понеділок, 25 листопада 2013 р.

До всіх байдужих

Настали складні часи! Багато хто говорить, що немає ніякого сенсу брати участь у Єврореволюції. Нібито від усієї цієї заворухи нічого не зміниться заможні при владі і в їхніх руках усі важелі. Таких людей справді дуже багато. Вони не перші і не другі! Вони треті! Інертність – межа між двома позиціями, рятує їх від втручання і надає примітивного спокою їхнім душам.
   Погодьтеся, значно простіше жити у своєму маленькому світовимірі, захлинаючись буденними проблемами, які створюють ілюзію великої зайнятості, аніж поставити на перше місце майбутнє своєї країни спромогтися зробити бодай невеличкий внесок, від якого залежить ваша власна доля і доля 46 мільйонів!
   Ви думаєте, що не здатні щось змінити у цій державі або ви взагалі волієте не думати на політичні теми. Звучить повно пустих виправдовувань на кшталт необізнаності і громадського обов’язку. Киньте прикидатися. Коли справа стосується ваших родин, ви ладні забути про всі потреби і віддати останні крихти хліба тим хто його потребує.
   А що ж тоді для вас Україна? Збільшіть масштаб думок і зрозумійте нарешті, що всі ми одна велика сім’я. Повірте люди, прийде час і ви зрозумієте усе, але буде вже занадто пізно! І навіть якщо ви маєте купку переконань, які не дають вам спокою! Знайте цього цілком достатньо аби вийти на майдан і підтримати народ. Вилазьте нарешті із своєї затишної крайньої хати, послухайте тих людей котрі вже понад два тижні стоять на вулицях не шкодуючи ні сил ні часу.
   Наша держава найбільша у Європі, але прав на достойне життя ми маємо найменше за усіх інших євро-сусідів. Невже вам байдуже у чиїх руках важелі і хто воліє керувати мільйонами? Ця людина має бути відкритою і готовою вислухати кожного, хто до неї звертається. А не затикати власні вуха, відсиджуючись по своїх золотих барлогах, наче загнаний звір і цькуючи на власний народ чорних бездушників в залізних шоломах.
   Що для мене Україна!? Задайте собі це питання уголос! Якщо не здатні одразу відповісти, ви не достойні називати себе українцем. І ніяке родинне коріння не врятує ваш статус. Лише ті хто готовий боротися усіма силами заради долі своїх батьків і дітей, той хто цінує минуле і прагне кращого майбутнього для своїх нащадків може гордо носити це звання.
   Вбийте в собі байдужість, прокиньтеся нарешті, зберіть сили і відкиньте пусте. Йдіть під синьо-жовті прапори, не шкодуйте голосу! Рвіть душі, якщо хочете щось змінити! Тільки робіть щось! Бо разом ми – сила!
   Слава Україні!

Немає коментарів:

Дописати коментар