Аби у нас в державі відбулися якісні перетворення у всіх галузях життя, зокрема в сфері виробничих відносин, варто змінити державний устрій. В сьогоднішній моделі держави є такі системні протиріччя, котрі значно гальмують розвиток всього українського суспільства. Почнемо з того, що найбільшої шкоди природнім процесам керування українським суспільством віддано на поталу принципу розподілу влади на 3 незалежні гілки: виконавчу, законодавчу і судову владу. Однак за існуючим з давніх часів правом справедливості, вся влада в державі Україна завжди належала її народу – Українській Nації. Будь-які розмови про якесь надумане розмежування влади між різними гілками, в кінцевому рахунку веде до відсторонення народу від його владних повноважень. Наш народ в період між виборами доручає державному органу користуватись владою від свого імені.
Проте влада є специфічною субстанцією, яка в природному вигляді існує тільки в цілісному стані. І звісно, що будь-який її поділ абсолютно закономірно призведе до протиріч і боротьби за її повернення до природного стану, тобто до цілісності влади як такої. Поки триває боротьба за цілісність влади, суспільство і його виробничі сили розвиваються не завдяки цим "гілкам влади", а в супереч їм!
Нажаль історія залишила нам не тільки спогади про героїчні часи українських визвольних змагань, але й тяжку ментальну спадщину московського колоніалізму. Його гидка формація сьогодні пульсує під виглядом невмирущого патерналізму, для якого є характерним дріб'язкове опікування над підлеглими, бажання регламентувати всі сторони їхнього життя. Особливо гострою проблема панування патерналізму стала у часи панування тоталітарного СССР. Власне тоді відбулось утворення серед суспільства прошарку громадян, розбещених соціальними подачками, що існує і досі. Патріархальні стосунки, які склались за таких умов протягом 1922-1991 рр. сьогодні виглядають як ілюзія і самообман тих осіб, що ще в них вірять.
Продовження практики в сучасній Україні патерналістської моделі поведінки, зводить нанівець всі спроби справжнього реформування нашого суспільства. Така абсурдна система управління не може якісно функціонувати в країні, де вже роками триває затяжна війна з одвічним східним ворогом. Ситуація може докорінно зміниться лише шляхом прийняття нового Головного Закону України, а формою майбутнього устрою стане осучасний традиційний Гетьманат. Цей державний устрій повністю відповідає природним законам самоорганізації українського суспільства. Своєю традицією ідея Гетьманату глибоко коріниться в тисячолітньому українському історичному та державницькому досвіді, водночас цілком може використовувати надсучасні технологічні досягнення. Тут принагідно згадати слова видатного флорентійського державного та політичного діяча Нікколо Мак'явеллі: «Якщо вже йдеться про інтереси Батьківщини, не слід розмірковувати, справедливим є це рішення чи несправедливим, милосердним чи жорстоким, похвальним чи ганебним, облишити слід усілякі міркування і прийняти те рішення, яке відповідає порятунку її життя та збереженню свободи!».
Що з цього нам сьогоднішнім українцям може знадобитись? – Відповідь логічна і лаконічна, все вищенаведене! В країні, яка потерпає від злиднів і корупційних схем, де уряд торгує з вбивцями власного народу й заробляє на крові співвітчизників, що велетенськими кроками наближається до прірви – не має шансів на подальше існування. Інтереси Держави Україна, як і її народу, віддано на поталу кільком олігархам, а рішення які ними приймаються є не те що несправедливими, а підлими і незаконними. Тож аби змінити такий існуючий стан речей в Україні має бути відтворено дійсне народовладдя з цілісною системою спеціальних заходів. Відродити Гетьманат можна лише силою, усунувши негативні та манкуртизовані елементи шляхом приходу до влади українських націоналістів з військовим досвідом та життям, відданим своїй Батьківщині. Адже той, хто виявив натхнення працювати державним посадовцем, той повинен йди до своїх виборців, до людей і пояснювати чим він кращий від інших, брати на себе зобов’язання і справжню відповідальність за їх невиконання. Його ідеологія – це добробут співгромадян і підтримання віри в силу української ідеї!
Все українське суспільство усвідомить себе єдиною діловою і духовною спільнотою лише тоді, коли скине ярмо інородних політичних ідеологій з поділом влади та іншими побрихеньками, почне дослухатись справжніх національних поводирів, а не ламіхузів з тугим гаманцем і зможе закласти основи стрімкого зростання могутності Української Держави.
Не варто сподіватись на швидкий прихід до влади шляхом державного перевороту військової хунти і диктатури. Якщо серед українського вояцтва і надалі будуть жевріти постсовкові цінності, а не віра у перемогу української зброї, не бачити нам ані Гетьманату, ані України загалом. Розпочинати треба з просвітницької діяльності, ширити націоналістичну пресу та літературу, пісні та кінострічки, щоб заволодіти розумом пересічноо жовніра Збройних сил України. Адже якщо цього не зробити, вже завтра московські окупанти разом зі своїми манкуртами-хохлами дійдуть до Закарпаття та Волині, і пізно буде волати про втрачені можливості патріотичного виховання. Літаки і танки ворога приходять тоді, коли відгриміли бої на полі освіти та культури... Програш у такій ситуації для будь-кого є неминучий, однак для українців – неприпустимий! Пам'ятаймо і не допустімо цього!
Автор – Денис Ковальов
Немає коментарів:
Дописати коментар