Що таке сучасний світ?

Сучасний світ — це ринок, що вирвався з базарної площі і затопив собою все: державу, церкву, сім'ю, мистецтво, труд. Важко зараз уявити, що колись держава могла служити загальному благу, що віра була вірою, сім'я з любові, мистецтво заради прекрасного, а більшість трудящих були власниками засобів виробництва і не продавали свою працю. У сучасному світі політтехнологія, релігія, інтимне, що втрачають самі свою сутність, мистецтво, робота — все це елементи ринку, товари, які мають ціну, купуються і продаються.

   Сучасний світ — це простір торгівлі, гегемонія ринку і диктатура торгашів. Це рівняння, де модерн дорівнює поняттю капіталізм. Тому не дивуйтесь, що господар сучасного світу — це торгаш. Повстання проти сучасного світу — це подолання капіталізму, це повернення ринку у межі базарної площі, це скидання торгаша з п'єдестала і повернення постаті чесного купця. З трону на базарну площу.

   Хто може зняти бруд з престолі і престол — з бруду? Хто може здійснити консервативну революцію? — Тільки Герой! Герой — це той, для кого життя — це виклик, а не торгова пропозиція, хто бачить світ як простір для подвигу, а не місце для отримання прибутку. Герой — це той, хто відчуває свою повноту і приходить в цей світ віддавати, а не порожній торгаш, що шукає чим заповнити свою порожнечу за рахунок інших.

   Стан герої зник. Стара аристократія виродилась і була знищена. Де шукати нових героїв? Від студентських лав і лав військових до заводів, фабрик і шахт. Ми маємо звернутись до панівного гештальту модерну — ґештальту робітника. Робітник протистоїть торгашу. Серед робітників чимало героїв. І ми маємо знайти їх і розкрити їх суть. Ми маємо підірвати економічні основи капіталізму, тобто Модерну.

   Ми маємо повернути власність у руки трудящих — більшості, щоб припинити панування торгашеської меншості. І в цьому русі трудящі мають іти за героями, в першу чергу — зі свого середовища. Сучасний світ — це виклик, і ми його приймаємо!

Автор — Ігор Токовенко

Чому боротьба за рівність — це шлях у Пекло?

Якщо хтось досі не здогадався, то сучасні борці за тотальну і всюдисущу рівність (ліваки, анархісти, комуністи та інші їм подібні істоти) більш слабкі, обділені рівнем інтелекту, ніж решта людей. Вони не можуть досягати висот у своєму житті та банально забезпечити своє життя у матеріальному плані, тому вони стають борцями за міфічну рівність. Вони просто не можуть змиритися з тим, що є успішніші за них люди, які завдяки своїй наполегливості, силі характеру, праці та життєтворчому духу досягають висот, розвиваються, нарощують нові сили в постійній боротьбі та підкорюють цей світ.

   Враховуючи це, борці та борчині хочуть зрівняти із собою працьовитих та успішних людей, щоб бути з ними на одному рівні. Та люди традиції, старого порядку, вічних цінностей – це люди боротьби! Вони знають, що таке повне пригод активне життя, що таке порядок і сила. Адже вони формують своє життя зусиллям незламної волі наполегливості. Їхнє життя – це своєрідний акт самовдосконалення, підкорення свого життя та світу.

   Люди праці й традиції найбільше шанують цезарів, величних людей старих часів, героїв та воїнів. Світ правих — це світ вічної боротьби та вибору, а не деградації та рівності! Світ порядку та ієрархії, а не хаосу та анархії. Саме через це так звані борці за рівність є всього на всього заздрісниками, ні на що не здатними невдахами та ледарями, які за допомогою "ідеї утопічної рівності" хочуть бути на одному рівні з кращими.

   Люди традиції не борються за абстракції, а творять своє життя, підкорюють та впорядковують його! Ми — представники правого руху, віримо в ієрархію, а не рівність, бо вона стимулює розвиток, щоб бути кращими. Люди у нашому світі ніякі не брати, а конкуренти: "Homo homini lupus est!". Боротьба за місце під сонцем — це поступ, а мирне співіснування чи нейтралітет – шлях деградації, занепаду та гниття. Кожен має право обрати своє...

За метеріалами "Голосу Крові"

"Повстання Ідентичності" очима правосекторівця

Свого часу видатний ідеолог українського націоналізму Юрій Липа писав про зникнення старої Європи, котра, поринувши в ідеологічні перегони, забула про власну суть, яку їй вдавалось зберігати та примножувати понад кілька тисячоліть. Дивно, але, читаючи рядки його творів може виникнути враження, ніби писались вони аж ніяк не 70 років тому, а просто минулої неділі після вечірнього випуску новин.

   І справді, у гонитві за перефарбованою соціалістичною мрією, котру тепер політкоректно називають ліберальними цінностями, Європа знову обрубує своє коріння та запускає у ствол власного дерева численних паразитів, котрі лиш висмоктують з нього усі соки, лишаючи по собі лиш попіл та гниль від, колись, незнищенного дерева. Приблизно таку, болісну, але до відчаю правдиву картину у першій главі своєї книги "Повстання Ідентичності" описують брати-гетьманці з Запоріжжя — Денис та Павло Ковальови.

   Взагалі, перша частина цієї книги є цілим окремим дослідженням, котре описує нинішній невтішний стан справ у Європі в царинах національної та соціальної політики, а також вивчає причини, котрі до цього призвели. На наочних прикладах яскраво демонструються наслідки впровадження в усі сфери життя неоліберальної доктрини, котра вже змінила до непізнаваності багато європейських столиць і продовжує роз’їдати підвалини європейської цивілізації.
   Цивілізації, завдяки якій свого часу виникли такі поняття, як нація та національна держава, відродження яких зрештою і стане порятунком справжньої Європи, як стало порятунком для численних народів, що свого часу обрали шлях життя і незалежності. Яскравим прикладом такого шляху є історія державності Фінляндії, котра обравши правильні національні, повною мірою, європейські, орієнтири, що дозволили їй з провінції Російської імперії стати повноцінним членом міжнародної спільноти та країною з найвищим рівнем життя у світі. Процес її становлення, описаний в другій частині книги братів Ковальових, є, по суті, втіленням в життя цитати класика українського націоналізму Степана Бандери: «Нація, що проміняла волю на хліб втратить і перше, і друге», адже є прекрасним прикладом, як народ, що мав не меншу кількість прорадянських елементів, ніж усі підкорені більшовиками народи, зміг встояти перед комуністичними обіцянками "фабрик робочим, землі селянам" і вберегти себе від тих жахіть, що спіткали підкорені червоним монстром нації.
   Проведення україно-фінських паралелей є процесом цілком логічним, але, все ж, недостатнім для усвідомлення того, як ми – українці маємо облаштовувати власну державу, оскільки в ньому пропонуються лише основні положення, а аж ніяк не готові рецепти, котрі можна було б використати в нашій країні. Втім, в останньому розділі автори "Повстання Ідентичності" пропонують власне бачення нинішніх проблем, наявних в Україні в більшості сфер життя, та способи їх подолання, ґрунтуючись на тих-таки загальних положеннях, що були виведені в попередніх розділах, та відштовхуються від української державотворчої традиції, беручи від неї усе найкраще та відкидаючи зайві та, подекуди шкідливі, нав’язані ззовні елементи держави.

   Взагалі за свою структурою "Повстання Ідентичності" нагадує підручник, кожен розділ якого підштовхує читача до певних роздумів та висновків, які стають у пригоді вже на наступній сторінці, створюючи таким чином довгий, але вельми цікавий логічний ланцюжок, котрий з кожним розділом підводить нас все ближче до відповідей на питання, з якими ми регулярно стикаємось як у ході нашої боротьби, так і в повсякденному житті. Відповідей, що одного дня дозволять нам створити справжню Українську Соборну Самостійну Державу.

Автор — Олександр Вайс

Іслам з погляду Біблії

Після суперечливого ІІ-го Ватиканського собору у Католицькій Церкві вже не є новинкою те, що багато теологів, єпископів і священиків заявляють, що Бог християн і мусульман є один і той самий. Таке твердження є не біблійним, не правовірним та некатолицьким! Це називається єрессю – відхиленням від основних правд християнської віри, а люди, що сповідують дане твердження за істину, звуться відступниками чи апостатами.

   Так, на Синоді у Константинополі у 1180 р. була прийнята постанова, що Аллах не є Богом Біблії. Усі мусульмани, які хотіли б прийняти християнську віру Синод постановив зробити перед Святим Таїнством Хрещення обряд відречення від Аллаха і його пророка Магомета такими словами: «Анатема Богу Магомета, про якого Магомет говорить, що його Бог не народжував і не був роджений».
   Крім того, варто наголосити, що Аллаха, як його представлено в Корані, не існує. Це є карикатура істинного Бога витвореного демонічними силами через так зване "об’явлення" Магомету. Тому Коран не є Божим об’явленням, а Магомет – пророком і месією. Чому таке твердження? –  Тому що Святе Письмо – це книга, яка написана під натхненням Святого Духа, має єдину ціль – вказати нам на спасіння в Ісусі Христі, який є правдивий Бого-Чоловік і Спаситель усього людства.
   Наголосимо, що Біблія розкриває нам правду про створення світу й усього живого створіння, правду про Бога та Його любов до людей. Усе Боже об’явлення завершилося в Ісусі Христі. Тепер потрібно усе це, що Господь об’явив для нашого спасіння, прийняти, увірувати та ним жити. Після вознесіння Ісуса Христа іншого об’явлення вже не буде. «Всі, які прийдуть і говоритимуть що вони месії є антихристи», – навчає апостол Іван. Тому іслам, який зародився 600 років після Воскресіння Ісуса Христа, це антирелігія!

   Послідовники Магомета відкидають факти смерті, воскресіння та сходження на небо Бога-Сина. Вони перекручують історичні джерела про Нього, черпаючи відомості з різних апокрифів. Доктрина про життя душі після смерті цілковито несумісна з християнським вченням. Душа, згідно з Кораном, йде до Аллаха, а потім повертається до свого тіла, аж поки прийде Ісса (тобто Ісус Христос), поклониться Аллаху і настане воскресіння. Розуміння раю – це розкішний сад з багатьма джерелами, де мусульмани будуть їсти та матимуть по 72 молоді діви-гуррії кожен на день для задоволення своїх сексуальних потреб.  А розуміння святості та боротьби з гріхом є відсутні в ісламі!

За матеріалами "Третьої Позиції"

Націоналізм — одна з основ нації

Дивуюся, коли багато людей питають, хто такі націоналісти, яка різниця між націоналістом чи патріотом. Націоналізм будь-якого народу має на меті, у першу чергу, здобуття власної державності, і що захист української мови як державної на законодавчому рівні є важливим кроком до цієї мети.

   Якщо хто не знає, то значення слова "націоналізм" є значно ширшим. Воно не обмежується радикальними його течіями. Націоналізм може бути, як демократичним, так і ліберальним. Варто навести, зокрема, тлумачення цього поняття в Оксфордському словнику англійської мови: «Бажання групи людей, які належать до одного народу і мають одну культуру, мову тощо, сформувати незалежну державу».

Якщо керуватися тлумаченням терміна, прийнятим у країні з давньою демократичною традицією, то до націоналістів треба віднести всіх тих українських громадян, які хочуть мати свою незалежну державу.

   У зв’язку з цим надзвичайної актуальності для нашого суспільства набувають міркування сучасного політолога Саймона Дюрінґа. Ось, що він сказав про націоналізм: «Абсолютне відкидання націоналізму чи відмова від розрізнення різних видів націоналізмів призводить до такого способу мислення, яким інтелектуали, особливо постколоніальні, відмовляються від ефективних політичних дій».

Автор — Костянтин Ведмеденко