Життя закарпатського автономіста

   В історії боротьби українців Закарпаття за свою незалежність від різних загарбників та поневолювачів (мадярів, чехів, словаків, румунів, австрійців), чомусь завжди цю боротьбу намагались очолити ті, кому народ не давав права цього зробити. Така історична доля спіткала і славнозвісного керівника українського уряду автономної Карпатської Русі (з 1939 р. – Карпатська Україна) Андрія Бродія. Здавалося б, українець за походженням мав би відстоювати права свого народу на самостійність, але ні, ця людина намагалась будь-яким чином позбутись чехословацького підкорення і перейти під мадярське.

Герб Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини

   Але спершу, трохи передісторії. Так, після підписання Мюнхенського договору Німеччини, Італії, Франції та Великої Британії (30 вересня 1938 р.) складне міжнародне становище Чехословаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки у складі Чехословацької федерації.

   8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд на чолі з Андрієм Бродієм (затверджений президентом Чехословаччини Едуардом Бенешом 11 жовтня 1938 р.). 22 листопада 1938 р. чехословацький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської Русі, після чого Чехословацька Республіка перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. 26 жовтня 1938 р. Андрія Бродія, який намагався проводити промадярську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської Русі обрано Авґустина Волошина.

Едуард Бенеш

   Шлях молодого українського мадярона і москвофіла Андрія  Бродія до влади був не простим як зараз видається. Народився він у 1895 р. В селі Кив'яждь (нині село Кам'янське Іршавського району Закарпаття) в родині заможного селянина, колишнього заробітчанина-емігранта, який перебував у США. Після закінчення Ужгородської учительської семінарії в 1914 р. Андрій Бродій працював учителем на Гуцульщині в селі Великий Бичків. У роки Першої світової війни воював на фронтах, був поранений, а після закінчення війни і проголошення Мадярської Народної Республіки в листопаді 1918 р. сприяв утвердженню мадярської влади в Закарпатті. Чим змусив українських закарпатських політиків та інтелігентів замислитись над подальшою долею краю. Тодішня політична еліта Закарпаття складалась з мадярів та українців, а тому в крайовому уряді постало питання: «Або приєднуватись до Мадярської Народної Республіки, або ж увійти до складу Соборної України разом з УНР та ЗУНР?».

   Після входження Закарпаття до складу Чехословацької Республіки в 1919 р. Андрій Бродій влився в громадсько-політичне життя і незабаром був визнаний лідером автономістського політичного руху та москвофільського національно-культурного напряму в краї. У 1920 р. Молодий закарпатський політик став одним із засновників партії – Підкарпатський землеробський союз (у 1923 р. перейменована в Автономно-землеробський союз), що протягом міжвоєнного періоду була однією з найбільш активних та впливових політичних партій в Карпатській Русі. Після смерті голови Автономно-землеробського союзу Івана Куртяка у 1933 р. Андрій Бродій очолив партію і був її незмінним головою до 1944 р. У міжвоєнний період, а саме протягом 1920-1938 рр. Андрій Бродій, набуваючи досвід політичного і громадського діяча, був редактором декількох суспільно-політичних часописів: газети "Русскій вѣстникъ" (російською мовою), журналу "Tyokodi pajtas" (мадярською мовою) та щоденної політичної газети "Karpati futar" (мадярською та чеською мовами), через які поширював ідеї від'єднання від Чехословаччини і приєднання до Мадярщини.

Мапа Чехословаччини у 1918-1938 рр.

   Уся його діяльність була опозиційною до центрального уряду Чехословацької Республіки, і власне до президента Томаша Масарика. Хоча головним завданням Андрія Бродія було здобуття автономії для Закарпаття в рамках всіх історико-етнічних територій, де проживали так звані "підкарпатські русини". На справді, Андрій Бродій хотів приєднати Закарпаття до Мадярщини, і про це свідчать багато історичних документів. У своїй статті "Ми, автономісти, будуємо нову вільну автономну Підкарпатську Русь", опублікованій в 1935 р., Андрій Бродій писав: «Коротко скажу, чого ми, автономісти, хочемо і за що ся боремо: Пудкарпатська Русь у її етнографічних кордонах від Попраду до Тиси, як указано в Сен-Жерменському мирному договорі і Конституції Чехословацької Республіки. Повинні ми знати те, що жити і ся утримати у великій сім'ї народів ся вдати нам тільки так, якщо в нашому краї, на своїй рідній землі володіти і господарювати будемо ми разом з сильним союзником. Сьогодні влада на нашій землі ся знаходить не в наших руках, тому ми ся боремо за автономію, і нам у цьому поможуть брати мадяри. Кожний має знати, що нам самим не здолати чехо-словацьку тиранію, ми повинні долучити до нашої боротьби сильного союзника. І цей союзник – Міклош Горті».

   Окрім явного мадярофільства або мадяронства, Андрій Бродій активно використовував у своїх цілях ідеї та членів москвофільського Товариства імені Олександра Духновича. Андрій Бродій був членом президії цього впливового культурно-освітнього товариства, завдяки чому користувався авторитетом навіть серед частини виключно українського населення гірських районів саме через прихильність до православ’я. З 1933 р. по 1938 р. Андрій Бродій представляв Автономно-землеробський союз в чехословацькому парламенті і був чи не найактивнішим депутатом від Закарпаття, лобіюючи там в основному мадярські інтереси, однак ніяк не українські. Його численні й різкі виступи в парламенті з критикою чехословацької влади і на захист прав та інтересів Підкарпатської Русі та його населення викликали захоплення у мадярської еліти Закарпаття і незадоволення в урядових і політичних колах Чехословаччини.

Андрій Бродій

   У чехословацькому парламенті Андрій Бродій вимагав надання Карпатській Русі автономних прав. У виступі в чехословацькому парламенті 4 червня 1934 р. депутат Андрій Бродій нагадав, що до цього часу Чехословаччина не виконала умови договору, згідно з яким Закарпаття було приєднано до республіки в 1918 р. А вже 30 листопада 1934 р., реагуючи на заяву Едуарда Бенеша про те, що карпаторуси ще "не дозріли" до автономного управління, Андрій Бродій з парламентської трибуни заявив: «Кидь дозріла була Пудкарпатська Русься приєднати до республіки, так дозріла для того, щоб мала свої права. Це тільки відмовка, що карпаторуський народ незрілий». У травні 1938 р. Андрій Бродій виступив ініціатором створення в Закарпатті блоку політичних партій москвофільського напряму для спільної боротьби за досягнення автономії, і подальшої інтеграції з Мадярщиною.

   Призначення 11 жовтня 1938 р. Андрія Бродія прем'єр-міністром першого автономного уряду Підкарпатської Русі було закономірним і не стало несподіванкою як для закарпатців, так і для чехословацьких політиків. Разом з тим москвофільські переконання і промадярська орієнтація Андрія Бродія, який ще до свого призначення вів таємні переговори з мадярським урядом про приєднання краю до Мадярщини шляхом плебісциту, чітко виявилися в його практичній діяльності на посаді голови автономного уряду. Це викликало, з одного боку, незадоволення представників українського напряму в краї, а з іншого — рішучі дії чехословацького уряду.

   26 жовтня 1938 р. В Ужгороді занои чехословацької воєнізованої поліції заарештували Андрія Бродія за "державну зраду і шпигунство". Однак вже 11 лютого 1939 р. його звільнили і після зустрічі з президентом Чехословаччини Емілем Гахою направили на лікування в Татри, звідки він утік до Мадярщини. Після окупації у березні 1939 р. Всієї території Закарпаття мадярськими військами Андрій Бродій повернувся до Ужгорода.

Автономна Підкарпатська Русь у складі Чехословацької федерації

   За допомогу в окупації Закарпаття і подальшій мадяризації краю у травні 1939 р. Андрія Бродія разом з деякими іншими діячами Автономно-землеробського союзу без виборів було введено до нижньої палати мадярського парламенту, де до 1944 р. він очолював групу закарпатських депутатів, не вимагаючи при цьому автономних прав для свого краю. Під час словацького національного повстання восени 1944 р. Андрій Бродій безуспішно намагався встановити контакти з радянськими спецслужбами. Коли радянські війська почали вторгнення на Закарпаття, Андрій Бродій відмовився емігрувати до США. А 25 листопада 1945 р. Андрій Бродій був заарештований в Ужгороді органами НКВС. У травні 1946 р. засуджений до смертної кари за колабораціонізм з гортистським режимом і розстріляний 11 червня 1946 р. Похований в Ужгороді.

   Однак сьогодні, ім’я Андрія Бродія залишається втаємниченим. Нажаль сьогодні, вчені-історики детально не можуть підтвердити чи заперечити твердження про те, чи був Андрій Бродій своєрідним зрадником чи ні. Але якщо він був таким ярим борцем за автономію Закарпаття і права українців, то чому ж з приходом мадярської окупації не робив тих самих кроків, чому не Боровся за незалежність як це зробив Авґустин Волошин? На сьогодні досі не визначено чітку зовнішньополітичну лінію, якою керувався Андрій Бродій – будучи москвофілом і прихильником ідей Владіміра Лєніна, він все ж таки притримувався ідеї приєднання Закарпаття до гортистської Мадярщини. Нажаль, Андрія Бродія згубила його власна не розсудливість у виборі союзника, за це він і поплатився.

Автор – Денис Ковальов

(cвітлини взяті з сайту  istpravda.com.ua)