Подвійний теракт, який потряс столицю Норвегії та прибережний острів Утейя в цю п'ятницю, 22 липня, став наслідком ліберальних і не далекоглядних рішень норвезького уряду, яким вже протягом 10 років беззмінно керує більшість з лівоцентристської Норвезької робітничої партії. Внаслідок потужного вибуху в центрі Осло та стрілянини в літньому молодіжному таборі на острові Утейя, неподалеку від столиці Норвегії загинуло щонайменше 91 осіб.
Як повідомляють українські та європейські ЗМІ – спочатку стався вибух у комплексу урядових будівель в центрі Осло, де розміщуються канцелярія прем'єр-міністра, а також міністерства енергетики, промисловості та юстиції, жертвами якого, за даними поліції, стали 7 людей, більше 19 були поранені. Прем'єр-міністр Норвегії, лідер Норвезької робітничої партії Єнс Стольтенберг, і інші чиновники не постраждали, так як на момент вибуху не знаходились в урядових будівлях. Через декілька годин чоловік у поліцейській формі відкрив стрілянину в молодіжному таборі на острові поблизу норвезької столиці. Тут загинуло 92 особи.
Андрес Берінг Брейвік
Спочатку норвезькі ЗМІ повідомляли, що всі ці теракти дії невідомого ісламістського угруповання "Прихильники глобального джихаду". Але вже у суботу зранку, 23 липня, у поліції Норвегії повідомили, що терористом, який організував вибух в Осло і стрілянину у молодіжному таборі на острові Утейя, виявився 32-річний норвежець Андрес Берінг Брейвік, який був поранений і затриманий правоохоронцями під час стрілянини на острові. Андрес Берінг Брейвік дотримується праворадикальної ідеології і розділяє погляди християнських фундаменталістів, тобто в принципі – цілком нормальна людина, яка живе у своїй Батьківщині і намагається не допустити ісламізації християнської Норвегії. Андрес Берінг Брейвік долучився до націоналістичних поглядів незадовго до свого 30-річчя, він відкидає концепцію мирного співіснування представників різних етносів і культур, а також активно висловлює свою позицію на різних інтернет-форумах.
Чому одна з найбагатших країн Європи та світу стала місцем проживання так званих біженців з країн Азії та Африки, і чи може Україна уникнути у майбутньому тотальної війни між корінною нацією та іммігрантами?
Осло після теракту
Почнемо з першого питання.
Згідно із даними ООН на 2010 рік населення Норвегії складало 4 937 000 (118-та у світі за чисельністю), етнічно мешканці Норвегії в основному етнічні норвежці – 82% від всього населення країни, хоча у північних фюльке (губерніях) як Фіннмарк, Трумс і Нурлан корінне населення це – саами, які оселилися на цій території близько 8000 років тому. Національні меншини в Норвегії складаються із скандинавських циган, євреїв і квенів, а також невеликої фінської громади у фюльке Фіннмарк.
В останні роки Норвегія стала домівкою для великої кількості іммігрантів, іноземних робочих та осіб, які шукають притулку, з різних частин світу (в основному з Африки та Азії). У Норвегії, як і у сусідніх Швеції та Данії, відчутно стійкий приплив іммігрантів з Пакистану, Індії, Ірану, Китаю, Філіппін, Албанії, Сомалі, Туреччини, Марокко, Лівії та, навіть з Росії (республіки Чечня та Дагестан). Народжуваність в Норвегії (10.84 народжених на 1000 чоловік) перевищує смертність (9.24 на 1000 осіб), причому великий приріст населення дає сам іммігрантська складова. За прогнозами службовців з ООН, населення Норвегії може збільшитися до 7 мільйонів вже до 2060 року. Всі прибулі іммігранти оселяються у столичному регіоні, де дуже розвинута система надання біженцям соціальних пільг, що впливає на подальше зростання рівня безробіття і на імміграцію загалом.
В останні роки Норвегія стала домівкою для великої кількості іммігрантів, іноземних робочих та осіб, які шукають притулку, з різних частин світу (в основному з Африки та Азії). У Норвегії, як і у сусідніх Швеції та Данії, відчутно стійкий приплив іммігрантів з Пакистану, Індії, Ірану, Китаю, Філіппін, Албанії, Сомалі, Туреччини, Марокко, Лівії та, навіть з Росії (республіки Чечня та Дагестан). Народжуваність в Норвегії (10.84 народжених на 1000 чоловік) перевищує смертність (9.24 на 1000 осіб), причому великий приріст населення дає сам іммігрантська складова. За прогнозами службовців з ООН, населення Норвегії може збільшитися до 7 мільйонів вже до 2060 року. Всі прибулі іммігранти оселяються у столичному регіоні, де дуже розвинута система надання біженцям соціальних пільг, що впливає на подальше зростання рівня безробіття і на імміграцію загалом.
Починаючи з другої половини 1980-х років, економічні та соціальні аспекти імміграційної політики були основною мішенню для критики з боку опозиційної право-радикальної норвезької Партії прогресу, яка заснована у 1973 році. Протягом 1990-х років, партія більше концентрувала свою увагу на культурних та етнічних питаннях і конфліктах з владою за заборону імміграції як явища взагалі. У 1993 році Партія прогресу стала першою партією в Норвегії, яка вимагає введення більш суворої імміграційної політики, так щоб перебування на території Норвегії дозволялось лише тим мігрантам, які потребують захисту згідно з Конвенцією ООН з питань біженців, а таких у Норвегії з так званих біженців менше 1000 осіб. У 2008 році партія закликала «боротися за повну гегемонію норвезької нації у Норвегії та уникати неписьменних і неблагополучних категорій, які, як не можуть адаптуватися в країні», що включало такі країни, як Сомалі, Афганістан та Пакистан. У 2009 році норвезька Партія прогресу пропонувала запровадити п'ятирічний тестовий період для тих іммігрантів, у яких вже є офіційні документи для проживання в Норвегії. У разі якщо вони порушують закон, пропонувалося їх депортувати. Все цілком логічно і лаконічно. Однак, партія влади, а це лівоцентристська Норвезька робітнича партія, не вважає за потрібне дослуховуватись до слушних ідей захисту національної своєрідності та само ідентичності, вона не вважає імміграцію проблемою, а глобалізацію деструктивним явищем.
Осло після теракту
Перейдемо до другого питання.
Норвегія – одна з найбагатших країн Європи та світу. Основні галузі її економіки: нафто-газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. За даними американського дослідного центру Index of Economic Freedom: ВВП Норвегії дорівнює - $ 163 млрд., а темп зростання ВВП – 2%. ВВП Норвегії на душу населення складає – $36806. У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія посідала перше місце. За розмірами прибутку з розрахунку на душу населення Норвегія – одна з найбільш багатих країн в світі. У 1996 році ВВП Норвегії, а саме загальна вартість ринкових товарів і послуг, оцінювався в $ 157,8 млрд, або $ 36 020 з розрахунку на душу населення (у 2000 – $ 36 806), а купівельна здатність - в $ 11 593 на душу населення.
Дивлячись на вище написана, вимальовується дуже приваблива для іммігрантів з бідних країн Африки та Азії картина. Норвегія, із своїми фінансовими та іншими можливостями постає в очах безробітного бідного іммігранта з Сомалі чи Пакистану раєм. Коли такий собі трудовий іммігрант з’являється у Норвегії і тривалий час не може працевлаштуватись згідно із норвезькими законами такій особі надається щомісячне соціальне фінансування у розмірі € 500. Тому не дивно, що майже всі іммігранти не йдуть працювати. Хоча, тут дуже багато нюансів. Будь-яке суспільство аж ніяк не гомогенне, і в певних верствах толерантність до всіх іммігрантів середня. Ставлення корінного населення залежить від рівня їхньої освіти, можливості спілкуватися з окремими іноземцями і тієї користі, яку в них бачать. Шведи, датчани, фіни, англійці, німці й американці виявляються "братами близнюками" зі норвезькими громадянами і, відповідно, до них толерантність дуже висока. Вихідці ж з інших країн, в особливості з азіатських і африканських країн, вони "не наші", тобто "не їхні". Тому ставлення до іммігрантів з Азії та Африки відповідне, бо біс їх знає, що ці мавпи можуть утнути…
Що стосується дискримінації, то вона є в усіх країнах без винятку більшою чи меншою мірою. Можна, якщо дуже захотіти, дискримінувати в принципі всіх: по статевим і віковими ознаками, політичними поглядами, походженням, у Норвегії найбільш поширена релігійна (анти ісламська) дискримінація. Як явище, дискримінація завжди була, є і буде і з цим треба просто навчитися жити і по можливості обходити. У Норвегії вона спостерігається, в першу чергу, при прийомі на роботу. Крім того, іммігранти які не хотять працювати займаються своєю звичною справою – грабунок магазинів, гвалтування молодих норвезьких дівчат, підпал християнських храмів. За даними американського дослідного центру Maps of World Норвегія знаходиться на третьому місці за кількістю зареєстрованих злочинів на 100 000 мешканців, і таким чином входить в десятку найнебезпечніших для проживання країн світу. Перше займає Ісландія, а друге – Швеція.
Чому іммігрантам у Скандинавських країнах можна робити все, чого не можна було зробити на батьківщині. А саме через нестрогість законів цих країн, або скоріше через дуже короткі терміни покарання. За злочин який вважається педофілією по закону у Норвегії дають 2-3 роки тюремного ув'язнення,а десять років в'язниці – це велика рідкість. Тут вже треба дуже постаратися і зробити що-небудь з ряду неймовірного?! Якщо вже відбувся особливо небезпечний злочин, то тут скоріше відміряють довічне ув'язнення. Але, і це надихає, багатство в цих країнах, ніколи нікого не рятувало від вчинення злочинів, навіть іммігрантів. Інша справа, що тип злочинів у багатих країнах може бути іншим, але в відсотковому співвідношенні ситуація скрізь більш-менш однакова.
Що ж стосується імміграції в Україну, то станом на 2006 р. в Україні проживало 6,9 млн. іммігрантів. Таким чином Україна була четвертою країною світу за кількістю іммігрантів після США, Німеччини та Росії. В Україні є також проблема з іммігрантами із країн Азії (В’єтнам, Таджикистан, Вірменія, Туреччина, Індія, Азербайджан, Іран) та із країн Африки (Габон, Нігерія, Камерун, Чад, Лівія, Уганда). І з кожним роком, зростає небезпека того, що Україна може втратити більшу частку свого корінного населення, яке виїжджає через важкий економічний стан у країни Європи (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Австрія, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія та Португалія).
Осло після теракту
Україна може уникнути у майбутньому тотальної війни між корінною нацією та іммігрантами, якщо вже зараз влада розпочне вводити анти іммігрантські закони, які мають депортувати нелегалів додому за гроші тієї країни, з якої вони прибули до України. Крім того, зараз в нашій країні популярними стають серед молоді право радикальні організації (ВГО "Патріот України", МГО "Сокіл", ВГО "Ідея Nації", ВГО "Nаціональна Ініціатива", автономний "Опір" і ВО "Свобода"), які пропонують реальні кроки за припинення потужної імміграції з країн третього світу. Так як сучасна влада до цих організацій не прислуховується, залишається надія, що прості українці, яких намагаються розбавити неграми, арабами та китайцями, нарешті відкриють очі і зроблять все за владу – не допустять іммігрантського вторгнення.
Україна має бути українською!
Слава Nації! – Смерть Ворогам!
Автор – Денис Ковальов
Немає коментарів:
Дописати коментар