пʼятниця, 16 грудня 2011 р.

Хустисіалізм очима жінки

   Велику роль у мобілізації народних мас для підтримки пероністського режиму та їхнього виховання в дусі хустисіалізму грала дружина президента Аргентини, Ева Дуарте Перон. Її шлюб з Хуаном Пероном символізував своєрідний союз військового й ''безсорочниці'' − представниці народних низів. Майбутня Ева Перон була позашлюбною дочкою сільського фермера та  куховарки перетворилася. Вона виступала як партійний функціонер ''Хустисіалістської партії'', діяч профспілок, лідер пероністської жіночої організації, здійснювала поїздки країнами Європи з дипломатичними дорученнями.
Офіціний портрет Еви Дуарте Перон
   Власне кажучи, два харизматичних лідери становили єдину команду й діяли за принципом «Перон – управляє, Ева – представляє!». Хуан Перон брав на себе обов'язок по керівництву державою, Ева Перон займалася суспільними справами, здійснюючи контроль за діяльністю міністерства праці, Загальної конфедерації професій, пероністської жіночої організації й створеного нею ''Фонду Еви Перон''. Із посиленням культу Хуана Перона, укріплювався і культ його дружини – Евіти. Вже за її життя пероністи називали Еву Перон символом соціальної справедливості – хустисіалізму. Вона мала численні титули: ''провідник пригноблених мас'', ''надія й страж революції'', ''щит Перона'', ''повноважний представник'', але надавала перевагу вислову ''міст любові між Пероном і народом''. Ці титули не були риторичними вигадками, створеними пероністською пропагандою або нею особисто. Вони були адекватними тій ролі, яку Евіта грала в пероністському русі.
Подружжя Перон – Хуан та Евіта
   Так, Ева Перон регулярно зустрічалася із численними делегаціями робітників, які зверталися до неї за допомогою: змусити підприємців виконувати робочий закон, поліпшити умови праці на якій-небудь фабриці. Вона вислухувала прохання, відправляла їх у відповідні установи й, діючи від імені Хуана Перона, домагалася позитивних результатів. Така діяльність Евіти не віддаляла маси від Хуана Перона, а навпаки, вона зміцнювала цей зв’язок, оскільки родина Перонів діяла спільно і в одному напрямку.
   Варто докладніше зупинитися на діяльності ''Фонду Еви Перон''. Створений в 1946 р., фонд одержав юридичне оформлення лише влітку 1948 р. Відповідно до статуту він являв собою громадську організацію, що існувала на добровільні пожертвування, однак кошти фонду складалися, крім цього, з відрахувань від проведення національної лотереї, доходів казино, а також кожного першого збільшення до зарплати робітників та службовців, одержуваної при переукладанні трудових угод. Фонд залучав також гроші профспілок (відрахування в розмірі зарплати робітників та службовців за 17 жовтня й 1 травня), приватних осіб і підприємств. Судити про ступінь добровільності цих зборів важко. Відомі випадки, коли на цьому ґрунті виникали конфлікти між робітниками і керівництвом профспілок та Загальної конфедерації професій. Річний бюджет фонду, що становив в 1948 р. усього близько $ 30 тис., до 1952 р. зріс до $ 500 млн. Хоча фонд і вважався громадською організацією, він користувався державною допомогою і ресурсами.
Зустріч з дітьми з провінції Санта-Крус у ''Фонді Еви Перон''
   Метою ''Фонду Еви Перон'' було надання термінової допомоги найбіднішим верствам населення, не охопленим державним або професійним соціальним забезпеченням. На відміну від звичайної приватної добродійності ця діяльність здійснювалася в загальнонаціональних масштабах і набула риси державної політики. Основні напрямки діяльності ''Фонду Еви Перон'' були наступні: будівництво безкоштовних лікарень, поліклінік, притулків для старих і бездомних, тимчасового житла для робітників, інтернатів для дітей-сиріт, фінансування загальнонаціональних програм:
1. шкільний туризм й екскурсії, літній відпочинок школярів, спортивно-оздоровчі заходи для дітей й юнацтва (наприклад, безкоштовне відвідування футбольних матчів дітьми молодше 12 років, створення безкоштовних секцій з футболу й проведення загальнонаціональних молодіжних футбольних змагань «Евіта» із врученням коштовних призів);
2. санітарно-гігієнічні заходи в школах, роздача новорічних подарунків дітям, безкоштовна видача підручників, одягу, взуття, солодощів, новорічних подарунків дітям-сиротам; роздача товарів повсякденного попиту незаможним (продукти харчування, одяг, взуття, посуд, швейні машини, дитячі коляски, велосипеди, придане немовлям);
3. особистий прийом громадян, які мали потребу у терміновому розв’язанні матеріальних проблем (пошук роботи, житла);
4. обробка листів від населення з аналогічними проханнями (більше 10 тис. листів щодня);
5. допомога по лінії фонду бідним в інших країнах.
Виступ Евіти перед народом Аргентини
   Про масштаби діяльності ''Фонду Еви Перон'' можуть свідчити деякі цифри. В 1948–1952 р. за його ініціативи в різних районах країни було побудовано близько 30 прекрасно обладнаних лікарень і 20 дитячих садків та інтернатів. Проводилося широке будівництво початкових шкіл і житла для робітників. Число місць у лікарняних стаціонарах виросло з 8 до 20 тис. осіб. У роботу спортивних секцій було залучено 500 тис. дітей. У дні різдвяних свят дітям роздавалося до 4 млн. подарунків. Хоча фонд мав у своєму розпорядженні приблизно 70 тис. штатних і позаштатних працівників, Евіта кілька разів у тиждень вела особистий прийом громадян, що тривав іноді багато годин. Робота ''Фонду Еви Перон'' була відзначена спеціальною подякою ООН і нагородами Ватикану.
   У діяльності фонду були і великі недоліки. Головний з них − відсутність контролю за коштами, які надходили та витрачалися. Колишні працівники фонду згадують, що не існувало ані бухгалтерських книг, ані записів приходу і витрат, ані звітів. Це повинно було неминуче призвести до використання частини його фінансів не за призначенням. Що стосується численних слухів про причетність самої ''авторитарної правительки'' до витрат коштів фонду в особистих цілях, то вони жодного разу не підтвердилися. Проте  не викликає сумніву той факт, що діяльність фонду мала політичне підґрунтя і використовувалась для зміцнення культу Хуана та Еви Перон.
Подружжя Перон під час проголошення ''20 істин перонізму''
   В умовах швидкого росту внутрішнього і частково зовнішнього ринків підприємці намагалися уникнути класових конфліктів та йшли назустріч вимогам робітників. У період економічного підйому 1946–1948 рр. робітничий клас домігся реальних поступок: поголовна синдикалізація усіх працюючих, колективні договори у кожній галузі, загальнонаціональна система соціального забезпечення для всіх категорій робітників, оплачувані відпустки, заморожування квартирної плати і цін на предмети першого попиту. Реальна зарплата зросла на 33%, а з огляду на різні пільги – на 70%. Останні поширювалися не тільки на робітників, але й на всіх незаможних, якщо приймати до уваги заморожування орендної плати, низьку вартість житла й допомогу ''Фонду Еви Перон''. Головний виграш одержали ті верстви населення, які мали недостатньо оплачувану працю. Якщо зарплата кваліфікованого робітника виросла на 27%, то некваліфікованого – на 39% . Робітничий клас у цілому виграв за рахунок середніх шарів, тому що частка робітників у національному доході виросла з 40% до 50%. Деякі групи буржуазії, зокрема  рантьє, втратили в прибутках.
   Практично зникло безробіття. Робітники не могли бути звільнені без поважної причини, яку в суді було важко довести. Жоден  робітник не міг втратити роботи за свою профспілкову діяльність. Всередині підприємств влада хазяїв була обмежена профспілковими комісіями, з якими вони повинні були погоджувати всі зміни на виробництві, включаючи зміну кваліфікації робітника, переведення його на інший розряд.
Маніфестація до річниці проголошення ''20 істин перонізму''
   Зміни, які відбулися в країні, покликана була узаконити Конституція Аргентини 1949 р., що відрізнялася соціальною спрямованістю. Відтепер власність мала соціальні зобов’язання (стаття 38), а працюючі – соціальні права (стаття 37). Природні багатства проголошувалися «невід’ємною й невідчужуваною власністю Нації» (стаття 40).
   Соціальна політика подружжя Еви та Хуана Перон наблизила до себе так званих descamіdados (безсоромники – радикально налаштована міська голота) і досить міцно забезпечила їх популярність. Справедливості заради варто відмітити, що такі соціальні заходи, безумовно, сприяли поліпшенню соціально-економічного становища в країні, бо були спрямовані на захист найбільш обділених верств населення – робітників, бідноти.
Автор – Ірина Радченко
 (світлини взяті з вільної енциклопедії Wikipedia)

Немає коментарів:

Дописати коментар