пʼятниця, 13 грудня 2019 р.

Останній бунтівник Заходу

Для українського читача постать, а тим паче творчий доробок, француза Домініка Веннера — це справжнє відкриття. Скажімо, як і німець Ернст Юнґер, чи італієць Юліус Евола. Не дивно, що цьогорічне видання одразу двох монографій колишнього бойовика Організація таємної армії (франц. Organisation de l'armée secrète) і представника ідейної течії "нових правих" викликало певний розголос, хоч він був помітний лише у соціальних мережах.
   А між тим, нам усім слід уважно приглянутися до цього непересічного уродженця Франції, що покінчив життя самогубством на вівтарі Соборі Паризької Богоматері у травні 2013 р. То був його особистий виклик надто мінливій сучасності, яка занедбавши надбання попередніх поколінь, взялася до саморуйнації (тобто деконструкції цивілізації) під мультикультурними гаслами. Всупереч вказаній трагедії, Домінік Веннер лишається справжнім останнім бунтівником Заходу, що кличе у новий похід, зокрема через власні книги — "Бунтівне серце" і "Самурай Заходу" (українському перекладу цих творів завдячуємо київському видавництву "Пломінь"), — білих європейців за збереження своєї ідентичності та традицій.
   Отже, про творчу спадщину Домініка Веннера! Перша книга є своєрідною авторською саморефлексією на події 50 річної давнини: програна французами ганебна війна в Алжирі, студентські бунти 1968 р. й невдала спроба державного заколоту бійцями Організація таємної армії, — в яких нечисельні "бунтівні серця" (франц. le cœur rebelle) з берегів Сени, Рони та Луари не знайшли підтримки широкого загалу, так і лишившися vox clamantis in deserto (причому у буквальному сенсі — в пісках Сахари!), бо все ще марили застарілими, не своєчасними прикладами успіхів правих, а отже національних сил в Європі (як от режими А. Салазара у Португалії чи Ф. Франко в Іспанії), котрі йшли до свого логічного занепаду під шаленим тиском ліволіберальної глобалізації. Друга книга — так званий настільний "бревіарій непокірних", зміст якого насичений неостоїчними роздумами про зародження і поступ метафізики Заходу й філософії Сходу, руйнування пам'яті європейської цивілізації та її відновлення шляхом "революції/реставрації" (сказати б, бунту!) традиції, самобутності, історії, через повернення європейців (до нас-бо звернено заклик автора) до духовних джерел цивілізації Старого Світу, після переосмислення безсмертних давньогрецьких поем: "Іліади" й "Одіссеї".
     Як представник ідейно-політичної течії "нові праві", колишній бойовик Організація таємної армії демонструє на сторінках вище наведених праць силу своїх протидемократичних, протиєвроінтеграційних, протиліберальних, протимультикультуралістських, ба навіть ніцшеансько-ґрамшістських переконань. Усупереч тому, що особисто Домінік Веннер, після низки поразок французьких патріотів здобути владу силою, відмовляється займатися практичною політикою, все ж спонукає своїх читачів не стояти осторонь суспільного, а отже і державного життя власної батьківщини, що опинилися у щільних лабетах чужинецьких ідеологій. «Сучасні європейці є, передовсім, жертвами душевних хвороб, і лише потім цілком реальних небезпек й антиєвропейських інтересів та настроїв, що постійно посилюються — це, безперечно, основна причина їх слабкості», — відзначає автор на початку книги "Самурай Заходу".
   Безліч корінних мешканців Європи, зокрема й України, давно позбавлені міфологічного мислення, на зміну якого по стількох роках ідеологічного втовкмачування ліваками своєї "правди" пришли вульгарність і банальщина, проти яких виступив Домінік Веннер. На цьому він наголошує у своїх книгах, закликаючи нас із вами повернути свіжість живого сприйняття через вищість, традицію, символ та дію осягнути безперервний перебіг теперішньої повсякденності. «Кожна людина несе в собі традицію, що й робить із неї те ким вона є; варто лишень відкрити, бо традиція — це вибір, це шепіт геройської минувшини та того, що буде, розповідаючи про те, ким ми є насправді й звідки ми родом», — підсумовує автор наприкінці "Бунтівного Серця", ніби ставить три крапки своїх незавершених справ, котрі мусять продовжити наступні покоління захисників європейської цивілізації.
Автор — Денис Ковальов

Немає коментарів:

Дописати коментар