І справді, у гонитві за перефарбованою соціалістичною мрією, котру тепер політкоректно називають ліберальними цінностями, Європа знову обрубує своє коріння та запускає у ствол власного дерева численних паразитів, котрі лиш висмоктують з нього усі соки, лишаючи по собі лиш попіл та гниль від, колись, незнищенного дерева. Приблизно таку, болісну, але до відчаю правдиву картину у першій главі своєї книги "Повстання Ідентичності" описують брати-гетьманці з Запоріжжя — Денис та Павло Ковальови.
Взагалі, перша частина цієї книги є цілим окремим дослідженням, котре описує нинішній невтішний стан справ у Європі в царинах національної та соціальної політики, а також вивчає причини, котрі до цього призвели. На наочних прикладах яскраво демонструються наслідки впровадження в усі сфери життя неоліберальної доктрини, котра вже змінила до непізнаваності багато європейських столиць і продовжує роз’їдати підвалини європейської цивілізації.
Цивілізації, завдяки якій свого часу виникли такі поняття, як нація та національна держава, відродження яких зрештою і стане порятунком справжньої Європи, як стало порятунком для численних народів, що свого часу обрали шлях життя і незалежності. Яскравим прикладом такого шляху є історія державності Фінляндії, котра обравши правильні національні, повною мірою, європейські, орієнтири, що дозволили їй з провінції Російської імперії стати повноцінним членом міжнародної спільноти та країною з найвищим рівнем життя у світі. Процес її становлення, описаний в другій частині книги братів Ковальових, є, по суті, втіленням в життя цитати класика українського націоналізму Степана Бандери: «Нація, що проміняла волю на хліб втратить і перше, і друге», адже є прекрасним прикладом, як народ, що мав не меншу кількість прорадянських елементів, ніж усі підкорені більшовиками народи, зміг встояти перед комуністичними обіцянками "фабрик робочим, землі селянам" і вберегти себе від тих жахіть, що спіткали підкорені червоним монстром нації.
Проведення україно-фінських паралелей є процесом цілком логічним, але, все ж, недостатнім для усвідомлення того, як ми – українці маємо облаштовувати власну державу, оскільки в ньому пропонуються лише основні положення, а аж ніяк не готові рецепти, котрі можна було б використати в нашій країні. Втім, в останньому розділі автори "Повстання Ідентичності" пропонують власне бачення нинішніх проблем, наявних в Україні в більшості сфер життя, та способи їх подолання, ґрунтуючись на тих-таки загальних положеннях, що були виведені в попередніх розділах, та відштовхуються від української державотворчої традиції, беручи від неї усе найкраще та відкидаючи зайві та, подекуди шкідливі, нав’язані ззовні елементи держави.
Взагалі за свою структурою "Повстання Ідентичності" нагадує підручник, кожен розділ якого підштовхує читача до певних роздумів та висновків, які стають у пригоді вже на наступній сторінці, створюючи таким чином довгий, але вельми цікавий логічний ланцюжок, котрий з кожним розділом підводить нас все ближче до відповідей на питання, з якими ми регулярно стикаємось як у ході нашої боротьби, так і в повсякденному житті. Відповідей, що одного дня дозволять нам створити справжню Українську Соборну Самостійну Державу.
Цивілізації, завдяки якій свого часу виникли такі поняття, як нація та національна держава, відродження яких зрештою і стане порятунком справжньої Європи, як стало порятунком для численних народів, що свого часу обрали шлях життя і незалежності. Яскравим прикладом такого шляху є історія державності Фінляндії, котра обравши правильні національні, повною мірою, європейські, орієнтири, що дозволили їй з провінції Російської імперії стати повноцінним членом міжнародної спільноти та країною з найвищим рівнем життя у світі. Процес її становлення, описаний в другій частині книги братів Ковальових, є, по суті, втіленням в життя цитати класика українського націоналізму Степана Бандери: «Нація, що проміняла волю на хліб втратить і перше, і друге», адже є прекрасним прикладом, як народ, що мав не меншу кількість прорадянських елементів, ніж усі підкорені більшовиками народи, зміг встояти перед комуністичними обіцянками "фабрик робочим, землі селянам" і вберегти себе від тих жахіть, що спіткали підкорені червоним монстром нації.
Проведення україно-фінських паралелей є процесом цілком логічним, але, все ж, недостатнім для усвідомлення того, як ми – українці маємо облаштовувати власну державу, оскільки в ньому пропонуються лише основні положення, а аж ніяк не готові рецепти, котрі можна було б використати в нашій країні. Втім, в останньому розділі автори "Повстання Ідентичності" пропонують власне бачення нинішніх проблем, наявних в Україні в більшості сфер життя, та способи їх подолання, ґрунтуючись на тих-таки загальних положеннях, що були виведені в попередніх розділах, та відштовхуються від української державотворчої традиції, беручи від неї усе найкраще та відкидаючи зайві та, подекуди шкідливі, нав’язані ззовні елементи держави.
Автор — Олександр Вайс
Немає коментарів:
Дописати коментар