Якось так сталося, що рух, який нині намагається зупинити ошалілий модерн, який проривається в наше життя через законопроекти про ЛГБТ, наскрізь просякнутий думкою про невідворотність смерті, ба навіть якусь її солодкість.
Це вже не фашистське "Me ne frego!" і "Viva la muerte!", це радше розуміння приреченості, яке наступає не на мітингах і маршах, а в останні хвилини життя, під час бою чи біля валютного обмінника.
Європа, смерть якої пророкував Освальд Шпенґлер, була на той час ще золотопогонною і трохи аристократичною, по-авантюристськи вірила в Утопію і тому з однаковою бравістю бралася будувати і комунізм, і фашизм, і ліберальну демократію. Європа ж сучасна вже повністю вивітрила дух аристократії і ієрархічності - жодного авантюризму, лише відчай через крах усіх трьох утопій, які намагалися будувати в минулому. Такій Європі не соромно бажати смерті. Це не смерть великої імперії, це відчуття запустіння - всі розуміють, що бути фашистом вже пізно, а лібералом вже не модно...
Залишається одне - самостійне протистояння невідворотності буття! Ідеології - лайно! Психологічні стани - наше все. Одним із станів є стан розуміння плинності життя, який часто описувався самураями і зокрема Юкіо Мішімою. Плинність життя означає необхідність величі тут і зараз - смерть чатує вже за рогом.
Отож, вдягайте метафізичний бронежилет, діставайте обріз з шафи духовного опору і вирушайте у самостійну боротьбу - партизанську боротьбу під знаком Танатосу...
За матеріалами "Чорної Ради"
Немає коментарів:
Дописати коментар