Говорити про ідею

Коли починаємо говорити про ідеології, чомусь завжди мова заходить про те, що було і те, що стало. Наші попередники на поприщі політичних ігор говорили про минуле і майбутнє. Ми - про минуле і сучасне! Кінець модерну витер майбутнє. Ідеологія без майбутнього - це ідеологія, що зістарилась. Її розквіт належить підручникам, а не ранковим випускам новин.

   Якщо це так, то навіщо вона взагалі потрібна? Навіщо всі ці книги, форма і прапори? - Зачується одразу дзвін чіткого питання читача, подібний дзвону меча о щит. Друже мій, не кажи так, це ознака поганого тону! Адже значно приємніше відповісти на твоє запитання ще до того, як ти його поставиш. Ідеологія апріорі необхідна! Вона для нас є жаданою, як є жаданою полярна зірка для моряка, що збився з курсу. Ідейна концепція, як і зоря, недосяжна для невеличкого човника в бурхливому життєвому морі. Але ж лише вона вказує правильний шлях.

   Ми вивчаємо тези старих і нових ідеологів звичайно не тому, що збираємося повністю втілити їх замисли. Для цього нормальні люди заводять дітей, а не учнів. Щоправда і діти зачасту ідуть за учнями, а не батьками. Ідеологи потрібні нам лише тому, що в буремній пітьмі всесвітнього безладу вони намацали пучками пальців тонке лезо нитки Аріадни, що один кінець її привязаний до великого і значущого, а інший впав до їх руки. Але вони, слабкі й малі у сліпучому світлі свого досягнення не можуть дійти до кінця і звертають очі-жарини в бік правильного шляху. Ми йдемо за обраним ними маршрутом, але зупиняємося там, де хочемо.

   Можливо всі життєві трагедії великих філософів спричинені саме таким неспівпадінням "хочу" їх, тих, хто бачить шлях, і "хочу" тих, хто за ним іде. Хоча все одно всіх нас єднає терпкувате мушу, а не солодке бажаю. Індивідуум, що іде за покликом серця, через призму метафори виглядає як кролик, котрого тягнуть на шворці на убій. При цьому особистість в даному випадку є одночасно і кроликом, і його хазяїном, що смикає шворку.

   Безумовно, непогане уособлення тваринного і людського в Людині. Така метафора ілюструє також і те, що має бути основним, а що-вторинним та інші принципові закономірності. А ще важливо те, що позиція кролика виглядає значно зрозумілішою, хоча це не означає, що вона краща.

За матеріалами "Реваншу"