Тенета єврооптимізму поглиблюють синдром "малороса"

Сьогодні ми продовжимо обговорювати розпочату раніше проблему меншовартості українців. Але акцент зробимо на тому, що на тепер синдром "малороса" переживає не абиякий розквіт серед нашої молоді, маскуючись у блакитно-зіркові цінності утопічної Євроспілки, підмінюючи поняття національної солідарності всепоглинальною рівністю. Думаєте, що це нісенітниці? – А от і ні!
   Цього тижня провідні українські ЗМІ випустили зі свого поля зору доволі суперечливу новину. Виявляється, що попри чинне законодавство з підтримки українізації ТБ і радіо, заявлені квоти на підвищення україномовного контенту не для всіх. Так, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення дозволили не виконувати свої є рішення деяким станціям, напряму порушуючи чинні закони України. Говорячи словами Джорджа Орвелла, є радіомовники рівні, але деякі з них все ж рівніші за інших…
   Кому і для чого державні чиновники виділили такі преференції? – Перше, це хто: "Мелодія", "Люкс FM", "Kiss FM", "Hit FM". Друге, це як – названі радіостанції просто переоформили ліцензії на право трансляції пісенного насичення в співвідношенні 25% україномовних до 60% пісень на мовах країн ЄС. Тобто, замість солов'їної в громадському транспорті чи на кухні пересічні українці чутимуть незвичну для себе музику з Болгарії, Мадярщини чи Нідерландів мовою цих же країн.
   Звісно, що для когось це справжня "перемога", адже російськомовні пісні названих радіомовників помножуються на 0. Проте ми угледіли в цьому кроці справжню "зраду"! Адже замість популяризації творчості українських виконавців та гуртів, радіопростір віддають на поталу черговим чужинцям, які замість патріотизму нестимуть нашій молоді усі принади проґресу. Крім того, немає сумнівів, що вищезгадані станції будуть транслювати в ефір відверту пропаганду мультикультуралізму та ґендерної рівності піснями Кончіти Вурст, Mika чи Адама Ламберта. Оце дійсно, гідна заміна Лепса й Тіматі!
   Який же висновок з цього цього можна зробити? – По-перше, превалювання в ефірі музики неукраїнського походження ятритиме рану меншовартості серед несформованої молоді (хіба у нас немає гідних виконавців?, чи сучасна українська музика гірша за європейську?). По-друге, синдром "малороса" поступово перейде у довготривалу хворобу утопічного єврооптимізму, коли українці з радістю прийматимуть чуже (навіть шлак, але виключно під знаком європейської якості), добровільно відмовляючись від свого рідного. Ну і, по-третє, аби скоріше позбутися цього нав'язаного поневолювачами синдрому, мусимо не тільки плекати українське, але популяризувати його як серед своїх, так і серед чужих (аналогічно нав'язуючи сусідам-європейцям нашу думку, ідеї та стиль).

Автор – Денис Ковальов