Добридень шановні читачі, сьогодні ми поговоримо про, напевно
найголовніше, лівацьке гасло в історії: «Свобода, Рівність і
Братерство!».
Скажу одразу, що до расових теорій Гобіно або
ієрархічних порядків Еволи, мені м'яко кажучи далеко. Однак все ж таки… Ну, почнемо. Так, що
ж власне являє собою це "чудове" гасло французьких революціонерів
кінця XVIII-го ст. – «Свобода,
Рівність і Братерство!»?
Щоб відповісти на це питання, потрібно зануритися в історію і згадати Велику
Французьку революцію.
Як би дивно не звучало, але
настільки гуманне гасло приніс стільки крові і сліз людству, що уявити не
можливо. Падали вікові підвалини суспільного феодального строю, на зміну
порядку приходив хаос, релігія знищувалася, інородці почали отримувати рівні
права з корінним населенням... Природно, що це закінчилося відновленням
ієрархічного порядку за часів Наполеона І, Липневої монархії Бурбонів та
Наполеона ІІІ. Інакше й бути не могло, все в світі
впорядковується, це закон природи!
Давайте розберемось, що власне мається на увазі під цим гаслом:
1) Перше слово республіканського девізу – свобода. У
"Декларації прав людини і громадянина" визначає свободу наступним чином: «Свобода полягає у
можливості робити все, що не завдає шкоди іншому».
2) Друге слово девізу –
рівність – означає, що всі рівні перед законом: «Всі громадяни рівні перед ним і тому мають рівний доступ до всіх
постів, публічних посад і занять по їх здібностям і без будь-яких інших
відмінностей, крім тих, що обумовлені їх чеснотами і здібностями».
3) Третє слово девізу – братерство – визначено в "Декларації
прав і обов'язків людини і громадянина" від 1795 р.: «Не роби іншим того, чого не
хотів би отримати сам; роби по відношенню до інших такі благі вчинк , які хотів
би по відношенню до себе отримати».
Давайте розберемо ці поняття, але що б їх розібрати, потрібно
встановити деякі твердження:
а) Твердження 1. Людина – істота суспільна. Поза суспільства вона або стає, або перестає бути людиною, тому що втрачає
найважливіші ознаки свого виду.
б) Твердження 2. Будь-який
успіх людини є "успіхом в суспільстві", так як відбувається завдяки
сприянню або відсутності протидії з боку інших членів суспільства.
в) Твердження 3. Людина може дозволити собі щодо інших членів
суспільства тільки те, що вони дозволяють із собою робити.
г) Твердження 4. Основою
співіснування людей у суспільстві та умовою виживання виду, є безкорислива
взаємодопомога більш "сильних" індивідуумів…
Якщо керуватися вище наведеними аксіомами (справедливість яких ніхто не може
заперечити), то гасло французької революції, швидше за все, треба читати
навпаки, і тоді воно складається не з "природних прав", а з "природних
обов'язків".
Дійсно, "братерство" є головним громадським обов'язком кожного члена суспільства. "Рівність" є обов'язком виконання цього боргу усіма членами суспільства. "Свобода"
– це можливість вибору своєї поведінки, обмежена рамками головного громадського
обов'язку (бо «жити в суспільстві
і бути вільним від суспільства не можна»).
У "Загальній декларації прав людини" ООН
записано: «Всі люди народжуються вільними
і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні
діяти у відношенні один одного в дусі братерства». Ех, якби це
було так! Якби від народження всі люди володіли цими прекрасними властивостями
і якостями і всю свою решту життя здійснювали все це на практиці! Ну, свобода і
рівність новонароджених немовлят прямо залежать від їх батьків. А більш-менш
доросла людина володіє єдиною свободою – свободою вибору свого шляху, але при
цьому вона змушена враховувати закони і порядки, діючі в
суспільстві і в природі.
У будь-якому людському суспільстві свобода будь-якої людини
неминуче обмежується інтересами і діями інших людей, і межі цієї
свободи встановлюються договором між членами суспільства. І якщо людина
порушить ці межі, у неї почнуться серйозні проблеми. Тому у порушника встановлених
рамок є свобода вибору – перейти в інше суспільство або терпіти обмеження і
покарання, гірко нарікаючи на свою нещасну долю.
Не треба довго розмірковувати, щоб зрозуміти, що в реальному
людському суспільстві рівності спочатку бути не може. Всі люди народжуються і
живуть в різних сім'ях, навчаються у неоднакових школах, володіють різними
розумовими та фізичними здібностями. І спроба оголосити їх рівними негайно призведе
до несправедливості: дебіл зможе вимагати, щоб його призначили начальником;
спортсмен попросить, щоб його оголосили переможцем, тому що він прийшов
останнім; ледар захоче, щоб йому платили не менше працьовитого громадянина...
Проблема в тому, що МИ, люди, не любимо правду і не хочемо
усвідомлювати свою нерівність... Усім нам лестить, вигадана "рівність", це дає нам надію, але й одночасно знищує
волю до самовдосконалення, занурюючись все далі і далі в безодню власної ліні і аморфності!
Рівність вбиває віковий ієрархічний порядок, рівняючи по істині Великих Людей,
з тупорилим бидлом...
Автор – Костянтин Слєпишев
Немає коментарів:
Дописати коментар