Спочатку всі думали, що проект закону про гомосексуальні шлюби був однією з тих мін-пасток, за допомогою яких політикани шукали собі чергової дози дешевої популярності, не в змозі вирішувати реальні проблеми. А потім ми швидко зрозуміли, що за цим підступом прослизнув реальний проект, за допомогою якого фанатики хочуть знищити те підґрунтя, яке підтримує уклад європейського суспільства, зробити його таким же хворим, як вони самі.
Це питання не має нічого спільного з толерантністю або повагою до своєрідних почуттів чи сексуальних меншин. Гомосексуалізм не є чимось новим в історії. Легко порахувати прославлених персон - королів, королев та інших знатних осіб давніх часів, які надавали перевагу інтимним втіхам з особами своєї статі, за що часто піддавалися осуду в стародавніх літописах. Приватне життя є особистою справою кожної людини, і до тих пір, поки не перетворюється в провокаційні події та кричущі звернення, цьому немає ніяких заперечень. Дотримання таємниці "приватного життя" - потрібне. У Франції ж зі створенням так званого "громадянського партнерства і спільного проживання" (фр. pacte civil de solidarite et de concubinage, скорочено PACS), закон створив правову базу, що дозволяє двом людям однієї статі (або протилежної статі), жити разом з рядом соціальних і податкових пільг. Це соціальне визнання прагнення до любові.
Інша справа шлюб. Мова йде не про любов, навіть тоді, коли він є наслідком кохання. Шлюб - це союз між чоловіком і жінкою для продовження роду. Якщо прибрати секс і продовження роду - нічого не залишається, крім любові, яка може випаруватися. На відміну від PACS, шлюб є інститутом, а не простим контрактом. Інститут шлюбу визначається набором взаємних прав і обов'язків не тільки подружжя, але також і ще не народженої дитини. Місто (тобто закон і його представники) втручається в урочисту церемонію, тому що це в загальних інтересах. Досі жодне суспільство ніколи не думало , що гомосексуальні пари дітородні.
Варто підкреслити, що шлюб не є святом любові. Шлюб є установою на основі родоводу і спорідненості, навіть якщо обставини іноді допускають відсутність дітей. Презумпція батьківства є фундаментальною. Сьогодні ми думаємо про себе, як сини і дочки тих, хто народив нас так само, як героїв Іліади (Ахілл, син Пелея, Одіссей, син Лаерта, тощо) 3000 років тому. Не має значення - хороші чи погані відносини між поколіннями. Втрата походження завжди трагедія! Для дітей, народжених поза шлюбом, дослідження батьківства в меншій мірі пов'язане з потенційною спадщиною, ніж нагальна потреба знати, звідки ми прийшли і чиї ми діти. Слід також зазначити, що усиновлення завжди ризиковане. Деякі гомосексуальні пари вимагають право усиновляти дітей, як купувати собаку, кішку або секс-іграшку. На даний момент, закон забороняє аналогію між усиновленням гомосексуальної парою і парою, що складається з чоловіка та жінки в шлюбі. Він вважає, справедливо, що дитині для його подальшого розвитку потрібні батько і мати. Таким чином, до уваги береться інтерес дитини, а не примхи чи бажання деяких дорослих.
Ясно, що змінити визначення батьківства і сім'ї, щоб задовольнити потреби егоїстичної меншості гомосексуальних пар було б руйнівним актом. Вони мають право на повагу їх відмінностей, за умови, що вони не руйнуватимуть інститут, який був розроблений в інтересах дітей. Якщо ми приймаємо "шлюб для всіх", чому б не поширити його на мавп або улюблену собаку, свого брата або сестру, батька чи матір? Чому б не уявити собі весілля жінки з двома або трьома чоловіками? Всі ці новації можуть здійснюватися більш-менш приховано поза шлюбом. В кінцевому рахунку, потрібно пам'ятати, що шлюб не є споживчим товаром відкритим для всіх фантазій.
Потужним чинником є мода статі. Гендерні дослідження прийшли зі Сполучених Штатів і тепер є частиною вищої освіти. Ця мода стверджує, що статева належність соціально сконструйована. Симона де Бовуар писала у “Другій статі”: "Людина не народжується жінкою, вона нею стає". Вона була натхненна теорією Сартра, що ми бачимо себе так, як інші бачать нас. Це був ідіотизм, але книга була цікавою, тому й продалася.
Гендерні дослідники - феміністські і гомосексуальні екстремісти, які прагнуть виправдати свої особливості, заперечуючи, що є чоловіки і жінки. Без сумніву, є вівці і є барани. Так як ця частина населення володіє високою купівельною спроможністю, її вплив на громадську думку є значним. Тим більше, що їхні забаганки ретранслюються ЗМІ, просувають новинки і примхи, які живлять ринкову систему. Очевидно, для них сімейна модель, заснована на гетерогенності статі та дітей також питання "соціальної думки", яка повинна бути усунена. Це буде складніше, ніж вони уявляли...
Це питання не має нічого спільного з толерантністю або повагою до своєрідних почуттів чи сексуальних меншин. Гомосексуалізм не є чимось новим в історії. Легко порахувати прославлених персон - королів, королев та інших знатних осіб давніх часів, які надавали перевагу інтимним втіхам з особами своєї статі, за що часто піддавалися осуду в стародавніх літописах. Приватне життя є особистою справою кожної людини, і до тих пір, поки не перетворюється в провокаційні події та кричущі звернення, цьому немає ніяких заперечень. Дотримання таємниці "приватного життя" - потрібне. У Франції ж зі створенням так званого "громадянського партнерства і спільного проживання" (фр. pacte civil de solidarite et de concubinage, скорочено PACS), закон створив правову базу, що дозволяє двом людям однієї статі (або протилежної статі), жити разом з рядом соціальних і податкових пільг. Це соціальне визнання прагнення до любові.
Інша справа шлюб. Мова йде не про любов, навіть тоді, коли він є наслідком кохання. Шлюб - це союз між чоловіком і жінкою для продовження роду. Якщо прибрати секс і продовження роду - нічого не залишається, крім любові, яка може випаруватися. На відміну від PACS, шлюб є інститутом, а не простим контрактом. Інститут шлюбу визначається набором взаємних прав і обов'язків не тільки подружжя, але також і ще не народженої дитини. Місто (тобто закон і його представники) втручається в урочисту церемонію, тому що це в загальних інтересах. Досі жодне суспільство ніколи не думало , що гомосексуальні пари дітородні.
Варто підкреслити, що шлюб не є святом любові. Шлюб є установою на основі родоводу і спорідненості, навіть якщо обставини іноді допускають відсутність дітей. Презумпція батьківства є фундаментальною. Сьогодні ми думаємо про себе, як сини і дочки тих, хто народив нас так само, як героїв Іліади (Ахілл, син Пелея, Одіссей, син Лаерта, тощо) 3000 років тому. Не має значення - хороші чи погані відносини між поколіннями. Втрата походження завжди трагедія! Для дітей, народжених поза шлюбом, дослідження батьківства в меншій мірі пов'язане з потенційною спадщиною, ніж нагальна потреба знати, звідки ми прийшли і чиї ми діти. Слід також зазначити, що усиновлення завжди ризиковане. Деякі гомосексуальні пари вимагають право усиновляти дітей, як купувати собаку, кішку або секс-іграшку. На даний момент, закон забороняє аналогію між усиновленням гомосексуальної парою і парою, що складається з чоловіка та жінки в шлюбі. Він вважає, справедливо, що дитині для його подальшого розвитку потрібні батько і мати. Таким чином, до уваги береться інтерес дитини, а не примхи чи бажання деяких дорослих.
Потужним чинником є мода статі. Гендерні дослідження прийшли зі Сполучених Штатів і тепер є частиною вищої освіти. Ця мода стверджує, що статева належність соціально сконструйована. Симона де Бовуар писала у “Другій статі”: "Людина не народжується жінкою, вона нею стає". Вона була натхненна теорією Сартра, що ми бачимо себе так, як інші бачать нас. Це був ідіотизм, але книга була цікавою, тому й продалася.
Гендерні дослідники - феміністські і гомосексуальні екстремісти, які прагнуть виправдати свої особливості, заперечуючи, що є чоловіки і жінки. Без сумніву, є вівці і є барани. Так як ця частина населення володіє високою купівельною спроможністю, її вплив на громадську думку є значним. Тим більше, що їхні забаганки ретранслюються ЗМІ, просувають новинки і примхи, які живлять ринкову систему. Очевидно, для них сімейна модель, заснована на гетерогенності статі та дітей також питання "соціальної думки", яка повинна бути усунена. Це буде складніше, ніж вони уявляли...
Автор - Домінік Веннер
Немає коментарів:
Дописати коментар