Сербія на передовій у боротьбі з нелегалами

Поки весь світ, окрім звісно РФ, КНДР і подібних їм режимів, намагається боротися з пандемією коронавірусу (COVID-19), на Балканах розгортається власна локальна війна. Нелегальна міграція з країн мусульманського Півдня і Сходу продовжує сунути на Європу з "доброї ласки" чинного президента Туреччини, який відкрив західний кордон. Відтак на передовій опинилась не тільки Греція та Болгарія, але й сусідня Сербія, через яку пролягає шлях так званих "біженців" до омріяної "європейської халяви".
   Впродовж останнього року вулиці Белграду і низки інших сербських міст заполонили вихідці з Афганістану, Іраку, Ємену, Пакистану, Бангладешу. Усі вони мандрують Балканами у пошуках тимчасового притулку допоки гостинний Євросоюз не вирішить їх розподілити між своїми членами. Очікування для людей, яким терміново (тут і зараз) потрібна соціальна допомога, є нестерпним, тому вони вдаються до типової для себе поведінки — тимчасові табори для мігрантів перетворюють на кримінальне ґетто.
   Уряду Сербії, що має досі не вирішене питання з Косовим, як і простим громадянам, нелегали вже остогидли. Відтак на вулиці міст вийшли так звані "народні патрулі", що спільно з поліцією відловлюють мусульманських мігрантів і в примусовому порядку доправляють у державні табори для тимчасового проживання, вихід з яких дозволено тепер лише за наявності спеціального дозволу. Крім того, на думку пересічних сербів, нелегали з Азії та Африки цілком можуть бути носіями й розповсюджувачами інфекційних захворювань, як от сумнозвісний COVID-19.
   На початку цього тижня влада країни, з метою зупинити поширення коронавірусу, запровадила жорсткий карантинний режим. Його порушникам загрожує величезний штраф, хоча мусульман-мігрантів навряд це турбує, як, до слова, і здоров'я оточуючих їх людей. Сербський уряд ухвалив постанову, згідно з якою громадянам рекомендовано перебувати у самоізоляції, при цьому рух транспорту всередині країни досі не обмежено, чим користаються нелегали.

   На цій хвилі дедалі голоснішими стають заклики антимігрантських агітаторів. Низка громадських і політичних сил вимагає від влади Сербії негайно розпочати зачистку — депортувати з країни усіх, хто прибув нелегально з Болгарії, Греції, ба навіть Туреччини. Проте існує думка, що уряд не піде на таке жорстке рішення, оскільки на утримання тимчасових таборів дістає чимале фінансування з Євросоюзу, а отже пересічні серби мають поки самостійно боротися з цією навалою чужинців.

За матеріалами "Balkan Insight"

Таллінн не уникнув долі Мальмьо і Берліну

Міграційні ґетто в Європі — наслідок недолугої політики мультикультурної асиміляції чужинців. Явище, на яке хворіють переважно заможні західні демократії: Німеччина, Франція, Швеція, Нідерланди. Однак віднедавна ця хвороба стала відчуватися й в Естонії, котра тривалий час сторонилась загальноєвропейського шляху стосовно соціалізації у власному суспільстві нелегалів.
   Житловий масив "Чорна гора" (ест. Mustamäe) або "Мустамяе" на заході естонської столиці став прихистком для багатьох темношкірих іноземців. Саме тут, неподалік Талліннського технічного університету, в останні 5 років почали селитися вихідці з Африки та з Близького Сходу. Патріотично налаштовані естонці вже охрестили цей район не інакше як "no-go-zone" для європейських жінок.
   Нещодавно тут зафіксували перші напади нелегалів на перехожих. Місцеві мешканці скаржаться на бездіяльність правоохоронних органів, звинувачуючи у толеруванні приїжджим бандитам, яких не шукають і не притягають до відповідальності через наявний статус біженця. На думку естонських патріотів, у приїжджих з країн Азії та Африки немає жодних бар'єрів (етичних, моральних, етнічних тощо), які б забороняли йти на жорстоке насильство або навіть вбивство, а тому Естонії, й Таллінну зокрема, загрожують серйозні злочини проти жіноцтва, котрі вже давно відбуваються у Швеції, Фінляндії, Німеччини та Великій Британії.
   Тут всім нам потрібно зрозуміти одну єдину суть — чим довше європейці закриватимуть очі на реальність, тим більше мігрантів селиться навколо й чинитимуть безкиснева як у себе вдома! Ймовірно, що закони джунглів будуть діяти не тільки на вулицях не тільки Таллінна, Мальмьо чи Берліна, але вже й Полтави, Тернополя, Одеси, де так багато студентів-вихідців з мусульманських країн, які на правду становлять неабияку небезпеку для корінного населення, у першу чергу жінок. Наша щаслива, безтурботна епоха добігає кінця і скоро у нас більше не буде прекрасних, безпечних міст, де ми могли б спокійно гуляти одні після заходу сонця не думаючи про завтрашній день.

За матеріалами "Uued Uudised"

Етнічна злочинність — принада мультикультуралізму

Багатомільйонні міграційні потоки, які захлиснули Європу, остаточно змінили її обличчя. Тепер міста належать тим, хто ще вчора порпався у багнюці на березі Гангу чи добував прісну воду в солоному озері Чад. Найболючіше міграційна криза вдарила у слабке місце єдиного суспільного органу Євросоюзу — незахищену соціально бідну верству населення, представники якої здатні заради виживання йти на злочин.
   Серед країн, де азійські та африканські мігранти не тільки не асимілювались, але й стали раковою пухлиною нової громади, показовими є Швеція, Німеччина, Бельгія, Франція та Велика Британія. Саме тут люди на межі бідності, а разом з ними й кримінал, стають все більш жорстокими, а злочини у ряді випадків — відверто екзотичними та характерними скоріше для відсталих цивілізаційно країн (Сомалі, Бангладеш, Нігер). А сумнозвісний мультикультуралізм більше не в змозі приховувати радикальні настрої прибулих у Європу мігрантів.
   Першими, хто заволав про неприпустимість включення асоціальних елементів з "третього світу", стали нащадки Ваґнера і Юнґера. Минуло лише десятиліття наполегливого ​​мовчання влади ФРН, і ось німецький міністр внутрішніх справ на весь голос заявляє, що навала мігрантів призвела до вибухового зростання насильства. Щорічна кількість злочинів, скоєних вчорашніми біженцями на території Німеччини, зростає на 50% в арифметичній прогресії.
   Наступною сумну статистику оприлюднила і влада Великої Британії. Тут кількість вбивств на етнічному та релігійному ґрунті зростає вже кілька років поспіль. Особливо гостро ця проблема стоїть у типових англійських містах (Лестер, Манчестер, Ліверпуль), водночас Вельс і Шотландія вважаються більш безпечними регіонами країни. Лише за перші 6 місяців цього року Лондон обігнав Нью-Йорк за кількістю скоєних мігрантами вуличних злочинів!

   Але справа не тільки в цифрах і сухих статистичних даних. Етнічні меншини, прибулі з Пакистану чи Еритреї, поступово окуповують Європу, віддалені вулиці її затишних міст. Саме там, за потуранням місцевої влади та різних "борців за рівність", маргінали тропіків і пустель створюють закриті від людського ока ґетто.
   Всі знають не  чуток, що у таких міських кварталах найчастіше відбуваються сутички кримінальних угруповань зі специфічно жорстокими методами  розправи над кривдником. Згодом злочинці, у чиїх жилах тече бельгійська чи шведська кров, переймають досвід заїжджих "колег". Ось він у всій красі, уславлений культур-марксистами та лібералами мультикультуралізм — мігранти навчили місцевих бандитів, як правильно здійснювати злочини застосовуючи чи не первісну методику.
   Новітніми трендами в європейському криміналі стали поодинокі зґвалтування, напади з ножем і сірчаною кислотою, які "ввели в моду" африканські та південноазійські банди. По-перше, ніж доволі легко купити. А, по-друге, його наявність у наплічнику чи торбі неважко обґрунтувати під час поліційного обшуку кухонним інвентарем. Тому хвиля ножових атак наче чума захлиснула вулиці європейських міст від Бордо до Тампере. Крім того наголосимо, що саме вихідці з чорного континенту сьогодні контролюють постачання кокаїну до Європи, тому не дивно чому вони не мають у своїй справі конкурентів — ті усуваються швидко та жорстоко.
   Що ж стосується кислоти, то цей злочинний метод привезли мігранти з Південної Азії, які мають родичів на хімічних заводах і в аптеках, а отже легко дістають потрібний реактив. В Індії, Бангладеші та Пакистані саме таким чином заведено карати жінок, поведінка яких здається чоловікам або родичам занадто легковажною. В Європі ж, передусім в англійських містах, цей злочинний акт здійснюють проти вродливих білих дівчат з криком "Невірна!", щоб спотворити їхню зовнішність на все життя. Розслідувати "кислотні напади" практично неможливо, а постраждалі мучаться від болю, втрачають зір і не можуть пригадати зовнішність нападника.
   Інтернаціональні мегаполіси Євросоюзу на наших очах перетворюються на скупчення відразливих бетонних коробок та здичавілих від засилля мігрантів вулиць. Тут можна з легкістю отримати як невиліковну статеву хворобу, так і ножове поранення, а правоохоронці не змигнуть очима. Проблеми, які у більшості цивілізованих країн громадяни та влада намагаються побороти, в оселях глобалізму розквітли пишним цвітом під чуйним наглядом "борців за рівність".

   А найобурливіше те, що злочини, які відійшли у минуле ще у кінці Середньовіччя, знов повернулися, радикально змінюючи моральний клімат Старого Світу! Невдовзі для нас не буде новиною те, що десь у шведському Мальмьо чи бельгійському Льєжі узаконили норми шаріату. Адже все це робиться руками ідейних послідовників Маркса, Троцького і Маркузе, задля урізноманітнення зашкарублої християнськими традиціями Європи. І якщо хтось все ж спробує чинити опір цим "проґресивним ініціативам", у хід підуть найжорстокіші злочини, заздалегідь підготовлені політикою всюдисущого мультикультуралізму.

Автор — Денис Ковальов

Тероризм – неодмінна ознака сучасної Європи

Так склалось історично й психологічно, що деяким націям, у першу чергу європейським, вперто не хочеться вчитись на власних помилках. І ця доволі погана звичка з роками стає неодмінною вадою національного життя. Особливо, коли поміччю слугують різного роду "гуманістичні" ідеології, підпитані вливаннями багатомільйонних грантів, що працюють на відверту деградацію не тільки окремо взятої нації, а й пересічної особистості. Події минулого тижня, теракти в Турку та Барселоні, яскраво засвідчують той факт, що вдягнувши райдужні окуляри, запрошуючи мігрантів звідусіль до себе в хату, скандуючи гасла про статеву рівність не дасть жодних аргументів на захист прав і свобод тих, хто займається цим неподобством. Адепти мультикультуралізму, хворі на культурмарксизм головного мозку, замість того, аби боротись з наявною загрозою тероризму не десь у пісках Сирії, Іраку та Лівії, а на вулицях Лондона, Берліна та Парижа, агітують за деградацію власного суспільства, що роз'їдає рештки традиційності. За останні три роки вихідцями з ісламських країн Азії та Африки було скоєно близько десяти гучних терактів, жоден з яких не був підданий жорсткому аналізу з боку поборників лівацьких ідей.
   Останні теракти, вчинені бойовиками так званої "Ісламської держави" (ІДІЛ) ввечері 18 серпня в Барселоні та зранку 19 серпня в Турку, говорять про масштабність і злагодженість дій терористів. Адже, щоб там не говорили прихильники асиміляції мігрантів, ісламісти – це одна з найважливіших загроз сучасності для європейської цивілізації, якій бюрократична машина ЄС не протистоїть належно. І не важливо, чи афганець першого покоління, чи сомалієць третього покоління міграції, варварське нутро все одно переважить західну зону комфорту на терезах цивілізаційного вибору.
   Що вже й казати, якщо уряд Фінляндії розпочав справжній "комуністичний експеримент" із запровадження для 2000 випадково відібраних безробітних громадян щомісячної оплати в розмірі 560 євро. Як заявляють можновладці, ці кошти не будуть оподатковуватись, а учасники "експерименту" зможуть мати додаткові джерела прибутків. Цікаво, що переважну більшість цих "піддослідних" становитимуть новоприбулі біженці з пустельних країн Близького Сходу та Магрибу, які нещодавно отримали фінляндське громадянство. Урядовці Фінляндії зважились на цей експеримент після кількох років щедрого фінансування з державного бюджету (більш ніж 30 тис. євро на рік!) таких програм як: 1) всебічний розвиток освітньо-навчальних заходів, спрямованих на недопущення расової та міжконфесійної ненависті; 2) надання ґендерній рівності державної підтримки, а феміністичним спільнотам – дозвіл на організації масових заходів; 3) сприяння асиміляції мігрантів; тощо.
   І ось тут постає ряд цілком логічних питань... Чи може суспільство, яке роками піддається насильному впливу деструктивних ідеї лівого спрямування, не тільки відповісти, а й попередити можливу терористичну загрозу на своїй території? Чому після стількох смертей мирних європейців просто не перекрити міграційні потоки, які існують останні 25 років? Для чого й досі з державного бюджету фінансувати структури з відверто хижацькими намірами та підривною антинаціональною діяльністю? На жаль, і до нині на них немає відповіді... Адже саме поступливість стосовно прибулих "біженців" (переважно чоловічої статті до 35 років) з пустельних та тропічних країн призводить до їх вседозволеності, а потурання апологетам райдужної рівності остаточно знищує традиційні родинні зв'язки та інститут шлюбу чоловіка й жінки як такий.
   Звісно, що випадковий наїзд багатотонної вантажівки на пішоходів чи вибух пояса шахіда у публічному місці важко попередити, але можливо передбачити. Сучасний світ став глобальним – це добре і погано водночас. По-перше, кордони стали прозорішими. По-друге, велика кількість людей через всілякого роду катаклізми легко мігрує з неблагонадійних батьківщин у "світ надій" (країни ЄС, США, Канада). По-третє, відбувається культурний обмін між представниками однієї нації з представниками інших. По-четверте, уніфікація економічних потуг, збільшення конкуренції та запровадження світового вільного ринку. Ну і так далі... Хоча переваги глобалізації, яких не так вже й багато, розподіляються нерівномірно, тому не дивно, що негативних наслідків більше.
   Ось, власне, на цьому плодючому ґрунті файно прижився ісламський фундаменталізм та міжнародний тероризм. В заможних і самодостатніх країнах Європи місцева влада багато років закривали очі на пропаганду в мечетях та ісламських центрах "священної війни" наступники пророка Магомета. Тож не варто дивуватись, що люди, які стоять за терактами в Турку, Барселоні, Стокгольмі, Манчестері та Ніцці, це громадяни виключно європейських країн, котрі стали жертвами мусульманського релігійного зомбування (мова як про нащадків мігрантів, так і про корінних європейців). На сьогодні єдиною метою ісламістів є знищення традиційно, а радше, християнської Європи, та побудова на її руїнах своєї варварської цивілізації. Про це вже мовилось не однократно! Бойовики "Ісламської Держави", руху "Талібан" та "Аль-Каїди" вважають Захід одним великим ворогом, тож для них немає різниці кого і яким чином вбити – аби жертв було якомога більше.

   Висновки робіть самі. Однак маємо застерегти, що тероризм, яким його знали у ХІХ-ХХ ст. змінив свою тактику і стратегію, ставши неодмінною ознакою життя сучасного світу, у першу чергу Європи. Радикальна відмінність нового тероризму від старого у володінні всіма видами зброї (впритул до ядерних боєголовок!). І те, що терористи XXI ст. можуть без жодного порушення та зітхання на власний розсуд і волю Аллаха розпорядитись своїм життям, зустрівшись сам на сам зі смертю, та прихопивши із собою кілька десятків невірних – є фатальним!
   У ситуації, що склалася на сьогодні, важко знайти один чи навіть кілька виходів, аби врятувати своє життя. Передусім держави, які стикнулись із викликом нового тероризму, мають вживати всіх можливих заходів для ліквідації організаційного підпілля, що готує вчинити замах на життя: відшукувати серед заїжджих мігрантів послідовників радикального ісламу; проводити інформаційно-роз'яснювальну роботу з підозрілими особами; зміцнювати власні кордони та митний контроль; відпрацьовувати антитерористичні методи боротьби; здійснювати патріотично-виховну роботу із населенням; не допускати поширення деградаційних рухів та течій (культурмарксизм, ґендерна рівність, тощо), що знищують традиційний устрій суспільства; і будь-які інші методи у такому ж дусі.
   Залишається сподіватись, що наша думка та пропозиції будуть почуті тими, хто веде відповідальну політичну гру на вітчизняній та світовій шахівниці. Будьмо обачні, адже ворог може бути скрізь! Не варто давати йому марних надій на здійснення свого кривавого чину нашою безвідповідальністю та пасивністю. Дослухаймося до порад досвідчених постатей, вчимося на помилках минувшини, формуймо власний світогляд, працюймо на благо Батьківщини! У єдності – наша сила, у традиції – наша міць, у націоналізмі – наша перемога.

Автор – Денис Ковальов

Цивілізація повертає вправо

Зараз ми живемо в дуже важливий час – у добу несподіваних змін, катастроф, злетів і падінь. Ще 25-30 років тому ми навіть і уявити собі не могли, на що перетвориться тая історична Європа, строгість і міць якої завжди залишаються в наших мріях та спогадах – на величезний табір для біженців, гігантський будинок розпусти і райдужну галявину з єдинорога в одній особі...
   Так, звичаї змінюються, держави постають і йдуть у небуття, одні конфлікти залагоджуються, інші тільки загострюються, треті починають набридати, постійна боротьба угруповань і партій... Ось так і ми, хто звик обертатися на всі боки, проживаємо все своє життя!
   Останні роки не подавали нам ніяких надій на хоч якесь благополучне майбутнє для людської цивілізації, у першу чергу, європейської. В таких умовах більшість щирих людей завжди скочувались до маргіналів, які були зрозумілі тільки дуже вузькому колу осіб. А що ще залишалося робити посеред масового насильства і несправедливості? Вибачте, але почуття відплати завжди притлумлює здоровий глузд. Як легко було уявити справедливість ще якихось 50-100 років тому, але як складно її досягти сьогодні. Саме тому лунають постріли: в степах Донбасу, на вулицях Парижу і Лондона, у сирійській пустелі...

   Під зачиненою кришкою ящика Пандори залишилась тільки надія. Ми жили, робили щось і сподівалися та ефемерним. У Польщі до влади прийшла націонал-консервативна партія "Право і Справедливість", яка вже вирішує проблеми демократичної кризи. Тобто, запускає роботу різних адміністрацій та інститутів, які будуть надавати допомогу молодим родинам (іпотечні кредити), знижує пенсійний вік, підвищує виплати грошей на дітей, якщо бере мігрантів (відгомін демографічного занепаду) то виключно з європейських країн, ґрунтовно зміцнює національну армію (чисельність армії збільшилася на 50%), розвиває власну промисловість, а владна верхівка Республіки Польща обговорює питання щодо атомної зброї. І цей перелік, як-то кажуть, можна продовжувати.

Подібні ж тенденції простежуються і в ряді багатьох інших країн Європи, на кожній з яких немає сенсу зупинятися так детально. Безліч правих партій займає досить переконливі позиції в національних і регіональних радах. Сьогодні для нас важливо ось що: 1) путіністка Марін ле Пен з французького "Національного Фронту" є безумовним фаворитом на майбутніх президентських перегонах; 2) "Партія Свободи" Ґерта Вільдерса – отримала велику підтримку нідерландців, попри те, що не змогла стати переможцем парламентських виборів; 3) прокремлівська партія "Альтернатива для Німеччини" за своє коротке існування входить в трійку найвпливовіших партій країни і з кожним роком її рейтинги тільки зростають на тлі кризи в ЄС; 4) лідер "Австрійської партії свободи" Норберт Гофер хоч і не переміг на президентських виборах (отримавши лише 49,7%), але є фаворитом австрійської політики, тож наступні вибори обіцяють бути вдалими. Пригадайте хоча б славносзвісний "Brexit" і дуже важливу для всього світу перемогу на президентських виборах у США мільярдера-консерватора Дональда Трампа.

   Тож, як бачимо, вся важливість подій не обмежується цими короткими згадками. Наш заклик спрямований до читачів має одну суть: все тільки починається, а консерватизм повертає втрачені раніше позиції!

За матеріалами "Діорами"

Про шкідливість міжрасових схрещувань

Для початку нагадаю вам, що далеко не всі вчені визнають приналежність сучасних людських рас до одного виду homo sapiens. Цілком імовірно, що говорячи про раси ми говоримо про різні (хоча й доволі близькі) біологічні види, а не про підвиди одного виду. Як незаперечно свідчать факти, різні раси зробили різний вклад в скарбницю світової культури і науки. Першість европеоїдної (білої) раси тут є беззаперечною. Надзвичайно жалюгідно виглядають спроби окремих псевдовчених применшити роль європеоїдів. Наведу для прикладу таку поширювану ними побрехеньку: стверджується ніби весь світ користується так званими „арабськими” цифрами, і на цьому будується висновок ніби таке велике відкриття обійшлося без участі білої раси.

  Однак простий історичний аналіз розбиває вщент подібні „теорії”. „Арабськими” цифри називаються лише тому, що жителі Європи дізналися про них від арабів. Однак самі араби, запозичили ці цифри в Індії, тому заради історичної справедливості було б правильніше називати ці цифри індійськими. Індія, як відомо, була задовго до появи там арабів завойована арійськими племенами – вихідцями з Європи, що мали білу шкіру, світле волосся і блакитні або сірі очі. Білі арійці створили вищі касти індійського суспільства (каста або на санскриті „варна” – варна перекладається одночасно і як каста і як колір; відразу після завоювання в Індії було створено лише дві варни: білу-арійську і чорну-негроїдну; пізніше наслідком расового змішування стало ускладнення кастової системи). Саме представники вищої білої арійської касти і займалися в Індії наукою і філософією, саме вони і створили ту цифрову систему якою і користується весь сучасний світ. Цілком очевидно, що підкорені арійцями негроїди, зайняті рабською працею, не займалися інтелектуальною діяльністю.

   Таким чином, практично кожне велике відкриття виявляється пов’язаним з Білою расою.

  Останнім часом величезного поширення набула брехня пов’язана з недостатнім розумінням основ генетики. Так стверджується ніби від схрещування генетично віддалених особин (представників різних рас) народжуються більш здорові і більш талановиті діти.
  Однак реальність куди більш прозаїчна. Генетики підтверджують, що міжрасове схрещування в першому поколінні дійсно може дещо „розмивати” спадкову захворюваність (хоча й не обов’язково) – особливо якщо мова йде про генетичні хвороби, що мають яскраво виражену етнічну приналежність (тобто хвороби характерні для певних рас або етносів). У міжрасових гібридів першого покоління може проявлятися (а може і не проявлятися!) явище гетерозису, тобто „гібридної сили”. Але з іншого боку, міжрасові схрещування піддають величезному ризику імунну та інші філогенетично „молоді” системи організму, що особливо помітним стає вже починаючи з другого покоління!
   Тобто на практиці ми дуже скоро отримаємо покоління дітей з явними ознаками виродження, що несуть в собі абсолютно нові генні комплекси, своєрідні бомби уповільненої дії! При цьому може зростати сприйнятливість до інфекційних захворювань, реєструється зростання онкологічних захворювань, зниження рівня імунної та ендокринної систем, погіршуються функції вищої нервової системи, спостерігаються розлади розумової діяльності (зокрема спостерігається зростання схильності до містицизму і релігійності, дуже чітко це помітно на прикладі Латинської Америки і південних районів США – де міжрасові схрещування досягли свого апогею).

   В результаті міжрасових схрещувань в популяції буде накопичуватися все більше і більше людей, що несуть в собі і патологічні гени і нестабільний генотип. Якщо в суспільстві збільшиться кількість таких дітей хоча б на кілька відсотків – це вже трагедія. Знання законів генетики і демографічна ситуація в США уже сьогодні дозволяють вченим спрогнозувати момент коли настане кінець цієї країни як супердержави. Це 2050 р. (плюс-мінус 10 років). Після цього ця країна нічим не буде відрізнятися від бананових республік типу Венесуели чи Колумбії. На провідні позиції у світі вийдуть інші супердержави, де принцип чистоти раси буде збережено. За відсутності країн з чисто білим складом населення (а зараз усе йде до того, що біла раса таки буде знищена) будуть домінувати країни з чисто монголоїдним (жовтим) расовим складом, наприклад Китай.

  Цікава ситуація може виникнути у Європі: адже на сьогодні найбільш чистою в расовому сенсі країною Європи залишається Білорусь – цього було досягнуто завдяки жорсткій міграційні політиці яку провадить тамтешній диктатор Лукашенко. Якщо Білорусі вдасться дотримуватися жорстких міграційних правил ще хоча б 30-40 років, і якщо міграційна політика інших Європейських країн не зазнає кардинальних змін, то саме Білорусь може стати провідною країною Європи, а згодом і всього світу.
   Стосовно України прогноз на сьогодні, нажаль, не втішний. Не дивлячись на те, що біле населення складає в Україні поки що більшість, однак окупаційна жидо-кацапська влада Кравчука-Кучми-Ющенка-Януковіча (не треба звісно переоцінювати значення цих персонажів, самі по собі вони ніщо, однак за їхніми спинами стоїть величезний кагал інородців, таких як Порошенко, Червоненко, Пінчук, Ахмєтов, Фєльдман, Рабіновіч, Бродський, Чєрновєцкій і т.д.) докладає всіх можливих зусиль для того щоб змінити цю ситуацію.

   У період з 1991 по 2006 рр. біле населення України зменшилося з 52 мільйонів чоловік до 47 мільйонів. Взамін цього на територію України завезено кілька мільйонів кольорових: татар, негрів, китайців, в’єтнамців і т.д. Причому ситуація має стійку тенденцію до погіршення. Не дивлячись на все, свідомі Українці продовжують зберігати надію на те, що знайдуться націоналістичні політичні організації і достойні лідери, які зможуть переломити хід подій на користь Українців.

Автор – Ярослав Оболонський

Selâm, Latvija!

   Різниця між біженцем і трудовим мігрантом непомітно стирається… Тема мігрантів – біженців і гастарбайтерів з країн третього світу (Африки та Азії) – усе активніше обговорюється в латвійському суспільстві. Не стільки обговорюється питання самих мігрантів, скільки перспективи їх появи в Латвії та подальша ісламізація одного з ''балтійських тигрів''. Ну що ж, поміркуємо на цю тему і ми.

Вже скоро так будуть вітатись уЛатвії

   Отже, Західна Європа задихається від зростаючої кількості приїжджих з країн третього світу, в основному – з Північної Африки і арабських країн. Якщо зовсім недавно на основному маршруті нелегальної імміграції (через Північну Африку морем до Італії і далі – у всі країни ЄС) стояла своєрідна "стіна" у вигляді режиму Каддафі, то сьогодні цієї "стіни" немає. Чому? – Тема окремого і серйозного обговорення. Але як би там не було, в результаті на кордонах країн Шенгенської угоди час від часу вводиться паспортний контроль, а самі країни ЄС загрузли в сварках: куди подіти всіх цих єгиптян, тунісців, лівійців та інших мешканців з "благословенних Аллахом" Африки та Азії, які під шумок тунісько-єгипетсько-лівійської революцій хлинули в Європу?

  Не так давно керівники країн ЄС констатували, що програма інтеграції провалилася. А іммігранти, навіть ті, хто приїхав до країн ЄС "на заробітки" – в більшості своїй замість того, щоб скромно і творчо працювати, забезпечувати пенсії та допомогати "корінним" європейцям, самі працювати не бажають. Більш того – іммігранти із задоволенням користуються цими пенсіями і соціальними допомогами, попутно займаючись усілякими кримінальними справами. Загалом, у ЄС вистачає турбот з тими, хто вже там окопався. А тут – нова хвиля приїжджих!

Замість Європейського Союзу – Союз Ісламський

   І ось вже чути міркування про те, що всі країни ЄС повинні ділити це навантаження порівну. Тобто користуватися ресурсами Лівії після падіння Каддафі бажають Німеччина, Велика Британія, Франція і США (про що вже, судячи з повідомлень у пресі, є домовленість між урядами), а от приймати втікачів повинні всі. При цьому обговорюється кілька варіантів. Зокрема, країна, що приймає біженців, буде отримувати кошти на їх утримання (соціальні допомоги) безпосередньо з ЄС та ЄЦБ. Отака форма "загальноєвропейської данини", яку більш розвинені країни будуть платити менш розвиненим за щастя утримувати у себе певну кількість вихідців з країн третього світу.

   Зрозуміло, латиські чиновники в прагненні догодити ЄС (що, знову ж таки, зрозуміло – допомога на утримання національного чиновництва надходять саме із загального бюджету ЄС) знову попереду планети всієї. Вже звучать заклики про те, що підтримка ЄС – наш загальноєвропейський борг. І десь у глибині душі з'являється велика підозра, що в брюссельських кабінетах, де будуть розподіляти квоти на розподіл жителів з країн третього світу з "новачкам" ЄС, непомітно зітреться різниця між біженцем і трудовим мігрантом. Виплатять їм "підйомні", як це зробив Ніколя Саркозі, висилаючи циган, і – здрастуй, Латвія!

Рига сьогодні

   Ну з боку уряду як виправдання можливого напливу іммігрантів до Латвії звучить взагалі вбивчий аргумент: що "без припливу іммігрантів нам не підняти економіку". Ну а мешканцям Латвії – громадянам і особам без громадянства, відповідно, треба робити висновок, що миролюбні і так люблячі корисна праця араби, негри та інші сомалійці – це спасителі економіки Латвії. Зауважте, не працьовитий латиський народ – що повинно звучати з вуст латиських патріотів, і не працьовитий латвійський народ – що повинні проповідувати прагматичні латвійські політики різних національностей, а якісь трудові мігранти з зовсім далеких за менталітетом балтійським народам країн...

   У будь-якої розсудливої ​​людини тут же виникає питання, вірніше, навіть два:

 1) По-перше, де наші шановні чиновники бачили ці самі робочі місця, які повинні розвивати економіку Латвії та на які можуть претендувати оні мігранти? Безробіття, що досягає 20-22% в реалі, бачить кожен. Те, що в службах зайнятості висять вакансії або для фахівців (яких в Латвії вже немає), або з такою зарплатою, якої і безробітні гидують, теж бачать все. Про створення свого концерну на зразок фінської Nokia, або будь-яких інших великих виробництв в Латвії якось поки не чути. По крайней мере, не при цьому уряді. Тобто при існуючому положенні в економіці Латвія і своє населення не може забезпечити роботою, і оне населення, незважаючи на загальну кризу, продовжує бадьоро розбігатися по містам Франції, Великої Британії і Німеччині. Загалом, питання, де, на яких таких гігантах латвійської промисловості працьовиті мігранти реалізують свій потенціал, відкритий.

Мусульмани експортують іслам в Європу

 2) По-друге, хто вирішив, що приїжджі з арабо-африканських країн збираються працювати? У будь-якій розвиненій країні Західної Європи кількість тих вихідців з третього світу, які вважають за краще сидіти на посібниках, на порядок вищі від тих, хто працює – це вже ні для кого не секрет. Втім, є види діяльності, яким для них займатися престижно – рекет, сутенерство, торгівля наркотиками. Є підозра, що цього добра в нас вистачає і без трудових мігрантів, про заїзді яких так клопочуть наші правителі. А враховуючи, що в рамках необхідної консолідації бюджету кількість і якість правоохоронних структур також не підвищується, наслідки напливу іммігрантів у сфері кримінальної також не змусять себе чекати. Єдине, що можна передбачити – це повна відсутність інтересу потенційних гостей до латвійських окраїнах на зразок Латгалії. Центри з прийому іммігрантів можуть перебувати де завгодно – хоч в Даугавпілсі, хоч в Лудзі, хоч посеред найбільшого Латгальського болота. Все одно вся ця публіка-якими шляхами буде просочуватися в столицю, бо там є де розвернутися. А що їм робити в злиденній латвійської провінції?

   Ось в Ризі – при будь-яких розкладах – трудовим мігрантам буде де реалізувати свої таланти. І куди більше шансів на те, що говір торговців наркотою і сутенерів з країн третього світу зазвучить під стінами Сейму Латвії, а не у латгальському Резекне чи у Дінабурзькій фортеці в Даугавпілсі. Особисто мені, відверто кажучи, краще всього чути цей говір під час туристичних поїздок – десь біля Ейфелевої вежі, Колізею або Бранденбурзьких воріт.

Мапа регіонів Латвії

  Але, латвійське чиновництво так шанує будь-які установки чиновництва ЄС, тому вимушено з радістю приймати новоприбулих мігрантів. І між іншим, у Латвії перед цим самим ЄС стільки боргів. Очевидно, що виходячи з цих двох міркувань, ми все-таки маємо неабиякий шанс стати великим відстійником для цих "гостей" з країн третього світу. Причому, як зазвичай, населення Латвії ніхто і не спитає. Багато честі! Дивуватися, правда, особливо нічому – латвійських правителів думку виборців, схоже, не дуже-то й цікавить. Прагнення прогнутися перед Брюсселем їм замінює і честь, і совість, і патріотизм, і здоровий глузд.

   Хоча напевно у більшості з них, як у справжніх патріотів Латвії, вже прікуплени нерухомість в Англії, Шотландії або на худий кінець в Іспанії чи Італії. Ну, так, на всяк випадок. Так що – Selâmün aleyküm, Latvija!

Автор – Артем Губерман

(світлини взяті з сайту imhoclub.lv)

Іслам – нова релігія старої Європи

   Сьогодні багато провідних європейських ЗМІ висвітлюють різного роду статті присвячені одні темі: "Майбутнє європейського ісламу". Минулорічний тріумф ісламської "арабської весни" змусив багатьох європейських експертів, сходознавців, політологів та аналітиків в іншому ключі поглянути на проблему новітнього "ісламського вторгнення", що була стиснута жорсткими рамками лише регіонального обговорення та вивчення.

Французька карикатура на  можливу"арабську весну" в Європі

   Так, фундаментальний іслам ще недавно сприймався в Європі як пугало, що був вкинутий в свідомість людей християнської цивілізації арабськими інтифадами. Однак сьогодні він вже підкорює розум і серця мільйонів віруючих. Можна окреслити проблему, щодо майбутнього ісламу в Європі. Якщо іслам буде і надалі поширюватися континентом сьогоднішніми темпами, то до кінця ХХІ ст. населення Європи "перейде в іслам". Трактування слова "перейде" може бути вільним: прийме іслам, оголосить його панівною релігією, буде підпорядкована мусульманському віровченню.

   Прояви ісламу стають все більш численними в містах, селищах, спільнотах, діаспорах Європи. Бельгійські міста Брюссель, Антверпен, Ґент, Льєж вже як "чисто європейські" і не сприймаються. Тепер в центрі цих міст стоять мінарети, можна почути спів муедзинів, побачити багатотисячні п'ятничні молитви в соборних мечетях. А у натовпі християн-європейців тепер частіше можна вгледіти чорну чадру, нікаби, бурки, м'які зелені шапочки, а що важливо і головне страшно – бороди, бороди, бороди...

Іслам – майбутня релігія Європи?

   В таких колись витончених країнах Європи як Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Голландія, Франція, Німеччина громадяни сповідують іслам все більше і більше. Його доктрини, вчення, традиції стають пануючими серед інших релігій, залучаючи нові маси людей. Нажаль, дурні християни-європейці з завидною легкістю змінюють свої переконання. Європа переживає будівельний бум! Та й ще який! В кожному європейському місті будується одразу декілька мечетей, молитовних будинків, ісламських центрів, центрів ісламської культури та цивілізації.

   Християнство здає позиції на соціальному і фундаментальному рівнях. Ватикан, серце християнської Європи, визнає офіційно, що іслам – релігія, яка випереджає по стрімкості розповсюдження в світі всі інші віровчення! Поповнення в рядах мусульманської віри йде, здебільшого, за рахунок корінних християн-європейців, які бояться за життя своєї родини, а може просто через власну дурість. Згідно з даними, які надав Ватикан статистичному вдепартаменту ООН в 2011 р., кількість послідовників ісламу у світі перевищила мільярд, а точніше складає – 1 млрд. 322 млн. осіб. І це все при тому, що мусульмани за чисельністю вже випереджають тих, хто сповідує християнство: 19% мусільман від усіх мешканців землі проти 17,5% християн.

Країни Європи де переважає мусульманське населення

   Окрім Ватикану, зрадництво християн-європейців підтверджує і міністерство внутрішніх справ Франції зазначаючи, що щорічно більше 40 тис. французів переходять в іслам. Особливо вражаючими темпами процес ісламізації відбувається у пенітенціарних закладах, виправних установах, де більшість затриманих становлять араби.

   Іслам багатьма європейцями сприймається як загроза, тим більше, що в Німеччині серед дітей до 15 років частка мусульман досягає вже 22%. Населення Швейцарії більшістю голосів в ході референдуму у 2010 р. висловилося проти будівництва в країні нових мінаретів. У Німеччині, Нідерландах, Великій Британії, Франції реакція на результати подібного референдуму виявилася схожою: деякі іммігранти обурені недостатньою толерантністю швейцарців. В Німеччині, як і в Швейцарії, мусульмани становлять 5% від усього населення, у Великій Британії – 3%, у Франції – трохи більше 6%.

   Багато хто в Європі вважають, що мусульмани не прагнуть інтегруватися в те європейське суспільство, в яке вони приїхали добровільно, а вважають за краще жити своєю громадою, як би в паралельному світі. Це дратує тих, хто впевнений, що "новоприбулі" повинні входити в рамки традиційної для цієї місцевості культури. Найактивніше цю точку зору відстоює нідерландський правий політик Герт Вільдерс, голова нідерландської Партії свободи (нидерл. Partij voor de Vrijheid). Звертаючись до іммігрантів, Герт Вільдерс прямо заявив: «Ви можете тут жити, тільки за умови якщо готові сприймати наші традиції, наші закони, нашу конституцію. Тільки в такому випадку ми готові допомагати вам інтегруватися. Тим, хто керується принципами джихаду і шаріату, ми рекомендуємо збирати речі і їхати, не чекаючи депортації».

Герт Вільдерс

   Настільки різкі заяви зараз все частіше звучать в Європі. Люди, що міркують так, правда, забувають, що причини появи мусульман в європейських країнах абсолютно різні. Мусульмани у Великій Британії, Нідерландах, Франції – це підсумок тієї політики, яку проводили ці країни в минулому. У Німеччині мусульмани – це перш за все гастарбайтери, запрошені на роботу, але фактично давно вже не гості.

   Останнім часом мільйони французів, шведів, голландців і німців стали буквально шкірою відчувати, що іслам є справжньою загрозою їх національної самоідентичності. В минулому році канцлер ФРН Анґела Меркель була змушена підкреслити, що всі спроби побудувати мультикультурне суспільство "провалилися". Її любий західний сусід Ніколя Саркозі також не залишився в боргу, і поскаржився на посилення в Європі радикального ісламу.

   Згідно з даними голосування Le Mond, які були проведені маркетинговою компанією IFOP у 2011 р., 68% французів і 75% німців вважають, що мусульмани погано інтегруються в суспільство. Інші – 55% французів і 49% німців вважають, що вплив ісламу занадто великий, тоді як 60% населення в обох країнах вважають, що всі проблеми мусульман пов'язані з їх "небажанням" інтегруватися в суспільство взагалі, так і є. Цікавим видабться останні результати – цілих 42% французів і 40% німців зазначають, що існування на їхній території мусульманських комун представляє " потенціальну загрозу" їх національної самоідентичності.

Прапор нової ісламської Європи – Єврабії

   Іслам останнім часом стає постійно всезростаючим рухом, а не релігією, що безпосередньо впливає на традиції європейського суспільства, громадську думку. Іммігранти, які в пошуках кращої долі тікають зі своїх країн у більш заможні країни Європи не знаходять там місця роботи, а тому йдуть на вулиці, через що їх звинувачують в злочинності, у збільшенні безробіття. Тим часом колишній ідеолог мультикультурого суспільства, Ніколя Саркозі пішов у рішучий наступ щодо ісламського екстремізму, і нещодавно заборонив носіння паранджі в громадських місцях.

   Сьогодні слід говорити не тільки про страх християнської Європи перед ісламом, а й про певний страх ісламу перед Європою. Головна помилка європейців у тому, що вони показують свій страх публічно. Це спонукає мусульман активніше вимагати в першу чергу богословських поступок. А окремі ісламські радикали, бачачи страх європейців, вже зараз заявляють, що Європа впала! Наразі спостерігається така картина, Західна Європа (Франція, Голландія, Бельгія, Німеччина та Велика Британія) стає постхристиянською цивілізацією, звільняє таким чином плацдарм для фундаментального ісламу. А от у Східній Європі (Хорватія, Чорногорія, Болгарія і Мадярщина) християн стає все більше. У тому числі – за рахунок мусульман, які прийняли християнство.

Мапа майбутньої Єврабії

   Головною проблемою християнсько-ісламського діалогу в Європі є відсутність у європейських мусульман єдиного духовного лідера (всеєвропейського імама). Відповідно, і переговори вести немає з ким. А коли діалог ведеться, то він приймає виключно богословські форми. Окремі мусульманські лідери вимагають визнання християнами Корану священним писанням, а Мухаммеда – пророком в християнському розумінні на рівні з Мойсеєм чи Ісусом. Але піти на це християнські церкви Європи просто не можуть. Адже це означатиме фактичне прийняття ісламу і призведе до висунення мусульманами нових, ще більш радикальних вимог. Одже наразі залишається чекати, коли Європа прокинеться і почне діяти на користь встановлення християнської справедливості, не тільки у себе в хаті, але й поза її межами!

Автор – Денис Ковальов

(світлини взяті з сайту lemonde.fr)

Витоки проблеми німецької мультикультурності

   Федеративна Республіка Німеччина – держава, що розташована в Центральній Європі, має сухопутний кордон з рекордною кількістю держав у Європі: з Данією, Польщею, Чехією, Австрією, Швейцарією, Францією, Люксембургом, Бельгією та Нідерландами. Як сучасна держава ФРН утворилося лише в жовтні 1990 р., коли Західна Німеччина (вона ж ФРН) інтегрувала Східну Німеччину (Німецьку Демократичну Республіку – НДР). Сучасна ФРН пройшла довгий і тернистий шлях формування як централізованої держави представляє інтереси всього німецького народу.

Символ мультикультурності Німеччини

   Особливістю формування німецької державності довгий час залишалися слабкість процесів централізації і об'єднання в рамках єдиної держави, в результаті чого істотно сповільнилося формування консолідованої німецької нації. Навіть на сьогоднішньому етапі розвитку німецької держави, його характерною рисою продовжує залишатися досить специфічна модель "німецького федералізму", яка проявляється в існуванні неоднорідних із сильними традиціями державності й автономії територій, що становлять основу ФРН.

   Характерна особливість етнічної історії Німеччини є складність і багатогранність процесу формування як власне німецького етносу, так і інших етносів та етнічних груп на території сучасної Німеччини. Слід зазначити що, кельтська складова стала однією з головних складових частин при формуванні німецького етносу. Формування німецького народу тривало досить тривалий період, починаючи з IX ст. і до об'єднання у єдину державу в 1871 р. – Німецьку імперію. Саме в цей період з'являється спочатку як узагальнююче слово deutsch. Спочатку воно означало мову східної частини франкської імперії, потім так стали називати носіїв цієї мови і, нарешті – місце їх проживання. Від назви деяких племен виникли назви князівств, а потім і деяких сучасних земель Німеччини. Основу

німецького етносу склали такі стародавньонімецькі племена:

Родина стародавніх германців

1) свеви – це група племен, які проживали в басейні річок Ельба, Майн, Неккара і верхнього Рейну, велика частина свевов асимілювалася з іншими німецькими племенами.

2) маркоманни – це союз племен, які мешкали на території сучасної Саксонії і Тюрінгії. На початку нашої ери вони були витіснені римськими військами на територію сучасної Чехії.

3) алемани – західнонімецький союз племен, до якого увійшли племена свевов і маркоманнов, осіли у верхів'ях Рейну і Дунаю. Пізніше алемани стали відомі під ім'ям швабів.

4) сакси – північно-східна група племен, які у V ст. н.є. розділилися на дві гілки: одні попрямували на південь – до Німеччини, а інші на Захід – до Британії.

5) франки – союз племен західнонімецьких, заселили береги верхнього Рейну. Цей німецький союз племен зіграв одну з вирішальних ролей у процесі формування німецького етносу, ставши надалі одним з його головних складових.

6) бавари – група племен, які ймовірно були нащадками маркоманнов або руґіев. Бавари на рівні з франками і алеманами стали одним з головних компонентів при формуванні німецького і австрійського народів.

7) тюрінґи – західнонімецькі племена, які об'єднюются в V ст. н.е. під загрозою знищення з боку ґунів і оселяются між Ельбою і Дунаєм. Земля, де мешкали тюрінґи, пізніше стане однією з ключових у процесі формування централізованної німецької держави і об'єднанного німецького етносу.

Дружина племені лужичан

   Крім власне німецьких племен до складу майбутнього німецького етносу увійшла і частина західнослов'янських і прибалтійських племен зі сходу, а також кельтських і індоіранських племен з півдня і скандинавських народів – з півночі. Одним з найбільших західнослов'янських племен відіграли ключову роль у процесі формування німецького народу були полабські слов'яни. Вони проживали на великій території від гирла р. Лаби (Ельби) та її притоки р. Сали (Залі) на заході, до р. Одри (Одеру) на сході, від Рудних гір на півдні і до Балтійського моря на півночі. Об'єднувалися полабські слов'яни в три племінних союзи: лужичани, лютичі і бодричі. Певну спорідненість з ними мали також племена поморян, що проживали на південному узбережжі Балтійського моря від гирла Одри до гирла Вісли. Полабські слов'яни асимілювалися з германськими племенами в часи Священної Римської імперії.

Символічне зображення об'єднання Німеччини

   Загальнонімецький етнос, таким чином, увібрав в себе різноманітні елементи як власне автохтонного індоіранського населення так і давньогерманських, західнослов'янських і скандинавських племен. Дані племена істотно вплинули на історію, культуру та зовнішній вигляд сучасного німецького етносу. Так, назви племен баварів, швабів, франків, тюринґів стали не просто загальними. В цілому слід зазначити, що німецька нація формувалася тривалий час, а саме протягом Х-ХІХ ст., і в своєму остаточному вигляді сформувалася лише в умовах об'єднання німецьких земель у другій половині ХІХ ст. в рамках єдиної держави – Німецької імперії.

   ФРН є однією з небагатьох європейських країн, в якій корінні мешканці становлять абсолютну більшість її населення, а саме 91,6%. Однак, незважаючи на це в сучасній Німеччині останнім часом ключовим, продовжує залишатися питання про стан міжетнічних відносин у країні. У 1949 р. була прийнята Конституція ФРН, в якій крім усього іншого, було зазначено про недоторканність людської гідності і визнання німецьким народом недоторканості та невідчужуваності права людини як основу всякого людського співтовариства, світу і справедливості на землі. Конституція ФРН гарантувала рівність всіх громадян Німеччини перед законом і проголошувала фундаментальний принцип про те що «нікому не може бути заподіяно шкоду або надано перевагу за ознаками його статі, походження, раси, його вітчизни і місця народження, його віросповідання чи релігійних поглядів».

Сучасні німкені-мусульманки

   У 1970-1980-х рр. відбувається помітне загострення міжетнічних відносин у ФРН. Причиною тому стало з одного боку, зростання кількості іноземних іммігрантів перебувають у Німеччині з країн південно-східної Європи, Азії та Африки, імміграція арабів, турків, греків, хорватів, циган), а також активізація та масове поширення праворадикальних нелегальних організацій на території ФРН. Різко загострилася ситуація на початку 1990-х рр., коли в деяких містах Німеччини відбулася хвиля погромів і мітингів праворадикальних організацій проти збільшення хвилі іммігрантів. У першу чергу погроми були спрямовані проти турецького населення, чисельність якого до початку 1990-х років перевищила 1,5 млн. осіб. Проблема про обмеження потоку іммігрантів до Німеччини була поставлена ​​на державний рівень, за прийняття "антімігрантскіх" законів активно виступала партія Християнсько-демократичний Союз.
   У вересні 1991 р. німецьким урядом через заворушення в містечку Хойерсверде довелося евакуювати гуртожиток біженців з Югославії. Під час триденних заворушень в Ростоку-Ліхтенгаґені в серпні 1992 р. кілька тисяч праворадикальних чоловік оточили висотну будівлю і кидали коктейлі Молотова, а в'єтнамцям, які жили в цьому будинку, ледве вдалося врятуватися на даху. У грудні 1992 р. по всій Німеччині пройшли демонстрації проти ксенофобії, в яких брало участь більше 700 тис. осіб. До кінця 1992 р. кілька праворадикальних груп були оголошені поза законом. Один із найжорстокіших випадків насильства над іммігрантами в сучасній Німеччині стався в ніч з 28 на 29 травня 1993 р. в місті Золінґен, коли четверо праворадикалів підпалили будинок великої турецької родини. Три дівчинки і дві жінки загинули, чотирнадцять інших членів сім'ї отримали поранення. Напад викликав бурхливі протести з боку турків в різних містах Німеччини і великі демонстрації німців на підтримку жертв трагедії.

Канцлер ФРН – Анґела Меркель

   В наслідок цього з кінця 1990-х рр., спочатку уряд Ґерхарда Шредера, а на даному етапі уряд Анґели Меркель особливу увагу у своїй внутрішній політиці приділяють саме вирішенню проблеми міграції та створенні мультикультурного суспільства. У 2005 р. увійшов в силу "Закон про імміграцію" згідно з яким ФРН почала визнавати той факт, що є імміграційної країною. Відповідно до цього закону була значно спрощена можливість трудової діяльності для іммігрантів, а також приведено у відповідність з європейськими нормами політика щодо біженців. Крім того, новоприбулим у країну іммігрантам вперше була гарантована конкретна допомога в інтеграції. У 2006 р. в Німеччині був прийнятий "Закон проти дискримінацію", який ставить своєю метою, припинення будь-яких форм дискримінації, чи-то на робочому місці, при пошуку житла або за етнічними чи релігійними ознаками. В останні роки від расової дискримінації в Німеччині продовжують страждати переважно громадяни ФРН турецького або африканського походження, незважаючи на те, що на законодавчому рівні Німеччина вже давно протидіє будь-якій дискримінації. З прийняттям відповідного закону в Берліні було створено Центральне відомство по боротьбі з дискримінацією.

Праворадикали з Націонал-демократичної партії Німеччини

   Іншим не менш важливим питанням для німецького уряду залишається питання про стимуляцію і полегшення інтеграції в німецьке суспільство іноземних громадян, які мешкають у Німеччині. 12 липня 2007 р. в Берліні за сприяння канцлера ФРН Анґели Меркель пройшов перший інтеграційний саміт, на якому був запропонований національний інтеграційний план розроблений німецькими політиками, спільно з представниками ділових кіл, різних конфесій та об'єднань мігрантів. У рамках цього плану уряд Німеччини зобов'язався щорічно виділяти € 750 млн. на програми, що сприяють інтеграції іноземців. Держава зобов'язується, зокрема, надати їм можливість відвідувати інтеграційні курси і сприяти поліпшенню шансів мігрантів на ринку праці. Уряди федеральних земель та комунальні органи, в свою чергу, зобов'язуються сприяти навчанню дітей іноземців німецької мови, починаючи з дитячого саду.

Турецький карнавал в Берліні

   Центральне відомство ФРН з боротьби з дискримінацією розширило в останні роки свою роз'яснювальну і консультаційну роботу, в тому числі і надаючи посередницькі послуги конфліктуючим сторонам. «Інтеграція іноземців – одне з головних завдань сучасності», – постійно наголошує у своїх виступах канцлер Анґела Меркель. Представники мігрантських громад у Німеччині останнім часом все частіше виступають за інституалізацію діалогу між мігрантами та урядом ФРН у вигляді створення федеральної ради з інтеграції та міграції. Так, лідер турецької громади Німеччини Кенан Колат, вважає, що державі необхідно збільшити фінансування об'єднань мігрантів, бо самостійно втілювати в життя численні закони, плани і проекти вони не в силах. Головним Інтрументи уряду ФРН у боротьбі з міжетнічними проблемами залишається в наш час посилення процесів інтеграції іммігрантів в німецькому суспільстві. В останні роки дана політика почала приносити позитивні плоди. Згідно з даними Федерального управління статистики Німеччини за останні роки істотно збільшилася кількість людей, які отримали німецьке громадянство.

Листівка з референдуму про будівництво мечеті в Мюнені

   Важливою особливістю сучасного німецького законодавства є досить таки суворе ставлення до надання певним етносам і етнічним групам статусу національного або етнічної меншини в Німеччині. В даний час статусом і відповідно привілеями національної меншини в Німеччині користуються данці і лужицькі сорби, а етнічними меншинами визнані фризи, цигани та сінті. Останнім часом в боротьбу за надання права національної меншини включилася одна з найбільших громад іммігрантів у Німеччині – польська. В той же час, зі зростанням міграції і розвитком право радикальних рухів, зростає і боротьба проти расизму і всіх інших форм дискримінації. Важливим "досягненням" уряду Німеччини є активна боротьба проти неонацизму. Посилення кримінальної відповідальності за расистські промови в громадських місцях помітно знизило число неонацистських мітингів в останні роки. Засуджуються будь-які форми антисемітизму, навпаки, уряд ФРН сприяє розвитку єврейської культури в державі та ініціює створення "Конференції для діалогу з ісламом". Однак у той же час євреї, мусульмани, цигани та чорношкірі африканці залишаються жертвами расистських, ксенофобських і антисемітських витівок, які продовжують скаржатися на дискримінацію в побуті. Особливо, це стосується вихідців з Африки, які нерідко стають жертвами насильства.

Сучасний виборець Німеччини – мусульманка

   Опір інтеграції прибулих у ФРН іммігрантів здійснють представники "титульного етносу", які з цим не згодні. В деяких федеральних землях існують свого роду "заборонені зони", в які не наважуються заходити поодинці іммігранти, бо тут на х чекає не "теплий прийом". Незважаючи на значні зусилля влади, спрямовані на боротьбу з расизмом і ксенофобією, кількість праворадикалів і неонацистів у ФРН зовсім не зменшилася. Підводячи підсумки, слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку у ФРН продовжують існувати проблеми міжетнічної взаємодії. Уряд Німеччини зі свого боку приділяє великі зусилля для якнайшвидшого вирішення проблеми "мультикультурного суспільства", проте отримати рішучих результатів у вирішенні даної проблеми поки що не вдається. У Німеччині в останні роки продовжують існувати і розвиватися праворадикальні і реваншистські організації, які виступають за боротьбу з "не німецьким" населенням та посиленням міграційної політики держави. Вже у 2011 р. Анґела Меркель офіційно визнала провал своєї політики побудови "мультикультурного суспільства", що може сприяти новому відродженню німецької нації та зменшенню кількості іммігрантів, але це умовності, насправді цим і не пахне.

Автор – Павло Лимар

(c

вітлини взяті з вільної енциклопедії Wikipedia)