Теракт Брейвіка: невивчені уроки

10 років тому норвезький патріот Андерс Берінґ Брейвік влаштував криваву бійню місцевим послідовникам так званого культурмарксизму і прибічникам расового змішування, здійснивши масовий розстріл на острові Утьоя та підірвавши фурґон із вибухівкою в урядовому кварталі Осло. Жертвами стали 319 осіб, з яких 8 загинуло під уламками будівель, а ще 69 — померли від прицільних пострілів Брейвіка. За це слуги Феміди цілком справедливо засудили його до 22 років позбавлення волі.

   Мотиви такого злочину зрозумілі — норвезький патріот на правду хотів десятками смертями невинних людей власноруч зупинити процес Великого Заміщення (франц. Grand Remplacement) корінного білого населення своєї країни чужинцями з Азії та Африки, але обрав не ту ціль. Дехто вважає, що Брейвіку нібито вистачило сміливості відкинути ілюзорний імідж правого радикала як добровільного учасника умовно толерантної демократичної системи й завдати нищівного удару владі, котра і по сьогодні сприяє міґрації з країн так званого "третього світу". Однак достоту відомо, і сам терорист це підтвердив на суді, що йому близька соціал-дарвіністська (майже нацистська) расова теорія сполучена із давньоскандинавською реліґійною практикою.

   Брейвіковий ідеал Норвеґії, а відтак і Європи — земля населена виключно білими людьми без жодного кольорового міґранта, де панують одвічні європейські традиції та культура. Зразками ж для наслідування він вважав таких правителів минулого, як Карл Мартелл, Влад Цепеш і Карл ХІІ, котрі уособлювали нетлінну велич Старого світу. Натомість головними ворогами визначив адептів мультикультурної та ґендерної ідеолоґії (просто кажучи, сучасних ліваків), які, на його думку, стали безальтернативно домінувати на Заході після всім відомих подій "червоного травня" 1968 р.

   Власне постає питання: чи вивчили земляки норвезького терориста, а ними й решта європейців криваві уроки 10-річної давнини? На жаль, відповідь неґативна — Старий світ, як до слова і Новий, загруз у хворобливому толерантному ставленні до інородців, повсюдному сприянні ЛҐБТ-пропаґанди та цензуруванні незалежних (незгодних із такою політикою) ЗМІ включно з лідерами суспільної думки (яскравий тому приклад — обмеження доступу 45-го президента США Дональда Трампа до соціальних мереж). До України теж докотилася ця хвиля, хоча поки не у такому масштабі, які хотілося б ініціаторам Великого Заміщення, бо у нас же 8-й рік триває війна із Московією, але нашим іноземним партнерам поки немає на це ради.

   У вакханалії, далебі аґонії ліволіберальної надбудови цивілізації колективного Заходу, що полонила більшість країн, фактично не лишилося й місця для дискусії; жодного обговорення посталої на порядок денний 2020-х рр. проблеми не буде! І тут немає за щó винити Брейвіка, адже його відверто радикальний вчинок був наче vox clamantis in deserto, який мав би спонукати таких як і він патріотів струснути підмурівки застарілої Європи та дати бій клептократичній системі, котра вихолощує традиційне єство з європейців, — не сталося. Тому-то нині ми всі спостерігаємо швидкоплинну зміну доби: ще вчора жили за нібито (постмодерного) Нового Середньовіччя, а завтра вже опиняємося у Новій Кам'яній Добі, де вірогідно пануватимуть найсильніші дикуни з пристосуванцями.

Автор — Данило Катраник

Клімат і тероризм

Нещодавно низкою європейських міст прокотилися акції протестів захисників довкілля. Молодь з яскравими плакатами вимагала від урядів своїх країн (у першу чергу — Франції, Німеччини, Великої Британії) зменшити рівень отруйних викидів, перестати рубати ліси та розпочати відроджувати природу. Здавалося б, що такі вимоги на часі, однак виявилося — поряд із гаслами про захист довкілля організатори масових акцій порушили проблему білого націоналізму та боротьби за статеву рівність!
   Тема зміни клімату актуальна як ніколи. Проте ті, хто використовує її задля просування власних брехливих тез, маніпулює людською свідомістю, особливо молоддю, яка тільки-но визначається з власним світоглядом. Замість того, аби відмовитись від глобальної економіки, яка нав'язує всьому світу високі стандарти споживання та провокує вимирання ряду видів диких тварин, борці за чисте довкілля озброєні псевдонауковими дослідженнями пропонують викоренити націоналізм і нерівність, через які страждають мільйони людей на планеті (у першу чергу — в Африці, де активно зростає населення).
   Переглянувши більшість "кліматологічних" дебатів, у результаті маємо цілком сподіваний висновок — у радикальних змінах довкілля винне надмірне зростання населення! І це при постійному голоді та епідеміях, зокрема в тій же Африці, уродженці якої всіма можливими засобами покидають її та сунуть в країни Європи та Північної Америки. Але борці за відновлення клімату йдуть своїм шляхом, пропонуючи... ні, насаджуючи власну думку — ліквідацію білої раси шляхом її змішання з кольоровими "знедоленими" мігрантами.
   Однак, це ще не все. Деградація європейської молоді від впливу мультикультурна ідеологія також дається в знаки. Так, згідно з останнім дослідженням безпеки, проведеного владою Гельсінкі, зміна клімату визнана найбільшою загрозою безпеки випередивши тероризм (33% опитаних проти 11%), попри те, що впродовж останніх 10 років у Фінляндії істотно виріс рівень джихадизму та ісламського фундаменталізму.

   Автори дослідження наголошують, що більшість опитаних людей сприйняло зміну клімату як доведений науковий факт, який набув широкого розголосу у ЗМІ, у той час як терористична загроза сприймається радше далеким відлунням війн у країнах "третього світу". Звісно, що мастило у вогонь додають й адепти політики мультикультуралізму, котрі виправдовують терористів з ісламських країн — нібито вчорашні колоністи (європейці) мають залагодити свої злочини перед знедоленими з тропіків і пустель. Проте, до чого тут зміна клімату, нам так і не вдалося зрозуміти; ймовірно, це просто вигідна тема, на рівні з якою можна просувати деструктивну ідеологію і не більше (у даному випадку — це спекулювання та маніпуляції заради власної вигоди).

За матеріалами "Зентропа Україна"

Чому окупований Донбас — гангрена на тілі України?

Чим довше триває гібридна війна, тим частіше виникає думка, що окупований Донбас — наче гангрена на тілі України. Про це знають всі, але постає ряд питань, головне з яких: що ж з цим робити? І ось тут існують можливі варіанти...
   Варіант перший — залишити все як є та спробувати відгородиться від сепаратистських квазідержавних утворень "залізною завісою", намагатися будувати "щасливе майбутнє" без цих територій. За теперішнього розвитку подій між Україною, РФ та її маріонетками ("ДНР/ЛНР") окупований ворогом Донбас перетвориться з гнійника на ракову пухлину, яка буде збільшувати свої хворобливі метастази на мирну українську територію. Тому кремлівський сценарій 2014-го може бути реалізований у найближчі роки — Схід та Південь самовільно відійдуть окупанту і не факт, що вдасться утримати уражені цими новими метастазами території України.
   Варіант другий — спробувати домовитися з сепаратистами та їхніми кремлівськими кураторами. Але домовитися про мир можна буде, тільки прийнявши умови Москви, які полягають в "особливому статусі Донбасу" (іншою мовою Україна стане федеративною державою під протекцією РФ). Москва та її маріонетки на Донбасі від такого розвитку подій будуть тільки раді: наприклад, РФ перекладе фантастичні витрати, пов'язані з утриманням скаліченого війною регіону на наші з вами плечі; утримувати громадський порядок та бути владою на місцях продовжать ті, хто роками вбиває наших громадян з ненавистю до всього українського; на додачу до всього, у Верховну Раду увійде натовп "депутатів"-сепаратистів, які об'єднавшись з уже наявними колаборантами, просуватимуть кремлівський сценарій з ліквідації України як суверенної європейської держави.
   Виходячи з вище сказаного, залишається тільки третій варіант — військовий. Це найоптимальніше вирішення ситуації, яка склалась на буремному Сході. Так, він найскладніший і жорсткий, але він єдиний з усіх можливих варіантів, що дає надію на розв'язання питання по Донбасу на користь України: наступ українського війська по всьому фронту повинен бути в стилі "Blitzkrieg", тобто приховане зосередження сил, котрі значно перевершують противника із застосуванням всіх наявних у розпорядженні ЗСУ та ГенШтабу засобів і ресурсів; населені пункти та осередки опору ворога мають бути блоковані, а основною метою буде блискавичний вихід на українсько-московський кордон.
   Однак слід розуміти, що РФ завжди зможе (спираючись на свої ресурси) перекинути будь-яку кількість військ і техніки, щоб не допустити розгрому квазіутворень "ДНР/ЛНР". Тому, після виходу на державний кордон, в найкоротші терміни повинна бути створена "лінія відчуження" глибиною в 30-40 км, котра повинна стати зоною тотального мінування за прикриття максимальної кількості української артилерії та засобів ППО. Зрозуміло, про наявність, будь-якого мирного населення на даній території мови бути не може.

   Виконання всіх цих заходів дозволить не поспішаючи покінчити з блокованими сепаратистами, а потім "вдумливо" навести лад на тимчасово окупованих територіях Донбасу. До слова сказати, подібна тактика була успішно застосована Францією в Алжирі! Там теж вдалося навести порядок з терористами, які засіли у містах: тільки після створення мінних полів і зон відчуження на кордонах з Марокко і Тунісом, звідки йшло постачання арабським сепаратистам, військова складова війни в Алжирі однозначно завершилася перемогою Франції.

За матеріалами "Sarmat.Today"

Тероризм – неодмінна ознака сучасної Європи

Так склалось історично й психологічно, що деяким націям, у першу чергу європейським, вперто не хочеться вчитись на власних помилках. І ця доволі погана звичка з роками стає неодмінною вадою національного життя. Особливо, коли поміччю слугують різного роду "гуманістичні" ідеології, підпитані вливаннями багатомільйонних грантів, що працюють на відверту деградацію не тільки окремо взятої нації, а й пересічної особистості. Події минулого тижня, теракти в Турку та Барселоні, яскраво засвідчують той факт, що вдягнувши райдужні окуляри, запрошуючи мігрантів звідусіль до себе в хату, скандуючи гасла про статеву рівність не дасть жодних аргументів на захист прав і свобод тих, хто займається цим неподобством. Адепти мультикультуралізму, хворі на культурмарксизм головного мозку, замість того, аби боротись з наявною загрозою тероризму не десь у пісках Сирії, Іраку та Лівії, а на вулицях Лондона, Берліна та Парижа, агітують за деградацію власного суспільства, що роз'їдає рештки традиційності. За останні три роки вихідцями з ісламських країн Азії та Африки було скоєно близько десяти гучних терактів, жоден з яких не був підданий жорсткому аналізу з боку поборників лівацьких ідей.
   Останні теракти, вчинені бойовиками так званої "Ісламської держави" (ІДІЛ) ввечері 18 серпня в Барселоні та зранку 19 серпня в Турку, говорять про масштабність і злагодженість дій терористів. Адже, щоб там не говорили прихильники асиміляції мігрантів, ісламісти – це одна з найважливіших загроз сучасності для європейської цивілізації, якій бюрократична машина ЄС не протистоїть належно. І не важливо, чи афганець першого покоління, чи сомалієць третього покоління міграції, варварське нутро все одно переважить західну зону комфорту на терезах цивілізаційного вибору.
   Що вже й казати, якщо уряд Фінляндії розпочав справжній "комуністичний експеримент" із запровадження для 2000 випадково відібраних безробітних громадян щомісячної оплати в розмірі 560 євро. Як заявляють можновладці, ці кошти не будуть оподатковуватись, а учасники "експерименту" зможуть мати додаткові джерела прибутків. Цікаво, що переважну більшість цих "піддослідних" становитимуть новоприбулі біженці з пустельних країн Близького Сходу та Магрибу, які нещодавно отримали фінляндське громадянство. Урядовці Фінляндії зважились на цей експеримент після кількох років щедрого фінансування з державного бюджету (більш ніж 30 тис. євро на рік!) таких програм як: 1) всебічний розвиток освітньо-навчальних заходів, спрямованих на недопущення расової та міжконфесійної ненависті; 2) надання ґендерній рівності державної підтримки, а феміністичним спільнотам – дозвіл на організації масових заходів; 3) сприяння асиміляції мігрантів; тощо.
   І ось тут постає ряд цілком логічних питань... Чи може суспільство, яке роками піддається насильному впливу деструктивних ідеї лівого спрямування, не тільки відповісти, а й попередити можливу терористичну загрозу на своїй території? Чому після стількох смертей мирних європейців просто не перекрити міграційні потоки, які існують останні 25 років? Для чого й досі з державного бюджету фінансувати структури з відверто хижацькими намірами та підривною антинаціональною діяльністю? На жаль, і до нині на них немає відповіді... Адже саме поступливість стосовно прибулих "біженців" (переважно чоловічої статті до 35 років) з пустельних та тропічних країн призводить до їх вседозволеності, а потурання апологетам райдужної рівності остаточно знищує традиційні родинні зв'язки та інститут шлюбу чоловіка й жінки як такий.
   Звісно, що випадковий наїзд багатотонної вантажівки на пішоходів чи вибух пояса шахіда у публічному місці важко попередити, але можливо передбачити. Сучасний світ став глобальним – це добре і погано водночас. По-перше, кордони стали прозорішими. По-друге, велика кількість людей через всілякого роду катаклізми легко мігрує з неблагонадійних батьківщин у "світ надій" (країни ЄС, США, Канада). По-третє, відбувається культурний обмін між представниками однієї нації з представниками інших. По-четверте, уніфікація економічних потуг, збільшення конкуренції та запровадження світового вільного ринку. Ну і так далі... Хоча переваги глобалізації, яких не так вже й багато, розподіляються нерівномірно, тому не дивно, що негативних наслідків більше.
   Ось, власне, на цьому плодючому ґрунті файно прижився ісламський фундаменталізм та міжнародний тероризм. В заможних і самодостатніх країнах Європи місцева влада багато років закривали очі на пропаганду в мечетях та ісламських центрах "священної війни" наступники пророка Магомета. Тож не варто дивуватись, що люди, які стоять за терактами в Турку, Барселоні, Стокгольмі, Манчестері та Ніцці, це громадяни виключно європейських країн, котрі стали жертвами мусульманського релігійного зомбування (мова як про нащадків мігрантів, так і про корінних європейців). На сьогодні єдиною метою ісламістів є знищення традиційно, а радше, християнської Європи, та побудова на її руїнах своєї варварської цивілізації. Про це вже мовилось не однократно! Бойовики "Ісламської Держави", руху "Талібан" та "Аль-Каїди" вважають Захід одним великим ворогом, тож для них немає різниці кого і яким чином вбити – аби жертв було якомога більше.

   Висновки робіть самі. Однак маємо застерегти, що тероризм, яким його знали у ХІХ-ХХ ст. змінив свою тактику і стратегію, ставши неодмінною ознакою життя сучасного світу, у першу чергу Європи. Радикальна відмінність нового тероризму від старого у володінні всіма видами зброї (впритул до ядерних боєголовок!). І те, що терористи XXI ст. можуть без жодного порушення та зітхання на власний розсуд і волю Аллаха розпорядитись своїм життям, зустрівшись сам на сам зі смертю, та прихопивши із собою кілька десятків невірних – є фатальним!
   У ситуації, що склалася на сьогодні, важко знайти один чи навіть кілька виходів, аби врятувати своє життя. Передусім держави, які стикнулись із викликом нового тероризму, мають вживати всіх можливих заходів для ліквідації організаційного підпілля, що готує вчинити замах на життя: відшукувати серед заїжджих мігрантів послідовників радикального ісламу; проводити інформаційно-роз'яснювальну роботу з підозрілими особами; зміцнювати власні кордони та митний контроль; відпрацьовувати антитерористичні методи боротьби; здійснювати патріотично-виховну роботу із населенням; не допускати поширення деградаційних рухів та течій (культурмарксизм, ґендерна рівність, тощо), що знищують традиційний устрій суспільства; і будь-які інші методи у такому ж дусі.
   Залишається сподіватись, що наша думка та пропозиції будуть почуті тими, хто веде відповідальну політичну гру на вітчизняній та світовій шахівниці. Будьмо обачні, адже ворог може бути скрізь! Не варто давати йому марних надій на здійснення свого кривавого чину нашою безвідповідальністю та пасивністю. Дослухаймося до порад досвідчених постатей, вчимося на помилках минувшини, формуймо власний світогляд, працюймо на благо Батьківщини! У єдності – наша сила, у традиції – наша міць, у націоналізмі – наша перемога.

Автор – Денис Ковальов

Світ напередодні нової кривавої бійні

Світ знову лихоманить у передчутті великої крові та перемін! Адже масштаб пасіонарної енергії, що пробудилась в Україні виходить далеко за межі її географіних кордонів. Її достатньо для реалізації чогось більшого ніж лише священної війни за свободу Батьківщини.

   Втім, є моменти в яких ми значно програємо нашим потенційним ворогам. Радикальні ісламісти (у першу чергу з терористичних угрупувань ISIS та Al-Qaeda), що претендують на світове панування, не мають сил для реалізації такої мети. Але коли десяток босих фанатиків підпалює коктейлем Молотова танк "Abrams" невільно виникає відчуття їх непереможності.

   Москальські добровольці, що їдуть воювати проти нас реалізовують ідею євразійства, хоча сил для цього у них поки що недостатньо. Майже кожен москальський окупант, що стріляє в українських солдат виправдовує себе боротьбою зі США, боротьбою за відновлення СССР, царської Московської імперії, боротьбою за щось тотальне і тоталітарне, як його пам'ять про ординське степове панування.

   Українці ж мають достатньо сил, щоб відвоювати кордони власної країни та почати загальноєвропейське повстання ідентичності, власну Reconquista. Втім, ми не озброїлись таким тотальним сенсом і як наслідок маємо ворожу владу, маємо військову поразку, зрадників в командуванні та тисячі мертвих героїв, що ризикують бути забутими. Варто бути чесним перед собою, ми програємо. Обов'язок ідеологів, воїнів та революціонерів нарешті озброїти нас сенсом за який не шкода померти, до якого ми будемо прагнути попри все і всіх!

За матеріалами "Карпатської Січі"

Сирія і Туреччина: долаючи авторитаризм

Ми живимо в епоху нових війн та революцій. Наше славетне минуле має надихати нас на нові звершення. Це наш виклик цьому світові. Скірізь століття наша нація пройшла до сьогоднішніх днів на крові, на нашій крові, на крові наших предків...

   На жаль, ми маємо тяжкий і в той же час славний шлях побудови національної держави. Кров та тіла наших прадідів, дідів, батьків, братів, синів не буде марною. Вони герої, а ми творці свого майбутнього! Яке воне буде? Вирішувати тільки нам українцям, і тим народам, які нині борються за свою свободу проти московської агресії. Ніхто інший немає права на своїй землі нами розпоряджатися. Саме цей порив, саме ця одвічна жага до свободи і національної самостійності пригоблених народів, як українці, турки та сирійці, призвела до масштабних народних невдоволень за останні 5 років у наших країнах. Ми повстали проти нав'язаного нам "русскава міра" антинародними режимами, і тепер кремлівський агресор морить нас у власній крові за непокору...

 Туреччина. Ця країна у кожного пересічного громадянина України асоціюється з теплим кліматом, шикарними готелями, пляжами, морськими курортами та безкоштовним алкоголем. Але мало хто знає про іншу Туреччину. Протести, кров, безлади... Це малий перелік з того, що відбувалось у Стамбулі та інших великих містах цієї країни протягом всього 2013 р.
   А починалось все як звичайний мирний мітинг проти забудови місцевого парку Ґезі на центральній площі міста - Таксім. Однак сотні сміливців, які все ж насмілились виступити проти влади узурпатора Реджепа Таїпа Ердоґана були жорстоко розігнані поліцією, точнісінько як на Майдані у Києві 30 листопада 2013 р. Після першої спроби придушити мирний протест, активісти збільшили потуги а замість простої демонстрації на захист парку з'явились більш радикальні гасла про відставку турецького уряду.

 Уряд Туреччини, натхненний авторитаризмом московського Кремля, вдався і до своєї побудови своєрідного "ісламського русскава міра": тотальна ісламізація освіти, боротьба з антиурядовими рухами та партіями, політичні репресії та тортури проти опонентів. Анкара та Стамбул перетворювались на Москву з турецьким колоритом. Але свободолюбиві турки вийшли на протест і спробували зупинити антинародний режим. Що з цього вийшло відомо... У наступні тижні будуть тривати жорстокі вуличні протистояння активістів з поліціянтами, та 4 смерті серед бунтівників. І хоч за 3 місяці активні бойові зіткнення вщухли, турки раз по разу виходять на славнозвісні вулиці з вимогою відставки влади.
   За останні 2 роки в Туреччині накопичилось, окрім внутрішніх, багато зовнішніх проблем: нелегальні мігранти з Сирії та Іраку, сепаратисти Курдистану та загароза нападу ІДІЛ. Судячи з усьго цього можна сказати, що на Туреччину вже чекають тяжкі роки революцій та війн. Час покаже, чи зможе ця країна, збудовна Ататюрком, втримати всі свої території, чи нам доведеться спостерігати зовсім іншу державу...

   Інший приклад - Сирія. В цій, колись процвітаючий країні, з давньою архетиктурою та значною релігійною історією, ось вже майже 5 років триває важка кровопролитна братовбивча війна. Війна просто за все: за гідність, за честь, за сім'ю, за країну, за життя, за віру, і навіть, як не дивно, за "русскій мір"...
   З початком "Арабської весни" захитався і прокремлівський режим сирійського диктатора Башара аль-Асада. Розпочались масові політичні чистки, наслідком яких стала громадянська війна. За ці 3 роки тривалої громадянської війни сирійський народ дуже багато пережив. Стільки крові, стільки болі, що нам українцям у сучасному столітті і не снилось. Хоча в нас і досі триває так звана АТО, але при теперешній владі ми ризикуємо повторити долю Сирії! Хіба хтось хоче аби на нашій землі воювали чужинці за чужі нам ідеї, за чужі країни? Не за нас, за територію, за ресурси... Нам цього не треба!

   Для того щоб захистити свою власну країну від чужинців не потрібно щось вигадувати, думати про якісь світові змови і все таке інше. Єдине, що треба це зібрати всю народну силу в кулак, та вдарити по системі і окупантам - носіях кремлівсього "русскава міра" - ідеології руїни та тотальнї деструкції. І турки, і сірійці, і українці сьогодні мають бити антинародні режими до тих пір поки не зруйнуємо їх до фундаменту, а трощити ворогів нам під силу!
   Брати та сестри, наша країна в наших з вами долонях, вона сьогодні просить нас прокинутися, отямитися, взяти за горло ворожий режим, та знищити його. В нас є все для цього. І тому наша помста наближається з кожною хвилиною. Будь-яка бандитська, олігархічна, антинародна влада боїться народного повстання, вона це вже неодноразово довела своїми контрдіями - репресіями та терором. Наш гнів як вогонь спалить все вороже, чужде нам, українцям, туркам, сирійцям, і на цім вогнищі повстане все те за що кожен з нас бореться. Саме тоді з'явиться дійсно нова держава, про яку мріє кожна вільна від рабських пут та метастазів "русскава міра" людина...

Автор - Друг Фурфур

Ліквідація – відповідь на звірства ворога

Ви колись бачили фільм “Мюнхен” Стівена Спілберга? Він був знятий за книгою, що описує реальні події. Так, у 1972 р. палестинські терористи з організації "Чорний вересень" під час олімпіади спершу беруть в заручники, а потім вбивають 11 ізраїльських спортсменів. Частині терористів вдається вирватись з Німеччини живими. Організатори та активісти, які допомагали підготувати операцію, теж залишаються на свободі. Хоч цивілізований світ, звісно, стурбований і розділяє горе єврейського народу.

   «Посилайте хлопчиків!», – цю цитату люблять приписувати тодішньому прем'єр-міністру Ізраїлю Голді Меєр. Саме так, начебто, політик закінчила розмову з керівником “Моссад”, затверджуючи спецоперацію з пошуку та знищення причетних до теракту в Мюнхені бойовиків.

   Помста. Демонстрація сили. Вбивства. Терор. Все це про дії ізраїльських спецслужб. Наступні роки невелика група агентів вишукувала людей зі списку підозрюваних по всій Європі. Їх розстрілювали і підривали. Без жодного дозволу, без санкції суду, без схвалення Заходу. Гинули і випадкові люди. Частина з агентів потрапила за грати, але 90% зі списку причетних були знищені.

  Політична і силова верхівка Ізраїлю свідомо наплювали на закони і думку стурбованих "західних партнерів". Голда Меєр визначилась з пріоритетами. Для неї життя громадян Ізраїлю і безпека батьківщини була важливішою за думку істеблішменту в Лондоні чи Парижі.

   Українців теж беруть в заручники, а потім знаходять закатованими. Українців вбивають під час мирних вуличних акцій, врешті, українців у їхніх домівках розстрілюють з Градів. Українців знищують – відкрито і цілеспрямовано. І це я пишу лише про цивільних. Лише про пересічних беззахисних українців. І от в цей критичний момент їхній головнокомандувач заявляє, що він "президент миру, а не війни", що треба налагоджувати діалог з тими, хто вбиває українців, треба домовлятись, торгувати з ними, треба дати їм гроші і автономію. Їм просто необхідно дати амністію і вчорашніх терористів завтра цілком прийнятно для цього президента, називати народною міліцією і законно обраною місцевою владою.

   Ізраїль мстився за десяток вбитих євреїв. Українська влада готова вибачити тисячі жертв серед мирного населення. Голда Меєр посилала "своїх хлопчиків" на чужу територію, щоб там, ризикуючи життям, вони захищали безпеку євреїв. Петро Олексійович, натомість, послав свого хлопчика в Верховну Раду, щоб захищати безпеку сім'ї Порошенків.

   Мабуть, президенту більше до душі інший фільм Спілберга – "Врятувати рядового Раяна". Одного, як бачимо, він вже встиг захистити від жахів війни. От тільки що робити з іншими?

Автор – Левко Стек

Безкомпромісна "релігія миру"

  Вже майже тиждень у країнах мусульманського світу відбуваються протести проти відео-стрічки "Невинний іслам", яку назвали образливою для ісламу. Серед жертв насильницьких демонстрацій – американський посол в Лівії та багато інших невинних людей. Але давайте замислимось над тим, чи є правомірною дія мусульман і чи свобода слова не є актом насилля проти свободи совісті у сучасному мультикультурному (а може вже ісламському?) світі? Мусульмани обурені кінострічкою, яку фактично ніхто не бачив. То може це є власне ісламською провокацією?

Хрестові походи (сучасний малюнок)

   Сьогодні ставлення більшості населення Європи до ісламу нагадує угодовську політику 1930-х рр. – готовність пожертвувати своєрідною Чехословаччиною і євреями "заради миру для цілого покоління". У 1930-х рр. європейці були навіть не проти підхопити чуму фашизму та нацизму, яка, як їм здавалося, принесе безперечні вигоди, у тому числі від грабежу і вбивства євреїв. А от вже у наш тривожний і грубий час сучасності, наповнений делікатними виливами політкорpектності, витікаючими з найнесподіваніших джерел, правда живе на положенні нещасної падчерки.

  Чорне не завжди називається білим, а тільки за потреби панівної владної верхівки чи олігархічного клану. Інтерпретація певної події відбувається залежно від однієї обставини: не має значення, що робиться, важливо тільки ким і проти кого! Тому сьогодні, коли мусульманський терор прорвав кордони Близького Сходу і вирує європейськими та американськими просторами, ЗМІ стали борцями проти тероризму на свій власний, збочений лад.

Алегорічне зображення ісламу

  Безкомпромісна боротьба вимагає героїзму і чесного розуміня подій. Набагато легше спробувати умиротворити терористів і виступити разом з ними проти євреїв чи когось іншого. Після 11 вересня 2001 р. стало модно говорити, що іслам це "релігія миру і терпимості". Між тим, іслам ділить світ на дві частини: Дар-ель-Іслам (світ підкорений ісламом) і Дар-ель-Харб (світ подольшого підкорення). З цього правила немає винятків. Де ступила нога мусульманина: у Німеччині, Франції, Швеції або Америці, там утворилася назавжди ісламська земля. Недарма в заяві Аль-Каїди після теракту в Іспанії у 2006 р. було сказано: «Ми зуміли прорватися в серце хрестоносців Європи і вдарити по базах союзу хрестоносців».

   Релігійний обов'язок кожного мусульманина – вести джихад для розширення Дар-ель-Іслама за рахунок Дар-ель-Харбі, до зникнення останнього назавжди. Так, поки Європа, а пізніше і Латинська Америка, вирували і корчилися у вогні "визвольних рухів", арабське суспільство залишалося в традиційній сплячці біля верблюдів у пустелі, звично кероване тиранами і законами ісламу. І навіть після приходу арабського націоналізму у 1950-х рр. у вигляді національно-визвольного руху чи соціалізму з арабським присмаком, цивілізація пустелі залишалася в колишньому східному запустінні. Терпимість в ісламському світі означає бути істотою третього сорту, не мають ніяких прав ні в житті і ні в смерті.

Акція протесту в одній з ісламських країн

   У 1492 р. мусульман вигнали з Іспанії – хтось пішов сам, когось змусили, але терпіти владу "невірних" правовірні не могли. Сьогодні йде зворотній процес: не в силах перемогти на полі бою, мусульмани сподіваються захопити світ демографічним джихадом. І вони процвітають: у Великій Британії 300 тис. мусульман вимагають створення мусульманського парламенту, в Італії вони вимагають заборонити "Божественну комедію" Данте Аліг’єрі, тому що він насміхається над пророком Магометом, в Німеччині мусульмани намагаються створити халіфат у декількох федеральних землях (Вестфалія, Бранденбург, Саар). Якщо нічого не зміниться, через 20-30 років мусульмани складуть більшу частину населення Європи.

   Не тільки народжуваністю і будівництвом мечетей наступають мусульмани, сьогодні у хід йде усе: підсолоджена пропаганда ісламу і байки про пріоритет мусульман над іншими "недолугими" релігіями. За цим майже імпресіоністським фасадом, ховається залізна когорта ідейних фанатиків з відсталим мисленням і невгамовним, лютим прагненням до захоплення всесвітньої влади, заради якої їй доведеться повторити подвиги пророка Магомета, каліфа Абу Бакра і каліфа Омара.

Іслам – релігія миру

  Запам’ятайте, від сьогодні і назавжди, що іслам – це зелена чума арабського релігійного фашизму, нацизму, більшовизму, тоталітаризму, як хочете так і називайте, що народилася під час походів Магомета (622 р.), загрожує спопелити все людство у жорнах світового джихаду. А ось і підтвердження цього смертоносного кастету ісламу в віршах його першоджерела Корану:

   Сура 5 (Аят 33). Воїстину, ті, хто воюють проти Аллаха і Його Посланця і творять на землі безбожність, будуть за це вбиті, або розп'яті, або їм відрубають навхрест руки і ноги, або їх виженуть з країни. І (це) для них – велика ганьба в цьому світі, а в майбутньому житті (чекає) їх велике покарання.

   Сура 8 (Аят 12). (Пригадай, Магомет), як Аллах вселив янголам, (надісланих в допомогу Мусліма): Воїстину, Я – з вами. Так надайте ж підтримку тим, хто ввірував! Я посію страх в серцях тих, які не вірують. Рубайте їм голови і відрубайте всі пальці (в помсту) за те, що вони ухилилися від покори Аллаху і Його Посланця. Якщо хто-небудь ухиляється від покори Аллаху і Його Посланця, то Аллах сильний у покаранні.

   Сура 8 (Аят 39). Боріться з невірними, поки вони не перестануть спокушати (віруючих зі шляху Аллаха) і поки вони не стануть поклонятися тільки Аллаху.

   Сура 9 (Аят 5). А коли скінчаться місяці заборони, то бийте багатобожників (хрестиян), де їх знайдете, захоплюйте їх, пустіть, влаштовуйте засідку проти них у всякому прихованому місці!

   Сура 22 (Аят 19). Ось – два вороги, які ворогували про їх Господи; тим, які не вірували, викроєні одягу з вогню, проливається на їх голови окріп.

Або ми їх, або вони нас! Обирай! (малюнок Ярослава Божко)

   Людство перехворіло важкою формою чуми комунізму, нацизму, сіонізму та фашизму. 300 років знадобилося Європі, щоб відстояти свою незалежність і відвоювати у ісламу захоплені землі. Але зараз їй не хочеться битися з ісламом, якого вона перемогла колись двічі. Проїдені до дірок мусульманської імміграцією, навпаки, Європа покірно чекає дозволу своєї долі, потай сподіваючись на ненависну їй Америку. І в той же час, робить все, щоб перешкодити Америці перемогти у війні з тероризмом. Загибель європейської цивілізації відбулася падінням Берліну у 1945 р., але агонія триває. Хто знає, як повернуться події, історія повторюється, але чи зуміє Америка принести визволення Європі, як у 1918 р. і 1945 р., невідомо.

   Відомо нам всім сьогодні одне – світ гине у ісламізації, яка не рахує жертв, яка знищує все, що їй не скориться. Європа чекає на нові хрестові походи, і цього разу вони мають бути остаточними і безповоротними, до повної перемоги над мавпами з Азії та Африки.

   Слава білій арійській расі! Слава Ісусу Хресту! Амінь!

Автор – побратим Ревуч

(світлини взяті з сайту politklub.ru)