Ідея – сталевий хребет Nації

Шановні читачі, розумію, що більшість з вас у відпустці і не до читання різних блоґів, але прошу зглянусь та проглянути мій черговий опус, який є по суті статтею-спростуванням. Так, ви не помилились!
  У червні місяці, коли мною була написана стаття “Безхребетна нація”, тоді я не очіквав на врадіївські події та антиментівські акції, не вірив, що наша українська нація може і хоче повстати протии даунєцкіх узурпаторів… Але всі люди мають право на помилку, і я не виключення. Я переглянув своє бачення щодо національного повстання українців, і змінив думку – будете сміятись, я повірив у те, що ми – українці, все ж можемо покінчити з режимом внутрішньої окупації!
   А тепер, перейду до суті своїх змінених хибних думок!  Як завжди, трохи історії, аби дати вам, шановні читачі, зрозуміти лейтмотив статті. Отже давайте згадаємо, коли в останнє українська нація, власне як нація, а не соціальна маса, боролась за свою самостійність від різного роду гнобителів? Можна навести кілька влучних подій лише за ХХ ст., але я не підкреслю головні, які стали націотворчі та націоєднаючі для українців як окремої нації східних слов’ян.  Після інкорпорації у XIV ст. Галицько-Волинської держави у склад Польщі та Великого князівства Литовського українці потужною силою підвелися з колін і показали себе як нація під час Хмельниччини. Звісно до 1648 р. були локальні та не чисельні виступи, але те що було після 1648 р. ні з чим не порівнюється – українці знов відчули себе окремою нацією, як на релігійному та соціальному, так і мовному та державно-ієрархічному рівні. Устрій Гетьманату Богдана Хмельницького не був схожий на жодний тоді відомий державний устрій – це була не монархія чи республіка, це був гетьманат.
  Йдемо далі. Після Хмельниччини і періоду Руїни, українці як нація масово піднялись вже під проводом гайдамаків Гонти і Залізняка. Тепер проти українців були не тільки поляки, але й недавні союзники – москалі-вєлікароси “братья по вєрє”. В історію ця боротьба української нації увійшла під назвою Коліївщина і стала найвищим етапом гайдамацького руху. На жаль, повстання було придушене російськими військами спільно з поляками, а гайдамацькі ватажки — страчені.

 Революційні події у Франції та подальше розгортання наполеонівських війн на початку ХІХ ст. надихнуло на боротьбу не тільки поляків, але й українців, але український національно-визвольний рух цього періоду радше мав культурний характер, а ніж збройний. Ну звісно, локальні сутички початку ХІХ ст. з російською чи польською адміністрацією не міг зрівнятись з Хмельниччиною чи Коліївщиною. Але боротьба тривала, хоча й перейшла у іншу площину.
  Поділена навпіл між Габсбурґами і Романовими українська земля знов почала народжувати майбутніх своїх захисників. У 1914 р. розпочалась Перша світова війна, яка закінчилась в 1918 р., однак в Україні бойові дії тривали дуже довго, аж до 1922 р. Ворогами для недавно ще поневоленої, а тепер – нарешті вільної, української нації були всі: і союзники німці та австрійці, і сусіди поляки та москалі-вєлікароси, і нейтральні англійці та французи. Всі прагнули відтяти шмат України для себе, а мешканців – поневолити.

 Поразка національно-визвольних змагань 1917-1922 рр. загнала боротьбу української нації у підпілля – у Холодному Яру лютують вільні козаки, на Галичині формується УВО, що пізніше реорганізувалась в ОУН. Нові часи – нові методи! Атентати – нова зброя української нації з одвічними ворогами-окупантами! Новий підйом національно-визвольної боротьби ознаменувався початком Другої світової війни. Українці національною потугою намагались протистояти всім окупантам (совєтам, нацистам, ляхам, румунам, мадярам) аби нарешті здобути власну незалежність. Але, не вийшло.
  І ось, 1991-й р. – Україна стала незалежною, ніби всі страждання нації мали припинитись, але при владі і досі залишились україножери та окупанти.
   До чого це все я вів? А ось до чого – весь цей час українську націю спонукали до боротьби не економічні чи політичні причини, українців надихала національна ідея. Так, власна наша Iдея Nації підігрівала в серцях мільйонів українців бажання здобути волю і соціальний добробут на своїй рідній землі.
  Що ж то за таємнича Iдея Nації? Сучасні українські націоналісти трактують її за своїм бажанням, виходячи з того, до якої партії чи організації вони належать. Ми не будемо їх перераховувати, вам вони добре відомі!
  Iдея Nації була народжена і вихована багатьма поколіннями українських інтелектуалів-брахманів, як князь Острозький, філософ Сковорода, Великий Кобзар Шевченко, Вічний Революціонер Франко, Апологет Націоналізму Донцов та багато інших. Для них, як творців Iдеї Nації, головним було сформувати акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей аби все це в купі стало рушієм національного прогресу української нації.

  Українська нація здобула собі державу, але через те, що головна мета національно-визвольної боротьби була досягнута – Українська держава є, було втрачено можливості державного будівництва. Крім того українська національна еліта у вигляді дисидентів і РУХівців не взяла влади в свої руки і цим скористались, перехопивши владу, прокомуністичні, антиукраїнські і псевдоукраїнські сили.
  Держава Україна є плодом і результатом століть напруженої праці і кривавої боротьби десятків поколінь наших предків за державну незалежність української нації. Україна є нашим спільним надбанням, країною, що об’єднала майже всі землі споконвіку заселені українцями. Саме тут проживає переважна більшість українців. Саме ця земля є матір’ю і колискою української нації і єдиною справжньою Батьківщиною кожного українця у світі. Ми, українські націоналісти і патріоти, повністю і беззастережно підтримуємо державний суверенітет і територіальну цілісність України, та готові до останнього подиху захищати її політичну і економічну незалежність від будь яких зазіхань і закликаємо до цього всіх українців в цілому світі.
   А тому нині перед українськими національно-патріотичними силами постало завдання взяти владу в свої руки і сформувати справжню українську національну державу, модель якої відображено в суті Iдеї Nації. З іншого боку, ми не можемо не визнати, що теперішній державний устрій і система влади в Україні є такими, що суперечать українському волелюбному духові, українській ментальності, культурі, історичному досвідові народу.

 Крім того, представники влади і, так званої, політичної еліти в Україні, у більшості своїй, не були і не є українцями ні за кров’ю, ні за духом, вони являються узурпаторами, українофобами і прибічниками ворожої всьому людству комуністичної інтернаціоналістичної ідеї. Саме тому всі спроби побудови дійсно національної держави в Україні наштовхуються на шалений опір представників державної влади. Більше того, створена ними система державного управління повністю виключає участь народу в керівництві державою, а більшість політичних діячів, що прийшли до влади на націоналістичних чи патріотичних гаслах, потрапляючи у рамки цієї ганебної системи стають або запроданцями, або безсилими спостерігачами, або попросту зрадниками і служителями антиукраїнських ідей. Тому сучасна система влади є протиприродною, неприйнятною, ворожою українській нації і потребує негайної заміни.
  Завдання всіх українських націоналістів та патріотів є негайне об’єднання попри певні не суттєві розбіжності та створення на українській землі держави нового типу, держави, яка відповідає всім духовним, економічним і фізичним потребам українця, повністю відповідає його ментальності і складу національного характеру. Такою державною системою, на наше переконання, може бути тільки Гетьманат – державний устрій, що повністю довів свою спроможність і ефективність в українських умовах. Гетьманат мусить замінити собою, еволюційним або революційним шляхом, те гниле болото, якою є існуюча система влади в Україні.

  Головним же злом для української нації є утворена ворогами України система політичних партій, що не є близькою українському національному духові. Ці партії формуються не навколо інтересів держави, нації, а навколо приватних інтересів окремих осіб, або корпоративних чи фінансових груп. Їхнім головним поживним середовищем є розкол нації. Тому політичні партії всіма засобами зберігають поглиблюють і розширяють його. Нашими гаслами, на цьому етапі, мусять стати – «Геть партійщину!» і «Вся влада українській нації!».
  Адже віками українців зігрівала та вела на боротьбу одвічна ідея національної справедливості, що стала сталевим хребтом – це Iдея Nації. Здобути дійсну українську національну державу зможе лише мудрий, державотворчо освічений, об’єднаний, високоорганізований, активний український нарід, за умови інформаційно-просвітницької і організаційної роботи, яку ми, українські націоналістиі патріоти маємо забезпечити вже сьогодні.
   Вперед, до новітньої національно-визвольної боротьби, за Гетьманат Української Nації!

Автор – Денис Поліщук