Чого не вистачає сучасному українському націоналістичному руху, так це потужної інтелектуальної складової. Перебуваючи в ліберальному дискурсі, націоналісти замість боротьби намагаються підлаштовуватись під так звані "сучасні умови".
Постійне протистояння з ліберальними впливами, націоналістичний рух обмежує лише боротьбою з совком та "русскім міром", менше звертаючи увагу на загрози з боку тотального лібералізму Заходу, обмежуючи себе лише образами-символами Бандери, Шухевича та всіх інших незнаних нам... Тому в першу чергу націоналістичному руху потрібне якісне ідеологічне оновлення. І оновлення не в бік лібералізму і "современних вогнів" про які писав Донцов, а в бік революційного традиціоналізму.
Теперішня влада, прикриваючись колись провокаторськими, а зараз попсовими гаслами "Слава Україні! Героям Слава!" лише дискридитує його. Тому в першу чергу необхідно провести власний "Kulturkampf". Ми маємо вибити з їхніх хижих лап білий та пухнастий діаспорянський націоналізм, натомість повернути той авантюристський дух 1930-х рр., який живив провокаторів та "агентів Кремля чи Варшави" та вів їх тернистим шляхом національної революції. Ми маємо забути про нещасненького Бандеру – жертву концтаборів чи окупаційної польської влади, натомість показати терориста, борця з режимом, політичного діяча, який завжди був незламним. По-друге, в той час, коли ліберали проводять різного роду конференції, круглі столи, націоналісти займаються тим, що намагаються мірятись хто з них кращий, забуваючи про спільну консолідацію в умовах загроз з боку ворогів зі Сходу та Заходу. Не дарма Ярослав Стецько писав: «Большевиків на Заході більше, як – поза москалями – на Сході!».
Тому нашим спільним завдання є створення нового міфу. Міфу воюючої України в боротьбі з ордами зі сходу: більшовиками ХХ-го ст. і необільшовиками ХХІ-го ст. Ми маємо зруйнувати ілюзії заблукавших на тлі лібералізму європейських правих, тому зараз в нагоді стануть традиціоналістичні та антилібералістичні акценти націоналістичного дискурсу, спільним правим фронтом борючись із впливом "mondo modernо". Хоч і є зараз певні зрушення, а саме перемоги консервативних та націоналістичних партій в східній Європі. Все ж, українському організовуваному націоналізму є над чим працювати, враховуючи переслідування діючої влади проти представників правих рухів, добровольців, є шанс на те, що старі образи не завадять здоровому глузду в такий складний для руху час...
Постійне протистояння з ліберальними впливами, націоналістичний рух обмежує лише боротьбою з совком та "русскім міром", менше звертаючи увагу на загрози з боку тотального лібералізму Заходу, обмежуючи себе лише образами-символами Бандери, Шухевича та всіх інших незнаних нам... Тому в першу чергу націоналістичному руху потрібне якісне ідеологічне оновлення. І оновлення не в бік лібералізму і "современних вогнів" про які писав Донцов, а в бік революційного традиціоналізму.
Теперішня влада, прикриваючись колись провокаторськими, а зараз попсовими гаслами "Слава Україні! Героям Слава!" лише дискридитує його. Тому в першу чергу необхідно провести власний "Kulturkampf". Ми маємо вибити з їхніх хижих лап білий та пухнастий діаспорянський націоналізм, натомість повернути той авантюристський дух 1930-х рр., який живив провокаторів та "агентів Кремля чи Варшави" та вів їх тернистим шляхом національної революції. Ми маємо забути про нещасненького Бандеру – жертву концтаборів чи окупаційної польської влади, натомість показати терориста, борця з режимом, політичного діяча, який завжди був незламним. По-друге, в той час, коли ліберали проводять різного роду конференції, круглі столи, націоналісти займаються тим, що намагаються мірятись хто з них кращий, забуваючи про спільну консолідацію в умовах загроз з боку ворогів зі Сходу та Заходу. Не дарма Ярослав Стецько писав: «Большевиків на Заході більше, як – поза москалями – на Сході!».
Тому нашим спільним завдання є створення нового міфу. Міфу воюючої України в боротьбі з ордами зі сходу: більшовиками ХХ-го ст. і необільшовиками ХХІ-го ст. Ми маємо зруйнувати ілюзії заблукавших на тлі лібералізму європейських правих, тому зараз в нагоді стануть традиціоналістичні та антилібералістичні акценти націоналістичного дискурсу, спільним правим фронтом борючись із впливом "mondo modernо". Хоч і є зараз певні зрушення, а саме перемоги консервативних та націоналістичних партій в східній Європі. Все ж, українському організовуваному націоналізму є над чим працювати, враховуючи переслідування діючої влади проти представників правих рухів, добровольців, є шанс на те, що старі образи не завадять здоровому глузду в такий складний для руху час...
Автор - Друг Француз
Немає коментарів:
Дописати коментар