Нащо нам такий світ, в якому не буде українства?

Війна великою кількістю вибиває носіїв найкращих генів. І постає просте питання: що робити з демографією? На нього є проста відповідь: активно поліпшувати природнім шляхом. Іншої не існує: всі свідки Церкви міґрації – космополіти, котрі загально не розуміють, що таке народ і коріння. А якщо розуміють – це зловісно налаштовані люди, котрі свідомо хочуть винищити українців.

   Ті ж, хто щось кажуть про перевагу якости над кількістю, просто не розуміють, яким чином нації співіснують та конкурують на мапі світу – вони просто за духом дурні світові провінціали... Українці ніколи не жили в кращих умовах, аніж ці 32 роки (відновленної) незалежности! Загрози голоду від посухи немає, епідемій немає, можливостей аж надто багато. Демографічна криза – криза світогляду, про це знають всі: матеріялістичні цінності особистого комфорту та зніженість нищать будь-яку вітальність. Цей народ не врятує збільшення материнського капіталу, або інші подібні речі.

   Економічний фактор – вторинний, хоча його важливість не варто відкидати. Так, існують нагальні побутові проблеми: міським головам треба хоча б облаштувати нарешті свої бетонні джунґлі для зручності руху з колясками; державна допомога справді корисна, а всіх підприємців та інших начальників, котрі нехтують повагою до працевлаштованих вагітних жінок і молодих матерів, треба обкласти штрафами та просто по-людськи відпиздити за вияви неповаги типу звільнення з посади замість оплачуваної відпустки. Заради кожної дитини, що могла відчути якийсь тягар невлаштованости через такі фактори, варто позабивати гвіздки у голови всіх винуватців таких проблем. Менше з тим, справа саме у цінностях: народжуваність підніме лише жага до життя.

   Фрідрих Ніцше писав, що все здорове та сильне бажає збільшитися, помножитися, розширитися, і тому найкращі роди минулого – плодовиті. У давній Спарті усвідомлювали проблемне співвідношення якости та кількости, і тому обкладали податками й суспільним гнітом тих, хто до 30 років не обзавівся нащадками. Ви не уявляєте, які важкі переживання у родичів тих достойних, хто загинув, та не встиг лишити по собі дитину: навіть просто тому, що їм було б легше перенести таку втрату.

   Проте до попереднього покоління теж питання: чому стільки родин, де часто син є єдиним у сім'ї? Через дивний постсовєцько-буржуазний пересуд про економічну недоцільність і важливість вкласти у дитину максимум – що контрастує з іншими соціяльними захворюваннями попереднього покоління, на кшталт полишення батьком жінки з дитиною напризволяще: «Пішов за хлібом та зник» – ґротескна реальність 1990-2000-х. Тому рецепт простий: усім пасіонаріям, хто обрав шлях війни та козацького життя, варто за будь-якої нагоди займатися питанням створення нащадків. Інакше в Україні лишиться тільки неякісний людський матеріал, і цей народ зникне.

   А щодо можливого зниження пасіонарности... Невідповідність між життям-пригодою та продовженням роду – це гидке міщанське упередження, створене тим типом людей, для яких пригода – це окремо у театрі, книжках і кіно, а життя – це рутина та робота. Середньовічні лицарі, в тому числі бідні, плодилися так, що їх прізвища носили цілі ватаги людей. І їх не бентежили епідемії та війни. Серед них були в тому числі поети та тонкі поціновувачі мистецтва. Пасіонарність знижується, якщо самі ви в'язнете у болоті, якщо вами верховодить дещо вище сил інерції, та ви відчуваєте палке бажання Вічного Повернення – вітальна енерґія буде киплячим потоком вирувати у вашій крови. Найкращих ґенів, тобто: хоробрості, творчого вогню та фізичної сили.

Автор – Євген Врядник

Відчуття Вітчизни

У цю пору травичка на дворах виглядає настільки зеленою, наче її додатково фарбують. Рівна, немов її підстригає професійний садівник з детективів Аґати Кристі. Таким чином, навіть у тих дворах, де б, здавалося, запущене хазяйство, трава тримається молодцем.

   Мої фаворити – двори без парканів і з охайним інтер'єром і побіленими стінами хат. На щастя, таких чимало. Люди, як на підбір – усміхнені й місцями навіть щасливі.

   Попри напружені обставини, вони будують плани на майбутнє, у магазинах затарюються дай Божé, орють городи, доглядають за худобою. Придніпров'я... Відчувається край аграріїв і так само відчувається, що тут не встигли зловити депресуху сусідів – донецьких.

   Одні дороги німецьких колоністів чого варті. Їх я за простотою душевною кличу німцями-гуґенотами або менонітами; ну, так хочеться. На мій щасливий подив – абсолютна більшість українськомовні; ну, бо степовий діалект, ну, бо південний, ну, бо соковитий коротше і цікавий.

   Вершиною свідомості місцевих жителів стала зустріч біля магазину з бабусею на велосипеді. Перед цим ми з друзями чемно пригостили дітлахів морозивом і закинули їхні чеки. Далі чекали компаньйонів.

   Аж тут ця бабуся. Ми по формі та на вдоволених щах, а вона на велосипеді, усміхається, наближається і видає: «Ну що, хлопці, а ми ж тую Україну розвесéлимо?». Аякже, для того ми й воюємо.

Автор – Дмитро Дудка

Крим безводний, бо залюднений

Ось уже 7 років, як український півострів Крим перебуває в окупації у московських аґресорів. За цей час вони не тільки встигли привласнити стратеґічні підприємства (включно з санаторіями та дитячими таборами), але й посприяти еколоґічній катастрофі, відновити сталінські репресії та заселити реґіон своїми орками. В одному лишень Сімферополі наближені до очільника Кремля оліґархи-будівники звели кілька нових житлових комплексів для "нових кримчан".

   Соціальними мережами справжні місцеві мешканці півострова, які досі зберігають вірність Україні й не проміняли наше громадянство на триколорний ура-патріотизм, ширять світлини, на яких видно масштаби будівництва. Багатоповерхові мурашники постають на околицях, де ще донедавна стояли відібрані у кримських татар приватні хати-самобуди. Тá путінська банда пішла далі й розпропаґувала серед громадян РФ усі принади від переїзду на окупований півострів – тепер колишні мешканці Костроми, Челябінська і Тюмені (не кажучи вже про нахабних гостей із Північного Кавказу) активно скуповують земельні ділянки на всій території півострова Крим.

   А тим часом прилеглі до Сімферополя, Бахчисараю, Алушти, Феодосії та Севастополя ставки, озера, водосховища і річки продовжують стрімко міліти. Не рятують ситуацію зі зневодненням реґіону навіть поодинокі дощі – оскільки зимово-весняні опади так і не сформували необхідного стоку, що наповнив би водойми життєдайним ресурсом. У зв'язку з цим окупаційна адміністрація в особі сепаратиста і колаборанта Сергія Аксьонова рекомендувала запровадити у Криму жорсткий (de facto вибірковий) графік подачі води: місцеві отримують її двічі на день по 2 години зранку і ввечері; приїжджі ж включно з "туристами" необмежено і цілодобово.

   Очевидно, що загарбаний московськими орками весною 2014 р. в України півострів поступово стає занадто дорогим задоволенням для Кремля. Навіть двох блокад (у 2015 і 2017 рр.), організованих українськими патріотами, виявилося досить, щоби зайве довести, наскільки Крим залежний від материкової України. Ціни на продукти уперто зростають, попри наявність розрекламованого Керченського мосту, а об'єми прісної води зменшуються, що неодмінно призведе до соціального невдоволення (а може навіть і політичного вибуху).

   Своєю чергою, ватажок ґебістів Московії продовжує блокувати всі спроби міжнародних орґанізацій, в тому числі ОБСЄ та ООН, здійснити хоч якийсь прозорий моніторинґ на території тимчасово окупованого Криму. Влада України, що за каденції президента Петра Порошенка, що за Володимира Зеленського, так і не спромоглася перейти від обговорення "Кримського питання" до практичних кроків (подивимося, чим обернеться так звана цьогорічна "Кримська платформа") – лише кволий осуд і латентна колаборація. А у цей самий час півострів, з якого репресіями намагаються вигнати українців і кримських татар, перетворюється на потужний військовий плацдарм для ймовірного наступу Кремля, тому і заселяють його "безрідними Іванами" з усіх усюд, котрі мають істотно змінити кримську демоґрафічну мапу на користь окупантів.

За матеріалами "Krym.UA"

Інтелектуальне піратство губить українську книгу

Цікаво спостерігати за дискусією, де так багато говорять про принципи та цінності. Поділяю стурбованість, обурення та занепокоєння. Водночас для мене показовими є не лише ідейні коментарі, але здебільшого ідейні вчинки.

   Без узагальнень, лише конкретика. Взяти хоча б, такий вузький сегмент, як військово-історична література. Роками спостерігаю за тим, коли українці, чиє серце крається від покривдженого становища української мови, сканують і викладають у відкритий доступ все те, що видає "Темпора" чи інші принципово україномовні видавництва.

   Одного лише історика Ярослава Тинченка на кількох українських торентах – 20 книжок! Під кожною роздачею безліч коментарі на кшталт «Дякую! Чудовий реліз. Давно чекала на цю книгу». Особисто знаю людей, які чекають не на вихід книги, а на такий-от реліз на сайті "Гуртом" і паралельно палають праведним гнівом щодо безпринципності книгарні "Є".

   Це ж саме стосується і книжок Віктора Моренця, Романа Коваля, Юрія Юзича та багатьох інших дослідників. "Волонтери" та "активісти" чесно крадуть зі справді цінних книжок все, включно з ілюстраціями, завантажують всюди, куди можна завантажити, часто навіть без посилань на книгу. Натомість паперові видання лежать в авторів і у видавництвах – нещасних 500-1000 примірників не можуть продати роками, чи не ганьба?!

   Також особисто знаю ідейних і фахових авторів, для яких роялті в 3000-5000 гривень – це їхній місячний бюджет на прожиття. Напевно зайвим буде казати, що піратство для таких авторів є не просто трагедією, а питанням побутового існування. Знищують, негідники, українське книговидання, тоді як справжні українці ж принципово підтримують українську книгу гривнею, тому й мають право на праведний гнів.

Автор — Павло Подобєд

Не можливо обманювати ціле людство в усі часи

Самі лише фахівці читають старі книги. Але ми тепер так виховали цих фахівців, що вони менше за всіх здатні витягти звідти мудрість. Домоглися ми цього, прищепивши їм історичний погляд.

   Той таки історичний погляд, коротко кажучи, означає наступне: коли фахівець знайомиться з думками давнього автора, він не думає про те, чи вважати написане істиною. Йому важливо, хто вплинув на цього давнього автора. А також, наскільки його погляди узгоджуються з тим, що він писав в інших книгах.

   Відтак, яка фаза в його розвитку або в загальній історії дýмки цим ілюструється, чи як все це вплинуло на більш пізніх письменників. А отже, як це розуміли (особливо колеги цього фахівця), що сказали вчені в останнє десятиліття та яким "наразі є стан проблеми". Бачити в авторі джерело знань, припускати, що прочитане змінить думки або поведінку, ніхто не стане!

   І це сувора прикрість сучасності. Оскільки це все "по-справжньому наївно". Ми не можемо обманювати ціле людство в усі часи.

   Дуже важливо відокремити кожне покоління від попередніх і наступних, адже там, де знання призводить до вільного спілкування поколінь, завжди є небезпека, що помилки, характерні для певного покоління, будуть виправлені істинами, характерними для іншого. Проте завдяки отцю нашому та історичному погляду великі вчені зараз так мало живляться минулим. До слова, як і найбільш неосвічений підмайстер, котрий вважає, що "в давнину була сама дурня".

Автор — Клайв Стейплз-Льюїс

Планомірне заміщення замість стимулювання народжуваності завдає непоправної шкоди Європі

Природна людність корінних європейців щороку скорочується. Головними чинниками цього процесу є: відсутність у молоді та осіб середнього віку (незалежно від статі) бажання відтворювати собі подібних через уявний комфорт; панування ідеологій визиску (неокапіталізму) і розбещення (ліволібералізму), що насаджують хибну систему цінностей; сприяння міграції чужоземців із наявним варварськи світоглядом загарбників. Відтак варто очікувати того, що рівень народжуваності невдовзі сягне катастрофічної позначки, подолати яку вже буде не можливо навіть державним фінансовим заохоченням майбутніх батьків робити дітей.

   Останній тому приклад — заможна і назверх щаслива Фінляндія. Місцеві науковці з Інституту демографічних досліджень нещодавно шокували громадськість своєю заявою. Оприлюднивши результати щорічних досліджень, вони наголосили, що у гонитві за економічною стабільністю та перебуванням у так званому "першому світі" країна розплачується падінням народжуваності.

   Як виявилося, люди зі сталим достатком не мають потреби не те, що сформувати родину з 1-2 дітьми, але й взагалі не сприймають серйозних стосунків. Станом на тепер сумарний коефіцієнт новонароджених зменшився до 1,35 на 1 жінку. Для того, щоби зберегти фінську націю (кількість якої сягає 5-6 мільйонів у цілому світі) від природної загибелі, щорічний мінімальний показник повинен знаходитися на рівні 2,1-2,3.

   За словами науковців з Інституту демографічних досліджень, Фінляндія сьогодні — один із лідерів за найнижчим природним відтворенням власної людності, котру чомусь державна влада в особі міністра внутрішніх справ вирішила замінити мігрантами. Ухвалена урядом програма передбачає небачений досі для країни суспільний експеримент, який зачепить усі верстви населення. Її головними пунктами є так званий "міжсекційний фемінізм" (фактично узаконені привілеї для ЛҐБТ), "боротьба з дискримінацією" (тобто репресії проти захисників традиційних цінностей) і "позитивне ставлення" до нелегалів із країн Азії та Африки.

   Отже, замість того, аби взятися за порятунок власних громадян, кількість яких щороку невблаганно занепадає, лівацька влада Фінляндії сприяє його заміщенню чужинцями. Цілком імовірно, що урядовці з Гельсінкі керуються настановами представників так званої Франкфуртської школи, беручи до уваги лише економічну складову проблеми та запозичуючи досвід сусідньої Швеції — нестачу платників податків, які забезпечують своїми внесками державний пенсійний фонд, добровільно-примусово покривають відповідною чисельністю уродженців із далеких країв. Тому вже за 20-30 років переважну більшість фінляндських громадян становитимуть правовірні мусульмани з темним кольором шкіри, для яких фінська мова буде рудиментом.

За матеріалами "Yle Areena"

Планетарний геноцид людства чи примусова мізантропія?

Коронавірусна пандемія спричинила небувалу до тепер паніку, психоз світового масштабу. Те, про що мріяли та чого так палко бажали праві популісти, націоналісти, євроскептики, консерватори, ба навіть екологи, — стало дійсністю. Кордони зачиняються, нелегальна міграція тимчасово зупинена, країни-агресори, здебільшого, почали займатися внутрішніми проблемами, а не зовнішніми, уряди нарешті звернули увагу на систему охорони здоров'я, борці за права різних ущербних меншин раптово принишкли, на вулицях стало малолюдно і у повітрі запахло демократурою...
   Завдяки злощасному вірусу COVID-19 планета Земля, не без людської допомоги звісно, почала самоочищення. Людська повінь, по яку писав радикальний фінський еколог і антиіндустріаліст Каарло-Пентті Лінкола, досягла своєї критичної позначки. Відтак загроза, котру представляє сучасна технологічна цивілізація, що її мета — комфортне існування, змусила сотні мільйонів людей постати перед доконаним фактом: стиль життя і ставлення до навколишнього світу мусить докорінно змінитися, бо інакше нас вб'є коронавірус (або ще якась згубна інфекція, від появи яко е застрахований ніхто, навіть олігарх чи президент).
   Те, що ми спостерігаємо з січня поточного року — швидке скорочення населення планети, — справедливо можна назвати помстою природою, геноцидом за надмірну індустріалізацію, за безконтрольну народжуваність та ігнорування встановленого Богом балансу між людством і навколишнім світом (рештою біологічними видами). Вже згаданий вище Каарло-Пентті Лінкола вважає перенаселення найбільшою загрозою для життя на Землі, раковою пухлину на тілі природи, створеною homo destructivus. «Фундаментальна, згубна помилка полягає в тому, що сучасне суспільство і життя в ньому організовані на основі того, чого хоче окремо взятий самозакохана людина, а не на тому, що добре для нього і природи, знищення якої досягло рівня екологічної катастрофи», — зазначає фінський ідеолог екофашизму.
   Проблема, перед якою постали всі мешканці планети у ХХІ ст., полягає у хибності вибраного шляху ще 50 років тому: тотальна глобалізація і віра у людство, історія якого рясніє стількома прикладами жахливих злочинів, війн, вбивств, принижень, тортур і злиднів. Спалах COVID-19 демонструє кривду, завдану нами біосфері, тому-то вірусна хвороба досягла зараз такого рівня (який мали чума та іспанський грип), коли якраз слід замислитися, що нам дорожче: природа або суспільство, збудоване на суперечливому й хиткому фундаменті. Жорсткі карантинні заходи у більшості країн світу і примусова самоізоляція населення — це, насправді, турбота владоможців і мільярдерів про економіку, але аж ніяк не про людей чи пак природу, оскільки збудований ними картковий будинок стабільного глобального ринку за один місяць зруйнувався й наслідки цього наразі важко передбачити.
   Який підсумок з вище наведеного, що ж всім нам робити зараз, перебуваючи невільній мізантропії? — Чудову відповідь вже давно дав Каарло-Пентті Лінкола: «Людство втратить принади сучасного світу (рекордні рівні самогубств, виснажливу конкуренцію, безробіття, стрес, страх втратити роботу, відчуження, депресію, потребу у медичних препаратах, тілесні недуги, індивідуалізм, корупцію, злочинність), оскільки не зможе до кінця побороти те, що вище та сильніше від нього — саму природу. Відтак, після вимушеної загибелі тисяч (якщо не мільйонів), з'явиться шанс осягнути нескінченний спектр мистецтв, постане час особисте, справжнє людське життя не обтяжене турботами про фінанси (жадоба до збагачення має лишитися у минулому), але досягти цього можна з усвідомлення простого явища: homo destructivus як надзвичайно експансивний вид homo sapiens не пан, а прислужник природи, звідси безсилість людини реагувати на такі виклики як голод, посуха чи віруси».

Автор — Денис Ковальов

Південна Африка небезпечна не тільки для європейців

Старі суспільно-політичні еліти Африки не в змозі зупинити бажання молоді йти власно обраним шляхом. А тому, невдовзі чорний континент можуть сколихнути потужні міжнаціональні конфлікти, які зачеплять не тільки відсталі країни як Сомалі чи Південний Судан, але й відносно стабільні й заможні як Сенегал чи Екваторіальна Гвінея. Нещодавно Нігерія оголосила про термінову евакуацію своїх громадян із Південно-Африканської Республіки через... прояви ксенофобії та расизму!
   Як виявилося, упродовж вересня нігерійський уряд терміново висилав літаки, аби безкоштовно повернути на батьківщину нігерійців. Головна причина такого кроку — бунти, які спалахнули у більшості південноафриканських містах, спрямовані проти нігерійської громади. За повідомленням місцевої преси, громадяни ПАР невдоволені станом речей на ринку праці, оскільки нігерійці готові братися за ту саму роботу, що й південноафриканці, але не вимагаючи при цьому високої зарплатні.
   Крім того, на рівні з цим в околицях Кейптауна, Преторії, Дурбана, Блумфонтейна збільшився рівень злочинності завдяки поширенню нігерійськими бандами наркотиків. Зазначається, що нинішні протести загострилися після вбивства у Йоганнесбурзі південноафриканського таксиста нігерійським наркоторговцем. Після цього обурена юрба почала грабувати нігерійські крамниці та вбивати власників, водночас поліція не в змозі зупинити ґвалт вже кілька тижнів, тому уряд ПАР залучив армію до наведення правопорядку.
   Цікаво, що відповідь нігерійців не забарилася — у містах Лаґос, Бенін-Сіті та Ібадан громади південноафриканців зазнали нападів зі сторони місцевих мешканців. Тим часом погроми у ПАР викликали побоювання сусідів: Замбія відклала товариський футбольний матч на знак протесту проти "чорної" ксенофобії; Ботсвана рекомендувала своїм громадянам бути обережними, перебуваючи у південноафриканських містах; Мозамбік перекрив кордон на невизначений термін до нормалізації ситуації.
   Як бачимо, чорний расизм, котрий плекають південноафриканські урядовці понад 20 років, дає свої невтішні плоди. Тепер не тільки білі (європейці, американці та бури) є об'єктами нападів і жорсткого поводження, але й такі ж самі чорні африканці. Ксенофобські атаки в ПАР набувають небачених масштабів і можуть призвести до міжнаціональних конфліктів на континенті, що призведе до нової міграційної хвилі, яку світ може не витримати.

За матеріалами "Daily Post"

Природна народжуваність — пріоритет мадярського уряду

Уряд Мадярщини заявив про неприйняття міграційної політики Євросоюзу і пропонує власний рецепт подолання демографічної кризи. Як заявив прем'єр-міністр країни Віктор Орбан, урядові заходи мають підвищити кількість населення природним шляхом без залучення нелегалів з країн Азії та Африки. Основна мета програми, пункти якої минулого тижня озвучив Віктор Орбан, полягає у підтримці традиційної моделі родини та сприяння народженню в ім'я християнських цінностей.
   На думку мадярського прем'єр-міністра, під Європу закладена демографічна бомба уповільненої дії, яка вибухне через кілька десятиліть. Він наголосив, що нелегальна міграція, а тим паче її заохочення лідерами Франції та Німеччини руйнують традиційний порядок речей у Старому Світі. Адже такі політики як Ангела Меркель і Франсуа Макрон вперто продовжують тягнути свої країни та Євросоюз до занепаду через добровільно-примусову відмову від національної ідентичності й фактичної капітуляції перед чужинцями.
   Як відомо, офіційна міграційна політика ЄС спрямована на зміну нинішніх негативних демографічних тенденцій на позитивні. Однак розв'язання проблеми західні ("старі") європейці бачать в екстенсивному, а не інтенсивному методі збільшення чисельності населення. На Заході урядовці та суспільство не прагнуть стимулювати зростання народжуваності в сім'ях корінних народів, тому свіжа кров з Африки й Азії може невдовзі змінити цю ситуації, прирікши нащадків Фрідріх І Барбаросса і Наполеона І Бонапарта на зникнення.
   У цьому плані є доволі цікава аргументація Віктора Орбана, який наголосив, що прийняття нелегальних мігрантів не тільки не розв'яже демографічну кризу, але й ускладнить і без того складну ситуацію. Урядовець наголосив, що кращим рецептом проти низької народжуваності корінного населення, зокрема у Мадярщині, має бути економічне стимулювання, чим він сам і займається з 2010 р. Політика фінансового підживлення прагнення сімей заводити більше дітей наразі проголошена основним пріоритетом мадярської влади й вона дійсно працює — за останні 8 років коефіцієнт народжуваності збільшився з 1,25 дитини на жінку дітородного віку до 1,40, що не може не радувати Віктора Орбана і його прибічників з-поміж консервативних кіл Мадярщини.

За матеріалами "Eurasia Daily"

Короткі думки про німців

Зрозуміло, що Берлін — це ще не вся Німеччина, але там її концентрат! Особисто мене зацікавила архітектура, система містоуправління, транспортні комунікації... Скриньки для вживаного одягу, ґратівки на вікнах для безпеки дітей, велодоріжки, двоповерхові мобільні автобуси та трамваї замість громіздких дуобасів та хамовитих маршрутників там уже давно не новина!
   Усміхнені люди, широковживана англійська мова, навіть серед старшого покоління, яскрава молодь, свобода вираження особистості. Не сподобалося те, що багато жінок палить, на стадіоні також важко дихати через дим. Німці без комплексів, справляють потребу, де зручно, навіть при чужинцях.
   Варто наголосити, що німецька поліція відкрита, будь-хто може зазирнути в "опорний пункт" і поставити необхідне запитання. Фізично Європа без кордонів, вона розділена радше ментально. Водночас помітив, як етнічні німці некомфортно себе почувають у громадському транспорті, який зазвичай переповнений або туристами, або мігрантами. Ці процеси викликають занепокоєння.
   Їжа смачна, а алкоголь, зважаючи на зарплати, дешевий. Німець протягом дня випиває мінімум одну літру пива для апетиту. А ще Німеччина дуже болісно сприймає поразку в Другій світовій війні та шкодує про вчинене, хоча ультраправі рухи там все ще дуже потужні.
   У футбольному ж сенсі Німеччина є серцем Європи, через комерціалізацію акцент з Англії змістився, саме тому фанати їздять до німців насолоджуватися справжньою грою. Необхідно розширювати власний кругозір, щоб не бути обмеженим. У першу чергу, це стосується зрештою всіх нас, українців!

Автор — Олександр Подвишенний

Нова національна ідея Естонії

Щоб гарантовано забезпечити існування естонської нації в історичній перспективі, зберегти естонську мову, культуру, державну незалежність, підвищити конкурентоспроможність, бути більш сильними і готовими до нових викликів – все це недалека перспектива уряду Естонської Республіки. Естонські урядовці та депутати парламенту Рійґікоґу мають намір запровадити проект популяризації збільшення кількості корінного населення країни шляхом не тільки пропаганди багатодітних родин, а й з наданням реальної фінансової допомоги.
   «Люди – найцінніше, що у нас є! Однак реальність така, що з кожним днем наш народ стає все малочисельнішим. Продовжується відтік населення за кордон, а ті, що залишаються, навряд чи вирішуються на народження дітей», – в один голос заявляють політики та соціологи Естонії.

   Саме ця ситуація є, на наш погляд, найважливішою загрозою для національної безпеки Естонії, адже без народу немає і держави. І саме тому вже сьогодні слід задуматись про розробку нової державної стратегії розвитку народонаселення, яка тривалий час вітає у кулуарах Рійґікоґу. Вона повинна містити амбітні і масштабні цілі і завдання з демографічного розвитку Естонської Республіки, де припинення демографічної кризи та стабілізація стануть етапами на шляху до здійснення головної мети – кратного збільшення чисельності народу Естонії. Для реалізації таких важливих завдань необхідна тактика комплексних рішень, що припускає наявність різних компонентів. Найважливішими з них є робота за для підвищення економічних показників і поліпшення ситуації в соціальній сфері. Це має сприяти нормалізації становища.

   Але, як відомо, птах не може літати з одним крилом. І для того, щоб якомога швидше вирішити існуючі проблеми і рухатися далі на шляху прогресу, необхідне створення національної програми демографічного розвитку з переліком конкретних, дієвих заходів, спрямованих на стимулювання народжуваності.

  Демографічна політика, заснована на синергії всіх цих складових і спирається на традиційні сімейні цінності, призведе до потрібних результатів. Необхідно використовувати цей шанс, адже виникнення в довгостроковій перспективі хоча б тримільйонного населення Естонії буде означати якісно новий, більш високий рівень у її розвитку.

  Наразі, уряд Естонської Республіки лише виношує план майбутнього "бебі-буму", запровадження якого розтягнеться на найближчі 10-15 років. Такий проект майбутнього, на думку естонських політологів та істориків, має зупинити повзучу експансію московського Кремля у намаганні всюди захистити російськомовне населення і, водночас, відродити велич маленької балтійської нації – естонців.

Автор – Артур Шаумян

Про шкідливість міжрасових схрещувань

Для початку нагадаю вам, що далеко не всі вчені визнають приналежність сучасних людських рас до одного виду homo sapiens. Цілком імовірно, що говорячи про раси ми говоримо про різні (хоча й доволі близькі) біологічні види, а не про підвиди одного виду. Як незаперечно свідчать факти, різні раси зробили різний вклад в скарбницю світової культури і науки. Першість европеоїдної (білої) раси тут є беззаперечною. Надзвичайно жалюгідно виглядають спроби окремих псевдовчених применшити роль європеоїдів. Наведу для прикладу таку поширювану ними побрехеньку: стверджується ніби весь світ користується так званими „арабськими” цифрами, і на цьому будується висновок ніби таке велике відкриття обійшлося без участі білої раси.

  Однак простий історичний аналіз розбиває вщент подібні „теорії”. „Арабськими” цифри називаються лише тому, що жителі Європи дізналися про них від арабів. Однак самі араби, запозичили ці цифри в Індії, тому заради історичної справедливості було б правильніше називати ці цифри індійськими. Індія, як відомо, була задовго до появи там арабів завойована арійськими племенами – вихідцями з Європи, що мали білу шкіру, світле волосся і блакитні або сірі очі. Білі арійці створили вищі касти індійського суспільства (каста або на санскриті „варна” – варна перекладається одночасно і як каста і як колір; відразу після завоювання в Індії було створено лише дві варни: білу-арійську і чорну-негроїдну; пізніше наслідком расового змішування стало ускладнення кастової системи). Саме представники вищої білої арійської касти і займалися в Індії наукою і філософією, саме вони і створили ту цифрову систему якою і користується весь сучасний світ. Цілком очевидно, що підкорені арійцями негроїди, зайняті рабською працею, не займалися інтелектуальною діяльністю.

   Таким чином, практично кожне велике відкриття виявляється пов’язаним з Білою расою.

  Останнім часом величезного поширення набула брехня пов’язана з недостатнім розумінням основ генетики. Так стверджується ніби від схрещування генетично віддалених особин (представників різних рас) народжуються більш здорові і більш талановиті діти.
  Однак реальність куди більш прозаїчна. Генетики підтверджують, що міжрасове схрещування в першому поколінні дійсно може дещо „розмивати” спадкову захворюваність (хоча й не обов’язково) – особливо якщо мова йде про генетичні хвороби, що мають яскраво виражену етнічну приналежність (тобто хвороби характерні для певних рас або етносів). У міжрасових гібридів першого покоління може проявлятися (а може і не проявлятися!) явище гетерозису, тобто „гібридної сили”. Але з іншого боку, міжрасові схрещування піддають величезному ризику імунну та інші філогенетично „молоді” системи організму, що особливо помітним стає вже починаючи з другого покоління!
   Тобто на практиці ми дуже скоро отримаємо покоління дітей з явними ознаками виродження, що несуть в собі абсолютно нові генні комплекси, своєрідні бомби уповільненої дії! При цьому може зростати сприйнятливість до інфекційних захворювань, реєструється зростання онкологічних захворювань, зниження рівня імунної та ендокринної систем, погіршуються функції вищої нервової системи, спостерігаються розлади розумової діяльності (зокрема спостерігається зростання схильності до містицизму і релігійності, дуже чітко це помітно на прикладі Латинської Америки і південних районів США – де міжрасові схрещування досягли свого апогею).

   В результаті міжрасових схрещувань в популяції буде накопичуватися все більше і більше людей, що несуть в собі і патологічні гени і нестабільний генотип. Якщо в суспільстві збільшиться кількість таких дітей хоча б на кілька відсотків – це вже трагедія. Знання законів генетики і демографічна ситуація в США уже сьогодні дозволяють вченим спрогнозувати момент коли настане кінець цієї країни як супердержави. Це 2050 р. (плюс-мінус 10 років). Після цього ця країна нічим не буде відрізнятися від бананових республік типу Венесуели чи Колумбії. На провідні позиції у світі вийдуть інші супердержави, де принцип чистоти раси буде збережено. За відсутності країн з чисто білим складом населення (а зараз усе йде до того, що біла раса таки буде знищена) будуть домінувати країни з чисто монголоїдним (жовтим) расовим складом, наприклад Китай.

  Цікава ситуація може виникнути у Європі: адже на сьогодні найбільш чистою в расовому сенсі країною Європи залишається Білорусь – цього було досягнуто завдяки жорсткій міграційні політиці яку провадить тамтешній диктатор Лукашенко. Якщо Білорусі вдасться дотримуватися жорстких міграційних правил ще хоча б 30-40 років, і якщо міграційна політика інших Європейських країн не зазнає кардинальних змін, то саме Білорусь може стати провідною країною Європи, а згодом і всього світу.
   Стосовно України прогноз на сьогодні, нажаль, не втішний. Не дивлячись на те, що біле населення складає в Україні поки що більшість, однак окупаційна жидо-кацапська влада Кравчука-Кучми-Ющенка-Януковіча (не треба звісно переоцінювати значення цих персонажів, самі по собі вони ніщо, однак за їхніми спинами стоїть величезний кагал інородців, таких як Порошенко, Червоненко, Пінчук, Ахмєтов, Фєльдман, Рабіновіч, Бродський, Чєрновєцкій і т.д.) докладає всіх можливих зусиль для того щоб змінити цю ситуацію.

   У період з 1991 по 2006 рр. біле населення України зменшилося з 52 мільйонів чоловік до 47 мільйонів. Взамін цього на територію України завезено кілька мільйонів кольорових: татар, негрів, китайців, в’єтнамців і т.д. Причому ситуація має стійку тенденцію до погіршення. Не дивлячись на все, свідомі Українці продовжують зберігати надію на те, що знайдуться націоналістичні політичні організації і достойні лідери, які зможуть переломити хід подій на користь Українців.

Автор – Ярослав Оболонський

Багата і велика Росія – це міф

  Завдяки радянським, а пізніше і російським вченим, у всьому світі існує міф величезної територіальності Росії, нескінченною у просторах – від моря до моря. Сьогодні люди в світі ділять воду, яка є життєво важливою для всього живого, так ось, якщо розділити всі річки Росії на її населення, то води буде менше, ніж в середньому у всьому світі. Начебто Росія така дощова, а сибірські річки повноводні, але насправді з водою у Росії є проблеми.

Росія як вона є

  Мешканці РФ кажуть: «Росія – безкрайня країна!». Але згідно із даними Всесвітньої продовольчої організації (IMO) нормальною землею вважається та, на якій людина може прогодуватися плодами цієї землі. Тобто, умовно кажучи, якщо кожна людина окремо взятої земельної ділянки зможе посадити картоплю, а потім цю картоплю з'їсти, то це нормальна земля, а якщо ця земельна ділянка шматок льоду чи гірська місцевість, де ця картопля може тільки зберігатися в замерзлому вигляді, то, природно, що це ніяка не нормальна земля. Люди проживають на непридатних для життя шматках землі з двох причин: або їх туди заслали, або це місце їхньої військової служби. Це не місце для проживання.

   Повернемось до Росії, де всього 4 млн. км², за даними IMO, придатних для постійного проживання. Це територія земель, які можна зорати і на яких можна щось посіяти. Таких країн – з площею 4 млн. км² – досить багато. У США придатної для проживання території – 9 млн. км². У Бразилії  та Австралії придатної для проживання території – 4-5 млн. км². Розділіть 145 млн. осіб на 4 млн. км² площі, і додайте щільність населення Росії, яка завдяки вихідцям з Кавказу і Середньої Азії різко зростає. Тобто можна сказати, що Росія – це країна абсолютно не порожня, землі для проживання не так багато, і до цієї землі потрібно ставитися дуже дбайливо.

Динаміка населення путінської Росії

   Коли говорять, що в Росії безкраї ліси – це обман. Насправді ліси в Росії дуже навіть "крайні" і мають свої межі. Те ж саме з корисними копалинами. У Росії уранових родовищ небагато, про це кажуть власне самі російські фахівці. Країна географічно велика, але це не означає, що в Росії багато запасів, і ними можна бездумно розпоряджатися, як це робиться в Україні. Росія – це фактично край населеного світу, особливо з кліматичної точки зору. По суті, Росія – це Марс: влітку +45°С і -65°С взимку. На Марсі розмах температури сягає 110°С, теж саме і в Росії. Науковці всього світу шукають марсіан, а марсіани – це мешканці Росії, тому що вони живуть в таких ось неприродних умовах. І це сталося не тому, що люди прагнули мешати у таких безкрайніх просторах, просто тоталітарна московська влада розширяючи кордони свого імперіалізму заселяла власні кордони людьми насильно, без їх на то згоди чи бажання.

   Росія має найбільші у світі кліматичні проблеми. Тут дійсно унікальна ситуація – клімат дуже нестабільний. Тут територія схильна до крайніх змін клімату: кожен градус може мати значення. Клімат Росії як і всього світу змінюється.

1) Зима починається в листопаді, випадає мало снігу, лютують морози, все вимерзає.

2) Весна приходить в кінці квітня, особливо на початку травня, дощі стають нормою, темпертура не піднімається до +20°С.

3) Літо видається сухим і засушливим, дощів немає, ліси вигорають і перетворюються на пустелі.

4) Осінь спочатку дощова, особливо в кінці серпня на початку вересня, температура падає до +10°С.

Мапа газових родовищ Росії

   Давайте змоделюємо ситуацію! Якщо осінь в Росії дощова, а потім може так статись, що прийде тепло в грудні, то вже в січні повинні вдарити морози, щоби тільки після них випав сніг, потім необхідна пізня весна: оскільки земля промерзла, а снігу багато, коли настає весна, вода не просочується в землю, а скопичується в річки тоді всі озимі померають Після цього слід саджати ярові, але оскільки земля холодна, проростати вони будуть погано, і ніщо не виросте. А потім настане спекотне літо – і до осені не буде врожаю взагалі. Два таких цикла для Росії – і все, населення або вимре, або почне імігрувати туди, де є щось поїсти і попити.

   Кажуть, що сучасні війни можуть початися через нафту. Так вже було – американці у 2003 р. почали військове вторгнення до Іраку, і що сталося – нафта подешевшала для всіх? А ні, просто уряду США необхідно самим контролювати нафтові поклади у всьму світі. Нафта – цікава річ. Наприклад, можна поставити таке питання: «Чому нафти багато там, де знаходяться мусульмани?» Мусульманство і нафта пов'язані геологічно, тому що там, де зіткнулися плити і з'явилися умови для формування нафти, утворилися пустелі, на яких можна займатися нічим, окрім кочового скотарства – бедуїнство. Саме на території, де було кочове скотарство, з'явився іслам. Таким чином, вийшло, що зіткнення континентів привело і до появи нафти, і до появи людей, які сповідують іслам. Ну, це лише одна зможливих теорій!

Світові ресурси і запаси нафти (дані за 2006 р.)

   Насправді нафти багато. Більш того, чим далі зараз йдуть вчені у своїх дослідженнях, тим сильніше сумніви в справедливості старих теорій. Нафта не закінчиться через двадцять чи тридцять років, як кажуть. Але вона стане настільки дорогим продуктом, що спалювати її в автомобілях стане просто енергетично невигідно. І вже давно пора було б використовувати газ. Але у всьому цьому є одна особливість. Справа в тому, що нафта сама по собі в процесі переробки дає дуже великий спектр різних продуктів. Навіть якщо всі ми пересядемо на електромобілі, нам все одно доведеться добувати нафту, тому що змащувальні масла ніхто не відміняв, а крім цього потрібні різноманітні хімічні речовини, які люди використовують в промисловості.

   Виходить, що крива зростання споживання нафтопродуктів все одно йде вгору. І ось парадокс: навіть якщо люди їздять на машинах, які не споживають бензину, вони при цьому споживають нафту! Електромобіль не рятує в цій ситуації, людям у будь-якому випадку буде потрібно більше нафти, і вона буде дорожчати. Навіть якщо станеться диво, і автомобілі почнуть літати завдяки енергії вітру чи сонячного тепла, в якийсь момент ці автомобілі все одно зжеруть усю нафту. На Землі вже мільярд машин. Скоро ця цифра ще зросте.

Верхоянськ – місто на вічній мерзлоті не пригодний для життя

  Отже, підведемо підсумки. Росія є дійсно величезною країною, але заселена вона нерівномірно: більшість населення населяє європейську частину, а саме Москву, Санкт-Петербург, Поволжжя та Північний Кавказ; переходячи Уральські гори маємо різке падіння – тут населення скопи чується у великих промислових центрах (Єкатеринбург, Новосибірськ, Красноярськ, Тюмень); на крайньому сході лише три великих міста – Чіта, Хабаровськ і Владівосток. Чому ж інша територія Сибіру малозаселена? Просто виходячи з путінської доктрини по життєвого правління – територія між Уралом і Охотським морем має використовуватись у промислових цілях – неконтрольоване видобування корисних копалин і їх реалізація за межі Росії.

   Вже прийшли в Україну морози. Настав опалювальний сезон. А український уряд і досі не домовився з московським царем Владіміром Путіним про постачання газу. Як би там не було, але в Росії газу мало, і нам постачають газ середньо-азійського виробництва (казахський, узбецький, туркменський). Весь російський газ йде на промисловість. Постає цікаве питання: «Чи росіяни не бачать, що їх дурить власний уряд, розповідаючи казки про багаті поклади газу?». Нажаль, відповіді ми не можемо отримати, так як одразу відчуваємо, що за цію недосказанністю стоять "високі ідеали" московського імперіалізму.

Транзит газу з Росії до Європи

   Шановний читачу, у цей осінній день хотілося б у подальшому застерегти – досить дивитись і вірити продажним ЗМІ! Озерніться люди! Українці, ми маємо такі багаті землі, про це говорять всі вчені світу, і це доведено реальністю! Досить годувати всіх підряд, слід почати відроджувати велич України! Не будемо у на колінах у Москви, Тель-Авіва, Брюсселя, Вашингтона чи Пекіна, настав час відрубати голови цій фінансовій гідрі. Час до промислового, аграрного і національного відродження України настав!

Автор – Денис Ковальов

(світлини взяті з вільної енциклопедії Wikipedia)