З вулиць у кабінети, або як деґрадувала лівиця

Італійський історик-марксист Енцо Траверзо заявив, що сучасні ліві втратили інтелектуальну геґемонію, віддавши світ до рук нових правих із табору так званих "технофашистів". Науковець вдало підмітив вкрай важливу проблему лівого руху у XXI ст.: втрату колективного почуття. Як каже італієць, сучасні західні інтелектуали позбавлені впливу на теперішні революційні рухи.

   «На мій погляд, адептів лівих ідеологій почали турбувати не проблеми колективної дії (революцій та боротьби), а питання ідентичности та особистості. Тобто вони концентруються не на масах, як було ще 100 років тому, але на окремих індивідах. У зв'язку із цими ліві ще більше марґіналізуються», – заявив Енцо Траверзо.

   Відверто кажучи, зараз ідейним лівим особам стали цікавішими питання так званих "трансґендерів", "небінарности" та права меншин. Вони наголошують на дослідженні самоідентифікації людей як особистости, а не питання боротьби за справедливість у світовому масштабі або хоча б національному. Яскравий тому приклад, Арабська весна (2011-2014), які ліві на Заході проґавили та не були зацікавлені в її підтримці.

   Зі слів Енцо Траверзо, ті революції від Марокко до Ірану та Оману згасли багато в чому через те, що ніхто не зміг дати осмисленого тлумачення боротьбі людей, а самі ліві інтелектуали тепер вважають за краще спостерігати за революціями здалеку, а не брати участь у них. Навіть позірна підтримка Палестини після теракту 7.X.2023 покликана радше згуртувати ліву молодь, але аж ніяк не допомогти палестинцям. Цілком аналогічна ситуація спостерігається у протилежному ідейному таборі серед правих.

   Тут якраз характерний приклад іншого італійського науковця-марксиста Антоніо Неґрі, який нещодавно помер. Він виступав повною протилежністю кабінетного дослідника та інтелектуала: учасник революційної боротьби у складі "Червоних Бригад" на Апеннінському півострові у 1960-1970-х рр. та справжній політв'язень. Мало хто із сучасних лівих може похизуватися подібним послужним списком (західних правих це також стосується).

   Естафету боротьби за справедливість зараз підхоплюють реакційні сили у вигляді політичних та реліґійних екстремістів. Вони заповнюють той вакуум та дають людям альтернативу не лише на словах чи гаслах. За минулі 10 років ми добре побачили, куди це може привести: угруповання ХАМАС витіснило палестинський націоналізм і замінило його на ще більш непримиренний релігійний фундаменталізм; подібна ситуація із талібами в Афґаністані та юдео-єванґелістами (трампістами) у США.

   Людей хвилюють реальні проблеми, а не обмеження прав меншин (вони не повинні займати першочергового значення й підміняти права привілеями для обмеженої ґрупи осіб). Тому доки західні ліві будуть зайняті марґінальним порядком денним (як достоту і праві), їхню нішу займуть реакціонери та екстремісти, які працюють із реальними проблемами, а не ефемерними (особливо для країн "другого" та "третього світу"). Московитська воєнна аґресія проти України це вкотре підтвердила.

За матеріялами "Jacobin"

Історія дублінського "генерала в законі"

Мартін Кегілл почав свою кримінальну кар'єру ще хлопчиськом в дублінських трущобах. Від дрібних крадіжок і шахрайства він поступово перейшов до злочинів національного, та світового масштабу. За організаторські здібності та професійний підхід до пограбувань він отримав прізвисько "Ґенерал".

   Щотижня він проводив збори банди, на яких ретельно планувалися такі злочини. Під час або відразу після нальотів "Ґенерал"-Кегілл приїжджав до поліцейського відділку. Він лягав там спати, забезпечуючи собі алібі...

   Народився Мартін Кегілл на Ґренвілл-стріт у Дубліні і був другим із 12 дітей у родині. Його батько Патрік Кегілл працював наглядачем місцевого маяка, при цьому страждаючи на алкоголізм. Ще в школі Мартін і його старший брат Джон почали красти їжу.

   У 1960 р. сім'я Кегілл переїхала в столичний район Крумлін, де Мартіна одразу відправили в католицьку школу. У 15 років він спробував вступити до королівського флоту Великої Британії, але його не взяли; у 16 років був визнаний винним в двох крадіжках. За це був поміщений у школу-інтернат для "сиріт і кинутих на призвояще дітей" під протекцією аббатів-місіонерів пресвятої і непорочної Діви Марії в Денґані, ірландське графство Оффалі.

   Після набуття повноліття Мартін Кегілл одружився на Френсіс Ловлесс, дівчині з дублінського району Ратмайнс, куди переїхала його родина. Саме у цьому населенному пункті Мартін Кегілл разом з братами здійснив кілька квартирних крадіжок в кварталах Дубліна, де мешкали заможні громадяни. Йому також вдалось пограбувати сховище конфіскованої вогнепальної зброї в комісаріаті поліції. Затим брати Кегілл зайнялися збройним розбоєм. До початку 1970-х рр. вони грабували інкасаторів.

   У 1978 р. фірма "Dublin Corporation" вирішила знести багатоквартирні будинки, де мешкала родина Кегілл. На той час Мартін відбував 4 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку; він боровся через суди, щоб запобігти цьому руйнуванню. Після того, як будинки все ж були знесені, Мартін Кегілл продовжував жити в наметі на тому ж місці.

   Нарешті, Бен Бріско, мер Дубліна, наніс візит в його намет і умовив його переїхати в новий будинок в більш престижному районі ірландської столиці. Бувши найвідомішим злочинцем Ірландії, Мартіну Кегіллу вдавалося приховувати свою зовнішність від докучливої преси та інших сторонніх осіб. На людях він з'являвся в масці, капюшоні або прикривав обличчя рукою.

   Однак інших частин свого тіла він особливо не соромився і любив тролити журналістів і поліціянтів, роздягаючися до нижньої білизни із зображеннями мультяшних героїв. Родина Кегілла також не могла не привертати уваги громадськості. Адже Мартін проживав з двома жінками, які були рідними сестрами між собою, і мав від них в цілому 9 дітей!

   Проте найгучніший злочин банди "Ґенерала" – це викрадення цінних полотен славетних художників Вермеєра, Рубенса, Ґойї та інших з приватної колекції на суму £30 мільйьонів фунтів стерлінґів у 1986 р. Бандити скористалися ідеєю фільму "Як вкрасти мільйон" з Одрі Гепбьорн і кілька разів влаштувавши помилкову тривогу, домоглися відключення сигналізації. У поліції Дубліна була створена група спостереження під кодовою назвою "Загін Танго", метою якої був постійний моніторинг діяльності членів банди Кегілла.

   Спостережний пункт був в сусідньому будинку від помешкання "Ґенерала". Але на початку 1990-х рр. над головою відомого дублінського грабіжника навис домоклов меч не правоохоронних органів, а ірландських бойовиків... У середині серпня 1994 р. Мартін Кегілл у справах вийшов з власного будинку в середмісті Дубліна. Доїхавши до перехрестя Оксфорд-Роуд і Чарльстон-Роуд, він був кілька разів поранений в обличчя та зазнав поранень у верхню частину тулуба; від великої кровотечі "Ґенерал" помер майже миттєво.

   Вбивця був озброєний револьвером "Magnum-357", а вже за кілька годин відповідальність за вбивство, взяла на себе "Ірландська Республіканська Армія". Їй допомогли "Добровольчі сили Ольстера". Однак попри політичні заяви ірландських бойовиків, на сьогодні вбивство Мартіна Кегілла залишається нерозкритим.

Автор – Павло Ковальов

Naціональний фінський опір — на межі нацизму і націоналізму

   Одне з найбільших міст Фінляндіїї, та її промислова столиця – Тампере славиться не тільки тим, що є центром фінської народної культури, освіти і спорту, але й концентрацією африканських і азійських іммігрантів, а також, їхніх захисників, тому й не дивно, що 20 жовтня 2012 року молоді фінські патріоти з організації Kansallissosialistinen Suomen vastarintaliike (Kansallinen Vastarinta) – Naціональний фінський опір провели одну з радикальних акцій за всю історію свого існування – марш проти місцевих іммігрантів, представників ЛГБТ-спільноти, комуністів і антифашистів.

"Борися!" – гасло Naціонального фінського опору

   Захід не минув без сутичок – як тільки представники Kansallinen Vastarinta прийшли на центральну площу Тампере біля місцевого ринку, прихильники одностатевих шлюбів з іммігрантами, спробували напасти на активістів, кидаючи в них скляні пляшки та каміння, але зустрівши адекватну відсіч, застосували улюблену тактику – просто втекли, іншого від толерастів ніхто не чекав. А тим часом, активісти Kansallinen Vastarinta, безперешкодно провівши свою акцію, парадним строєм пішли з площі, з гордо піднятими прапорами.

  Організація Kansallinen Vastarinta – одна з найзагадковіших націоналістичних організацій Фінляндії – мало чисельна і дислокується лише у великих промислових містах як Гельсінкі, Тампере, Турку, Лахті, Оулу, Йоенсуу, Вааса, Ювяскюля та Куопіо. Виник Naціональний фінський опір у 2008 р., в період коли Фінляндія зповна пізнала всю справжність мультукультурності єдиної Європи та єдиної валютної системи – єврозони. Молоді націоналісти з Гельсінкі утворили своєрідний ідеологічний клуб, де читали та обговорювали праці відомих націоналістів Європи. Система освіти і сфера соціальних послуг Фінляндії спрямована на те, щоб допомогти азійським та африканським іммігрантам вивчити фінську мову і щоб вони могли брати участь у суспільному житті країни, виштовхуючи при цьому представників титульної нації – фінів.

Мапа провінцій Фінляндії

   Фінляндська Республіка – моноетнічна країна із населенням 5 млн. 401 тис. 267 осіб (станом на січень 2011 р.), де фіни складають 4 млн. 183 тис. 58 осіб (93,4%), шведи – 265 тис. осіб (5,4%), росіяни – 54 тис. 546 осіб (0,51%), естонці – 28 тис. 355 осіб (0,42%), саами – 8 тис. осіб (0,15%) і мігранти – вихідці з Африки (12 тис. 985 осіб) та вихідці з Азії (10 тис. 379 осіб). Власне збільшення кількості мігрантів з Африки та Азії призводить до радикалізації спокійного фінляндського суспільство, викликає напруженість і прояви ксенофобії. Навіть деякі політики, представники партії "Справжні фіни", дозволяють собі расистські висловлювання, аби хоч якось захистити свою націю від мультикультурного та толерантного змішення, як це сталося в Німеччині, Франції, Швеції, Великій Британії та Бельгії, Нідерландах, Данії, Норвегії та Австрії.

   Так склалося що саме на початку 2010-х рр. населення Фінляндії розуміє всю суть європейських мультикультурних реформ, тому й віддає перевагу правій ідеології – протягом останніх виборів з 2011 р. по 2012 р. націоналісти з партії "Справжні фіни" отримали більшість у у місцевих радах та парламенті, тому стали посідати вагоме місце у політиці Фінляндії. Але Фінляндія бере приклад з інших країн Європи, зокрема з Італії та Швеції. Фінський рух Kansallinen Vastarinta є своєрідною калькою з італійського CasaPound (неофашистський сквот в Римі, лідером є Джанлука Іанноне) та швецького Svenska motståndsrörelsen (неонацистська організація в Стокгольмі, лідером є Клас Лунд), так як також організовує презентації націоналістичних (більше нацистських і фашистських) книжок, концерти правих гуртів, видає щомісячний часопис і вуличні протестні акції, направленні в основному проти іммігрантів, комуністів та антифашистів.

Naціональний фінський опір на марші в Тампере

   Naціональний фінський опір увібрав у себе риси як націоналізму і консерватизму, так і нацизму (у більшості правого) й фашизму. У порівнянні з українськими організаціями Kansallinen Vastarinta на початку своєї діяльності (2008-2010 рр.) був ідеологічно близький до Автономного Опору, через ухил в бік соціалізму, але після "грецького колапсу" восени 2010 р. і "ефекту Брейвіка" влітку 2011 р. став близьким до СNА та "Патріоту України". В чому така схожість? – Все просто, Kansallinen Vastarinta намагається наслідувати ідеологічні засади NSDAP вбираючи у себе все новіші й сучасніші пізнання та уявлення щодо націотворення та соціальної справедливості, класовості та боротьби з сіонізмом, не переходячи при цьому на шлях неонацизму чи неофашизму, залишаючись у рамках радикального націоналізму.

   У 2008-2009 рр. коли розпочалась новітня економічна криза капіталістичні досягнення Фінляндії вдалося силою втримати до кризи у Греції і не впасти у боргову яму. Але коли криза все ж увірвалась до Фінляндії, то кожен третій мешканець країни був не в змозі забезпечити собі гідних умов життя. Економічне мислення кожного фіна зруйнував глобальний капіталізм, а точніше – транснаціональні корпорації, що є в руках представників семіто-хамітської групи.

"Приєднуйся до Naціонального фінського опору!"

   Представники Kansallinen Vastarinta жорстко критикують політиків, як власних, так і міжнародних. Зокрема, критиці був відданий міністр закордонних справ Олександр Стубб, який за час сого перебування у міністерському кріслі погладшав і зміг у двічі збільшити свої банківські депозити. Неприязнь до сучасного капіталізму, одна з основних засад Kansallinen Vastarinta, через що іноді інші праві організації Фінляндії, зокрема члени партії "Справжні фіни", її критикують за ухил "в ліво". Але для представників Kansallinen Vastarinta це єдина можливість показати всю трагічність кризи капіталізму Фінляндії через вплив транснаціональних корпорацій не стаючи при цьому на бік соціалізму чи комунізму, які повністю заперечують існування приватної власності, що є одним з чинників капіталізму.

   Проблеми капіталізму усуваються шляхом реанімації та "революції" капіталізму, тобто повна ліквідація таких факторів як олігархія, монополія, "чорний ринок" і корупція. Сучасний транснаціональний (семіто-хамітський) капіталізм це система, де люди не можуть вільно і самостійно впливати на своє майбутнє, так як на прийняття суспільно важливих і політичних рішень влади впливає великий капітал транснаціональних фірм та банків. На думку представників Kansallinen Vastarinta єдиний спосіб зробити Фінляндії знову соціально відповідальною та безпечною державою є створення економічної системи, яка не буде залежати від великих транснаціональних компаній і продовження економічного зростання у рамках протекціонізму.

"Всі на барикади новітньої революції!"

   Повертаючись до діяльності та організації Kansallinen Vastarinta хотілося б зазначити, що що головна увага приділяється критиці та викриттю справжності мультикультуралізму, комунізму, антифашизму та ЛГБТ-віянням. Висуваються думки щодо відтворення "нордичної раси" – поєднавши фінів, шведів, естонців та норвежців, але це лише думки. Однією з основних цілей Kansallinen Vastarinta є створення Національної Соціалістичної Республіки Скандинавії (союз Норвегії, Швеції та Фінляндії), щоб зберегти північні народи від змішування і асиміляції з іммігрантами.

   Для представників Kansallinen Vastarinta дуже важлива расова чистота, про що йдеться в маніфесті організації:

1) Міжетнічне змішання не є природним, а раса – є ключем до людської природи;

2) Фіни, як і інші північні нації мають протистояти "чорному" вторгненню в "білу" Європу;

3) Ніщо не може зруйнувати сильної нації і сильної держави, які підкріпленні ідеологією боротьби за своє виживання в світі пригноблення;

4) Насильство – це самооборона, якщо тебе пригнічують ти маєш відповісти жорстко;

5) Конфлікт арійців і сіоністів не може закінчитися мирно – для тих, хто хапає рушницю й біжить, це вічний закон;

6) Kansallissosialistinen Suomen vastarintaliike – не пацифістська організація. Ми знаємо, що можемо перемогти тільки фізичною боротьбою до кінця.

"Кожен частина цілого!"

   Маніфест Kansallinen Vastarinta має на меті створення нової держави, шляхом військової ієрархії, дисципліни, вірності, відкиданням існування домінуючої партії і, перш за все, перехід до "третього шляху". Naціональний фінський опір поєднує в собі революційний націоналізм та правий націонал-соціалізм, виступаючи за безкласове суспільство, пропагуючи ліквідацію політичної еліти, антиглобалізацію – кожна нація має власну ідентичність, культуру і самобутність.

   Це лише невелика частка основних ідей, але вона дає можливість в повній мірі зрозуміти, головні цілі Kansallissosialistinen Suomen vastarintaliike, який впевнено крокує у майбутнє.
   Слава нації!

Автор – побратим Ревуч

(світлини взяті з сайту patriootti.com)