Настали складні часи! Багато хто говорить, що немає ніякого сенсу брати участь у Єврореволюції. Нібито від усієї цієї заворухи нічого не зміниться –
заможні при владі і в їхніх руках усі важелі. Таких людей справді дуже багато. Вони не перші і не другі! Вони треті!
Інертність – межа між двома позиціями, рятує їх від втручання і надає примітивного
спокою їхнім душам.
Погодьтеся, значно простіше жити у своєму маленькому світовимірі, захлинаючись буденними проблемами, які створюють ілюзію великої зайнятості, аніж поставити на перше місце майбутнє своєї країни спромогтися зробити бодай невеличкий внесок, від якого залежить ваша власна доля і доля 46 мільйонів!
Ви думаєте, що не здатні щось змінити у цій державі або ви взагалі
волієте не думати на політичні теми. Звучить повно пустих виправдовувань
на кшталт необізнаності і громадського обов’язку. Киньте прикидатися. Коли
справа стосується ваших родин, ви ладні забути про всі потреби і віддати
останні крихти хліба тим хто його потребує.
А що ж тоді для вас Україна?
Збільшіть масштаб думок і зрозумійте нарешті, що всі ми одна велика сім’я.
Повірте люди, прийде час і ви зрозумієте усе, але буде вже занадто пізно! І навіть
якщо ви маєте купку переконань, які не дають вам спокою! Знайте цього цілком
достатньо аби вийти на майдан і підтримати народ. Вилазьте нарешті із своєї
затишної крайньої хати, послухайте тих людей котрі вже понад два тижні стоять
на вулицях не шкодуючи ні сил ні часу.
Наша держава найбільша у Європі, але прав на достойне життя ми маємо
найменше за усіх інших євро-сусідів. Невже вам байдуже у чиїх руках важелі і
хто воліє керувати мільйонами? Ця людина має бути відкритою і готовою вислухати
кожного, хто до неї звертається. А не затикати власні вуха, відсиджуючись по
своїх золотих барлогах, наче загнаний звір і цькуючи на власний народ чорних
бездушників в залізних шоломах.
Що для мене Україна!? Задайте собі це питання уголос! Якщо не здатні
одразу відповісти, ви не достойні називати себе українцем. І ніяке родинне
коріння не врятує ваш статус. Лише ті хто готовий боротися усіма силами заради
долі своїх батьків і дітей, той хто цінує минуле і прагне кращого майбутнього
для своїх нащадків може гордо носити це звання.
Вбийте в собі
байдужість, прокиньтеся нарешті, зберіть сили і відкиньте пусте. Йдіть під
синьо-жовті прапори, не шкодуйте голосу! Рвіть душі, якщо хочете щось змінити!
Тільки робіть щось! Бо разом ми – сила!
Слава Україні!
Автор – Наталія Дзятківська
Немає коментарів:
Дописати коментар