субота, 30 червня 2012 р.

Масква і масквічі, український тверезий погляд

   Сьогодні у чергову річницю проголошення в окупованому німецькими військами Львові Ярославом Стецьком "Акту відновлення Української Держави", хотілося б запропонувати цікаву статтю-уривок керівника інституту метафізичних досліджень "Перехід-IV" з його титанічної праці "Арійський стандарт". Бажаємо цікавого прочитання!
Cонцерух – символ інституту метафізичних досліджень "Перехід-IV"
   Понад три століття Україна перебувала і далі перебуває в тенетах імперської Москви. Протягом останніх 10 років цей пострадянський мегаполіс остаточно перетворився на структуру, яка паразитує на тілі Російської Федерації. У Москві сконцентровано понад 85% фінансових і понад 95% інформаційних ресурсів, рівень життя москвичів принаймні уп'ятеро вищий порівняно з середнім показником по Росії.
   На сьогодні у 10,5-мільйонній Москві проживає 1,5 млн. азербайджанців (з 1989 р. їхня кількість зросла в 75 разів, в їхніх руках майже вся міська ринкова торгівля), 900 тис. татар, 600 тис. вірменів, 500 тис. євреїв, 350 тис. грузинів, 300 тис. циган, понад 250 тис, чеченців, 240 тис. в'єтнамців, 200 тис. китайців, 200 тис. башкірів і так далі. Етнічних русскіх в Москві на сьогодні приблизно 3,3 млн., тобто 31%, і з кожним роком їх стає дедалі менще. Частка міжетнічних шлюбів у місті вже становить 22%.
   Московська риторика про захист інтересів русскіх, це не більше ніж демагогія на експорт. Насправді русскіє для Москви – це всього лише "гарматне м'ясо". Тому вимирання етнічних русскіх і слов'янського населення у "глибинці" Росії Москву не хвилює, на підході дешева робоча сила з Азії, зокрема Китаю.
Так сьогодні виглядає сучасна Москва – столиця РФ
   «Империя повернута против нас, мы в этой империи завоеванный народ» – кажуть русскіє. За останні три роки кількість дітей у Росії скоротилася на 4 млн, дитяча смертність у півтора рази вища, аніж у середньому у світі, кількість абортів досягнула 7 млн. на рік, а маса безпритульних дітей зросла до 4 млн. (значно більше, ніж після громадянської і другої світової війн). Вимирання зачепило передусім слов'ян, оскільки кількість неслов'янського населення продовжує зростати.
   Характерно, що серед найбагатших людей Росії майже немає русскіх. Усе більша відірваність Москви від російських регіонів дозволяє нарешті відповісти на запитання, який народ в імперії СРСР насправді був метропольним (панівним). Річ у тім, що метрополія, як правило, користується вищим рівнем життя порівняно з периферією. Парадокс СРСР полягав у тому, що русскіє як група в ньому не мали такої переваги. Це давало підстави ідеологам "єдіной і нєдєлімой" говорити про "жертовність русскіх заради інших народів" і заперечувати імперський характер СРСР, оскільки рівень життя мешканців національних окраїн, передусім європейських, перевищував рівень життя русскіх.
   Насправді ж ніякого парадоксу не було і немає: метропольне становище посідають не русскіє, а москвичі. Усвідомлення цього факту все ставить на свої місця. Рівень життя у Москві порівняно з іншими містами був незрівнянно вищим як у колишньому СРСР ("вся країна" їздила в Москву на закупки продуктів і промислових товарів), так і в нинішній Росії. Більше того, сформувалася особлива московська ментальність (зокрема, доволі поширена пихатість, а нерідко й агресивність стосовно не-москвичів, у тому числі й росіян), яка увиразнюється особливим "масковським діалектом".
Карикатура: "Із слов'ян в іслам!"
   Сприйняття Москви як велетенського паразита на тілі Росії, котрий висмоктує всі соки із провінції, захопило більшість населення РФ, про що кажуть результати соціологічних досліджень. Отож Москва реально перетворилася на неслов'янський мегаполіс з доволі агресивною ментальністю, що протистоїть решті Росії. Тому політологи добре знають, шо президентом Росії ніколи не стане корінний москвич.
   Століття тому 10-мільйонна Англія успішно керувала понад 100-мільйонною Британською імперією. Завдяки сучасному розвитку транспорту і телекомунікацій 10-мільйонній Москві ще легше керувати Російською Федерацією і тримати під своїм впливом інші пострадянські території.
   Для розширення своєї експансії Москва активно просуває в Україні російську мову під гаслом: «Территория России (читай: власть Москви) там, где говорят по-русски!», а мешканців російського походження намагається перетворити на "п'яту колону", інструмент дестабілізації України з наступним її розчленуванням на "запчастини" для контрольованої Москвою економіки. Активне циркулювання в Україні російської мови робить українців беззахисними проти московського інформаційно-психологічного зомбування і прозорими для інформаційного сканування Москвою, яка монополізувала в Росії майже весь інформаційно-аналітичний потенціал.
"Арійський стандарт" – титанічна праця Ігоря Каганця
   Необхідність єдиної державної української мови — це вже не предмет особистих уподобань, національних сентиментів чи економічної рентабельності. Це справа колективного вижи­ван­ня, нашого добробуту, здоров’я, безпеки і продовження роду. Все треба назвати своїми справжніми іменами. Демон­стра­тивні російськомовні виступи народних депутатів у Верховній Раді є веденням бойових дій проти української держави із застосуванням зброї вищого рівня ефективності та відвертим лобіюванням інтересів Москви. У будь-якій поважаючій себе державі — від Індонезії до Великої Британії — подібні речі отримали б однозначну оцінку як державна зрада.
   Так само лише державною зрадою можна пояснити те, що упродовж 21 року державної незалежності України стабільно зростає кількість російсько­мовних серед тих гро­мадян України, які свідомо відносять себе до укра­їн­ського етносу, тобто бажають бути українцями. Ця загрозлива тенденція найбільше виражена серед молоді. Будь-яка діяльність пізнається за її плодами. Просування в Україні мови сусідньої держави красномовно свідчить про те, що вища влада продовжує поводитись як колоніальна адміністрація чи комісія з банкрутства.
   Стаючи активним учасником актуальної війни, Україна повинна ясно розуміти, що відбувається навколо неї, і бути спроможною оперативно обробляти корисну інформацію про життя іноземних держав. Головним інформаційним об’єктом для України є Росія, оскільки третина її населення більше чи менше пов’язана з Україною: за даними ФСБ приблизно 50 млн. громадян РФ є або українцями, або мають українські прізвища, або мають родичів в Україні. Більша частина російського (радянського) культурного і науково-технічного потенціалу створювалась україн­цями, але не українською, а російською мовою. Відмовитися від цього потенціалу означає зректися духовного, інтелектуального та технологічного спадку наших предків.
Керівник "Переходу-IV" — Ігор Володимирович Каганець
   У силу сказаного вище українці мають бути достатньо знайомими з мовою і культурою реального противника, яким є расовий метис Москва. Для неї Україна — це вже навіть не "своя територія" (як було за часів СРСР), а лише об’єкт для економічного і людського визискування, універсальний донор "органів для трансплантації" у старечий імперський організм. Українці у своїй масі повинні добре, бажано без акценту володіти російською мовою і бути достатньо знайомими з російськомовною культурою — для розуміння російського контексту, захисту від московської агресії і для просування власних інтересів на євразійських обширах.
   Те ж саме стосується знання мов і культур інших великих держав, які стосовно України є конкурентами і потенційними або актуальними противниками. Зрозуміло, що насамперед українці повинні досконало знати українську мову і бути добре ознайомленими з українською культурою. Досконале знання українцями, окрім власної, також російської і хоча б ще однієї іноземної мови — це прояв непідробного патріотизму…
Автор – Ігор Каганець
(світлині взяті з сайту sd.org.ua)

Немає коментарів:

Дописати коментар