середа, 7 листопада 2012 р.

Виборчі цензи та перспектива поступу України

   З деяких пір питання виборчих цензів певною мірою доволі штучно замовчується, адже ценз, що розуміє під собою обмеження, може тягнути щонайменше на порушення головних засад демократії, особливо загального і рівного виборчого права. Але це питання є принциповим, коли ми хочемо говорити про виживання Нації.
Україна і вибори
  Сьогодні з боку здорових сил українського суспільства, здорових не лише у сенсі медичному, але й у сенсі соціально-психологічному, має підніматися ініціатива про впровадження деяких виборчих цензів з огляду на перспективи виживання Української Держави і Нації. Аби нас не звинуватили у недемократичності, ми маємо відзначити, що всі демократичні держави мають відповідні виборчі цензи і успішно їх застосовують у своїх політичних практиках.
   Не позбавлене таких цензів і виборче законодавство України. Але варто відзначити, що дані цензи не є результатом напруженої роботи думки, а скоріше є мавпуванням чужого досвіду, неприйнятного в українських політичних та історичних реаліях. Серед таких цензів є віковий ценз, ценз осілості, наявність громадянства. Але, як показує українська політична практика навіть ці цензи в українських реаліях або не діють, або працюють проти Української Держави і Української Нації.
   Нижче мені би хотілося зосередитися в основному на віковому цензі, аби показати, як його використання може піти на користь Українській Державі і Нації і як воно шкодить у сучасному його застосуванні.
УССД  віковічна мрія української нації
   Відповідно до чинного законодавства активне виборче право наступає у 18 років і не припиняється ніколи. Можливо нас звинуватять у демагогії, але скажіть будь ласка чи є істотна різниця в здатності судження між 5-річною дитиною і 70-річним пенсіонером, який страждає на певні вікові хвороби, що не дозволяють йому самостійно зробити свідомий політичний вибір? Я вам скажу, різниця тільки одна – вік. Тому вповні логічно було б, щоб і 5-річна дитина мала активне виборче право, якщо в здатності судження вона нічим не відрізняється від 70-річного пенсіонера. До певної міри, зрозуміло, це дещо іронічне спрощення, яке у декого може навіть викликати усмішку, але з точки зору розбудови держави це питання виявляється дуже серйозним. Чому? Давайте подивимось на демографію.
   На сьогодні кількість працездатного населення і пенсіонерів приблизно 1:1. Незабаром ця цифра може стати 1:2. Не зайвим буде нагадати, що переважна більшість пенсіонерів виховувались радянською системою з усіма її вадами і недоліками і на сьогоднішній день такі концепти як "Українська Нація", "Незалежна Україна", "незалежність", "Україна", "нація" є для них приблизно тим, що, як то прийнято казати, для бика червоне рядно. Переважна більшість цієї пенсійної братії надзвичайно вороже ставиться не лише до існування Української Держави, але і до всього українського. Очевидно, що це має беззаперечний вплив через інститут виборів на формування державної влади і державної політики. Тому чи варто дивуватися, що і влада у нас налаштована відверто вороже до всього українського і постійно заграє з антиукраїнськими силами всередині країни та поза її межами?
Карикатура присвячена виборам
   Звісно, подолати одним махом цю проблему не можна, але на нашу думку, одним із важливих моментів у цьому відношенні є використання такого інструменту виборчих технологій як віковий ценз. На нашу думку, одним із першочергових завдань парламентських фракцій проукраїнського табору має стати зміна вікових виборчих цензів. Наприклад, право голосу надавати громадянам України із видачею паспорту, а припиняти із виходом громадянина на пенсію, або досягнення ним загального пенсійного віку прийнятого у державі. У свою чергу паспорти можна видавати не з 16, а з 15 років. Це матиме досить таки позитивний вплив на політичну соціалізацію молоді і сприятиме її активному включенню у політичне життя суспільства.
   З іншого боку це дозволить вирішити певну проблему, яка існує на сьогодні із обліком цієї вікової категорії виборців, особливо у провінції. У 16 років вони отримують паспорти, але не потрапляють до Державного реєстру виборців. Потім йдуть вчитися, не зрозуміло де отримують реєстрацію і в решті виявляється, що людині вже 20 років, а її досі немає в Реєстрі виборців і вона не спішить туди потрапити, бо у неї не виробилась відповідна політична культура включеності у політичне життя своєї громади, своєї країни, своєї нації. У переважній більшості ця категорія молоді становить таке собі болото, яке не має політичної визначеності, вирізняється політичною безпринципністю, відсутністю чітких ідеологічних орієнтирів, це, якщо за такі не визнавати головні ідеї споживацької ідеології, або (як надиктовував герою Віктора Пєлєвіна – Вавану Татарському сам Че) анально-орального вау!-імпульсу.
Показник скорочення української нації з 2005 р.
   Така рання політична соціалізація дозволить молоді у більш ранньому віці, коли вона власне ще навчається і має певний потяг до навчання, а не відбуває його у вишах, коледжах і ПТУ особливо технічного спрямування, долучатися до політичних процесів, більш уважно ставитися до сторінок історії, виробляти такі ціннісні орієнтири, які будуть підтримувати ідею української державності і самостійності.
   Навпаки, відбираючи право голосу у людей, яким виповнилося 65 років, а то і 60, ми тим самим зменшуємо сегмент так званого "совка", людей, які не здатні критично ставитися до політичної дійсності, позбавлених автовідповідальності, людей, які орієнтовані виключно на споживацьке ставлення до держави і суспільства, носіїв злочинної свідомості вихованої в умовах партноменклатурного свавілля, господарської безвідповідальності і тотального правового нігілізму. Саме цей сегмент, продаючись за кіло гречки підтримує знищення української мови, бо вони русскоязичниє, знищення української держави, бо ані раділісь в СРСР – вєлікой странє, каторую разрушилі гнілиє дєрьмократи, вони ненавидять все українське, бо хахли і бандєравци прєдатєльскі стрєлялі в спіну "нашим".
Націю єднає спільна та сильна ідея
   Втім, віковий ценз можна застосовувати не лише в активному, але і в пасивному виборчому праві. Що мається на увазі? Наприклад, заборонити балотуватися на виборні посади найвищого рівня (Президент, депутат ВРУ тощо) не лише пенсіонерам, але й особам, яким на момент завершення їхньої каденції може виповнитися 60 чи 65 років, тобто у яких може наступити пенсійний вік. Цим самим ми не лише омолодимо керівну ланку нашої держави і очистимо її від камсамольцев і чєкістав, а й зможемо ліквідувати таке поняття як депутатська пенсія, та скасувати цілий ряд таких непотрібних бюджету нашої країни витрат на привілеї кількох тисяч осіб. Наближається пенсійний вік? Не маєш права балотуватися. Повертайся на робоче місце, з якого ти прийшов чи прийшла у Раду чи на пост Президента, і звідти вирушай на пенсію на загальних умовах. Тільки за таких умов депутати реально задумаються про пенсійну реформу і соціальну справедливість у державі.
   Отже, ми бачимо, що одне лише запровадження вікового цензу дозволить провести у нашій країні не лише і не просто люстрацію, воно дозволить омолодити наше державне керівництво, заллє в державний механізм свіжої молодої крові і відкриє шлях для нових інтелектуальних і творчих підходів в управлінні державою.
Карикатура на геронтократію у владі в СРСР та РФ
   Насамкінець хочу сказати, що даний матеріал готувався ще задовго до того, як була оприлюднена програма УДАРу, в якій, до речі, є один цікавий пункт про набуття активного виборчого права з 16 років. На жаль, ніхто з опозиційних сил питання виборчих цензів на щит політичної боротьби більше не взяв, але я гадаю ще не все втрачене і попередні результати виборів дають надію на те, що гірше не буде, а наші ідеї хоч частково та почнуть втілюватись у життя як і Ідея Nації.
   Слава Україні!
Автор – Володимир Махновець
(світлини взяті з соціальної мережі вКонтакті)

Немає коментарів:

Дописати коментар