четвер, 23 жовтня 2014 р.

Бойове хрещення

Перша точка на моєму бойовому шляху – штурм Марїнки, залишила мабуть найбільш яскраві спогади. Звучить команда «По бойовій, 5-ти хвилинна готовність!» і ти накидуєш на себе набридший за місяці тренувань бронік, затягуєш наколінники, які постійно намагаються сповзти, хапаєш зброю і боєкомплект і мчиш до свого КамАЗу, який за мить полетить кудись в темряву і повезе тебе на зустріч невідомому. У вухах пульсує приємне збудження, ось воно-перший бойовий. Радість змішується з легким мандражем.
   КамАЗ прибув на якийсь унилий блокпост, отримуємо карти і розвіддані. Значить – Марїнка. Колона наших КамАЗів зупиняється перед в’їздом в містечко і по нас відкривають вогонь. Вороги ще далеко і ти не сприймаєш їх як реальну загрозу. Хлопці пішли на штурм, а наш підрозділ залишився в резерві. Дивне відчуття, коли чуєш звуки війни – постріли з танка, ЗУшки, десь гупають тяжкі кулемети.
   І ось настав наш час – нас зривають і ми їдемо зачищати сєпарський блокпост. Йдемо в бойовому порядку за танком Т-64. Пройшли одну вулицю – чисто. Проходимо наступну – чисто. Завертаємо в перехрестя, йдемо приватним сектором і тут бах – по танку відкривають вогонь. Всі залягли і оцінюють обстановку. Танк відкриває вогонь і пробує просунутись вперед. Ми наступаємо. Над нами свистять кулі сєпарських АКМів, пролітають РПГшні “морквини”. Це відчуття, коли ти переборюючи власний страх, продовжуєш йти вперед – залишиться назавжди в памяті тих, хто це відчув.
   Погляд воїна – холодний і глибокий, світ стає набагато простішим. Тут немає брехні, понтів і гнилих людей. Є ти, твої побратими і війна. В кожному бою ти можеш загинути чи отримати поранення. Ти можеш втрачати товаришів. Моральна відповідальність перед побратимами не дає тобі навіть думати про відступ. Важко передати ту радість з якою бійці йдуть в бій. Тоді,з декількох спроб ми таки зачистили блокпост. 
   Марїнка – це дуже важливий крок в історії батальйону. Вона відсіяла всіх зайвих і багатьом залишила шрам на пам’яті, дала зрозуміти бійцям, що вони в своєму руслі. Військові намагались захопити Мар’їнку шість разів. Купка ентузіастів і фанатиків війни з вогнем в очах і униленькою совковою зброєю захопила Мар’їнку за декілька годин. Як на мене чудовий приклад того, що дух і воля вирішують набагато більше за кількість вояків і матеріально-технічне забезпечення.
   Присвячую Стафу, воїну який багато чого втратив в цій війні. До нових перемог!
(Лексику та пунктуацію оригіналу збережено)

Немає коментарів:

Дописати коментар