Людська повінь

Каарло Пентті Лінкола (фін. Kaarlo Pentti Linkola) – радикальний фінський еколог і анти-індустріаліст, багато хто звинувачує його в екофашизмі через його надто активні дії щодо захисту та охорони навколишнього середовища, а він цього і не соромиться. Пан Лінкола послідовно виступає проти імміграції, особливо мусульман та чорношкірих до Європи, технічного прогресу і демократії, пропагуючи євгеніку, евтаназію і стерилізацію неповноцінних осіб. Свої ідеї фінський екофашист доводить власним прикладом, живучі вкрай аскетичним життям в малонаселеному краю Фінляндії, у глибині боліт та лісів. У його будинку на березі озера немає водогону. Він не користується автомобілем – для пересування у пана Лінкола є кінь та велосипед.

  Сьогодні, шановні читачі, редакція незалежної мережевої інформаційної аґенції "Nаціональна Ініціатива" спробує подати переклад однієї з видатних праць пана Лінколи "Людська повінь" (англ. Humanflood) наданий нашим кореспондентом і головним редактором Денисом Ковальовим.

  …Що таке людина? Термін "людина" може бути визначений в довільній кількості способів, але передати його найфундаментальніші характеристики можна двома словами: занадто багато. Мине дуже багато, тебе занадто багато, нас всіх аж занадто багато на цій землі. Колись нас було 5 млрд., однак сьогодні неймовірна кількість людських осіб продовжує рости. Біосфера Землі могла підтримувати населення у 5 млн. великих ссавців такого розміру як людський індивід, враховуючи їх вимоги до їжі, до субпродуктів, які вони виробляють, для того, щоб вони могли існувати у власній екологічної ніші, живуть як один з видів серед багатьох, без дискримінації щодо багатства інших форм життя.

  Всі види мають негабаритну здатність до відтворення, в іншому випадку вони б вимерли під час кризи через зміни обставин – випадкове похолодання чи потепління. Зрештою це завжди призводить до голоду, який забезпечує обмеження розміру населення. Дуже багато видів мають саморегулюючі механізми контролю над народжуваністю, які заважають на постійно падаючі регулятивні фактори в кризових ситуаціях страждаючи від голоду. Щодо людини, однак, такі механізми виявились взагалі слабкими і неефективними: наприклад, дрібні дітовбивства практикується в примітивних культурах Африки та Океанії.

 Протягом свого еволюційного розвитку, людство кинуло виклик і випередила лінії голоду. Людина була явно екстравагантною дитиною природи, і рішучою за тварину. Людство виробляє особливо великі приплоди як в тісних, проблемних умовах серед бідних верств, а також серед дуже процвітаючих верств населення. Люди відтворюють самі себе в достатку як в мирний, так і особливо рясно в період після війни, в силу своєрідного закону природи. Можна сказати, що методи захисту людини безсилі проти голоду. Контролювати свої зростання населення не здатне. Людина надзвичайно експансивний вид ссавця.

   В історії людства ми є свідками запеклої боротьби проти природи, помилки власної еволюції. Старі і раніше ефективні методи скорочення населення, як голод, почали все більше втрачати свою ефективність в якості інженерних здібностей людини прогресувала імунна стійкість до голоду. Людина вирвалася у вільну нішу і стала хапати все більше і більше природних ресурсів, витісняючи інші форми життя. Тоді природа взяла оцінити ситуацію в свої руки, з'ясувалося, що вона програла перший раунд, і тому змінила стратегію. Природа почала розмахувати у другому раунді власною зброєю, вона не змогла використовувати свої сили тоді, коли ворог – людина – рясні і зростав кількісно.

 Сьогодні природа активно веде з людиною війну. За допомогою мікробів – або "інфекційних хвороб", як цю природну зброю називає людина, висловлюючись мовою пропаганди війни – природа наполегливо бореться протягом 2000 р. проти людства і добилися багатьох блискучих перемог. Але ці тріумфи залишалися локалізованими, і все більше і більше неминуче перетворюються на глобальні, з кожним роком . Природа не була здатна знищити ешелон людства, в якій вчені і дослідники трудилися на користь людей світу, і в той же час їм вдалося роззброїти природу в її арсеналі.

  На даний момент, природа – більше не володіє зброєю для досягнення перемоги, але вкрай озлоблена і зберігаючи власне почуття самоповаги – вона вирішила поступитися пірровою перемогою на користь людини, але тільки в самому абсолютному значенні цього слова, тимчасово. Протягом усієї війни, природа стверджувала її своєрідним підключенням до ворога: людина і природа – обидві є одними і тими ж джерелами живлення, які обидві вони пили з одного горнятка та їли з одних і тих же полів. Незалежно від ходу війни природи проти людини і навпаки, постійне положення обмеження переважало в цей момент людство. Тому що так само, як ворогові – людині, не вдалося захопити всі запаси харчування для себе, природа також не володіє здатністю приймати ці ж цілі для повної ліквідації людства. Єдиним можливим варіантом є тактика випаленої землі, яку природа вже випробовує на невеликий масштаб під час мікробних епідемій, різного роду захворювань – чума, пневмонія, сказ – це фази війни, яку вона вирішила довести до кінця. Природа не підпорядковується поразкам, вона частіше визнає нічиєю, але за ціною самоспалення. Людина не була ворогом як таким, а швидше власної пухлиною природи. І доля пухлини природа наказує, що вона завжди повинна померти разом з його господарем.

 Що стосується людини, то вона дійсно знаходиться на вершині харчового ланцюга, але проте в неї відсутня можливість утримати свій власний приріст населення. Може здатися, що порятунок буде лежати своєрідній теорії – вбивство людиною свого ближнього, сильнішим слабшого. Характерно, що людський інститут війни, з її оптовою різаниною товаришів гуманоїдів, здавалося б, містить основу для управління бажань населення. Тобто, якби не війни, не було б ніякої людської культури, де молоді жінки приймають участь в війни. Таким чином, навіть значне зменшення населення внаслідок війни вражає тільки чоловіків, і триває дуже короткий час в даному поколінні. У наступному поколінні буде повністю розгорнутий, так званий, але природний закон "бебі-буму".

  Насправді, еволюція війни з її безладдям, насправді є негативом: на ранніх стадіях її розвитку було більше воєн, що змели помірну кількість цивільних осіб. Але за іронією трагікомічна доля людини, в той самий момент, коли інститут війни виявилися здатними знищити дійсно значну частку запліднених самок людини, як це було під час Другої світової війни, проте військова передова технологія великомасштабної світової тотальної війни на знищення різного роду озброєння, зокрема ядерного, біологічного, хімічного, можливість внести суттєві демографічні наслідки, стало неможливо. Людство приречене на перенаселення та на масове поширення синтетичної штучної їжі.

  Можна сказати, що сучасні методи захисту людини безсилі проти голоду. Будь-яка держава світу не здатна контролювати зростання свого населення. В історії людства ми є свідками запеклої боротьби проти природи з боку людини, це помилки нашої власної еволюції, особливо сьогодні, в епоху технологічного прогресу та комп'ютеризації.  Природа має право захищатись, так і ми маємо право на виживання, але тільки разом: людина і природа, у такому синтезі можливе наше подальше спів-існування. Не природа для людини, а навпаки, так нас вчили мудрі попередники.

Автор – Каарло Пентті Лінкола