Як кажуть в одному старому анекдоті: «Ну,
по-перше – це красиво...». По-друге, фашизм – це Європа, з усією її історією,
культурою та агресивної принадністю. Німецький націонал-соціалізм ХХ ст. був
тільки вивіскою, за якою стояли шеренгою всі, від Іспанії до Фінляндії, кожен
зі своїм державним фашизмом. Франція була фашистською наполовину, подивіться
карту режиму Віші. Скандинавія була лояльною фашизму вся. Східна Європа, окрім
поляків, чехів і сербів. Південна, крім греків. Та частина України, яку ми називаємо
”прямо справжньою Європою”, була фашистською. Навіть у Британії діяла
фашистська партія Освальда Мослі. Військовий союз держав Осі – це був один до
одного нинішній Євросоюз, з тим же розкладом сил. Тільки без
мультикультуралізму, і дуже-дуже нетолерантний.
Якщо хто не в курсі, Європа, справжня Європа,
завжди була нетолерантна. Везти звідти гуманітарну допомогу стали зовсім
недавно. Лицарські
хрести, римські орли, військові ордени зі штаб-квартирами в середньовічних
замках, – в першій половині ХХ ст. це була не бутафорія для туристів. Те, що
зараз помилково називається ”європейськими цінностями”, насправді цінності суто
американські, і прописалися вони в Європі тільки за планом Маршалла. Європа ж
толерантною не була ніколи, і толерантність її вбиває. А ми любимо Європу і не
хочемо її смерті.
А погляньте-но на мапу з журналу ”Esquire”, на якій
нанесені всі відомі ”Wikipedia” люди за останні 2000 років. Розумієте, чому ми
її любимо? Ще 70 років тому Європа прийшла до нас з вогнем і
смертю, але отримала потужну відповідь. Була окупована, пограбована,
згвалтована, обкладена даниною і зганьблена. Вона кається і платить досі,
кається і платить, платить і кається. Але поки вона платить і кається за справи
давно померлих предків, багато наших співвітчизників і далі її люто ненавидять.
Ці товариші викликають тільки роздратування і гидливість, як шавки, що
ритуально і гордо раз на рік облаюють скелет мертвого лева, не ними вбитого.
Дратує їх пафос і заяложені
ритуали. Дратує, що отримавши у спадок від дідів разом з медалями і
контрибуціями слово ”фашизм”, вони запхали в нього
потрібне собі значення і вішають цей ярлик на кожного, хто їм не подобається. Дратує, що будь-який наш схвальний погляд у бік
Європи вони називають ”фашизмом”. Дратує, що коли ми хочемо бути господарями на
своїй землі, нас змушують відповідати за німців, які колись міряли один одному
черепи.
Ми – українці, на українській землі, за владу
українців. Справжня дикість у тому, що цю просту, природну формулу треба комусь
доводити. Доводити, що наше прагнення бути головними на своїй землі – не “фашизм”.
Коли ліванець приїжджає в Україну, торгує нашими
дівчатами за кордон, багатіє на цьому, влаштовує з мешканок своїх борделів
всенаціональні конкурси краси, організовує ”жіночий феміністичний рух”,
ганьбить українок у всьому світі, видає сороміцькі журнали, прописується
керівником на державному телеканалі, а на всі претензії починає волати про
фашизм. Коли негр з Африки приїжджає в Україну, сколочує
секту за негритянським харизматичним зразком, оббирає масу українців до
злиднів, багатіє, вплутується в грошові афери державного рівня, а на всі
претензії починає волати про фашизм. Коли єврей приїжджає в Україну, підминає під себе
національне суспільно-політичне телебачення, багатіє, визначає, кому дати слово
перед народом, а кому не дати, вимагає за це величезні гроші, а на всі
претензії починає волати про фашизм...
Хочеться закусити губу і сказати: значить,
фашизм, так? – Буде вам, суки, фашизм!
За матеріалами “Der Enclave”
Немає коментарів:
Дописати коментар