Стежками балтійських "лісових братів" мандруватимуть туристи

Уряди Естонії та Латвії вирішили подолати наслідки карантину завдяки пожвавленню туристичної галузі. Цікаво, що спеціально виділені кошти спрямують не на розвиток вже відомих і звичних історичних пам'яток чи маршрутів, а на місця бойової слави так званих "лісових братів" (ест. metsavennad, латв. meža brāļi). Таким робом, планується культивувати правду про національних естонських і латвійських героїв часів Другої світової війни серед туристів.
   Станом на тепер влада вказаних балтійських республік розробляє маршрути, якими мандруватимуть охочі до воєнної історії гості. Виявлені роками раніше укріплені лісові шанці та бункери-криївки вже дбайливо відреставровані. Знаменно, що фінансовий бік справи взяв на себе Євросоюз, виділивши на потреби сільського туризму Естонії та Латвії 2 мільйони євро, що підуть на створення нових музейних атракцій, присвячених "лісовим братам".
   Одразу слід зазначити, що повстанчі загони, які діяли у країнах Балтії упродовж 1940-1950-х рр. поряд з УПА в Україні, змагали до волі своїх батьківщин від "червоних окупантів". Прикметно, що як за часів СССР, так і тепер в РФ "лісових братів" заведено прираховувати до "посіпак нацистів", "фашистів", "вбивць мирного люду", коли насправді вони здійснювали терор виключно щодо совєцької влади. Відтак на сьогодні вони офіційно визнані борцями за державну самостійність Естонії та Латвії, і є місцевими національними героями.

   За задумом профільних міністерств, туристичними принадами стануть як справжні "польові штаби" повстанців, так і спеціально відтворені криївки "лісових братів" згідно зі знайденими в архівах матеріалів. Планується також продемонструвати звичне партизанське життя в повоєнних умовах сталінської доби (1944-1953 рр.). Само собою вказану ініціативу не змогли оминути кремлівські пропагандисти, вкотре звинувативши країни Балтії у "русофобії" та "навмисному перегляді" історії Другої світової війни.
   А проте хотілося б підкреслити, що подібну практику вже кілька років поспіль доволі продуктивно реалізують у мальовничому італійському селищі Предаппіо. І не дарма, адже населений пункт є малою батьківщиною родоначальника фашизму Беніто Муссоліні, тіло якого спочиває у тамтешньому родинному меморіалі. Можливо і в Україні варто наслідувати таку недооцінену галузь туризму, пов'язану з воєнною історією та місцями бойової слави наших героїв — Миколи Міхновського, Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Нестора Махна, Юрія Горліса-Горського, Дмитра Климпуша, Романа Шухевича та інших.

За матеріалами "Правих новин"

Судова система Фінляндії співпрацює з Кремлем проти регіоналістів

Період добровільно-примусової фінляндизації не минув у Фінляндії, адже безпосередні гвинтики системи лише набули нових форм, пристосувавшися до мінливої сучасності. Яскравим тому прикладом є боротьба місцевих правоохоронних і судових органів проти політичних еміґрантів із РФ. Особливо тих, хто прагне скинути московське ярмо.

   Поліції та прокуратурі міста Гельсінкі, виявляється, муляє око намет "Урал — це не Росія". Його щовихідних виставляє на сходах перед парламентом Фінляндської Республіки діяч руху "Вільний Урал" і політичний еміґрант Андрєй Романов. За таке "нахабство" йому присудили 9 годин в окремій камері та чималенький штраф в євро, які уродженець Магнітогорська не в змозі виплатити.

   За словами учасника руху "Вільний Урал", що працює тривалий час на розвал путінського режиму, суди Фінляндії теж залучені у процес боротьби з ним як регіоналістом РФ. Провідна північноєвропейська країна, що має репутацію доволі демократичної та свободолюбної, виявляється, може застосовувати репресивні заходи проти тих, кого зараз у Кремлі назвали "ворогами народу". Тобто, замість прихистку і доступу до медійних ресурсів задля широкого розголосу про репресії всередині РФ, фінляндська правоохоронна і судова система робить спроби покінчити з уральським регіоналізмом, послуговуючися при цьому допомогою відверто московських агентів впливу.

   Назверх така ситуація демонструє, що Фінляндія, попри смерть СССР у 1991 р., продовжує існувати у духовно-політичній парадигмі фінляндизації, йдучи на поступки (звісно, що тільки тактичні, а не стратегічні) своєму сильнішому та агресивнішому сусіду зі Сходу. Тому, будь-які агітаційні чи протестні акції під прапором Вільного Уралу у середмісті Гельсінкі оперативно згортаються, а безпосередній учасник і організатор щоразу мусить проходити кілька кіл бюрократично-судового пекла, відстоюючи своє право на свободу слова. Місцеві правозахисники, які звикли боронити права різних меншин і ображених, прикметно, відмовчуються й фактично закривають очі на те, що поліція, прокуратура й суди порушують так звані права людини безпосередньо під стінами фінляндського парламенту.

   За всі свої акції у середмісті столиці Фінляндії уральський регіоналіст вже встиг відсидіти в окремій камері майже добу, а місцевій пресі рекомендували жодним чином не згадувати про його протест, який створює медійний шум і заважає владі країни мати дружні відносини з Кремлем. Як наголосив Андрєй Романов, всього б цього могло й не бути, якби фінляндська влада ставилися до нього і йому подібних політичних еміґрантів із РФ як до біженців, адже варто стати неугодним путінському режиму, його вірні пси дістануть тебе у будь-якій точці світу — тобто, тебе відразу вносять у чорні списки, відразу закрита дорога до дешевого житла, доступної медицини, стаючи людиною другого сорту. Отака сумнозвісна (радше вибіркова) демократія і захист людської гідності!

Автор — Денис Ковальов

Здорове суспільство зароджується у традиційній родині

Яка різниця між близькими стосунками й далеким знайомством? — Спільна репутація та прийняття! Деякі явища, які відбуваються з родиною у суспільстві сьогодні виглядають доволі сумно.
   Між тим інститут сім'ї намагаються всіляко дискредитувати. Безліч організацій і окремих людей воліють накинути українцям сторонні цінності, які шкодять традиційній родині. Але те, що ми створюємо сьогодні — буде дорожньою картою для наших дітей завтра, і вони будуть оцінювати наш досвід.
   Як вони оцінять його? Куди поділися притаманні нашій нації: непохитність, стійкість, воля, гостинність та відкритість наших домів, справжня турбота про дітей? Відверто кажучи, у нашій історії були явища, які не сприяли зміцненню сім'ї, для цього нам слід фільтрувати минуле.
   Ми повинні прийняти те, що було прекрасним, й відкинути те, що було неправильним. Бути сміливими, щоби називати речі своїми іменами! Є багато речей, які нам намагаються накинути, і кажуть що це культурно, бо живемо у XXI ст.: "нормально" жити цивільним шлюбом; "нормально" кинути, якщо розлюбив; "нормально" передумати й вбити, якщо не хочеш народжувати; "нормально" самому вирішувати якої ти статі; "нормально" зраджувати, якщо сильно хочеться...
   Всі ці "нормальності", є результатом маніпуляцій і цілеспрямованих компаній по знищенню сім'ї в Україні та світі. Батьки не можуть, покластися на культуру для зміцнення сімейних цінностей. Чого їм слід чекати насправді, так це того, що багато культурних явищ, що впливають на їх дітей — будуть активно підривати цінності їх сім’ї, тому пильнуйте!

За матеріалами "Лабораторії дитинства"

Світова пандемія спонукає уряди запроваджувати "паспорти здоров'я"

Поки ми всі з вами сиділи у карантині на самоізоляції, планета потроху почала оговтуватися від пандемії коронавірусу. На тепер можна стверджувати, що нас чекає новий дивний світ, реалізація якого до сьогодні була лише антиутопічною вигадкою письменників, як Джордж Орвелл, Олдос Гакслі та Рей Бредбері. Західні ліберальні демократії вже замислилися над запровадженням тоталітарних практик, запозичених у псевдокомуністичного китайського режиму.
   Наприкінці квітня влада Чилі оголосила, що після скасування карантинних обмежень, усі громадяни країни, які перехворіли на COVID-19 у примусовому порядку отримають "імунні посвідчення" або так звані "паспорти здоров'я". За словами чиновників, такі люди отримають більше прав у порівнянні зі здоровими, а саме: свобода пересування без обмежень і перевірки з боку правоохоронців, повернення на роботу з імовірною підвищенню зарплатнею і тому подібне. Подібну практику мають намір також запровадити уряди Греції, Німеччини та Італії.
   Санітарно-епідеміологічна деспотія різного політичного забарвлення буде тільки наростати, ймовірно, що це зачепить і Україну. Зазначені документи будуть надаватися тим, хто перехворів на коронавірус для безперешкодного в'їзду/виїзду. Відтак про візи чи безвізовий режим у тому стані, що їх українці встигли запізнати упродовж останніх 30 років, можна поступово забувати, бо світ не буде таким, яким він був до пандемії — це факт!
   Люди, в яких після виявлення COVID-19 невдовзі одужали або мають стійки антитіла до нього, будуть знаходитися у привілейованому становищі у порівнянні зі здоровим. Адже ті, хто досі не перехворів на коронавірусну інфекцію, розглядатимуться урядовцями різних країн як потенційною біологічною зброєю масового зараження. Без жартів: молоді, у котрої дуже важко зафіксувати симптоми захворювання, щоби не опинитися "поза законом", вигідніше буде добровільно заразитися COVID-19 інакше — санкції з боку державної влади.
   Західні країни несвідомо (а може навпаки) наслідуватимуть методи цифрового тоталітаризму, що діють у КНР, аби контролювати своїх і чужих громадян під час в'їзду/виїзду. Так, багато що зміниться в нашому світі, треба звикати, на жаль... На останок перефразуємо влучні слова англійського письменника Роберта-Луїса Стівенсона, відомого своїм "Островом скарбів": «І здорові будуть заздрити хворим!» (мовою оригіналу: «That die'll be the lucky ones!»), — краще і не скажеш, правда?!

Автор — Данило Катраник

Не дамо забалакати війну!

Теперішня влада в Україні, яка прийшла на гаслах про "мир і завершення війни за будь-яку ціну", фактично підігрує агресору зі Сходу, при цьому здаючи інтереси не тільки держави, але й української нації. А тим часом війна на Донбасі як тривала так і продовжує тривати з не меншою інтенсивністю ніж весною-влітку 2016 р. Пандемія коронавірусу дала чудову можливість Києву вкотре продемонструвати свою силу проти Москви, вдарити з усіх наявних стволів по окупантах, але команда Володимира Зеленського бажає за краще відсидітись у кущах.
   Адже не є таємницею, що ворог наразі немає ресурсів, щоби вести активні бойові дії. Цьому також сприяло падіння цін на нафту та запровадження карантинних обмежень, що вдарило по економіці не лише України, ЄС і США, але й РФ також. Станом на тепер Кремль заслабкий, аби не те що дійти до Києва, але й навіть пробити сухопутний коридор до Криму, цим маємо користатися на повну.
   Однак, де там!? Урядовці з Печерських пагорбів, яких фінансують всім відомі олігархи-українофоби, вирішили забалакати тему війни, спустити на гальма окупацію частини Донбасу та всього Криму. З екранів телевізорів і радіоприймачів дедалі менше лунають фронтові зведення, ніби у нас вже 6-й рік не має військової присутності агресора зі Сходу, а якийсь "внутрішній конфлікт інспірований націонал-фашистами та колективним Заходом".
   А проте, війна — це коли ти виконуєш свій обов’язок, а сцикливий працівник МВС вдома шиє тобі нову справу, при цьому починаєш бачити відверту різницю між баригами та ідеалістами. Війна — це коли на складах гниє купа зброї та техніки, а ти бігаєш із відремонтованим АКМ і їздиш на зламаному позашляховику, купленому волонтерами. Війна — це коли мінометний обстріл скидає всі маски й показує, хто є хто – герой, побратим, або лайно.
   Більшість громадян, якимось дивним чином втомилось від війни, жодного дня не бувши ні на фронті, ба навіть на звільненій території Донбасу. Але війна — це коли практика руйнує всі міфи та байки, а закон природного відбору повністю не працює. Війна також — це коли розчаровуєшся у матеріальному, починаєш цінувати інші речі (хоробрість, любов, дружбу, вірність, добро), граючи у лотерею зі своїм життям, поки одні твої співвітчизники хочуть перемоги, інші — нажитись, а переважній просто все одно, аби був "мир і повний шлунок".

За матеріалами "АТО-шних знайомств"