Хоробрий "Пастир" з лав добровольців Божої чоти

Війна – слово, яке увірвалося в життя кожного українця весною 2014-го. Розриви "ГРАДів", вибухи мін, кулеметні черги та постріли з автоматів заполонили інформаційні випуски, що з кожним днем, тижнем і місяцем стали чимось буденним, непоміченим. А проте, на фронті й досі вмирають люди – наші захисники, що боронять Україну від одвічного ворога ціною свого життя.
   Вбиті війною, але не забуті нами! У ці січневі дні ми згадуємо полеглих смертю героїв-добровольців, пам'ять про яких не має згаснути. Одним з когорти відчайдушних і незламним духом був й Андрій Лепехін на псевдо "Пастир".
   Боєць Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" влітку 2014-го брав участь у визволенні селища Піски під Донецьком. Разом із побратимами на початку 2015-го він допомагав кіборгам обороняти летовище, відволікаючи загони московських окупантів. Однак доля не дала другу "Пастиру" пройти шляхом перемоги до кінця – у серпні 2016-го зупинилося серце пораненого вояка, якому був лиш 51 рік.
   Відданий син Україні віддав за Неньку життя. Як і тисячі інших добровольців, друг "Пастир" прагнув бути вільним і щасливим у своїй Батьківщині. Його ім'я ви не почуєте в офіційних зведеннях ГенШтабу ЗСУ, однак воно вирізане гострим лезом у нашому серці, де також знайшла прихисток пам'ять про друга "Сєвєра", "Міфа", "Лісника" та інших незламним духом Героїв України.
   У той час як демократична Європа насолоджується своєю безтурботною і мирним життям, на Сході України триває запекла боротьба. Імена наших захисників, оборонців цілої цивілізації рвуть рани, які ніколи не загояться, змушуючи стискати зуби й не здаватися, не дивлячись на біль і втрату. Адже ці українські солдати, добровольці Божої чоти, стали для нас справжніми людьми честі та незламності.

Автор — Данило Катраник