У пазурях східного ведмедя

В нашому житті так мало дійсно світлих, яскравих і особливо добрих моментів, якими можна було б у подальшому пишатись, розповідати друзям, родичам і знайомим про те, що колись було зроблено неймовірне диво. Так і сьогодні, у похмурі часи московсько-української війни, трапляється дуже мало героїчних сторінок, які беруть за живе кожного пересічного українця. Одна така подія, це сторінка з життя командира підрозділу "Сармат" добровольчого українського корпусу – "ДУК" "Правого Сектору" і шеф-редактора часопису "Січовик" – побратима Сіґурда.

   Спекотне літо 2014-го р. Початок серпня. Багато хто з політичних аналітиків та військових експертів продуває повторення грузинського сценарію 2008-го р. в Україні. Ле це лише розмови і голосіння у пустелі, на які чиновники та генералітет в Штабі АТО не зважають. Тим часом, українські збройні сили, добровольчі батальйони, Національна Гвардія активно наступають у так званій зоні АТО на Донбасі. Наші військові та силовики мають от-от впритул наблизитись до самого серця ворога у Луганську та Донецьку. Аби дістатись до того злощасного серця, слід було відрізати шлунок та інші рухомі частини. Однією з таких частин стало залізничне місто Іловайськ. Серед перших, хто увійшов до Іловайська був і побратим Сіґурд зі своїм підрозділом "Сармат". Мета ясна – розвідка боєм, по можливості – захоплення ворожих укріплень та налагодження оборони для наступаючих підкріплень.

  Перші дні наступу українських війсь на терористичну погань з ДНР відбувався протягом 5-9 серпня дуже вдало. Наші війська тіснили кремлівських виродків з усього виду озброєння, яке мали у розпорядженні. Однак був один маленький недолік. Виродки з ДНР були готові до наступу саме в Іловайську. Мабуть, якась погань-манкурт з ГенШтабу ЗСУ попередила виродків, і здала диспозиції наших військ. Окрім цього, терористи змогли за літо укріпитись: набудували собі бетоні бліндажі, ДОТи та ДЗОТи, вирили кілька кілометрові окопи, налаштували важку техніку (ГРАДи, танки Т-72 та різного роду гармати-гаубиці) у напрямку наступаючого українського війська.

   Все йшло ніби за планом. Терористи з ДНР очікували наступ українських сил, готувались до глухої оборони без капітуляції та тактичного відступу. Тим часом, українські війська намагались оточити Іловайськ, зробити котел і піти далі на Донецьк. Як згадує побратим Сіґурд, швидкий вихід українських військ на околиці Донецька з півдня могло привести до падіння ДНР, чого так не хотіло кремлівське Хуйло. Задля утримання позицій терористів в Іловайську, командування ГенШтабу ЗС РФ вирішило остаточно перейти Рубікон. З 10 серпня почалися не приховані масовані артилерійські удари по українським військам з боку Ростовської області.

   Як зазначає головний редактор ЦЕНЗОР.NET, Юрій Бутусов, загальна чисельність українських військ, що брала участь у визволенні Іловайська, на початку штурму, не перевищувала 600 осіб. Кільце котла навколо бойовиків ДНР почало стискатись з 12 серпня, коли українські армійські частини здійснили успішне охоплення Іловайська з боку Шахтарська. Незважаючи на успіх, розвинути подальший наступ українським військовим не вдалося. Загони терористів протягом 12-20 серпня підтягували нові резерви з Донецька, щоб усунути очевидну загрозу. За кілька днів боїв терористи ДНР стали уникати контактних боїв в місті – отримавши гідну відсіч, виродки почали нищити позиції українських військ з укріплених будівель та артилерії. І от, план, за яким йшло оточення Іловайська українськими військами почав радикально змінюватись на користь терористів ДНР.

  22 серпня угрупування терористів ДНР під Іловайськом було підсилене частинами регулярної армії Московії (ЗС РФ). Вперше так відкрито московські окупанти почали застосовувати свої регулярні війська. Так звана "громадянська війна в Україні" і "каральна операція київської хунти" остаточно перетворилась на московсько-українську війну. В переддень Дня Незалежності України українські військові знешкодили БМД з екіпажем із 10 десантників ЗС РФ, а речник АТО Олексій Дмитрашківський додав, що ці десантники дають свідчення на допиті і підтверджують свою причетність до ЗС РФ.

   План став іншим. АТО остаточно стало війною українців зі східною ордою. Але це, за словами побратима Сіґурда, усвідомлювали лише українські вояки безпосередньо в зоні АТО. Дуже відчутним це було в Іловайську. Там була необхідна допомога важкої української артилерії, ба навіть, авіації, для знешкодження перших проявів московського вторгнення. Але ніц! Військове керівництво України наказало українським бійцям залишатись на місці, не відступати і захищатись тим, що мали. В ніч з 24 на 25 серпня батальйонно-тактичні групи ЗС РФ перетнули український державний кордон і підступно, як завжди, ударили в тил українським військам: між Амвросіївкою та Савур-Могилою, розвиваючи наступ на Кутейниково і Старобешево.

  Поки московські окупанти розвивали наступ, українські війська в Іловайську переходили до позиційної війни та оборони. За словами побратима Сіґурда, добровольчі батальйони отримали інформацію про можливе оточення з півдня окупантами ЗС РФ запізно. Однак, протягом 23-25 серпня деякі бійці, зокрема і підрозділ "Сармат" добровольчого батальйону "Дніпро-1", через велику кількість втрат та поранення, вимушені були відступити від Іловайська у напрямку Моспине-Старобешево-Докучаївськ. Тим українським бійцям, яким вдалося вирватись з Іловайська за день створення московськими окупантами котла, дуже пощастило. Але ці бійці, в більшій мірі добровольці батальйонів "Дніпро-1", "Донбас, "Миротворець", повернувшись на свої бази і дізнавшись про утворення москалями котла, прагнули знов повернутись до побратимів. Але час було втрачено!

   Московська орда йшла на допомогу своїм виродкам з ДНР в Іловайськ. В ніч з 25 на 26 серпня український котел в Іловайську для терористів ДНР опинився у ще більшому котлі на півдні завдяки старанням ЗС РФ. 26 серпня московські окупанти повністю зайняли Старобешево та Кутейниково. Важка артилерія московських окупантів планомірно зрівняла з землею деякі позиції ЗСУ.

 Вже вдома побратиму Сіґурду як і багатьом іншим українським воякам, яким вдалось не потрапити в Іловайський котел, будуть зазначати, що у московському прориві в День Незалежності України винні можновладні чиновники та прогнилий ГенШтаб ЗСУ. Цьогорічну трагедію в Іловайську можна порівняти із ІІ-ю харківською битвою 12-29 травня 1942 р., коли командування Червоної Радянської Армії з метою відвоювання Харкова і створення сприятливих умов для подальшого наступу на Дніпропетровськ. Ця історична паралель, звичайно не є чимось адекватним, масштаби битви і кількість загиблих в рази більша. Але все ж таки…

   Історію ніколи не вивчають так як треба, а слід було б! Адже деякі трагічні уроки минулого повчальні для майбутнього! Отже, повернемось до історичних паралелей. Прорвавши оборону німецького Wehrmacht радянські армії Південно-Західного фронту  19 травня 1942 р. розвинули наступ на Харків та Люботин, але німцям вдалося вийти в тил головного ударного угруповання радянських військ, оточити його на Барвінківському виступі і майже повністю ліквідували. Загальні втрати радянських військ становили більше 277 тис. військовослужбовців, з них лише 171 тис. убитими. От і маємо Іловайський котел у Харкові, спричинений недалекоглядністю вищого військового керівництва!

  Як і тоді, так і зараз, вище військове керівництво грає у свою гру, не зважає на реальність. Українські патріоти-націоналісти, які кладуть свої життя нині на вівтар свободи та незалежності України не сподіваються на підтримку зажерливих генералів та полковників тилу. Адже тепле місце у ГенШтабі чи військкоматі може зайняти хтось інший, той, хто бачив війну та смерті власними очима на Донбасі. Наш побратим Сіґурд, продовжує лікувати свої рани, одужувати і готуватись до нової битви, але тепер вже не із так званими терористами ДНР, а зі справжнім ворогом – московським окупантом. Його історія про Іловайськ, яку вище спробували змалювати це не просто якийсь тривіальний шаблон, а реальні свідчення очевидця.

Семен Семенченко про Іловайський котел

  У розпал Революції Гідності побратим Сігурд якось висловив свою думку з приводу можливого вторгнення московської орди: «Чим більше смертельні вороги нашого народу ненавидять і переслідують нас, прагнуть захопити не тільки наші території, але й розум своїм "русскім міром", тим більш є чесною наша гідна відповідь – збройна національна визвольна війна. Кремль, і взагалі всі москалі, то є неперевершені майстри брехні. Брехня і зрада, підкуп і терор – ось головні знаряддя їхньої боротьби. Наш боєць, українець, повинен розглядати кожен удар, що наноситься йому московською брехнею у вигляді пропаганди лише, як почесну рану. Адже з кожним негативним словом, з кожним вбивчим рухом у бік українця, Москва лише з’єднує нас та нашу ідентичність…».

  Іловайський котел має навчити всіх українських вояків не просто сліпо йти за наказом тилового генерала у котел смерті, а на власний розсуд, перевіривши інформацію розвідки діяти за обставинами. І не хай Господь Бог збереже всіх тих бійців, які боронять нашу вільну, незалежну, соборну та самостійну Українську Державу!

   Слава Героям України!

Автор – Денис Ковальов