Biйна за Kaрпатську Україну

Закарпаття або Карпатська Україна займає особливе місце не тількі в історії боротьби українського націоналізму за Соборну Україну, але й у суспільно-політичному ретроспективному просторі української нації в цілому. Маловідома українсько-мадярська війна 1938-1939 рр., яку вивчають сучасні українські історики, поставила крапку в існуванні незалежної Карпатської України. Примітно, що в боях із загонами ОНОКСу відзначилися підрозділи так званих "російських [русинських] фашистів", що їх очолював Степан Фенцик.

   Автономістські, а радше промадярські і фашистські, переконання Степана Фенцика з’явились у 1920-х рр. у Відні, коли прочитавши кілька статей Беніто Муссоліні, він стрімко ставав прихильником нової ідеології. Активна співпраця з російською білою еміграцією вивела Степана Фенцика на родоначальника російського фашизму Константіна Родзаєвського, який зарахував уродженця Карпатської України почесним членом у лави Російської фашистської партії. У 1935 р. Степан Фенцик створив Руську національно-автономну народну партію (РНАП), яка одночасно сповідувала ідеологію фашизму і русофілії. У фашистському партійному журналі "Клич" було надруковано відозву російських фашистів до мешканців Закарпаття: «Не треба нам ніякого слов'янства! Ми росіяни і росіянами хочемо залишитися. А хто намагається відібрати в нас нашу російськість, той наш ворог, будь він "слов'янин" чи ні!».
   Після Мюнхенської змови 1938 р. виникли передумови для створення реальної автономії на території Словаччини та Карпатської України, однак русофіли Івана Камінского і Степана Фенцика, що чинили опір офіційній владі в Празі, зіткнулися з інтересами українофілів на чолі з Авґустином Волошиним. Автономний уряд прем’єр-міністра русофіла і мадярона Андрія Бродія 8 жовтня 1938 р. оголосив російську мову державною мовою Підкарпатської Русі, після чого, одразу з'явилися російськомовні газети та радіостанції. В цей час Степан Фенцик переховується в Будапешті, де починає формувати бойові загони за гроші мадярського уряду. Коли за рішенням Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р., до Мадярщини відійшли території Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський та Берегівський повіти), Степан Фенцик повертається з натренованими бійцями до Ужгорода, де створює скаутське Товариство імені Духновича "Руську Національну Гвардію чорносорочечників".

Пам'ятай героїчні дні Карпатської України!

   Британська газета Manchester Guardian так відреагувала на присутність Степана Фенцика в Карпатській Україні: «Поки мадярські підрозділи гонведів вичікують на прикордонних позиціях і доля Рутенії [Карпатської України] залишається неясною, фашистський рух вже поширює свій вплив по всьому краю. Його засновник і вождь – доктор Фенцик в публічній промові заявив про свою мету організувати Рутенію у фашистську пролетарську систему де поєднається італійська корпоративна та московська більшовицька системи. Степан Фенцик заявив, що він хоче адаптувати свій фашизм до місцевих умов і зробити фашизм без террору…».
   У березні 1939 р. почалася мадярсько-українська війна, в якій брали участь мадярська армія генерала Самботгеї, чехословацькі війська генерала Прхала, загони ОНОКС як армія незалежної Карпатської України та бойові загони Фенцика. Як не дивно, але головними супротивниками Степана Фенцика були не чехи і мадяри, а власне українські формування ОНОКСу. У складі Організації Народної Оборони – "КарпатськаСіч" проходили бойову практику оунівці Євген Верца, Іван Кедюліч, Юрко Лопатинський, Роман Шухевич. Саме бойовики Степана Фенцика, колишні скаути, чудово знали місцевість змогли не тільки неодноразово атакувати, але і вести вдалі бойові дії проти загонів ОНОКСу біля села Горонда, на гірських перевалах, під Перечином, Іршавою і Севлюшем, на Копанському полі. Саме завдяки бійцям Степана Фенцика мадярськими гонведами був узятий добре укріплений Хуст.

   Свої дії бойові фашистські загони Степана Фенцика супроводжували агітаційною роботою. Так газета "Карпаторуський голос", що розповсюджується в населених пунктах Карпатської України писала: «Знаючи вороже до себе ставлення всього карпаторуського населення, чехи за останні тижні дозволили прибути із Галичини на Карпатську Русь безлічі українських авантюристів, терористів Євгена Коновальця і ​​петлюрівських гайдамаків. Ці бандити поставлені гітлерівцями як фундамент проти всіх російських [русинських] організацій, завели на Карпатській Русі режим січовиків і розправляються з неслухняним місцевим населенням самим звірячим чином. Карпатороси чекають визволення з боку Мадярщини…».

Вирізка з газети російських фашистів у Маньчжурії "Нація" за 1939 р.

   Як і варто було очікувати, мадяри підтримали русофільські устремління Степана Фенцика, який навіть став депутатом мадярського парламенту, однак опір вояків ОНОКСу як захисників незалежності Карпатської України переріс в квітні-травні 1939 р. у реальну партизанщину і повстанство. Війна за національне визволення була ускладнена іноземною, радше мадярсько-польською, інтервенцією. Причому, війна йшла тут ще до втручання мадярських військ – війна точилася між формуваннями ОНОКСу з одного боку, і чеськими регулярними військами з бойовими загонами Степана Фенцика з іншого. Мадяри, як-то годиться, втрутилися у війну не тільки виходячи з результатів Віденського арбітражу, а й з прохання лідера русинських фашистів, який звинуватив вояків ОНОКСу в антинародному терорі.

   Незважаючи на поразку, героїчність карпатських січовиків залишила вагомий слід не тільки в український, але й у польській, мадярській та словацькій історії. Звичайно, кожна з націй трактує цю історію по-своєму, але ми знаємо, що вояки ОНОКСу, на відміну від фашистських загонів мадярона Степана Фенцика, боролись за вільну самостійну українську державу, яка не мала стати знов чиєюсь занедбаною провінцією. Власне доля русинського фашиста Степана Фенцика вирішилась дуже не сподівано для нього самого. За однією з версією його знищили чеські комуністи, за іншою, більш вірогідною, Степан Фенцик був розстріляний співробітниками СМЕРШу після битви на озері Балатон у квітні-травні 1945 р. і звинувачений у злодіяннях проти людства як посібник фашизму.

   Iсторія бойових загонів Степана Фенцика та русинських фашистів сьогодні і досі знаходиться під сімома замками архівів КҐБ-СБУ-ФСБ. Тому, вирахувати або дослідити більш точніше причасність Степана Фенцика до російських фашистів чи мадярських салашистів дуже складно. Сподіваємось, що за кілька років історикам стане відома справжня сутність цього персонажа. А поки, маємо, що маємо.

Автор – Денис Ковальов