З вулиць у кабінети

З вулиць до кабінетів: як сучасні ліві втратили інтелектуальну гегемонію

Прочитав цікаве інтерв'ю на Jacobin із італійським істориком-марксистом Енцо Траверсо. Інтерв'ю присвячено його нещодавно опублікованій книзі Revolution: An Intellectual History.

Крім обговорення змісту книги, Траверсо вдало помітив вкрай важливу проблему сучасного лівого руху: втрату колективного почуття. Як каже італієць, сучасні західні інтелектуали втратили свою гегемонію серед сучасних революційних рухів через те, що їх почали турбувати не проблеми колективної дії (революцій та боротьби), а питання ідентичності та особистості.

Грубо кажучи, зараз лівим стали цікавішими питання трансгендерів, небінарності та прав меншин. Вони наголошують на дослідженні самоідентифікації людей як особистості, а не питання боротьби за справедливість у світовому масштабі або хоча б національному. Він наводить приклад Арабської весни. Як каже історик, ті революції згасли багато в чому через те, що ніхто не зміг дати осмисленого тлумачення боротьбі людей, а самі ліві інтелектуали тепер вважають за краще спостерігати за революціями здалеку, а не брати участь у них.

Тут якраз характерний приклад Антоніо Негрі, який нещодавно помер. Він виступав повною протилежністю кабінетного вченого та інтелектуала: учасник революційної боротьби у складі «Червоних Бригад» в Італії та політзек. Мало хто із сучасних лівих може цим похвалитися.

Тому важко не погодитись із Траверсо. Від себе хочу наголосити, що естафету боротьби за справедливість зараз підхоплюють реакційні сили у вигляді політичних та релігійних екстремістів. Вони заповнюють той вакуум та дають людям альтернативу. За останні 10 років ми добре побачили, куди це може привести: той самий ХАМАС, який витіснив палестинський націоналізм і замінив його на ще більш непримиренний релігійний фундаменталізм.

Людей хвилюють реальні проблеми, а не обмеження прав меншин (це теж важливо, але вони не повинні займати першочергового значення). І доки західні ліві будуть зайняті маргінальною повісткою, їхню нішу займуть реакціонери та екстремісти, які працюють із реальними проблемами, а не ефемерними (особливо для країн другого та третього світу).

За матеріялами "Jacobin"