Україна – останній форпост Європи

Вже давно не секрет, що Європа переживає свій занепад, а всі спроби місцевих борців виправити цей процес – марні. Мислителі останніх років часто сперечаються між собою і роблять ставки на те, звідки ж прийде спасіння. Ще 3 роки тому, багато хто з надією дивився на грецьку ультраправу партію “Золота Зоря” (грець. Χρυσή Αυγή), говорили про те, що Греція – це колиска націоналізму, і чекали початок визвольної боротьби саме з півдня Балканського півострова. Цей рух подавав величезні надії і вселяв упевненість, на відміну від тих же італійців з CasaPound Italia, які скоріше намагаються зберегти свою самобутність, а не Європейську.

   Ніхто не міг і уявити собі, що в Східній Європі, в бідній і нещасній країні, відбудеться раптовий ментальний вибух, який змінить не тільки цей нещасний народ, а й по суті – весь світ. У цій країні сидів дуже поганий президент, який грабував своїх підданих, принижував їх, не цікавився їхньою думкою. Все, здавалося б, зазвичай і “правильно”. Нікому не були цікаві ці нудні мітинги з прапорцями і транспарантами, вони є скрізь і не несуть ніякого поступу. Однак цей мітинг під назвою Майдан знайшов сакральне значення, після того, як його прикрасили коктейлі Молотова, саморобну зброю, саморобні требушети і несамовите бажання битися за свою честь.

   Майдан нагадав українцям про те, що вони нащадки одного з найбільш непокірних і невгамовних народів на Землі, про те, що вони сильніші декількох тисяч ментівських кийків і якихось жалюгідних гумових куль. Цього не очікував ніхто! Навіть, самі українці!

Вся ця історія давно описана самими красномовними фразами і не має сенсу повторювати все в цій статті. Все гранично просто і водночас до неможливості складно. Однак, тільки в Україні зараз праві націоналісти і прихильники відродження Європи мають легальну зброю, отримують бойовий досвід у війні з путінською московською ордою і захищають цивілізацію від чергової навали дикунів зі Сходу.

   Весь правий світ починає свою війну на Українському фронті. Всім ясно, що Ненька – це останній рубіж. Тільки українці зараз відправляються воювати за сакральні сенси, за абстракції і віру, а не за гроші і слова: «У нашому батальйоні добре годують і видають нові черевики…». Українці нарешті навчилися захоплюватися абстрактними речами, а саме ця особливість білих європейських народів в минулі часи рухала людей на найбільші звершення.

   Коли кажуть "Середньовічна Європа" – в нашій пам'яті спливає купа різних образів: лицарі в обладунках, торговці в дорогих одежах, дівчата з косами, замки і романські і ґотичні собори. У надрах пам'яті кожен може розкопати навіть імена звучать як музика – Людовік Святий, Фрідріх Барбаросса, Ґотфрід Бульонський, Святослав Хоробрий, Ярослав Мудрий, Данило Галицький.

   А коли говорять Царгород, який 1000 років так багато для нас означав, що ми згадаємо? Які імена або образи? Тисячі воєн вела Візантія – ви спробуйте згадайте хоч одного полководця. Ми знаємо значення єгипетського скарабея, але не символіку охри українських степів. Німці інтенсивно займалися археологією в Приазов'ї та Причорномор'ї – стріляють танки, переміщуються мільйонні армії, а вони копають кургани.

Війни Соборної України

   Інститут археології України повинен спонсоруватиметься не менше, аніж армія. Коли через сторіччя наш спадкоємець добереться до зірок, щоб гасити і запалювати їх – він буде бачити відблиск степових багать, а в руці у нього буде шматок охри. Діти всіх шкіл від Далекого Сходу до Каліфорнії вивчатимуть героїчні біографії Шевченка, Гонти, Залізняка, Махно, Петлюри, Шухевича, в тому випадку, якщо ми з вами і ті, що прийдуть нам на зміну, зможуть струсити цей жалюгідний світ. І ті імена, які сьогодні відомі лише в Україні – завтра стануть знайомі всій планеті.

За матеріалами RECONQUISTA