понеділок, 30 січня 2012 р.

Правда про засновника Великої Хорватії

   Мало хто з українців сьогодні усвідомлює собі той факт, що в Давній Русі крім Київської існувала ще одна наша держава, а саме Велика Хорватія, засновником якої був князь білих хорватів Самослав. Найбільше з усіх слов'ян постраждали від аварської навали зі сходу саме хорвати і дуліби і тому в жодному разі білі хорвати не мали би залишитися осторонь процесів утворення першої в нашій історії держави, яку очолив князь Самослав, який відомий нам з іноземних джерел під спрощеним ім'ям Само.
Герб Республіки Хорватія
   Є усі підстави твердити, що держава князя Самослава, про яку сьогодні історики мають не тільки здогадки, а і численні документальні та археологічні джерела, вже перед тим мала певну історичну традицію пов'язану з ім'ям Одоакра і була не просто слов'янською, а насамперед, давньоруською, білохорватською, так як жодні інші слов'янські племена окрім білих хорватів в той час в районі Вишгорода або Нітри (місця знаходження першої ймовірної столиці Самослава) проживати не могли.
   У 623 р. князь Самослав об'єднав навколо себе усі найближчі слов'янські племена, розбив аварів, а потім і франків, у 627 р. був обраний королем і правив 35 років, тобто до 658 р. або, якщо починати облік із дати обрання, навіть і до 662 р. Франкські джерела, певно соромлячись за ганебну поразку від "варвара", вперто твердять про те, що за своїм етнічним походженням князь Самослав був франком, який в якості купця не раз проходив через землі слов'ян і, врешті-решт, погодився на їх прохання очолити боротьбу з аварами. У це, навіть виходячи вже суто з його слов'янського імені, яке франки явно спростили, важко повірити. Скоріше за все ця своєрідна версія "норманської теорії" була вигадана для того, щоб зберегти собі обличчя, так як цей "варвар" майже усе своє життя після перемоги над аварами присвятив боротьбі саме із франками і завдав королю Дагоберту стільки ганебних поразок, що останній з розпачі у 638 р. помер.
Мапа розселення слов'янських племен у VII ст.
   Не виключено також, що первинний текст був погано зрозумілий перекладачами та переписувачами і розповідь про захоплення князем Самославом франкських купців на Дунаї у них перетворилася на розповідь про Самослава як франка і купця. В жодному разі князь Самослав не міг бути франком і не тільки тому, що усе життя боровся з ними і робив їм численні прикрості. Це можна зрозуміти навіть із діалогів, де король Дагоберт називає себе і франків християнами, а князя Самослава та його народ "псами", причому, князь не заперечує того факту, що він не є християнином і гордо заявляє: «Так, ми пси, які призначені для того, щоб усіх вас роздерти!». Те, що князь білих хорватів Самослав не був франком, а отже, і християнином, свідчить також той факт, що він як поганин мав аж 12 дружин, 22 сина та 15 дочок. Крім того, на переговори з ним франки посилали слов'янина Захарія, у чому не було би жодної потреби, якби Самослав володів мовою франків.
   В кінці ІХ ст. традицію стольного града мали лише Вишгород і Нетра (Нітра). Багато істориків вважають, що столицею держави князя Самослава був Вишгород і в цьому був певний сенс, так як лише тут князь міг перехоплювати каравани франкських купців. Найбільшою історичною заслугою князя Самослава є навіть не те, що він розбив в одній із своїх битв аварів, а те, що він є фактичним творцем майбутньої хорватської імперії, тобто Великої Хорватії від Кедан та Краківця у Чехії і до самого Дністра включно із Стільськом.
Князь Самослав
   Безумовно, перемогами князя Самослава скористалися не тільки білі хорвати, а мало не цілий слов'янський світ, за виключенням хіба що поляків і поморських слов'ян, і саме завдяки розгрому аварів на південь від витоків Вісли вже у 623 р. переселилися балканські хорвати (саме тому між Лемківщиною та Сілезією вздовж Карпат тоді утворилася своєрідна пустка, яка вже в пізніші часи була заселена волохами, поляками і чехами в результаті чого поступово розірвався зв'язок найбільш західної частини Великої Хорватії із східною).
   У хроніці Кадлубека йде мова про те, що білохорватський князь Крак син Леха, один із зановників Польщі, із Прикарпаття взяв участь в битві проти римлян у Карінтії і цілком можливо, що переселенню білих хорватів з території Прикарпаття на Балкани передувала саме ця битва, після якої, можливо навіть за наказом князя Самослава, ці хорвати пішли визволяти своїх братів від аварського панування також і в Далмацію. Після битви князя Самослава під Унгостом слідом за відступаючими франками на захід від річок Вагу та Морави подалися чехи (морав'яни), які захопили Швабію та Франконію, а в Баварії дійшли до річки Манн. Серби окупували Саксонію і, відомо, що ще навіть в ХІІ ст. їх князь Яшка володів Бранденбургом та землями навколо сучасного Берліна. Протягом VІІ-VІІІ ст. полабські і поморські слов'яни дійшли до лінії Нюрнберг-Гамбург, але цей наступ був зупинений лише Карлом Великим у 800 р. Тим не менш, період VІІ-Х ст. стали зоряним часом насамперед для руських, білохорватських племен.
Резиденця князя Самослава Стільсько
   Поза усяким сумнівом саме карпатські білі хорвати становили основну частину військ князя Самослава, які взяли участь в цих битвах, в тому числі і під Унгостом, так як переважна більшість відвойованих у аварів та франків територій дісталася саме їм. Таким чином, саме завдяки перемогам та створенню імперії князя Самослава протягом VІІ ст. білі хорвати заселили величезну територію на заході аж до Кедан в Чехії. Навіть у сер. Х ст. візантійський базилевс Костянтин Порфірородний ще встиг зафіксувати кордони Великої Хорватії від Дністра до Баварії, але це була вже лише слабка тінь колишньої величної імперії князя Самослава, яка, трансформувавшись у князівство Борна, Томіслава, Крака, Любуши, Прибини, Коцеля а потім і в державу Славника, що протягом 995-999 рр. остаточно пішла у небуття, а білі хорвати в Карпатах поступово трансформувалися в русинів-українців і сьогодні їх нащадки представлені лемками, бойками, гуцулами і закарпатцями. Ймовірно, що в період становлення власне Великої Хорватії резиденція князя Самослава знаходилась недалеко від сучасного Львова у Галичині в Стільсько, де й сьогодні зберігаються своєрідні печерні та кам'яні споруди, які нагадують про своє героїчне минуле.
Автор – Станіслав Нестор
(cвітлини взяті з сайту historyland.com.ua)

2 коментарі: