Планетарний геноцид людства чи примусова мізантропія?

Коронавірусна пандемія спричинила небувалу до тепер паніку, психоз світового масштабу. Те, про що мріяли та чого так палко бажали праві популісти, націоналісти, євроскептики, консерватори, ба навіть екологи, — стало дійсністю. Кордони зачиняються, нелегальна міграція тимчасово зупинена, країни-агресори, здебільшого, почали займатися внутрішніми проблемами, а не зовнішніми, уряди нарешті звернули увагу на систему охорони здоров'я, борці за права різних ущербних меншин раптово принишкли, на вулицях стало малолюдно і у повітрі запахло демократурою...
   Завдяки злощасному вірусу COVID-19 планета Земля, не без людської допомоги звісно, почала самоочищення. Людська повінь, по яку писав радикальний фінський еколог і антиіндустріаліст Каарло-Пентті Лінкола, досягла своєї критичної позначки. Відтак загроза, котру представляє сучасна технологічна цивілізація, що її мета — комфортне існування, змусила сотні мільйонів людей постати перед доконаним фактом: стиль життя і ставлення до навколишнього світу мусить докорінно змінитися, бо інакше нас вб'є коронавірус (або ще якась згубна інфекція, від появи яко е застрахований ніхто, навіть олігарх чи президент).
   Те, що ми спостерігаємо з січня поточного року — швидке скорочення населення планети, — справедливо можна назвати помстою природою, геноцидом за надмірну індустріалізацію, за безконтрольну народжуваність та ігнорування встановленого Богом балансу між людством і навколишнім світом (рештою біологічними видами). Вже згаданий вище Каарло-Пентті Лінкола вважає перенаселення найбільшою загрозою для життя на Землі, раковою пухлину на тілі природи, створеною homo destructivus. «Фундаментальна, згубна помилка полягає в тому, що сучасне суспільство і життя в ньому організовані на основі того, чого хоче окремо взятий самозакохана людина, а не на тому, що добре для нього і природи, знищення якої досягло рівня екологічної катастрофи», — зазначає фінський ідеолог екофашизму.
   Проблема, перед якою постали всі мешканці планети у ХХІ ст., полягає у хибності вибраного шляху ще 50 років тому: тотальна глобалізація і віра у людство, історія якого рясніє стількома прикладами жахливих злочинів, війн, вбивств, принижень, тортур і злиднів. Спалах COVID-19 демонструє кривду, завдану нами біосфері, тому-то вірусна хвороба досягла зараз такого рівня (який мали чума та іспанський грип), коли якраз слід замислитися, що нам дорожче: природа або суспільство, збудоване на суперечливому й хиткому фундаменті. Жорсткі карантинні заходи у більшості країн світу і примусова самоізоляція населення — це, насправді, турбота владоможців і мільярдерів про економіку, але аж ніяк не про людей чи пак природу, оскільки збудований ними картковий будинок стабільного глобального ринку за один місяць зруйнувався й наслідки цього наразі важко передбачити.
   Який підсумок з вище наведеного, що ж всім нам робити зараз, перебуваючи невільній мізантропії? — Чудову відповідь вже давно дав Каарло-Пентті Лінкола: «Людство втратить принади сучасного світу (рекордні рівні самогубств, виснажливу конкуренцію, безробіття, стрес, страх втратити роботу, відчуження, депресію, потребу у медичних препаратах, тілесні недуги, індивідуалізм, корупцію, злочинність), оскільки не зможе до кінця побороти те, що вище та сильніше від нього — саму природу. Відтак, після вимушеної загибелі тисяч (якщо не мільйонів), з'явиться шанс осягнути нескінченний спектр мистецтв, постане час особисте, справжнє людське життя не обтяжене турботами про фінанси (жадоба до збагачення має лишитися у минулому), але досягти цього можна з усвідомлення простого явища: homo destructivus як надзвичайно експансивний вид homo sapiens не пан, а прислужник природи, звідси безсилість людини реагувати на такі виклики як голод, посуха чи віруси».

Автор — Денис Ковальов

Вогняна помста природи за зміну клімату

Наш дім — планета Земля зазнає незворотних змін. Наслідки промислової революції не вдалося подолати, а тому природа починає мститися людям за нанесені ними збитки. Середньодобова температура вже досягла критичної позначки, чим сприяла зміні традиційного розташування природних зон, зокрема в Європі та Україні.
   Днями територією Полтавської області пройшов справжній вогняний смерч. Атмосферне явище, утворене розрізненими осередками пожеж на відкритій території, що можна бачити раз на рік у посушливому американському штаті Оклагома вже не є аномалією для українського степу. Як виявилося, причиною природної стихії стала людська недбалість — фермери запалили землю з метою знищення сухостою, який до того був оброблений хімікатами.
   Ймовірно саме так humanum elementum, а не якесь танення льодовиків і рух літосферних плит, невдовзі прискорить природну катастрофу планетарного масштабу! Варто наголосити, що для степової України — від Білгорода-Дністровського до Ізюма і Старобільська спостерігати мандрівні вихори з диму, пилу, а іноді ще й вогню невдовзі стане нормою. Так само, як для мешканців Оклагоми чи Канзасу.
   Варто наголосити, що попри війну і останні політичні баталії в Україні тема зміни клімату є доволі актуальною як і для решти землян. Так, захист довкілля не чужий тим, кого хвилює майбутнє завтрашніх поколінь. Але природа, яку пихаті та зажерливі люди прагнули підкорити, вирубуючи ліси, переорюючи степи, висушуючи болота, розпочала власну війну з видом homo sapiens.
   Не слід сподіватись, що подібні вогняні чи просто смерчі кудись зникнуть самі по собі — аж ніяк. Для України зміни клімату невідворотні! Існує ймовірність, що Південь поступово зі степової зони перетворюватиметься на напівпустелю, подібно терен Сходу і Центру ставатиме посушливим степом, а Північ і Захід у разі продовження нищення лісів втратять будь-яку привабливість для проживання, що тягне за собою відповідні катастрофічні природні наслідки.

Автор — Денис Ковальов

Клімат і тероризм

Нещодавно низкою європейських міст прокотилися акції протестів захисників довкілля. Молодь з яскравими плакатами вимагала від урядів своїх країн (у першу чергу — Франції, Німеччини, Великої Британії) зменшити рівень отруйних викидів, перестати рубати ліси та розпочати відроджувати природу. Здавалося б, що такі вимоги на часі, однак виявилося — поряд із гаслами про захист довкілля організатори масових акцій порушили проблему білого націоналізму та боротьби за статеву рівність!
   Тема зміни клімату актуальна як ніколи. Проте ті, хто використовує її задля просування власних брехливих тез, маніпулює людською свідомістю, особливо молоддю, яка тільки-но визначається з власним світоглядом. Замість того, аби відмовитись від глобальної економіки, яка нав'язує всьому світу високі стандарти споживання та провокує вимирання ряду видів диких тварин, борці за чисте довкілля озброєні псевдонауковими дослідженнями пропонують викоренити націоналізм і нерівність, через які страждають мільйони людей на планеті (у першу чергу — в Африці, де активно зростає населення).
   Переглянувши більшість "кліматологічних" дебатів, у результаті маємо цілком сподіваний висновок — у радикальних змінах довкілля винне надмірне зростання населення! І це при постійному голоді та епідеміях, зокрема в тій же Африці, уродженці якої всіма можливими засобами покидають її та сунуть в країни Європи та Північної Америки. Але борці за відновлення клімату йдуть своїм шляхом, пропонуючи... ні, насаджуючи власну думку — ліквідацію білої раси шляхом її змішання з кольоровими "знедоленими" мігрантами.
   Однак, це ще не все. Деградація європейської молоді від впливу мультикультурна ідеологія також дається в знаки. Так, згідно з останнім дослідженням безпеки, проведеного владою Гельсінкі, зміна клімату визнана найбільшою загрозою безпеки випередивши тероризм (33% опитаних проти 11%), попри те, що впродовж останніх 10 років у Фінляндії істотно виріс рівень джихадизму та ісламського фундаменталізму.

   Автори дослідження наголошують, що більшість опитаних людей сприйняло зміну клімату як доведений науковий факт, який набув широкого розголосу у ЗМІ, у той час як терористична загроза сприймається радше далеким відлунням війн у країнах "третього світу". Звісно, що мастило у вогонь додають й адепти політики мультикультуралізму, котрі виправдовують терористів з ісламських країн — нібито вчорашні колоністи (європейці) мають залагодити свої злочини перед знедоленими з тропіків і пустель. Проте, до чого тут зміна клімату, нам так і не вдалося зрозуміти; ймовірно, це просто вигідна тема, на рівні з якою можна просувати деструктивну ідеологію і не більше (у даному випадку — це спекулювання та маніпуляції заради власної вигоди).

За матеріалами "Зентропа Україна"

Скляні бджоли стали реальністю?

Пророцтва геніальних антиутопістів ХХ-го століття збуваються зі швидкістю, яка лякає. "Чудесний новий світ" вривається у наші життя перетворюючи красу світу на контрольовану вздовж і впоперек штучну техносферу. Точність пророцтв іноді лякає. Дійшло вже і до передбачених Ернстом Юнґером штучних бджіл!
   Як відомо, останнім часом у світі спостерігається масова загибель бджіл, передовсім через "синдром раптового покидання колоній" – тобто робочі особини просто летять геть з вулика і не повертаються (ймовірно, здихають). Серед визнаних причин проблеми – надмірне використання хімікатів (пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів, тощо). Серед не зовсім визнаних – активна поява ГМО-культур та вплив електромагнітного випромінювання, спричинене появою мобільного зв'язку. Останні дві причини визнаються не охоче зі зрозумілої причини, ніхто не хоче втратити перспективні мільярдні прибутки.
   Однак навіть проблеми пекельної хімізації сільського господарства цілком достатньо. Волання проплачених гуманістів про те, що хімія рятує планету від голоду лишаються дещо лицемірними. Адже бджоли запилюють третину сільськогосподарських культур, які споживають люди, а тому "зелена революція" (як і більшість інших розрекламованих дарунків проґресу) створює ще більше проблем, аніж вирішує (принцип контрпродуктивності). Проблема з бджолами найбільша e таких країнах, як США (через відсутність регуляцій, оскільки "права бізнесу" понад усе) і КНР (через відсутність регуляцій тому, що китайці – це люди-біороботи).
   Який вихід знайшли капіталісти? Зменшити використання хімікатів? – Ну звісно, що ні. Вони почали розробляти штучних бджіл-дронів. За це взялись вчені Гарвардського університету спільно з американським гігантом роздрібної торгівлі "Walmart", який виходить на ринок виробництва харчів (радше харчозамінників для людей). Штучні бджоли надаються до віддаленого контролю, літають, плавають, чіпляються до різної поверхні та здатні визначати "шкідливих комах". Не відомо, правда, чи вміють жалити. Загалом все виглядає так, як змалював у своїй повісті Ернст Юнґер.
   Тому одразу зрозуміло, що про продукти бджільництва, які настільки корисні людям, та про запилення квітів і рослин мова не йде взагалі. Адже навіщо сучасним людям-біороботам мед і красиві живі квіти? – Головне ж бо, заробіток капіталістам, а про здоров'я подбає корпорація "Bayer". Як бачимо, проґрес швидко досягає своєї мети – перетворення світу у сіру промислову буденність, де усе живе буде замінено технічними "новаціями" та роботами. 

За матеріалами "Зентропа Україна"

Людська повінь

Каарло Пентті Лінкола (фін. Kaarlo Pentti Linkola) – радикальний фінський еколог і анти-індустріаліст, багато хто звинувачує його в екофашизмі через його надто активні дії щодо захисту та охорони навколишнього середовища, а він цього і не соромиться. Пан Лінкола послідовно виступає проти імміграції, особливо мусульман та чорношкірих до Європи, технічного прогресу і демократії, пропагуючи євгеніку, евтаназію і стерилізацію неповноцінних осіб. Свої ідеї фінський екофашист доводить власним прикладом, живучі вкрай аскетичним життям в малонаселеному краю Фінляндії, у глибині боліт та лісів. У його будинку на березі озера немає водогону. Він не користується автомобілем – для пересування у пана Лінкола є кінь та велосипед.

  Сьогодні, шановні читачі, редакція незалежної мережевої інформаційної аґенції "Nаціональна Ініціатива" спробує подати переклад однієї з видатних праць пана Лінколи "Людська повінь" (англ. Humanflood) наданий нашим кореспондентом і головним редактором Денисом Ковальовим.

  …Що таке людина? Термін "людина" може бути визначений в довільній кількості способів, але передати його найфундаментальніші характеристики можна двома словами: занадто багато. Мине дуже багато, тебе занадто багато, нас всіх аж занадто багато на цій землі. Колись нас було 5 млрд., однак сьогодні неймовірна кількість людських осіб продовжує рости. Біосфера Землі могла підтримувати населення у 5 млн. великих ссавців такого розміру як людський індивід, враховуючи їх вимоги до їжі, до субпродуктів, які вони виробляють, для того, щоб вони могли існувати у власній екологічної ніші, живуть як один з видів серед багатьох, без дискримінації щодо багатства інших форм життя.

  Всі види мають негабаритну здатність до відтворення, в іншому випадку вони б вимерли під час кризи через зміни обставин – випадкове похолодання чи потепління. Зрештою це завжди призводить до голоду, який забезпечує обмеження розміру населення. Дуже багато видів мають саморегулюючі механізми контролю над народжуваністю, які заважають на постійно падаючі регулятивні фактори в кризових ситуаціях страждаючи від голоду. Щодо людини, однак, такі механізми виявились взагалі слабкими і неефективними: наприклад, дрібні дітовбивства практикується в примітивних культурах Африки та Океанії.

 Протягом свого еволюційного розвитку, людство кинуло виклик і випередила лінії голоду. Людина була явно екстравагантною дитиною природи, і рішучою за тварину. Людство виробляє особливо великі приплоди як в тісних, проблемних умовах серед бідних верств, а також серед дуже процвітаючих верств населення. Люди відтворюють самі себе в достатку як в мирний, так і особливо рясно в період після війни, в силу своєрідного закону природи. Можна сказати, що методи захисту людини безсилі проти голоду. Контролювати свої зростання населення не здатне. Людина надзвичайно експансивний вид ссавця.

   В історії людства ми є свідками запеклої боротьби проти природи, помилки власної еволюції. Старі і раніше ефективні методи скорочення населення, як голод, почали все більше втрачати свою ефективність в якості інженерних здібностей людини прогресувала імунна стійкість до голоду. Людина вирвалася у вільну нішу і стала хапати все більше і більше природних ресурсів, витісняючи інші форми життя. Тоді природа взяла оцінити ситуацію в свої руки, з'ясувалося, що вона програла перший раунд, і тому змінила стратегію. Природа почала розмахувати у другому раунді власною зброєю, вона не змогла використовувати свої сили тоді, коли ворог – людина – рясні і зростав кількісно.

 Сьогодні природа активно веде з людиною війну. За допомогою мікробів – або "інфекційних хвороб", як цю природну зброю називає людина, висловлюючись мовою пропаганди війни – природа наполегливо бореться протягом 2000 р. проти людства і добилися багатьох блискучих перемог. Але ці тріумфи залишалися локалізованими, і все більше і більше неминуче перетворюються на глобальні, з кожним роком . Природа не була здатна знищити ешелон людства, в якій вчені і дослідники трудилися на користь людей світу, і в той же час їм вдалося роззброїти природу в її арсеналі.

  На даний момент, природа – більше не володіє зброєю для досягнення перемоги, але вкрай озлоблена і зберігаючи власне почуття самоповаги – вона вирішила поступитися пірровою перемогою на користь людини, але тільки в самому абсолютному значенні цього слова, тимчасово. Протягом усієї війни, природа стверджувала її своєрідним підключенням до ворога: людина і природа – обидві є одними і тими ж джерелами живлення, які обидві вони пили з одного горнятка та їли з одних і тих же полів. Незалежно від ходу війни природи проти людини і навпаки, постійне положення обмеження переважало в цей момент людство. Тому що так само, як ворогові – людині, не вдалося захопити всі запаси харчування для себе, природа також не володіє здатністю приймати ці ж цілі для повної ліквідації людства. Єдиним можливим варіантом є тактика випаленої землі, яку природа вже випробовує на невеликий масштаб під час мікробних епідемій, різного роду захворювань – чума, пневмонія, сказ – це фази війни, яку вона вирішила довести до кінця. Природа не підпорядковується поразкам, вона частіше визнає нічиєю, але за ціною самоспалення. Людина не була ворогом як таким, а швидше власної пухлиною природи. І доля пухлини природа наказує, що вона завжди повинна померти разом з його господарем.

 Що стосується людини, то вона дійсно знаходиться на вершині харчового ланцюга, але проте в неї відсутня можливість утримати свій власний приріст населення. Може здатися, що порятунок буде лежати своєрідній теорії – вбивство людиною свого ближнього, сильнішим слабшого. Характерно, що людський інститут війни, з її оптовою різаниною товаришів гуманоїдів, здавалося б, містить основу для управління бажань населення. Тобто, якби не війни, не було б ніякої людської культури, де молоді жінки приймають участь в війни. Таким чином, навіть значне зменшення населення внаслідок війни вражає тільки чоловіків, і триває дуже короткий час в даному поколінні. У наступному поколінні буде повністю розгорнутий, так званий, але природний закон "бебі-буму".

  Насправді, еволюція війни з її безладдям, насправді є негативом: на ранніх стадіях її розвитку було більше воєн, що змели помірну кількість цивільних осіб. Але за іронією трагікомічна доля людини, в той самий момент, коли інститут війни виявилися здатними знищити дійсно значну частку запліднених самок людини, як це було під час Другої світової війни, проте військова передова технологія великомасштабної світової тотальної війни на знищення різного роду озброєння, зокрема ядерного, біологічного, хімічного, можливість внести суттєві демографічні наслідки, стало неможливо. Людство приречене на перенаселення та на масове поширення синтетичної штучної їжі.

  Можна сказати, що сучасні методи захисту людини безсилі проти голоду. Будь-яка держава світу не здатна контролювати зростання свого населення. В історії людства ми є свідками запеклої боротьби проти природи з боку людини, це помилки нашої власної еволюції, особливо сьогодні, в епоху технологічного прогресу та комп'ютеризації.  Природа має право захищатись, так і ми маємо право на виживання, але тільки разом: людина і природа, у такому синтезі можливе наше подальше спів-існування. Не природа для людини, а навпаки, так нас вчили мудрі попередники.

Автор – Каарло Пентті Лінкола