середа, 1 лютого 2012 р.

Спільна історія, різні шляхи розвитку

   Як не дивно, такі різні і нібито далекі одна від одної європейські країни як Україну і Фінляндію робить схожими хіба що спільне минуле, коли обидві країни були складовим частинами Російської імперії. Не минуло ще й 100 років з того часу, коли Україна іменувалася царським режимом Малоросією, а Фінляндія – Великим князівством Фінляндським. На початку ХХ ст. обидва уламки "могутньої" імперії майже в один і той же час зробили спроби стати самостійними державами. Фінляндії це вдалося, а от Україні це нажаль ні. Знесилений від братовбивчої війни Київ, впав під ударами німецьких, а потім і більшовицьких військ. За двадцять років вже нова радянська імперія спробувала силою повернути у лоно колишньої Російської імперії і Фінляндію, і в українців з'явилася нова можливість говорити про "спорідненість". Однак історія сама вирішила для себе, якими шляхами підуть Україна та Фінляндія.
Символ українсько-фінляндської дружби
   Зараз Україна тільки намагається наздогнати Фінляндію в тому, що остання вже успішно і навіть блискуче виконала зі своєю економікою, соціальною сферою, культурою. Фінляндія, як ніхто інший, могла б поділитися своїм успішним досвідом з Україною, якби уряд останньої захотів цього. У 2010 р. Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні Лаура Рейніля у своєму інтерв’ю газеті "Київський Телеграф" зазначила про існування своєрідної паралелі між історичним процесом та соціально-економічним розвитком України і Фінляндії.
   Так наприклад в інтерв’ю було зазначено, що у Гельсінкі до цих пір зберігся пам'ятник російському імператору Олександру ІІ Романову, так як він відвідував Велике князівство Фінляндське і багато для нього зробив в свій час і в складних геополітичних умовах. Слід зазначити, що постать Олександра ІІ у фінів асоціюється з постаттю "царя-визволителя", хоча кріпосництва у Фінляндії ніколи не було, однак Великий князь Фінляндський дав фінам можливість використовувати у побуті власну рідну мову, відновив діяльність Сейму (станово-представницький парламент Великого князівства Фінляндського). Але потрібно завжди пам'ятати, що Фінляндія була конституційною державою, як у складі Російської імперії, так і раніше, в часи Швецького королівства.
Пам'ятник Олександру ІІ на Сенатській площі у Гельсінкі
   Сьогодні, попри існування в Україні антинародного авторитарного режиму, все ж таки налагоджуються відносини між, умовно кажучи, двома осколками колишньої імперії – Україною і Фінляндією, які мають свою позитивну динаміку. Так наприклад, торгові зв'язки між країнами розвиваються досить швидко, однак фінські інвестори не в змозі бути на рівних умовах з українськими олігархічними кланами, які намагаються щоденно ввести "данєцкую" монополію в українську слабку від криз економіку.
   На загальному рівні кожному українцю відомо про промисловість Фінляндії в основному завдяки знаменитій фінській фабриці з виготовлення паперу та фарб Тіkkurrіllа, яка в Україні активно рекламується, а також мегаконцерну Nokia. Зараз це, звичайно, інтернаціональний концерн, але фіни, як справжні патріоти, вважають Nokia власне фінською компанією. Велика частина технічного обладнання Nokia до цих пір виробляється в Фінляндії, концепція діяльності мегаконцерну як і управляння у більшій мірі теж власне фінське. Мегаконцерн Nokia першим не тільки у Фінляндії, а й у Європі, застосував високі технології. Це була перша ластівка, а сьогодні вже утворилося велике коло невеликих компаній-філій, які теж працюють в даній галузі.
Перший символ знаменитого фінського мегаконцерну
   Раніше Фінляндія славилася на весь світ своїми природними багатствами, папером, деревом, фарбами. І зараз у неї три основні галузі економічного підйому – машинобудування, електротехніка та паперова промисловість. Товарообіг сьогодні між Україною та Фінляндією на жаль не відповідає існуючим потенціалом. І торговий баланс не зовсім позитивний для України. Зараз Фінляндію цікавлять такі базові поставки з Україною, як продукти металургійної та хімічної промисловості, сировина, деяка продукція аграрно-промислового комплексу та одяг.
   Фінляндія стала країною-членом ЄС, скажімо так, однією з останніх. З чим це було пов'язано? Різні строки інтеграції, або фіни не дуже хотіли бути певною частиною спільної Європи? Звичайно ж, існують різні причини так званої "фінської повільності". Можна дати відповіді так:
• по-перше, сучасний ЄС перетворився з кількох політико-економічних міждержавних об’єднань тільки з часом у єдине ціле, те чим ЄС є зараз. Раніше ЄС було досить маленьким об'єднанням в центрі Європи, далеким від Фінляндії та країн Скандинавії;
• по-друге, у той час, коли Фінляндія не була країною-членом ЄС, політична ситуація була іншою, ще існував поділ Європи на Східну, під впливом СРСР, і Західну, під впливом США і НАТО. А коли закінчилася "Холодна війна" і з'явилася можливість розвиватися більш спокійно і незалежно від тиску ідеології східного сусіда, фіни, звичайно, використали її.
"Фінляндія бореться з російським орлом за Конституцію" картина Едварда Істо
   Три країни, які стали членами ЄС у 1992-1996 рр. – Австрія, Швеція і Фінляндія – були нейтральними державами. І вступ у ЄС раніше стало б політичним протиріччям з цим статусом і не могло поєднуватися з нейтралітетом. І це був саме політичний крок для вищезгаданих трьох держав – вступити до ЄС. Однак, з іншого боку, може бути, не дуже правильно говорити, що фінська інтеграція до Європи розпочалася в 1990-х рр., коли фіни оформили членство в ЄС. Фіни, як розвинена європейська нація і до цього мала вже досить високий рівень економічної інтеграції з іншими європейськими націями, особливо з сусідами із Балто-Скандинавського регіону: шведами, норвежцями, естонцями, німцями.
   Іноді уряд Фінляндії замислюється над тим, що інтеграція – це не тільки членство у ЄС. Фіни, як справжні європейці точно знають, що інтеграція – це процес. Для фінів це був тривалий процес, і коли Фінляндія стала країною-членом ЄС, то це був лише завершальний, але досить маленький крок. Хоча, звичайно, тоді довелося досить багато змінити в законодавстві країни – у 1999 р. була прийнята нова редакція Конституції Фінляндської Республіки.
Розширення Європейського Союзу у 1995 р.
   Можна порівняти причини нейтралітету Австрії та Фінляндії. Так, уряд Австрії наполягав, що обрав нейтралітет як форму захисту проти можливої ​​радянської експансії у 1950-х рр. і щоб вивести з країни окупаційні війська країн-переможниць: СРСР, США, Великої Британії та Франції. А от Фінляндію, ні радянські війська, а ні війська союзників окуповувати не збирались, але, тим не менш, зростання у 1950-1960-х рр. військової могутності СРСР гальмував вступ Фінляндії до ЄС. Саме тому уряд Фінляндії обрав політичний нейтралітет, як захист від СРСР. Тому й економічні зв'язки між Фінляндією та СРСР після Другої світової війни завжди були "надто гарними". Післявоєнна політика фінського уряду була дуже вдалою – фіни зберегли свою політичну систему, а найголовніше, відстояли свою незалежність і самостійність. Фінам вдалося зберегти свій варіант демократії.
   Сьогодні фіни не будують нову "лінію Маннергейма", навіть попри відродження могутності східного сусіда. А протистояння між Росією та Фінляндією – це вже історія, тому що, фіни знають, що у Фінляндії краще, ніж там, в Росії. Україні треба брати приклад з Фінляндії та не боятися зростанню впливу Росії, навпаки, бути гідним дати відсіч. Незалежність Фінляндії нараховує 95 років, незалежність України – лише 20 років, а це означає, що своїм досвідом незалежної держави фіни могли б поділитись із українцями, аби протистояти ідеї "рускава міра". Українська державність має стати власне українською, а не проросійською, чи проамериканською, політик мають бути державниками і відстоювати не свої інтереси, а інтересу народу, української нації. Маємо надії, що 2012 р. принесе не мрії та надії, а реальні перетворення. Україна має постати з попелу і зміцнити своє положення не тільки в Європі, а й у світі. Сподівання мають стати реальністю, нація має стати сильною!
   Слава Україні!
Автор – Денис Ковальов
(світлини взяті з сайту finland.org.ua)

4 коментарі:

  1. Порівняння, звичайно, найпростіший науковий метод, але не завжди доречний. Спільним в України і Фінляндії є хіба що належність до колишньої Російської імперії. Все. До революції в Росії російські імператори всіляко намагалися розвинути Фінляндію, аби вона чого доброго не втекла назад до Швеції. А з Україною все було точно навпаки. Ні один російський імператор не зробив нічого доброго для України! Після 1917 року у геополітичну гру вступили чинники, які не дозволяють проводити подібні порівння, хіба що в якості публіцистичного прийому. Після революції голодному пролетаріату непотрібна була бідна і холодна Фінляндія. Вона взагалі нікому не була потрібна, тому і отримала незалежність. Про Фінляндію більшовики згадали щойно закріпилися в Росії та Україні. Тільки пізно вони про це згадали, бо фіни знали від кого захищатися і збудували лінію Маннергейма. Яка радянським військам виявилась не по зубам. Тобто можна було б ще трохи піднатужитись і таки загарбати сусіднью країну. Але запеклий опір фінів робив це загарбання зі стратегічної військової точки зору безглуздим. Крім того треба також пам’ятати, що на півдні радянській владі дошкуляла 6 мільйонна Західна Україна, населення якої почало розуміти, що у вересні 39 року відбулось зовсім не визволення. Взагалі я хочу сказати, що нахабна Європа ще досі не оцінила тої ролі, яку відіграла Україна і Українці в її історії у 20 столітті. Близько 10 європейських країн уникнули можливості пізнати всі жахіття сталінізму саме завдяки запеклому опору Українців (пишу це слово з великої літери навмисне, бо то були справжні герої). Не є виключенням у цьому відношенні і Фінляндія. Не треба розказувати як де гарно, треба просто розповідати правду про те, кому саме завдячує Європа своїм добробутом і не забути у цьому не такому вже й довгому списку першим номером поставити Українця, який до останньої краплі крові боровся з більшовицькою чумою за свою країну, мимоволі рятуючи життя мільйонам європейців.

    ВідповістиВидалити
  2. Повністю погоджуюсь з вищенаписаним коментарем, і хочу лише додати, що саме тому, не Україні потрібна Європа, а навпаки, Європі потрібна Україна! Гадаю, всі розуміють чому...

    ВідповістиВидалити
  3. Я за 5 років в Фінляндіі побачив Фінландію яка вона є. США асоціюється в багато кого із Фінів зі свободою, демократіею, і.т.д А Українці з злом і всим негатівним. Могзі їм промили силно! Вже напевно нема в них незалежності такої як була. Деякі молоді фіні трохи психічно ненормалні і ліниві. Воні навіт історії не знают своєї правильно. Я маю на увазі білшість з тих з ким я спілкувався. Є в Фінляндії як і в всіх іншіх країнах розумно і раціоналні люди. А рівень ксенофобії? Тіхо мовчать але відчути можна той негатив.Я хочу сказату що Фінландія зовсім не те як воні пішуть про себе в своїх журналах. А рівень самогубств? Один із найвищих в світі. І також проблема старіння нації. ЄС їм з третіх країн іммігрантів суне які все жіття інтегруются кудись....

    На нашій землі є ще ТРЕТЯ сила яка робить багато зла і якої не видно коли дві сторони в конфлікті.

    ВідповістиВидалити
  4. Пане Вікторе, яку саме ТРЕТЮ силу Ви маєте на увазі? Прошу уточнень!

    ВідповістиВидалити