Тероризм – неодмінна ознака сучасної Європи

Так склалось історично й психологічно, що деяким націям, у першу чергу європейським, вперто не хочеться вчитись на власних помилках. І ця доволі погана звичка з роками стає неодмінною вадою національного життя. Особливо, коли поміччю слугують різного роду "гуманістичні" ідеології, підпитані вливаннями багатомільйонних грантів, що працюють на відверту деградацію не тільки окремо взятої нації, а й пересічної особистості. Події минулого тижня, теракти в Турку та Барселоні, яскраво засвідчують той факт, що вдягнувши райдужні окуляри, запрошуючи мігрантів звідусіль до себе в хату, скандуючи гасла про статеву рівність не дасть жодних аргументів на захист прав і свобод тих, хто займається цим неподобством. Адепти мультикультуралізму, хворі на культурмарксизм головного мозку, замість того, аби боротись з наявною загрозою тероризму не десь у пісках Сирії, Іраку та Лівії, а на вулицях Лондона, Берліна та Парижа, агітують за деградацію власного суспільства, що роз'їдає рештки традиційності. За останні три роки вихідцями з ісламських країн Азії та Африки було скоєно близько десяти гучних терактів, жоден з яких не був підданий жорсткому аналізу з боку поборників лівацьких ідей.
   Останні теракти, вчинені бойовиками так званої "Ісламської держави" (ІДІЛ) ввечері 18 серпня в Барселоні та зранку 19 серпня в Турку, говорять про масштабність і злагодженість дій терористів. Адже, щоб там не говорили прихильники асиміляції мігрантів, ісламісти – це одна з найважливіших загроз сучасності для європейської цивілізації, якій бюрократична машина ЄС не протистоїть належно. І не важливо, чи афганець першого покоління, чи сомалієць третього покоління міграції, варварське нутро все одно переважить західну зону комфорту на терезах цивілізаційного вибору.
   Що вже й казати, якщо уряд Фінляндії розпочав справжній "комуністичний експеримент" із запровадження для 2000 випадково відібраних безробітних громадян щомісячної оплати в розмірі 560 євро. Як заявляють можновладці, ці кошти не будуть оподатковуватись, а учасники "експерименту" зможуть мати додаткові джерела прибутків. Цікаво, що переважну більшість цих "піддослідних" становитимуть новоприбулі біженці з пустельних країн Близького Сходу та Магрибу, які нещодавно отримали фінляндське громадянство. Урядовці Фінляндії зважились на цей експеримент після кількох років щедрого фінансування з державного бюджету (більш ніж 30 тис. євро на рік!) таких програм як: 1) всебічний розвиток освітньо-навчальних заходів, спрямованих на недопущення расової та міжконфесійної ненависті; 2) надання ґендерній рівності державної підтримки, а феміністичним спільнотам – дозвіл на організації масових заходів; 3) сприяння асиміляції мігрантів; тощо.
   І ось тут постає ряд цілком логічних питань... Чи може суспільство, яке роками піддається насильному впливу деструктивних ідеї лівого спрямування, не тільки відповісти, а й попередити можливу терористичну загрозу на своїй території? Чому після стількох смертей мирних європейців просто не перекрити міграційні потоки, які існують останні 25 років? Для чого й досі з державного бюджету фінансувати структури з відверто хижацькими намірами та підривною антинаціональною діяльністю? На жаль, і до нині на них немає відповіді... Адже саме поступливість стосовно прибулих "біженців" (переважно чоловічої статті до 35 років) з пустельних та тропічних країн призводить до їх вседозволеності, а потурання апологетам райдужної рівності остаточно знищує традиційні родинні зв'язки та інститут шлюбу чоловіка й жінки як такий.
   Звісно, що випадковий наїзд багатотонної вантажівки на пішоходів чи вибух пояса шахіда у публічному місці важко попередити, але можливо передбачити. Сучасний світ став глобальним – це добре і погано водночас. По-перше, кордони стали прозорішими. По-друге, велика кількість людей через всілякого роду катаклізми легко мігрує з неблагонадійних батьківщин у "світ надій" (країни ЄС, США, Канада). По-третє, відбувається культурний обмін між представниками однієї нації з представниками інших. По-четверте, уніфікація економічних потуг, збільшення конкуренції та запровадження світового вільного ринку. Ну і так далі... Хоча переваги глобалізації, яких не так вже й багато, розподіляються нерівномірно, тому не дивно, що негативних наслідків більше.
   Ось, власне, на цьому плодючому ґрунті файно прижився ісламський фундаменталізм та міжнародний тероризм. В заможних і самодостатніх країнах Європи місцева влада багато років закривали очі на пропаганду в мечетях та ісламських центрах "священної війни" наступники пророка Магомета. Тож не варто дивуватись, що люди, які стоять за терактами в Турку, Барселоні, Стокгольмі, Манчестері та Ніцці, це громадяни виключно європейських країн, котрі стали жертвами мусульманського релігійного зомбування (мова як про нащадків мігрантів, так і про корінних європейців). На сьогодні єдиною метою ісламістів є знищення традиційно, а радше, християнської Європи, та побудова на її руїнах своєї варварської цивілізації. Про це вже мовилось не однократно! Бойовики "Ісламської Держави", руху "Талібан" та "Аль-Каїди" вважають Захід одним великим ворогом, тож для них немає різниці кого і яким чином вбити – аби жертв було якомога більше.

   Висновки робіть самі. Однак маємо застерегти, що тероризм, яким його знали у ХІХ-ХХ ст. змінив свою тактику і стратегію, ставши неодмінною ознакою життя сучасного світу, у першу чергу Європи. Радикальна відмінність нового тероризму від старого у володінні всіма видами зброї (впритул до ядерних боєголовок!). І те, що терористи XXI ст. можуть без жодного порушення та зітхання на власний розсуд і волю Аллаха розпорядитись своїм життям, зустрівшись сам на сам зі смертю, та прихопивши із собою кілька десятків невірних – є фатальним!
   У ситуації, що склалася на сьогодні, важко знайти один чи навіть кілька виходів, аби врятувати своє життя. Передусім держави, які стикнулись із викликом нового тероризму, мають вживати всіх можливих заходів для ліквідації організаційного підпілля, що готує вчинити замах на життя: відшукувати серед заїжджих мігрантів послідовників радикального ісламу; проводити інформаційно-роз'яснювальну роботу з підозрілими особами; зміцнювати власні кордони та митний контроль; відпрацьовувати антитерористичні методи боротьби; здійснювати патріотично-виховну роботу із населенням; не допускати поширення деградаційних рухів та течій (культурмарксизм, ґендерна рівність, тощо), що знищують традиційний устрій суспільства; і будь-які інші методи у такому ж дусі.
   Залишається сподіватись, що наша думка та пропозиції будуть почуті тими, хто веде відповідальну політичну гру на вітчизняній та світовій шахівниці. Будьмо обачні, адже ворог може бути скрізь! Не варто давати йому марних надій на здійснення свого кривавого чину нашою безвідповідальністю та пасивністю. Дослухаймося до порад досвідчених постатей, вчимося на помилках минувшини, формуймо власний світогляд, працюймо на благо Батьківщини! У єдності – наша сила, у традиції – наша міць, у націоналізмі – наша перемога.

Автор – Денис Ковальов