Молодь робить свій вибір

Сьогодні у нашій державі панує криза. Криза загальна і суцільна У чому ж причина? Причина – в тих людях, які при владі. Хто ж вони «герої» наших днів? Всіх їх, депутатів усіх рівнів, можна поділити на три групи. Перша – це відверті вороги української держави – комуністи, соціалісти, які за будь-яку ціну хочуть знищити, зліквідувати Україну як державу взагалі. Друга – це люди, які потрапили в політику випадково, які або просто люблять гарно говорити, або хочуть гарно заробити. Третя – патріотична, свідома, але замала на сьогодні для того, щоб змінити існуючий стан справ.

Якщо з першою групою все зрозуміло – це вороги відверті, і з ними потрібно боротися, то з другою потрібно розібратися, хто є хто.

Отож, для кращого розуміння другу групу краще поділити на «егоїстів» та «економістів».

«Егоїстами» можна назвати тих людей і ті партії, які прийшли до влади заради самої влади, щоб задовільнити своє «его». Їм байдуже, яким шляхом дійти до влади, байдуже, що буде з нашою державою, лише б покерувати досхочу.

«Економісти», так звані «фахівці», до влади ідуть з іншою метою. Економічне збагачення – ось їхнє справжнє гасло. Та не збагачення держави – ні, а особисте збагачення за рахунок держави, за наш з вами рахунок. Єдина мета – через «реформи», через нові варіанти податкової системи висмоктати з українського народу всі соки. Вони не ховають свого справжнього обличчя: діють як справжня комерційна структура, їхня реклама – серед реклами «Кока-кола» і «Мальборо», «Адідас» і «Кемел». Невже вони думають, що. Ставши поряд з ковбоєм і верблюдом, вони стануть народними обранцями. Таке політичне обличчя сьогоднішньої влади. Чи є в Україні сьогодні сила, яка може себе протиставити тим злодіям і демагогам? Так, ця сила – українські націоналісти.

Молодь. Вона завжди і всюди йшла попереду. І наша нація не виняток. Українською молоддю завжди гордився український народ. Згадаємо хоча б останні сторінки історії. Націоналістична молодь з організацій «Сокіл» і «Січ» на початку нашого століття створила Легіон Українських Січових Стрільців. Ту мілітарну потугу, яка здобула і відстоювала Українську державу. У той період, як і сьогодні, було кілька десятків політичних партій, але не вони, а військовики здобули державність Україні. Молоді українські хлопці, які сповідували націоналізм, взялися до зброї і своєю кров’ю та кістками «цементували» підвалини держави. Триста студентів під Крутами загинули тільки через те, що політичний (соціалістичний) провід України розпустив українську армію. Результат втрата держави.

Середина століття. Знову націоналістична молодь береться за зброю, стає проти двох імперій, між двох світів, боронить нашу Батьківщину. Така ж картина, як і на початку століття. Безліч партій, але тільки здорова тілом і духом молодь об’єднується навколо націоналістичної ідеї, чинить опір окупанту аж до кінця 1950-х рр.

Візьмемо новітню історію. Перебудова. Перші демократичні вибори. Молодь іде від міста до мста, від села до села, від хати до хати і агітує, переконує українців пробудиться, скинути ярмо.

Найбільше досягнення – голодування студентів у Києві в 1990-му р. У той час, коли ще існував Союз і не прийнято було говорити про незалежність, студенти, ризикуючи своїм здоров’ям і життя, вимагали від Верховної Ради УРСР не підписання нового союзного договору, відставки антиукраїнського уряду Масола, призначення дострокових виборів на 1991-й р. Домагалися того, щоб сини України служили Україні, а не гинули на чужих землях за імперські інтереси Росії.

1993-й рік. Массандрівські угоди. Загроза втрати флоту, Криму, України. І молодь знову під Верховною Радою. Сю сторінку історії України писали теж молоді під проводом Соціал-Національної партії.

Чим більше ми аналізуємо історію, том твердіше наше переконання, що в Верховній Раді повинні бути націоналісти. Цей процес неминучий. Нинішня влада це розуміє. Розуміє, що їхній добі приходить кінець. І що загроза ця – від свідомої націоналістичної молоді. Тому і не дивно, що вони, сьогодні і вчорашні «батьки держави», так «піклуються» про молодь, нав’язуючи чужу музику, рекламуючи заморські напої, цигарки, підтримуючи моду на подерті джинси та сережки на усіх частинах тіла тощо. Вони хочуть тільки одного – щоб молодь стала немічною. Цьому необхідно покласти край. Саме тому і з’явилась така організація як товариство «Патріот України». Молоді, патріотичні, сповнені поваги і самоповаги націоналісти стають на ноги.

Ми відновлюємо і пропагуємо традиційну систему цінностей українців: любов до батьківщини і нації, культ воїна, прагнення до злагоди і добробуту. Ми кидаємо виклие демоліберальній та злочинній кліці. Ми пропагуємо новий стиль: здоровий спосіб життя, повагу до своєї історії та культури, прагнення до кращого і великого майбутнього!

Коли, як не зараз, хто, як не ми, наведе лад серед хаосу, підніме стяги наших батьків та дідів?!

Сьогодні маємо ту саму ситуацію, що й на початку століття – десятки політичних партій. Але скільки з них ми згадаємо через років десять – двадцять? Одну – дві…

Ідучи на вибори кожних чотири роки ці партії змушені що разу змінювати свої назви, щоб не відповідати за ті злочини. Які здійснили проти нації і держави. Щоб члени цих партій залишалися і далі у владних кріслах, переходили з партії у партію, зберегли накрадені гроші, стали незалежними депутатами, чи навпаки – партійними.

Доки ми будемо обирати таких «хворих» депутатів – доти буде і хвора наша держава? Настав час зробити державу здоровою.

Вам обирати, визначати, якою має бути Україна. Ми – націоналісти. Ми соціал-націоналісти. Ми знаємо, чого хочемо! У нас вже є великий досвід. Ми віримо у свої сили! Повірте і ви у свої! Разом ми переможемо!

Автор – Антін Радомський,

газета «Соціал-Націоналіст» від 26 жовтня, 1997 р.