середа, 20 серпня 2014 р.

Під прапором перемоги

«В усякій боротьбі і в усякій розумній політиці сенс полягає в тому, щоб, жертвуючи малим, частинними позиціями і вартостями, здобути головну мету. В цьому полягає всяка перемога, виграш. А пожертвувані, втрачені вартості — це ціна перемоги. Що більша мета, що тяжче змагання — то більші бувають жертви…», — сказав колись ідеолог українського націоналізму та Провідник ОУН-Р Степан Бандера.
  Але іноді, боротьба за свої переконання переходить усілякі межі, бо ціна виграшу – поневолення іншої нації, її інтелекту та життєвого простору. Ось наприклад, минулими вихідними на могилі лідера ОУН-Р Степана Бандери у Мюнхені було вчинено акт вандалізму невідомими особами. Як повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, була здійснена спроба розкопування поховання. За його інформацією, вандали зламали надгробний хрест і почали розкопувати поховання.
  Невже ті, хто зробив цей акт вандалізму гадають, що їм так просто це зійде з рук? – Ні! Невже вони, ці вандали, гадають, що українці не знають чиїх це рук справа? – Звичайно, що знаємо, Кремля! Але справа тут не в тому, що московські виродки прагнули знищити свого одвічного ворога та не дати українцям завершити національно-визвольну боротьбу, ні. Все це пов’язано з тим, що вперше українці всієї України відчули себе вільними – узявши червоно-чорний бандерівський прапор вони пішли у кривавий бій із псами режиму Віктора Януковича і ліквідували його, хоча не вибудувану Партією Регіонів та КПУ корупційну систему влади. Однак, це лише початок. Люстрація і кастрація вже чекає на своїх "героїв" з числа сепаратистів, комуністів, регіоналів, олігархів, і всіх інших українофобів та україножерів.
  Глум над могилою українського націоналіста стався тому, що ім’я Степана Бандери вже звучить на весь світ голосом повсталої України, що кров’ю підтверджує свою незалежність, яку колись хтось ніби нам просто дав! Степан Бандера та червоно-чорний прапор стали символами нової України, яка не повернеться у совєцьке минуле, яка буде йти до встановлення в державі Гетьманату та Nаціократії!
   Але, серед представників українського суспільства є й ті, хто радів вандалізму на могилі Степана Бандери. Це вже названі українофоби та манкурти-ліберали, що захищають примарні "пам’ятки історії", консервуючи в свідомості української нації комуністичні ідеї про світле майбутнє завдяки Лєніну, Сталіну та СССР!
  Донедавна, ще рік-два тому, уся Наддніпрянщина, Донбас та Крим були заставлені фалічними ідолами часів совєцького панування в Україні. Революція Гідності все змінила – почався повномасштабний члєнінопад! Початок якого був покладений знесенням пам'ятника Лєніну в Києві на Бессарабській площі 8 грудня 2013 р. Однак після повідомлень про смерті активістів Майдану і появи Героїв Небесної Сотні, які загинули під час Революції Гідності в Києві, ліквідація совєцьких монументів стала невідворотною. Валячи пам'ятники, українці таким чином заявляють, що вони позбавляють свої населені пункти від символу тоталітаризму і відкривають шлях до оновленої України.
  Характерним є повалення Лєнінів у Січеславі (Дніпропетровську). Українські патріоти зібралися після обіду 21 лютого на площі Лєніна з метою повалити пам'ятник. Вже ввечері на площі розпочалися збори територіальної громади міста, які одностайно прийняли 2 рішення: 1) знести пам'ятник Лєніну на виконання Указів Президентів України про знищення символів тоталітаризму та осіб, причетних до організації Голодомору 1932-1933 рр.; 2) Перейменувати площу Лєніна у площу Героїв Майдану. Протягом 7 годин активісти намагалися повалити пам'ятник вручну, але це не давало результатів. Після опівночі вже 22 лютого українським патріотам вдалося повалити ідола своїми силами, після того як одна з ніг була підпиляна болгаркою.
 Але на цьому справа не завершилась. Представники міської влади та наступники ідеї Лєніна-Сталіна виступили проти перейменування центральної площі міста та засудили "акт вандалізму"! Лише рішучі дії містян, що вийшли 22-23 лютого на масові мітинги під державним синьо-жовтим і бандерівським червоно-чорним прапорами, змусили офіційно визнати перемогу українців над совєцьким гнобителем поставивши крапку на кривавому минулому.
   Нині, в центрі Січеслава (Дніпропетровська) на площі Героїв Майдану комунальні служби остаточно прибрали постамент, на якому стояв "вождь пролетаріату". Що буде на центральній площі міста замість постаменту наразі невідомо, але відомо одне – більше ніяких символів комунізму та московської окупації в славетному козацькому місті більше не буде.
   До чого було викладено весь цей матеріал? – Все дуже просто! Доки в Україні і досі стоять фалічні символи совєцької та московської епохи, доти нам українцям ще терпіти різного роду утиски як від нашої влади, де ще сила силенна українофобів та манкуртів, так і від східного ворога – Московії! Усі совєцькі та московські ідоли в Україні мають бути негайно знищені! Україна знову повстала, і цього разу, нас вже не зупинити!
  Як застереження тим, хто вважає "нашою історією" всі ці фалічні каменюки, хотілося б нагадати, що більшовики прийшовши до влади одразу знищили всі монументи та архітектурні пам’ятки, які були пов’язані із добою царизму! Не вірите, ось вам тоді довідка.
 14 квітня 1918 в газеті "Известия" був опублікований черговий декрет Ради Народних Комісарів, що називався "Про зняття пам'ятників, споруджених на честь царів і їх слуг, і вироблення проектів пам'ятників Російської Соціалістичної революції". У декреті говорилося: «В ознаменование великого переворота, преобразившего Россию, Совет Народных Комиссаров постановляет: 1) Памятники, воздвигнутые в честь царей и их слуг и не представляющие интереса ни с исторической, ни с художественной стороны, подлежат снятию с площадей и улиц и частию перенесению в склады, частию использованию утилитарного характера. 2) Особой Комиссии из Народных Комиссаров Просвещения и Имуществ Республики и Заведывающего Отделом изобразительных искусств при Наркомате Просвещения поручается мобилизовать художественные силы и организовать широкий конкурс по выработке проектов памятников, долженствующих ознаменовать великие дни Российской Социалистической Революции. 3) Областные и губернские Советы приступают к этому же делу, не иначе как по соглашению с вышеуказанной Комиссией».
   Власне, сам декрет підписали: В.І. Лєнін – як голова Раднаркому, А.В. Луначарський – як нарком освіти та І.В. Сталін. Отже, почалася війна з пам'ятниками. Був висунутий лєнінський план "монументальної пропаганди" – стратегія розвитку монументального мистецтва та його мобілізація як найважливішого агітаційного засобу революції і комуністичної ідеології у свідомості простих людей.
   А ви кажете, вандалізм! І що ж ми бачимо? Самими засновниками більшовицького режиму пам'ятники сприймалися як наочна агітація. Саме так, не історія, не мистецтво скульптури – а вид пропаганди!
   То ж скажіть, шановні читачі, якщо ж скульптури, від майстерних до бездарних, натикані в кількості сотень тисяч по всьому колишньому СССР, чи є це мистецтвом і культурою? – Звичайно, що ні! Це, як говорив сам Лєнін – "монументальна пропаганда" не більше, ні менше!
Чи потрібна нам українцям така пропаганда зараз? – Ні, не потрібна, а от для комуністів так. Чи правильно це з точки зору історичної справедливості? – Поза всяких сумнівів абсолютно правильно. Комунякам воздалося тією ж монетою, якої вони першими стали платити. Якщо завгодно – це була історична карма. Як робили вони – так вчинили і з ними.
Трохи позитиву на згадку про Революцію Гідності!
   Тому, завершуючи статтю, хотілося б зазначити, що звичайно знесення фалічних совєцьких ідолів не принесли нам мільярді у державний бюджет, але жити стало легше і вільніше без огидних члєнінів та йому подібних виродків. Наш прапор – червоно-чорне бандерівське знамено – він веде нас до перемоги як колись вів наших нащадків з УПА та ОУН! Ми переможемо Москву та її сателітів!
   Слава Україні! – Героям Слава!
Автор – Денис Ковальов

Немає коментарів:

Дописати коментар