24-го січня 2014-го р. літак
рейсу "Амстердам-Бориспіль" приніс мене в Україну. Попереду чекав
Майдан - мета тієї подорожі. Вірніше, мене цікавила вулиця Грушевського. Туди я
й направився...
Вранці, після моєї першої
ночі у Києві, безсонної ночі серед вибухів гранат, сльозогінного газу, палаючих
шин та пострілів беркутні на Грушевського, вщент мокрий після мєнтовських
брандспойтів на морозі в мінус двадцять п’ять, ледве стоячи на ногах, я приплентався
у Жовтневий Палац, де, як казали хлопці, я можу знайти місце для відпочинку. На
записі сиділи представники ВО "Свобода" зі Львова, мого рідного
міста! Я подумав, що мені сильно підфортило, до своїх потрапив! Коли вони мене
реєстрували, зі здивуванням розглядаючи голландський паспорт, хтось з них
звернув увагу на мій зовнішній вигляд, сліди капоті шин на обличчі та одежі, на
сморід...
На запитання «Що це?» я відповів, що всю ніч провів на
Грушевського. Як же ж я здівувався, коли почув: «Ми провокаторів-екстремістів не підтримуємо! Ми тебе прийняти не
можемо...».
Злий, справді шокований я
вийшов звідти та пішов на Майдан... Побачив заклик записуватися у Самооборону
та вирішив спробувати там... Запитався когось куди треба йти. Мені вказали на
намет Конгресу Українських Націоналістів. Я увійшов, привітався. Літній чоловік
у військовій формі, який розпалював пічку, подивився на мене і відразу все
зрозумів: «Ти з Грушевського?».
Я подумав, що мене знову
виставлять на мороз, але брехати не став – «Так...».
Господи! Мене відразу напоїли гарячим чаєм, майже насильно нагодували та дали
місце для спання під купою ковдр на тапчані... Кожну ніч та частково кожен день
я проводив на барикаді і ніхто мене більше не називав провокатором... КУН,
ДЯКУЮ ВАМ!
Саме на барикадах вулиці
Грушевського я познайомився з хлопцями з Правого Сектору. Пізніше я бачив там й
прапорець Свободи, але у пам’яті назавжди закарбувався ранок 25-го і те, що
"провокаторів" вони не підтримують... Бог їм суддя! Але, як мене
мокрого і виснаженого свободівці виставили на мороз, я забути вже не зможу...
Ті два тижні, які я пробув
там, стали найкращою згадкою мого життя... Хлопці, чоловіки, діди, які з’їхалися
на Майдан з цілої України, щоб захистити честь та свободу свого народу,
дівчата, жінки та бабусі, які і вдень і вночі приносили нам чай, каву та
канапки, молоді "медики", які погрожуючи нам, "страшним
екстремістам", змушували нас одягати респіратори, щоб не труїтися димом
палаючих шин, та годували нас ліками проти простуди, Я ВАС ВСІХ НЕ ЗАБУДУ! НІКОЛИ!
Через вас, ваш героїзм та самовідданість я відчув таку повагу до свого НАРОДУ,
що вирішив бути серед вас, назавжди повернутися в Україну. Тепер я тут,
тепер я з Правим Сектором.
Наша Революція ще не
закінчена, зараз знову лізуть до влади ті покидьки, проти яких ми з вами
повстали, билися та перемогли. Вони хочуть відібрати нашу перемогу, змарнувати
жертовні смерті нашої Небесної Сотні! НЕ ДАМО! А якщо буде треба, я знову
пліч-о-пліч з вами стану на барикадах і буду захищати нашу честь і свободу. І перемога
все одно буде наша! Бо нас НЕ ЗДОЛАТИ!
Я закликаю ВСІХ віддати на
цих виборах свій голос за ПРАВИЙ СЕКТОР, бо саме в ньому досі живе той вогник
Революції, та ЧЕСТЬ, та ГІДНІСТЬ, які повернули мені батьківщину, які дали мені
розуміння однієї дійсно дуже важливої речі, того, що УКРАЇНА – ПОНАД УСЕ!
Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава!
Немає коментарів:
Дописати коментар