієї свободи. Не дарма Жан-Поль Сартр писав, що свобода – це ще той вантаж, з яким потрібно вміти впоратися.
   Але все ж, кожен є вільним у міру свого внутрішнього стану. Хтось може мати всілякі матеріальні блага, повноту життєвих умов і можливість робити все, але при цьому не вміти розпоряджатися тим, що має. Іншому це все не буде дано, але маючи найменші можливості для маневру ця людина сповна насолодитися можливостями наданими долею.
   Ліберали стверджують, що головною цінністю та основоположною важливістю є людська особистість і права людини! Свобода особистості це те, що західний спосіб життя диктує всьому світу за допомогою всіляких важелів впливу: від абстрактно-культурних до конкретно-фінансових під гаслом – «Ви ще не вільні? Тоді ми йдемо до вас!». Бути вільним у їхньому розумінні означає мати доступ до необмеженого споживання й задоволення всіх бажань. Хочеш змінити стать? – Будь ласка. Вирішив стати маленькою дівчинкою у свої сорок? – Відмінно! Перелік всіляких сценаріїв розвитку повно, але суть одна – задоволення усіх бажань девіантних індивідів. У їхньому розумінні це і є "свобода".
   Давайте правильно поставимо питання: свобода "для чого" або "від чого"? – Свобода від патріархальних цінностей, які заганяють проґресивну спільноту в темряву століть; свобода від ґендерних стереотипів, які нав'язують неусвідомлені батьки своїм дітям; у кінець кінцем свобода від поліцейської держави; і так далі. Люди, яким не властива внутрішня свобода, шукають і намагаються звинувачують батьків, вчителів і злих бандитів в однакових куртках у тому, що вони відібрали у них мрію. Так вона, сучасна свобода: ні обмежень, ні норм, ні правил...

За матеріалами "Renovazio"

Корсика вимагає більшої самостійності

Довготривала міграційна криза кардинально вплинула на політичну арену Європи, що склалась у післявоєнну добу та період розвалу соціалістичного табору. З кожним місяцем нерозуміння урядовцями Франції, Німеччини, Великої Британії, Швеції, Нідерландів тієї ситуації, яка склалась на вулицях їхніх міст через недбалу міграційну доктрину, призводить до зростання націоналізму, шовінізму, расизму та ксенофобі. У деяких окремих регіонах справа доходить навіть до сепаратизму!

   Останні загальні вибори до обох палат італійського парламенту продемонстрували бажання більшості населення здихатися нелегальних мігрантів шляхом підтримки відвертих популістів з правого табору. Серед них є й сепаратистські налаштована партія "Ліга Півночі" (італ. Lega Nord per l'Indipendenza della Padania), члени якої відверто пропагують не тільки розширення автономії для таких провінцій, як П'ємонт, Венето та Ломбардія, але і їх повне унезалежнення від Риму, тобто решти Італії.
   Не пасуть задніх і сепаратисти з французького острова Корсика. Минулого літа до Національної Асамблеї Франції (нижня палата парламенту) потрапили 3 корсиканських націоналісти з партії "Pè a Corsica". Тепер вони з найвищої трибуни держави будуть проголошувати не тільки власні популістські гасла, а й вимагати більшої автономії для свого острову. Потрапляння корсиканських сепаратистів вперше до французьких Національних Зборів є свідченням того, що мешканці цієї середземноморської провінції хочуть більше самостійності, у першу чергу в соціально-економічній сфері.
   Варто наголосити, що прямі вказівки корсиканським народним депутатам дає голова виконавчої ради (регіонального уряду) острова, націоналіст Жиль Сімеоні. Минулого місяця він особисто закликав президента Франції Еммануеля Макрона розпочати переговори про більшу автономію для Корсики, але не повну незалежність як сусідня Каталонія від Іспанії. За словами лідера корсиканських сепаратистів, вони вимагають рівноправного визнання корсиканської мови поряд із французькою, амністію для ув'язнених побратимів, яких вони вважають політичними та депортації нелегальних мігрантів назад до країн Азії та Африки. Адже останні становлять реальну загрозу ісламізації не тільки середземноморської провінції, а й всієї Франції, яка у недалекому майбутньому може перетворитись та європейський халіфат.

Автор − Денис Ковальов

Гетьманат і реформа шкільної освіти

Україна вже понад чверть століття — незалежна держава. Однак і досі у нас діє запроваджена ще совєцькою номенклатурою система загальної освіти. Представники націоналістичних сил, зокрема й "Руху за Гетьманат", спільні у думці, що від будь-яких "ініціатив" накиненої українцям Москвою та її агентами необхідно відмовитись.
   Ми відштовхуємось від того, що усі люди від народження нерівні. А якщо це так, то не може бути не тільки рівності у правах усіх людей, а й рівності в освіті. Відбувається дискримінація кращих на користь гірших і навпаки. Скажімо, для розумних дітей планка занадто низька і школа їм лише заважає. Водночас ті, хто відстають у навчанні, навпаки з навантаженням не справляються.
   Ми впевнені у тому, що з першого класу потрібна певна диференціація за рівнем розвитку дітей. Після приходу у школу діти складатимуть тести та в залежності від кількості набраних балів потравлять у:
1) "А" клас — для дітей з високим рівнем інтелекту (майбутні кваліфіковані фахівці);
2) "Б" клас — для дітей з середнім рівнем інтелекту;
3) "В" клас — для дітей з низьким рівнем інтелекту (майбутні представники робочих професій).
   Програми для цих категорій, відповідно, будуть відрізнятись. Класи також будуть розділені за статевою ознакою. Ми переконані у різних соціальних ролях та біологічних відмінностях жінок та чоловіків, тому програми у них будуть різні. Приблизно до 6-го класу учні, як і зараз, будуть отримувати такі базові знання, як вміння читати, писати, рахувати, а також базові свідчення про деякі науки. Після — напрямок згідно з інтересами та здібностями дитини.
   Освітня програма не має і не буде ґвалтувати поверхневими знаннями про нецікаві учню предмети "заради галочки". Освіта буде гарантувати кар'єру і готувати кожного представника Української Nації бути компетентним спеціалістом у його сфері, а не випускати щороку дебілів, які після 11 років в школі не можуть обґрунтувати (саме обґрунтувати аксіому, а не знати!), чому (-1)*(-1)=1; або не знати призначення знаків пунктуації.
   А Гетьманат буде збудовано за всяку ціну!

За матеріалами "Правого Гетьманату"