Що для нас сьогодні означає бути українцем? Напевне не багато співвітчизників задає собі це питання. І напевно не багато хто може дати на нього відповідь.

Бути українцем – означає усвідомлювати і нести відповідальність перед нацією, родом, перед Україною – святою землею, на котрій ми народилися, на котрій ростемо і котрій належимо. Ми маємо своїх героїв, на яскравих прикладах ідеї та чину котрих маємо виховуватись самі і виховувати молодь. Естафетою переходить з покоління в покоління палаючий смолоскип боротьби за волю і прапор вірності Ідеї Nації. Боротьби правдивої і безкомпромісової. Прийшов наш час!.. Тут і сьогодні ми повинні виконати своє історичне призначення, продиктоване глобальною і універсальною національною ідеєю, котра спрямована не в минуле, а в перспективу і полягає в: 1) окресленні національного ідеалу, візії нації; 2) визначенні шляху досягнення національного ідеалу; 3) осягненні цього шляху.
Національна ідея – ідея невпинного і всебічного розросту сили, слави, багатства і величі Української Нації і об'єднуватися треба не навколо тих, хто її лише декларує, а навколо тих, хто її реалізує. Великі ідеї народжують, мобілізують і об'єднують великих людей. Великі люди продукують і здійснюють великі ідеї...
Українці свою історію писали не чорнилом, а кров'ю. Наша національна ідея творилася не в кабінетах, а на полях битв, перемогами і поразками, здобутками і втратами, її творили не науковці, а герої, предтечі, пророки. Могутні князі та їх звитяжні дружинники, славні гетьмани, отамани та їх козаки, гайдамаки і опришки, Шевченко, Січові Стрільці, крутянці, воїни УНР, холодноярські повстанці, бойовики УВО і підпільники ОУН, командири і вояки УПА – червоною ниткою міцно пов'язано традицію боротьби і змагання, котра не дає згаснути вогнику віри і надії. Бути такими, як вони.

Автор — Віктор Рог
Немає коментарів:
Дописати коментар